Виховна година "Козацькому роду нема переводу"

Тема : Козацькому роду нема переводу

Мета: ознайомити дітей з періодом козаччини; виховувати у дітей шанобливе ставлення до власної історії і спонукати до наслідування кращих козацьких рис  гетьманів та кошових отаманів(відваги, мужності, безмежного патріотизму, добродушності, безкорисності, товариськості).

Обладнання. У центрі зали напис: «14 жовтня — свято Покрови і День українського козацтва», нижче другий напис: «Козацькому роду нема переводу», а також портрети українських гетьманів, фотографії козацьких клейнодів (булава, бунчук),мультимедійна дошка, проектор.
                                               

Хід виховного заходу

Улюблена Богом перлина

Для всіх українців одна

Козацька моя Україна

Хлібів золотих сторона

Негодами лютими бита

Віками ти йшла до мети

Тобі в небі зорею світити

І волю і долю знайти

(Слайд 1)

Козацтву належить особливе місце в історії України та в історичній пам'яті українського народу. Саме козацтво було тією силою, яка активно впливала на історію України XVII – XVIII ст.

(Слайд 2)

День Покрова, 14 жовтня, святкується в усіх козацьких громадах світу дуже урочисто, з молебнями про живих, з панахидами про тих хто відійшов в інший світ, з урочистими загальними зборами козаків. Покрова Пресвятої Богородиці було для козаків великим святом, оскільки їхню церкву було присвячено Діві Марії. Якщо вони бажали обрати нових членів старшини, то збиралися саме у цей день.

(Слайд 3)

Така історична традиція приурочується до дива поразки турків під Азовом у 1641 році. Гарнізон Азова в той час налічував 6 тис. донських і запорізьких козаків, а турецько-татарське військо – 227 тис. чоловік. Штурм Азова розпочався 6 червня 1641 року, але втративши близько 100 тис. чоловік, ворог відступив. У вирішальний час довгої героїчної оборони козацькому гарнізону з'явилося небесне видіння "Діви чудесної в багряній ризі", яке надихнуло козаків на новий подвиг, і до 1 жовтня 1641 року здійснилось дійсно диво: місто звільнилося від облоги.

Відгомоніли століття з того часу, як в пониззі Дніпра за його порогами, мужні і вільнолюбиві лицарі заснували Запорізьку Січ. Світ звав їх козаками.

Народ оспівав у своїх думах, піснях, легендах цих лицарів, захисників вітчизни.

(Слайд 4)

Козак:

Гей, починалось все з дикого поля!

Вільному – воля! Полеглим тополя!

Мертві ганьби не ймуть.

Та не раз усміхалась козакам доля!

Учениця:

За дніпровими порогами, за південними дорогами,

За степами, за широкими, наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную, цінували волю вільную.

Україну свою рідну як зіницю берегли.

Козак:

Було колись в Україні – ревіли гармати,

Було колись запорожці – вміли панувати!

Козачка:

Панували, добували і славу, і волю.

Минулося... осталися могили на полі

Козак:

Було колись добре жити, на тій Україні!..

А згадаймо! Може, серце хоч трохи спочине.

 

Причинами виникнення козацтва було польське панування, що змушувало селян втікати в степи від кріпацької неволі, та ще більшим лихом були набіги турків і татар на українській землі.

(Слайд 5)

Прибуваючи до безмежного степу, козаки селилися понад Дніпром та Південним Бугом. Особли­во їх приваблював Дніпро — священна й заповітна ріка, оспівана в думах та переказах.

(Слайд 6)

Унікальною особливістю ріки були її знамениті пороги — пасма кам'яних скель, що вивищувалися над водою до 5 метрів і майже суцільною масою перекривали ріку. Січ і стала називатися «запорізькою», бо була за порогами.

(Слайд 7,8,9,10)

Нижче Хортиці Дніпро широко розли­вався, вбирав у себе великі й малі річки, сам розгалужувався на рукави, утворюючи численні острівці. То було справжнє царство плавнів. Козаки дуже любили цю місцину і називали її Великим Лугом. Великий Луг, як і дніпровські острови, давав козакам надійний прихисток від ворогів. Недаремно народилося прислів'я: «Січ — мати, а Великий Луг — батько, отам треба умирати».

То хто ж вони – козаки?

(Слайд 11)

1 козак

Що говорить вам козак,

це крилате горде слово.

Чом завжди буває так,

що світлішає від нього?

Разом:

Козаки - це вільні люди.

Козаки безстрашні всюди.

Козаки - борці за волю,

За народну щастя й долю. 

(Слайд 12)

2 козак

Козак – це людина чесна і смілива

Найдорожче йому – Батьківщина!

3 козак

Козак – слабому захисник.

Цінити побратимство звик!

