Виховна година "Герої небесної сотні"

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

«ГЕРОЇ НЕБЕСНОЇ СОТНІ»

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення: Прапор України, надпис «Герої не вмирають», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічки, квіти.

Хід заходу

Демонстрація кліпу про Україну на пісню Т.Петриненка «Україна» ( або Н. Яремчук «Це моя Україна») без звуку. На фоні кліпу звучить вірш.

https://www.youtube.com/watch?v=Yv9W-IM83bY

Ведучий 1:    

                    На білому світі є різні країни,

                    Де ріки, ліси і лани.

                    Та тільки одна на землі Україна,

                    А ми її доньки й сини.

                    Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

                    І квіти усюди ростуть.

                     Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

                     Її Україною звуть.

Ведучий 2:

Шановні вчителі, учні! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

Ведучий 1:

Їх назвали Небесною сотнею – українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.

Ведучий 2:

От і сьогоднішній день у нас присвячений цій темі. Скільки пісень, оповідань, віршів складено про дружбу, дитинство і про таке прекрасне слово МИР.

А почнемо ми наш виховний захід з Державного Гімну України, який є один з головних державних символів України.

Гімн України

https://www.youtube.com/watch?v=g9OpufAIdRk

Ведучий 1:

В усі часи Україна відкрита душею, кришталево чиста, чесна, добра і справедлива, по-дівочому наївна, але горда і незалежна. Упродовж віків  вона гостинно відчиняла двері чужинцям і надавала на своїй землі притулок, але часто зайди над нею насміхалися і навіть плювали в її ніжне обличчя. Однак вона чомусь легко їм пробачала, тому вони нахабніли в своїй ненажерливості. Для них Україна була лише територією для зручного проживання, але аж ніяк не країною, а тим більше державою.

24 серпня 1991 р. незалежність нашої держави стала реальністю – на карті світу з’явилася незалежна, самостійна, європейська держава – Україна,  територія якої є неподільною і недоторканою.  Держава,  яка має свої державні символи.

Ведучий 2:

Україна! Країна  краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи, країна смутку і печалі…

 Ведучий 1:  Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

 Ведучий 2: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

Ведучий 1: Все чесний отче, шановні вчителі, учні, запрошені! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття. Бо в народі говорять «Пам’ять про мертвих оберігає живих»…

Ведучий 2:

Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але…не судилося.

Ведуча 1:

Знову молодь, студенти вийшли на майдан, вибираючи волю і гідність, повагу і незалежність. Нація потребує активності, єдності, самопожертви.

 Перша дитина:   Вставай, Україно, вставай!

                                 Виходь на дорогу свободи,

                                 Де грає широкий Дніпро,

                                 Де ждуть європейські народи.

 Друга дитина:  Вставай, і кайдани порви,

                               Дай познак ясніший від грому

                               Що ти не рабиня Москви,

                               І нею не будеш ніколи!

Ведучий 2:

 Ще рік тому вигуки «Слава Україні! Героям слава!» були просто вітальними словами... лише словами, якими розпочинали свою промову численні оратори зі сцен Майданів не лише на теренах нашої держави.

Ведучий 1:

Скільки прекрасних людей загинуло на війні, скільки згоріло міст, скільки полів розтоптали гусениці ворожих танків. В кожній родині, в кожному домі пам’ятають тих, хто боронив нашу землю.

Ведучий 2: 

Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

 Ведучий 1:

 А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

На фоні кліпу про Сергія Нігояна

https://www.youtube.com/watch?v=YPa2pxbf0aY

Ведучий 2:

Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
-"За що тебе? "

-"За Україну, друже мій."
- Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
- А вас вбивають... Вас тепер за що?"
 Кліп про перші жертви Майдану (Сергій Нігоян, Михайло Жизневський, Роман Сеник, Вербицький).

https://www.youtube.com/watch?v=gYIK2iTeVoc

https://www.youtube.com/watch?v=sHdPFubpAQk

Ведучий 2: 

Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові.

Ведучий 1

(на фоні музики): Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

https://www.youtube.com/watch?v=N7Q-iqcqgms

Ведучий 2:

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведучий 1:

Героям Майдану, героям АТО , які померли за світле майбутнє України, мирним жителям , які полягли в неоголошеній війні на Сході України присвячується хвилина мовчання.

Ведучий 2:

Солдатські душі… Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.

Ведуча 1:

У пам’ять про загиблих на Майдані давайте згадаємо їх імена (кліп з іменами та фото. Слухаємо стоячи).

https://www.youtube.com/watch?v=5ZxXuHH0HF8

Ведучий 2:

Давайте хвилиною мовчання вшануємо пам'ять тих людей, які воювали за мир, хто віддав своє життя в ім’я світлого майбутнього.

Хвилина мовчання

Ведучий 1 (на фоні музики):

Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

Ведуча 2 :

Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.