Виховна година «Хай звучить веселий сміх, щоб гарний настрій був у всіх»

Липівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

Виховна година:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                     Приготувала

                                                                            класний керівник 9 класу

Липівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

                                                                                        Динник Л.Г.

 

 

 

 

 

 

Вчитель. Сьогодні ми зібралися в нашій господі, щоб відпочити, пожартувати, щиро посміятися, почути і відчути рідне слово.

Рідне слово! Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі материнської лагідності й доброти, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, ніж рідне слово!

Словом можна підняти настрій людини, викликати різноманітні почуття – любов, ненависть, смуток, жаль, радість, сміх.

А що може бути кращим за сміх!?

(слайд 1)

Людська посмішка – одне з самих дивовижних явищ у світі. З допомогою посмішки людина сміється! Чудово! Це означає, що їй добре, спокійно, радісно. Нехай і сьогодні на нашій годині сміху всім буде весело і затишно. (слайд 2)

Тема години «Хай звучить веселий сміх, щоб гарний настрій був у всіх»

Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя». (слайд 3)

До речі, саме так і було! Сонце прогнало зиму із землі, і Гюго побачивши усміхнене сонце, подумав: сміх і сонце – хіба не схожі вони своєю життєдайною силою?!

Здається, люди зрозуміли це задовго до Гюго. Тисячоліттями людство зберігало й передавало наступним поколінням веселі казки, дотепні історії, жартівливі пісні, кумедні побрехеньки, безліч народних усмішок, смішних афоризмів, анекдотів, жартів. Та хіба все перелічиш? Сміх, як і сонце, має тисячі променів і промінчиків. (слайд 4)

Вірші про сміх

Закликав бути веселим і мудрий Соломон: «Як міль – одягові, а черв?як – дереву, так печаль шкодить серцю людини», – застерігав він людей.

А давні японці, що віками змагалися з тайфунами, вулканами, ворогами, з бідністю, горем, не забували повторювати: « У дім , де сміються, приходить щастя». І довели світу, що це істина.

(слайд 5)

Шкільне життя – не шоколад, І щоб воно ішло на лад,
Нам треба більше жартувати, Невдачі гумором долати

2-й ведучий

Сьогодні буде торба сміху, Вам, любі гості, на утіху. Всім пропонує «Вінегрет» Шкільний веселий ко-ло-верт.(слайд 6)

• Учитель: Зараз проаналізуємо написані вами твори.
• Що скажу, Юро, тобі:

намалював ти нісенітниць у домашнім творі.

Вже кінчаєш клас десятий, мислити не вмієш.

Я просила ж написати, як, про що ти мрієш.

А що вийшло? Ти надряпав лиш одну сторінку.

Ось ти пишеш: «Я мєчтаю підшукати жінку,

Щоб для мене підходящі мала внєшні дані

Щоб робила в гастрономі чи у ресторані

Із такою буде класна у сім’ї житуха»

Я читаю і у мене червоніють вуха.

Це такі нікчемні мрії в хлопця молодого

Ти один лиш дописатись можеш до такого.

Учень : — Чом один? Це в якому смислі…

Я писав, а батько збоку підбрасував мислі.

Учитель: Ми продовжуємо вивчати дієслова.

Скажи, будь-ласка, Оленко,

Який це час «Я миюсь, ти миєшся, він миється?»

Учениця 1: Субота.

Учитель: Ну а «я бігаю, ти бігаєш, він бігає»

Учень 2: Перерва.

• Учитель: А якщо я скажу «я – красива». Який це час?

Учень: Минулий.

Учитель: А що ти, Сергію, не працюєш і сумний такий. Щось трапилось?

Учень: — Карта пропала.

Учитель: От біда. Яка? Географічна?

Учень: Ні, пікова дама.

Учитель: Давай щоденник!

Тобі не соромно тепер. На цьому тижні сьома двійка.

Щоденник двійками рябіє. Та твій же батько посивіє.

Учень: Не посивіє, є причина – він в мене лисий вже давно.

Уроки природознавства

Вчитель. Чому на зиму птахи летять на південь?

Учень 1. Тому, що дуже важко іти туди пішки.

Вчитель. Чому голуби літають?

Учень 2. Тому, що за ними ганяються коти.

Вчитель. Що це таке: сіре, на чотирьох ногах і з валізою?

Учень 3. Миша, що їде на канікули додому.

Сашко, а що це в тебе під оком? За культуру постраждав.

Тобто?

Я сказав Іванові, що тримати руки в кишенях не культурно.

 Правильно сказав.

От він їх і витягнув.

2-й учень.

• Наталя Іванівна, а ще вчора до нас гості з Тернополя приїжджали.

Вони запитували мене, ким я хочу бути.