4 козак

Козак – усім народам друг.

Міцний, лицарський в нього дух!

5 козак

Козак – це той, хто за освіту,

Хто любить пісню і молитву!

6 козак

Козак вкраїнську любить мову,

Додержить завжди свого слова!

 

 (Слайд 13)

Перша Січ закладена на острові Хортиця близько 1554 р. Її засновником став легендарний Байда- Вишневецький. Він перший вирішив покласти край турецьким нападам на Україну, зібравши під своїм керівництвом чимале військо, Байда організував сміливі походи в Крим, громив турецькі фортеці на Чорному морі.

Через зраду попав в полон до турецького султана, загинув мученицькою смертю.

           Славне військо запорізьке
                        Ти, наш лицарю зібрав
                        На острові, на Хортиці
                        Січ преславну збудував

(Слайд 14)

За наказом гетьмана Дмитра Вишневецького козаки оббивали човни замість дощок буйволячими шкурами. Це нововведення мало важливе значення: човни ставали значно легшими, оскільки козакам нерідко доводилося переносити їх суходолом. Човни стали називатися байдами, а Вишневецькому надали прізвисько «Байда». Бували випадки, що козаки перевертали чайки догори дном і в такий спосіб наближалися до ворога. Потім серед турків ходили легенди про шайтанів у шароварах, які з’являлися з самісінького дна моря.

Збереглися свідчення самовидців про загадкове козацьке судно, яке було, мабуть, одним із перших варіантів підводного човна. Воно мало два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. А в висунуту над поверхнею моря трубу – прообраз майбутнього перископа – стерновий вів спостереження, пильнував, чи не з’явиться турецька галера. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так уміло, що в нього не протікала вода. При наближенні до ворога баласт викидався, човен несподівано зринав на поверхню, і знову козаки з’являлися ніби з самісінького дна моря.

(Слайд 15)

Іван Сірко був першим українським гетьманом. Народився Іван Сірко на Поділлі, походив із родини дрібної православної української шляхти.

22 рази козаки обирали його кошовим отаманом. За своє військове життя І. Сірко брав участь у 55 походах і завжди, виходив переможцем.

Сірка прозвали турки “Урус-шайтаном”, тобто українським чортом. Пізніше Сірко очолив повстання протии царських воєвод. За це кошовий попав у царську немилість і був засланий у Сибір.

Про Сірка говорили і зовсім неймовірні речі. Наприклад, що його не брали ні куля, ні меч. Що Сірко — перевертень, який може перетворюватися на вовка! І що був він «великим характерником». Але хто такі характерники? Так в Запорізькій Січі називали людей, яких сьогодні назвали б магами або екстрасенсами. Вони насправді володіли надприродними здібностями. Казакам-характерникам, які володіли таємними знаннями, приписували різні вміння: знаходити і ховати скарби, заговорювати рани. Вважалося, що характерники здатні обертатися в вовків. У дохристиянські часи бога-громовержця представляли в супроводі двох вовків, або хортів. Саме про перетворення в хорта йдеться в легендах про отамана Сірка. Недарма слово «сiрко» — один з епітетів вовка. Не випадково і те, що від слова «хорт» походить назва острова Хортиці.

(Слайд 16)

 

            Гетьман Сагайдачний –
                        Слава Батьківщини,
                        Кожен в братстві вдячний
                        Лицарю Вкраїни!  
           Петро Сагайдачний закінчив Остроградську академію, знав декілька мов. Служив у Київського магната. Згодом подався на Запоріжжя і там виявив себе як  дуже здібний ватажок.          

Здійснив багато морських походів. Піклувався про розвиток, науки, культури. Здобув блискучу перемогу над турками під Хотином, відбивши бажання турків стати завойовниками Європи. Помер П.Сагайдачний від рани одержаної у битві під Хотином.

(Слайд 17)

Хто не знає Богдана  Хмельницького. Син українського шляхтича. Закінчив Київську братську польську єзуїтську школи. Побував у турецькій неволі. Врятувавшись пішов на Запорізьку Січ. Зажив новим серед козаків. Його обрали гетьманом і він, заручившись підтримкою кримського хана, почав готуватись до війни з Польщею. В нелегкій боротьбі зумів звільнити Україну з-під влади Польщі.
Богдане, Богдане ти живеш у згадках,

Ми вклоняємось тобі від усіх нащадків

Богдане, Богдане! Батьку наш гетьмане!

Твоя слава на Вкраїні повік не зів’яне!

   (Слайд 18)

Зберегла історія і ім’я славного сина українського народу Івана Мазепи.                       

