Виховна година «Дзвінок останній – перший крок в житті»
(Пісня «Останній раз»)
Ну от і все. Останній день і мить.
Остання зустріч, погляди зріднілі.
Душа болить, сльоза в очах бринить,
Учнівські роки в вирій відлетіли.
Стараюся згорнути у клубок
Щасливі зими, осені і весни.
А в підсумок останній наш урок…
Його можна назвати по-різному. Урок настанов, урок мрій, урок прощання з дитинством, з дивовижним шкільним світом. Для батьків – це нервовий шок, усвідомлення того, що діти вже виросли і тепер їх чекають нові клопоти. А для нас, вчителів – це частина нашого життя, яку ми прожили разом з вами, віддаючи знання, досвід, любов…
Легенда про вчителя і дівчину
Існує дуже давня легенда. На круту гору піднімається дівчинка – учениця, а поруч з нею – вчитель. Вони постійно розмовляють. Дівчинка постійно щось запитується, ділиться своїми враженнями. Вчителька терпляче вислуховує і пояснює. І ось вони доходять до вершини гори і дівчинка закричала: «Яке диво! Яка краса! Ідемо далі».
Але вчителька відповіла: «Далі я не можу». Ось так і я. Я знову повернуся до підніжжя гори, щоб вивести на ці дивовижні висоти ваших молодших друзів. а ви вже підете самі, бо вже зовсім дорослі, і моя допомога вам вже не потрібна».
Кожна мить в житті неповторна. Пам’ятайте, що не можна переписати щось заново, що життя не пишеться на чернетку. От як ви зробили, так воно і залишиться. Живіть так, щоб не було соромно, щоб ви залишалися справжніми людьми. Не перебирайте людьми, друзями, коханими, не перебирайте своїми можливостями. Слухайте поради батьків, але перш за все думайте своєю головою і слухайте своє серце.
Шановні батьки! Я хочу вам побажати, щоб ваші діти були вам вдячні. Не важливо за що, не важливо, як вони будуть проявляти свою вдячність – щоб просто були вдячні. Будьте завжди на одній хвилі зі своєю дитиною, молодійте душею разом зі своїми дітьми.
Я хочу вам подякувати, що саме ці роки, ви були моїми учнями, моїм класом. Знаєте, з нами, вчителями, відбувається цікава річ, дещо зворотня по відношенню до вас. Коли ви прийшли до 5 класу: малі, рухливі, безпосередні, я відчувала себе достатньо дорослою, старшою, вашою мамою. Та ви росли, мужніли, ставали самі старшими, хлопці вищі за мене: статні, красиві юнаки, дівчата: могли б виграти будь-який конкурс краси, але вони в мене скромні. Так от, пройшло 7 років життя у школі, і тепер я відчуваю себе вже не вашою мамою, а другом, трохи старшим за вас.
Подивіться і згадайте, якими ви були і деякі події з вашого шкільного життя.
(Відеопрезентація)
Ваше дитинство лишається з вами у фотографіях, старих зошитах, альбомах, речах, десь там далеко у шафі, у ваших спогадах. І не тільки. Воно живе у серці вашої першої вчительки, яка вас знає і пам’ятає. Її пам'ять зберігає навіть більше, ніж ви думаєте.
(Виступ першої вчительки)
Напевно, кожна мама і тато добре знає свою дитину. Але чи співпадуть мої характеристики з вашими. Зараз я зачитуватиму коротенький опис, а вам батьки я пропоную впізнати свою дитину.
(Моє дитинство золоте)
Співпали характеристики тому, що ви були завжди відкритими, добрими, щирими, що думали, те й говорили. Правда, не завжди мені. А між собою з’ясовували, я б сказала, більшість питань. Але сьогодні, я хочу запропонувати вам такий клубочок побажань, думок, те, що, затаїлося у вашій душі: приємне чи не дуже. Те, що ви хотіли б сказати своїм батькам, однокласникам. Почну я. Найбільше мені б хотілося, щоб ви були справжніми: щирими, відвертими, справедливими, співчутливими, щоб вами гордилися ваші батьки, я, так як ви назавжди залишитеся моїми; знайдіть себе в цьому житті і отримуйте від своєї роботи не тільки задоволення, але й матеріальний достаток.
Ви бачите, що ниточки цього клубочка переплелися між вами. І цього ніяк змінити не можна. Ви завжди будете однокласниками. Ніколи не проходьте мимо не привітавшись, не посміхнувшись. Життя – коротке і ми не знаємо, що з нами буде завтра. Поважайте один одного і поважайте кожного погляди на життя. Ми – всі різні. Різні в нас стежини, долі. І яка кого чекає попереду не знає ніхто, навіть ваші батьки – найрідніші для вас люди.
Вірш «Мамо, долю виший мені» (Пісня «Батько і мати»)
Дорогі діти! Пам’ятайте, що тата і мами ні купити, ні заслужити не можна. То ж бережіть своїх батьків. Шануйте їх. Знайте, що ранню старість і хвороби приносить не стільки праця, як сердечні рани, хвилювання і переживання за своїх дітей. Ваше недобре слово, негідна поведінка – це рана на ніжній материнській душі, яка гоїться дуже довго.
Батьки готували вас до дорослого життя і вивели на цей поріг – шкільний останній.
Шановні батьки, благословіть своїх дітей на щасливу дорогу. Сьогодні на порозі у доросле життя дайте їм якісь поради, побажання.
Виступ батьків
Мої випускники! Я хочу попросити у вас вибачення, тому що кожна людина в житті може помилятися. Можливо, я не достатньо уваги комусь приділила, когось неправильно зрозуміла. Можливо, треба було на деякі ситуації спокійніше реагувати. Але ми всі люди і можемо помилятися. Тому вибачте.
Пісня «А я бажаю вам добра»
А зараз:
Я запалюю свічку надії,
Щоб збувалися всі ваші мрії.
Я запалюю свічку чекання,
Щоб зустріли ви справжнє кохання.
Я запалюю свічку терпіння,
Щоб з роками приходили вміння,
Щоб краса й почуття не згасали
Й один одного ви пам’ятали!
Сьогодні ви вже читали свої мрії і бажання, які ви вложили в конверт, а сьогодні давайте не зраджувати традиції і створимо своєрідну «Скриньку бажань». Ви знаєте, мрії і бажання – матеріальні, якщо про них думати і говорити, то вони здійсняться. Напишіть свої найсокровенніші задуми і ми положим їх у цю скриньку, а відкриємо на зустрічі.
Щоденник закрито назавжди.
Портфель спорожнів без книжок.
Прощальну пісню для вас особисто
Уже проспівав ваш останній дзвінок.
Ось і закінчився наш останній урок.
Щасливої вам дороги, мої випускники!