• І що ти відповів?
• Я сказав, що пасічником стану!
• Молодець, це ж чудово!
• Але я замість бджіл у вулики комарів поселю.
• Навіщо?
• А я кров державі здавати буду!

Вчитель. Галю, чому в тебе в зошиті суцільні пропуски?
– Е, Натолю Іванівно, це пропуски спеціально для реклами.

Вчитель. Гумор – це не просто сміх, це – сміхотерапія! Жарт, дотепне слово часто впливають ефективніше, ніж будь-які повчання.

 А як корисно і важливо вміти посміятися із себе! Той сміх, що не ображає, а виліковує, - виховує людину. (слайд 7)

На батьківські збори

(Син стоїть, а батько гортає щоденник)

Тато: Так, так, молодець, Петрусю. Наташо! А йди-но сюди. Одні, 12 тки. Бач, який у нас, син.

Мати: Справді! А які великі! (гладить сина по голівці). Розумник мій!

Тато: Май на увазі, Наташо, ми не бачимо, щоб він дома читав чи писав. Все схоплює на уроці. (Петрик шморгає носом, переступає з ноги на ногу).

Мати: Ти скажи, який акуратний. (Тато віддає щоденник Петрусю)

Тато: Молодець, Петрусю. Дай-но йому, Наташо, карбованець. Хай йде гратись. А ми збираймось на батьківські збори. В такому разі можна йти. Підемо разом, Наташо. Запрошення дали особисто. Хіба тобі не цікаво послухати похвалу. Чого доброго в президію виберуть. Слово дадуть, щоб обмінятися досвідом виховання сина. Може, фотографуватимуть до газети. Ходімо, Наташо.

(Петрик шморгає носом, чухає вухо, переступає з ноги на ногу)

(Заходять у зал, сідають спереду).

Директор: Навчально-виховна робота тільки тоді буде продуктивною, коли батьки виховують дітей дома. Кращими батьками у цьому плані є Сидоренки, Петренки. Сьогодні хочеться назвати сім’ю Максима Максимовича Квітня.

Дуже прикро, що про цю сім’ю нічого доброго не можу сказати. Батько – головний бухгалтер, мати – лікар, а син – двієчник. Ще й до того пустує у класі.

Тато: Це якесь непорозуміння…

Директор: А от до школи батьки ніколи не зайдуть, хоч не раз запрошувались. А подивіться який у їхнього сина щоденник. Як ганчірка. Соромно, соромно.

І ще. Угамуйте свого сина. Вчора ваш Петро

Однокласника притиснув і зламав ребро.

Тато: Не витримаю! Це неподобство! ( Йдуть додому.)

Мати: Дома розберемось!

На столі читають записку: «Мамо і тату! Я пішов ночувати до тітки Марини, бо знаю, що прийдете зі зборів, будете мене сварити. У мене було 2 щоденники. 12тки ставив в одному Сашко, який у 8-ому класі. Він і підробляв підписи вчителів… Простіть, більше так не буду робити. Ваш Петрик. (Стоять мовчки)

Мама: Якби тато…

Тато: Якби мама…

 

Вчитель. Та варто добавити й нам: гни тоді, як іще прутик, а не тоді, як уже кілок стане.

Усмішка і сміх – це ворота, через які в людину може потрапити багато хорошого. Вчені довели, що сміх збуджує центри позитивних емоцій, створює хороший настрій, допомагає жити, вчитися і працювати.

 Коли людина сміється – вона здолає усі труднощі, усі негаразди. Китайський філософ Конфуцій сказав: «Скаржитися на неприємну річ – це подвоювати зло; сміятися з неї – це нищити його».

(слайд 8)

 

Щоб засміятись, людині потрібно напружити 17 м’язів, щоб насупитися – аж 43! Тому веселим і усміхненим бути легше, чи не так?

Українська душа споконвіку любила веселість, забуваючи життєві негаразди і прикрощі.

Гумор в українців у крові. А що може бути краще, як зібратися десь докупи, поспівати пожартувати чи затанцювати.

У народі кажуть: «Зі сміху люди бувають». Сьогодні наша усмішка – це усмішка сили, здоров’я, правди і моралі.

Так, сміх і справді подовжує життя. Тут і бальзам Бітнера не треба купувати.

Сценка «Бальзам Бітнера»

Чоловік заходить в аптеку, його зустрічає жінка-фармацевт.

Чоловік. Добрий день

Жінка. Добрий день.

Чоловік. Дайте мені, будь ласка, бальзам Бітнера.

Жінка. Прошу.

Чоловік. Скажіть, а в ньому що – ноги парити треба?

Жінка. А у вас рецепт є?

Чоловік. Так, от…

Жінка. Ні, ні, ніг у ньому парити не треба, його треба в очі крапати.