Сьогодні наше слово про Мазепу –
                        Людину мужньої великої мети,
                        Орла, героя золотого степу
                        Якому волю прагнув принести.
           Його гетьманування було найтривалішим – 22 роки. Замолоду отримав гарну освіту. Жив у Франції, Голандії, був у Німеччині, Італії. На Запорізькій Січі його обрали гетьманом, Мазепа вирішив звільнитися з-під влади Російського царя. Він домовився з шведським королем Карлом ХІІ, щоб разом ударити по царському війську. Але план Мазепи не вдався і він змушений був тікати в турецькі володіння, де й помер.

Слава козаків була в їх ватажках. Крізь бурхливі століття пронесла до нас пам’ять славетні імена.

Як же ставали козаками? На перший погляд, процедура прийому була проста.

Сценка «Як приймали у козаки»

Кошовий. Гей, пробратими, а хто це до нас на Січ забрів?

Козак-писар. Та це, батьку, чолов'яга у козаки проситься!

Кошовий. Нумо, підійди ближче, чоловіче! Звідкіля ти такий?

Парубок.З Тверської я, батьку.

Кошовий. У Бога віриш?

Парубок.Вірю.

Кошовий: Горілку п'єш?

Парубок.П'ю.

Кошовий. Виходить, ти вільний парубок?

Парубок. Та вільний, хоч мав пута у подобі жінки.

Кошовий. То ти покинув жінку? Еге-ге, недобре це діло, чоловіче.

Парубок. Кинув, батьку, як тільки побралися, бо вона борщ не вміє варити.

Кошовий. О, то ти справжній козак! Запиши його, пане писарю! 

Писар. Як кличуть тебе, хлопче?

Кошовий. Та не питай, а так і пиши: козак Борщ!

 

(Слайд 19)

Новачок, незалежно від віку, приймався спочатку в «молодики». Молодик сім років учився фехтувати, влучно стріляти, «реп'яхом» на коні сидіти, виконувати гопак, який колись був не танцем, а різновидом бойового мистецтва, що полягав у вмінні вести бій найперше ногами з багатьма суперниками. Крім того, козак розвивав у собі силу й спритність. Керували навчанням досвідчені воїни й полководці, при яких юнаки служили джурами. 

(Слайд 20)

На Запорозькій Січі існувала постійна школа лицарського, військового мистецтва. При січовій церкві діяла загальноосвітня школа. Командний склад низового війська, як правило, був високоосвічений. Полковники, сотники, чимало рядових козаків закінчували Києво-Могилянську академію або інші вищі чи середні навчальні заклади.
Козак мав не тільки бути неперевершеним воїном, а й так само добре знати грамоту, основи астрономії, медицини. Більш талановиті навчалися ще й основам дипломатії, вивчали іноземні мови, оскільки у невтомній боротьбі доводилося бувати у різних країнах. 

(Слайд 21)

А щоб перевірити чи ми, нащадки козаків, теж освічені, проведемо гру «Доповни прислів’я»

1. За рідний край ... (і життя віддай).
3. Кров не водиця, ... (проливати не годиться).
4. До булави треба ... (голови).
6. Степ та воля — ... (козацька І
1. Козацькому роду ... (нема переводу).
2. Береженого Бог береже, а козака ... (шабля стереже).
 

Кепський той козак, який не вмів грати бодай би на одному народному інструменті, чи не вмів би співати й танцювати. 

(Слайд 22-24)

І тільки після посвяти у козаки (після першого бою першого морського походу та складних іспитів) дозволялося воїнові голити голову, залишаючи чуприну. Про надзвичайно високий статус цієї зачіски у запорожців свідчить і суворо регламентований спосіб носіння чуприни, закрученої саме за ліве вухо.
(Слайд 25)

Існує одна легенда, що козаки вважали себе надто грішними для раю. Тому, коли вони потраплять у пекло, Бог може змилуватись над ними і витягнути за чуба. Загалом, така легенда, як і зачіска, була притаманна не тільки козакам. В древні часи оселедця вистригали єгипетським фараонам, індіанцям з деяких племен, татарам, індійцям, персам, японським самураям… Чи згадайте бодай турецького Джина. Для багатьох народів оселедець символізував «промінь сонця». Різниця між ними і козаками полягала лише в тому, що запорожці вистригали оселедця на лобі, у той час як інші народи залишали його по центру голови чи на потилиці.

Чуприни заборонялося носити джурам, селянам-втікачам, недосвідченим воякам, брехунам, боягузам, злодіям, ошуканцям. Позбавити чуприни козака вважалося найбільшою ганьбою.

(Слайд 26)

Військова дисципліна на Січі була заснована на принципах людської гідності. Найбільше козак боявся осуду своїх товаришів за порушення дисципліни. Дуже важливим було побратимство.

 Але й серед козаків, хоч і дуже рідко, траплялися ганебні вчинки. За бійки з убивством, втечу з поля бою, зраду карали смертю . Суворо каралися крадіжки, неповернення боргу.

