Виховна година "Лікарня книжок"

Тема: Працює книжкова лікарня.

Мета: ознайомити дітей з історією виникнення паперу і книгодрукування; розвивати мовлення, увагу, читацькі навички учнів; виховувати береж­ливе ставлення та повагу до книги.

Обладнання: презентація, книжки, конверти з правилами, макет книжки, прислів’я.

Форма проведення: Година спілкування.

Хід заходу

Ведуча: Є в новому домі

Двері заповітні,

Ще не всім відомі

Та до них привітні.

 В книжковій лікарні,

В новому будинку

Лікарі працюють

Не одну годинку.

 Книжки там лікують.

Приходьте, будь ласка,

Будуть лікувати.

Добрий день, діти! Сьогодні ми поговоримо про хвороби книжок, як і де їх лікувати. А зараз я запрошую вас відвідати книжкову лікарню. Значення книги в наші дні надзвичайно велике. Книги розповідають нам про історію нашої держави, про життя народів різних країн, про видатних вчених і мандрівників, досягнення науки і техніки, далекі планети, рослини і тварин, які оточують нас і яких ми не бачили. Діти, а де зберігаються книги?

(відповіді дітей)

Ведуча: Так, в бібліотеці, її ще називають книгозбірня – це колекція книг, або приміщення, де зберігаються книги. До нас завітав Бібліотекар, який розкаже нам про бібліотеку.

Бібліотекар. Добрий день діти, ви хочете дізнатись більше про бібліотеки? Тоді слухайте: Першою відомою бібліотекою можна вважати храм в Ніппурі. У храмовій школі, була знайдена Ніппурська бібліотека. Там було понад 30 000 табличок з адміністративними, юридичними, медичними, літературними та історичними текстами, багато з яких досі не опубліковані.

Ведуча: В бібліотеці зібрані найрізноманітніші книги, і там їх і лікують. Скажіть, а як же називають працівників бібліотеки, які лікують книги?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці. Бібліотекар – це працівник бібліотеки, який оглядає за книгами і лікує їх

Книжки - як люди: народжуються, живуть, старіють. Як і люди можуть хворіти. А захворівши, потребують лікування.

(Інсценізація. Звірятка лікують книгу)

Заєць

Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна,

Нам без книг ніяк не можна!

Голоси дзвенять навкруг.

А як часом книга хвора,

Значить в тім моя вина.

Ми її підклеїм скоро -

Враз одужає вона!

(На його шляху з’являється щось страшне, брудне, волохате. Це пошарпана книга).

Заєць. Ой, що це? Краще сховаюся, а то у мене зубки цокотять від переляку і хвостик тремтить. (Ховається за кущем).

Книга. Не бійся, Зайчику. Я книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам. І корінець поламаний, вже зовсім сил немає. Навіть ходити сама не можу. (Плаче). Допоможи мені, Зайчику!

Заєць (вибігає з-за куща, підтримує хвору книжку).

Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може ти з лисицею зустрілася, чи в лапи до вовка потрапила? Чи може лютий Бармалей над тобою знущався? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепурна! Усі діти тебе з радістю читали.

Книга. Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Хлопчисько-поганисько мене так порвав. Ох і мучив він мене. Поливав гарячим супом, гнув кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив. Я ледве втекла від нього, і зовсім немає сили йти далі, та й куди ж я піду, нещасна?

Заєць. Не журися, Книжечко! Ми зараз що-небудь придумаємо. А ось і Ведмедик чапає. Може він нам щось порадить? (Кличе Ведмедика). Ведмедику! Ось Книга в біду потрапила, від хлопчиська-поганиська втекла, їй допомогти треба, а як - я не знаю.

Ведмедик. Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно відвезти тебе у “Книжкову лікарню” до лікаря. Він тебе послухає, огляне, підклеїть, підпише і одягне у красиву обкладинку.

Заєць. Правильно! І як я одразу не здогадався? Адже в кожній школі, в кожній бібліотеці працює така лікарня. Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Я піду покличу лікаря.

Книжковий лікар

Я – лікар книжковий.

Я книги лікую,

Я хворі сторінки їм ремонтую.

Мої пацієнти – брудні і з дірками.