Чоловік. Для чого крапати в очі. У мене ж ноги болять?..

Жінка. Правильно, на кожну ногу – до дві краплі.

Чоловік. Щось я не розумію.

Жінка. А тут нема чого розуміти. Вам укол від голови, перепрошую, куди роблять? Правильно, у м’яке місце. І ви не дивуєтесь, як ліки до голови піднімаються?

Чоловік. Ні.

Жінка. Так ось. Усе просто – крапаєте бальзам в очі, і ліки спокійно скапують до ніг.

Чоловік. То мені що – тазик треба підставляти, коли ліки будуть стікати по ногах?

Жінка. А ви поза очі не капайте, і не треба буде тазик підставляти.

Чоловік. А, зрозуміло, якщо очі заболять, в ньому треба парити ноги.

Жінка. Що ви – парити і парити… Якщо очі заболять, цим роблять клізму. А у вас що, ще й очі болять?

Чоловік. Ні.

Жінка. То чого ж ви мені голову морочите! Краще кажіть – піпетку брати будете?

Чоловік. Для очей чи для ніг?

Жінка. Повторюю, для ніг – піпетка, для очей – клізма.

Чоловік. Добре, давайте для ніг. Скажіть, а що треба робити, якщо вуха болять, чи, скажімо, є лупа?

Жінка. Якщо лупа, ноги треба парити в тазику, і довго, щоб запитання дурні в голову не лізли.

Чоловік. А вуха?

Жінка. А що – вуха?

Чоловік. Якщо вуха болять?

Жінка. Якщо вуха почали боліти, то бальзам не допоможе, це вам треба до хірурга на ампутацію.

Чоловік. Чого – вух?

Жінка. Ні, голови.

Чоловік. Це як? Як же жити без голови?

Жінка. А мені, здається, що вам однаково – чи з головою, чи без!

Чоловік. А як же я буду в очі краплі крапати, коли ноги заболять?

Жінка. А тоді треба ноги в тазику парити.

Чоловік. Ой, почекайте, щось ви мене зовсім заплутали. У вас є щось від голови?

Жінка. Вам від голови через що?

Чоловік. А через що у вас є?

Жінка. Через усе.

Чоловік. Тоді дайте мені через ніс, я ж піпетку для ніг брав.

Жінка. Будь ласка.

Чоловік. Що це?

Жінка. Аспірин «УПСА».

Чоловік. А як же його через ніс?

Жінка. Вставляйте в ніздрі і закрапуйте водою. Причому це треба робити, стоячи на голові.

Чоловік. А для чого?

Жінка. Щоб ліки в ноги не пішли.

Чоловік. Це ж треба, до чого дійшла наша фармацевтика!

Жінка. А давайте я вам ще і проносне дам. Це такий крем.

Чоловік. І що ж з ним треба робити?

Жінка. Його треба в обличчя втирати. Спробуйте, у нього запах свіжої полуниці. Не вірите? Беріть, це рекламний екземпляр.

Чоловік. І справді.

Жінка. Найголовніше – ефект моментальний.

Чоловік. Це точно. Ну добре, я пішов.

Жінка. Щасливо!

Вчитель. 

У благородному місті Габрово на всесвітньовідомому будинку сатири і гумору викарбувано девіз: «Світ вцілів – бо сміявся». Безперечно, сміх дуже важливий, і ви самі сьогодні в цьому переконалися.

Сміх – один із найсильніших захисників нашого організму від негативної дії стресу, а отже – від багатьох тілесних недуг. Під час сміху в головному мозку людини виділяються гормони щастя (ендорфіни), і ми почуваємося радісно, захищеними від усяких негараздів. Той, хто любить сміятися, хто сприймає життя іронічно, ніколи не захворіє на невроз.

Композиція «Гарна дівка»

-         Ти. Дівко, не вмієш прясти:

-         Дарма!

-         Ти не вмієш і печі топити.

-         Та дарма.

-         Ти не вмієш і шити.

-         Та дарма ж, кажу!

-         Ти не вмієш і танцювати…

-         А брешеш.

-         Ти диви?! Таки вміють танцювати

Інсценівка «Пусик»

(слайд 9)

 

Вчитель. 

Де немає сміху – там немає надії на оновлення. Де немає сарказму – там немає справжньої любові до людства. Тож давайте сміятися! Хай сміх освітлює обличчя, висміює неправду!

Анекдоти

 

Вчитель. 

Наш український народ створив безліч жартівливих пісень, коломийок, каламбурів… У добрий час і в годину лихоліття добрий сміх не залишав наш люд. Українці вміють сміятися, створювати собі настрій, піднімати дух.  Бо українська душа споконвіку любила веселість, забуваючи життєві негаразди і прикрощі. А що може бути краще, як зібратися десь докупи, поспівати, пожартувати. Тож послухаймо українську народну жартівливу пісню.