П'яного під час морського походу викидали за борт, а під час сухопутного маршу — прив'язували до коня і ганяли по степу, доки винуватий не помирав. 

Киї — найпоширеніший засіб покарання. Злочинця приковували до ганебного стовпа, що був у фортеці. Це було великою ганьбою в товаристві козаків, де честь була дорожчою за життя. Біля стовпа клали в'язанку київ, ставили їжу й напої і годували злочинця. Кожен козак, проходячи біля стовпа, повинен був взяти з в'язанки кий і вдарити злочинця приказуючи: «От тобі, вражий сину, щоб ти не крав і не роздавав, ми за тебе цілим куренем платили!»

Від шибениці чи київ козака могла врятувати дівчина, коли накривала його хусткою й оголошувала своїм чо­ловіком.

Хоч правосуддя на Січі було не надто гуманним, проте там була сувора дисципліна.

(Слайд 27)

Тому козацькі курені були завжди відкриті. Мандрівник чи перехожий може зайти туди, погостювати, попоїсти і рушити далі в дорогу. І це навіть якщо господаря немає вдома. Однак існувало суворе правило, з куреня нічого не виносити, а інакше – покарання. А як хтось знайде якусь річ на Січі, прив’язує її до високого стовпа. Як за три дні власник не знайдеться, то і річ переходить у володіння того, хто її знайшов.

Козаки дуже поважали старших людей. Не важливо, хто перед козаком – старий жебрак або старий отаман, повага до прожитого життя залишалась однаково високою. Якщо старий заходив у будинок або на збори, козаки вставали, а зустрічаючи старого на вулиці – кланялися. 

Лихословити і перечити старшому – нечуваний злочин тих років! Варто також відзначити, що літні люди мали великий авторитет: одного їх слова було достатньо, щоб вирішити будь-який конфлікт «молодих», будь то бійка чи суперечка. 

 Підсумкова вікторина.

1.Що означає слово «козак»? (Вершник, вільна людина.)
2.Кого вважали козаки батьком, матір'ю, дружиною та това¬ришем? (Батько — степ, мати — Січ, дружина — шабля, товариш — кінь.)
5.Найважливіша ознака влади в козацькому війську. (Булава.)
6.Що означає для козака слово «чайка»? (Човен.)
7.Найвідоміший козацький танок. (Гопак.)
8.Де розташовувались козацькі табори? (Запорозька Січ.)
9.Народний співець, оспівувач подвигів козаків. (Кобзар.)
10.Голова козацького уряду. (Гетьман.)
11.Про яку деталь козацького вбрання казали: «широкі, як чорне море»? (Шаровари.)
12.Найвідоміша козацька страва. (Куліш.)
13.Перша козацька фортеця, зведена на острові. (Мала Хортиця.)
14.Кому не дозволялося заходити на територію Запорозької Січі? (Жінкам.)
15.Яке церковне свято козаки вважають своїм і коли воно  відзначається? (Покрова, 14 жовтня.)

16. На якому острові зародилась перша Січ?(на Хортиці)

17. Козаки називали Січ матір’ю, а Великий Луг...(батьком)

18. Як називалась січова церква?(Покрови Богородиці)

19. Яку річ цінували на Січі нарівні з гострою шаблею і добрим конем?(бандуру)

20. Юний січовик-зброєносець у козацької старшини в Україні в XVI-XVIII століттях називався:(джура) 

21. Дерев'яна палиця з кулею в горі, яка може бути оздоблена коштовним металом та камінням; ознака влади (булава).
22. Перший Помічник кошового, перекладач (писар):
23. Верхній одяг козаків (жупан).
24. Пасма волосся на голові в козака (оселедець).
25. Приміщення, де жили козаки, військова одиниця (курінь).

 

Учитель:  Багато чорних хмар ламали віття і гнули стовбур українського дерева, але коріння його у глибині рідної землі виживало, підтримане народом.  Ми пережили тяжку трагічну історію, але Україна для нас ніколи не була мачухою, а ненькою, котра нас, мов пташенят, брала під своє тепле крило і вчила людської мудрості і вічно вела до світла знань.
           Нам неодмінно потрібно зрозуміти, що наша ненька Україна без знань, як без землі, як без господарства, не може стати країною добробуту і щастя.
           У наші дні буйно квітне національне відродження, пробуджується від сну людська свідомість і розуміння необхідності для України державної незалежності, суверенітету. На завершення я хочу побажати усім вам справжньої любові до краю, де живете, до України. Хочу, щоб усі ви вірили в щастливе майбутнє нашої держави, щоб уміли боротися за її оновлення. А для цього варто вчитися, багато працювати і надіятися на краще