(слайд 11)

Вчитель. 

 Народний гумор особливо багато черпає із бездонної скарбниці українських сатириків Остапа Вишні, Павла Глазового, Євгена Дударя, Микити Годованця та ще багатьох інших майстрів дотепного слова.

 Тож послухайте кілька українських гуморесок.

(слайд 10)

Гумореска Остапа Вишні «Що таке свиня»

 

Гумореска

Картопелька

- Почім твоя картопелька, синку мій хороший?!

- Сім копійок, - каже дядько, на штангіста схожий.

Баба рада-радесенька:

- Звідки ти явився? Такий совісний та добрий,

Де ти народився?

Швидко мацає картоплю обома руками.

- Хоч вона і дрібнувата, зваж три кілограми.

А той себе вище носа товстим пальцем стука:

- Ти що, бабо, з печі впала? Сім копійок штука.

(слайд 12)

Сценка «На дорозі»

Даїшник. Ану, стій! Чого ти трясешся? Звичайна перевірка. (Обходить навколо велосипеда, постукує палкою по колесах). Підкачати треба було б. (Сердито). А де ще два колеса? Пропив, напевно. От як створюєш аварійну ситуацію.

Велосипедист. Вибачте, тут, мабуть, якась помилка.

Даїшник. Яка ще помилка! Це у тебе помилка на помилці. А я тільки розпочав огляд. Чому немає запасного колеса?!

Велосипедист. Мені що, його на спині возити?

Даїшник. НУ що ти, як маленький. Без запаски не можна. А як колесо спуститься?

Велосипедист. Поставлю латку.

Даїшник (передражнюючи). Латку він поставить. Ти на своєму драндулєті і до найближчої вулканізації не дотягнеш. За це, до речі, теж штраф треба платити. Техогляд давно проходив?

Велосипедист. А що, треба?

Даїшник. Ти вчора за кермо сів?

Велосипедист. Ні… 20 років уже їжджу.

Даїшник. І досі без довідки про техогляд? Ай-яй-яй, це ж який штраф треба платити!

Велосипедист. Ой, мені недобре.

Даїшник. Зачекай. А де у тебе аптечка? Що, і аптечки немає? Ну це, знаєш, - штраф.

Велосипедист. Ва…ва…валідолу не знайдеться?

Даїшник. А що, в тебе ще язик заплітається і обличчя якесь дуже вже червоне. Ану, дихни у трубочку! (Велосипедист астматично дихає). Ось тобі й маєш, ще й п’яний до всього. А я ж бачу, якось дивно ти поводишся!

Велосипедист. Я лише декілька ковтків пива випив!

Даїшник. Це справи не міняє. Платити все одно доведеться.

Велосипедист (розгублено). Як же так… Із глузду можна зійти… Вперше за 20 років – і таке.

Даїшник. Вперше чи не вперше, а відповісти все одно доведеться. Від нас не заховаєшся. 20 років, 20 років… Я може тут 30 років на цьому самому місці стою, а таких, як ти, лопухів ще не бачив. А цікаво, який у тебе кілометраж? А де спідометр? Де дошка приладів?

Велосипедист (починає божеволіти). Не знаю, мабуть, украли.

Даїшник. Непорядок. Це штраф. А-а-а! А ключ де?

Велосипедист. Який ще ключ?

Даїшник. Що означає – який? Я питаю, чому ключа нема? Машина крадена? Ну, хлопче, у тебе неприємності! Ану, вилізай із машини, руки на капот!

Велосипедист. З якої машини? Я ж на велосипеді.

Даїшник (дивиться на велосипедиста, наче вперше його бачить). Хм… дійсно, на велосипеді… Добре, проїжджай і не створюй пробок на дорозі, (навздогін), і наступного разу мені не попадайся, (до себе) а кардан у нього дійсно несправний, (за куліси) 

(слайд 13)

Інсценівка «Куми»

(слайд 14)

1-а учениця. Вона нічого не коштує, але багато дає. Це усмішка.

2-а учениця. Вона збагачує тих, хто її отримує і не збіднює при цьому того, хто її дарує.

1-а учениця. Вона тримає мить, а в пам’яті залишається назавжди. Посміхайтесь!

2-а учениця. Вона приносить щастя в дім, породжує атмосферу доброзичливості у ділових стосунках і служить паролем для друзів.

1-а учениця. Усмішка – бальзам для втомлених, сонячний промінчик для тих, хто впав духом, вона – найкращі ліки від неприємностей.

2-а учениця. А, проте, її не можна купити, не можна випросити, позичити, вкрасти.

Вона сама по собі ні на що не годиться, поки її не подарували.
Усміхайтесь!
Смійтеся на здоров’я!

(слайд 15)