Кому з вас погано – ходімо із нами!

Я дам вам сорочку з паперу і клею,

Щоб книги зцілили, в лікарні усе є.

Ведмедик. Добридень, шановний лікарю Айболить! З бідою прийшли ми до вас. Вилікуйте, будь ласка, бідолашну Книжечку!

Лікар. Обов’язково! Шановна Книго, присядьте-но сюди. Що з вами трапилося? Де ж болить?

Книга. Ой, дорогий лікарю, в мене болить все тіло.

Лікар. Як же ви дійшли до такого стану?

Книга.

Лікарю, мені соромно перед класом,

Хазяїн мій обкладинки вирвав з м’ясом!

Та що обкладинки...

Вирвав сторінки, поробив з них кораблики,

Плоти та голубки.

Лікар. Який жах! Так поводитися з Книгою! Та це ж злочин! Я вас вилікую, шановна Книго! Підніміть свої сторінки. Ох, а що це за брудні плями на них?

Книга. Хлопчисько – поганисько, в якого я жила, брав мене брудними руками, одного разу вилив на мене борщ, кидав мене на підлогу, слинив пальці, коли листав сторінки. Тому я хочу звернутися до всіх діток, до кожної дівчинки і до кожного хлопчика:

Я - Книга! Я товариш твій!

Школярику, завжди мене жалій.

Чистенькою тобі приємна я,

Без бруду - подруга твоя.

Погану звичку ти покинь

І пальців більше ти не слинь.

Завжди я твій найкращий друг,

Та тільки не для брудних рук.

Лікар. Ой, у вас дуже багато хвороб!

Книга. Лікарю! Вилікуйте мене, будь ласка!

Лікар. Прошу вас пройти в операційну. Будемо робити операцію.

(З’являється Хлопчисько-поганисько).

Хлопчик. Привіт! Ви тут не бачили Книги? Вона втекла від мене, а чому - я й сам не знаю. Я тільки вдарив нею по голові свого сусіда по парті та ще декілька разів забув її в саду. Ось і цього разу забув. Вночі пішов дощ. Наступного дня я пішов її шукати, та не знайшов. Втекла. Ви її не бачили?

Діти. Їй роблять операцію в “Книжковій лікарні”!

(З’являються Книга і Лікар).

Лікар. Ну ось. Ви тепер маєте набагато кращий вигляд. А допомогли нам Гумка, Обгортка, Закладка.

Книга. Дякую всім вам! Я себе дуже добре почуваю. Ой, знову той бридкий хлопчисько! Він, напевно, шукає мене.

Хлопчик. А, ось де ти! Але чому ти так змінилася? А те­пер пішли додому. Мені без тебе так сумно.

Лікар. Я не дозволю їй жити в тебе. Вона знову може захворіти.

Книга. Я ніколи не повернуся до тебе. Ти мене ображав, зовсім не беріг. Ти й до цього часу не знаєш правил охайного поводження з книгою.

Хлопчик. Але мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі і лікарю, і всім дітям, які є в залі, що буду добре поводитися з книгами. І взагалі перестану бути поганиськом.

Книга. Мені шкода його. Мабуть, я повернуся до нього. Але ти повинен запам’ятати правила.

Ведуча: Дітки, давайте допоможемо хлопчику скласти правила поводження з книгою.

(Діти складають правила і дають хлопчику.)

Беріть книги чистими руками.

Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки.

Не кладіть в книжку олівців та інших предметів, від цього вона рветься.

Не загинайте сторінки, користуйтесь закладками.

Не читайте книги під час вживання їжі.

Щоб книга чи підручник довше служили вам, обгорніть їх.

Хлопчик. Дякую, друзі, тепер я знаю правила, і ніколи не буду ображати книги.

Ведуча: Молодці, діти, що допомогли хлопчику.

В кожнім домі, в кожній хаті —

У містах і у селі, —

Хто навчився вже читати,

 Має книжку на столі.

Дружба з книгою— це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

А ви вже добре навчились читати? Що головне у читанні?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці, головне у читанні — це розуміти про що ви читаєте. Яка ж користь від читання, якщо ти не зрозумів, про що прочитав?

Ось зараз ми і перевіримо ваші читацькі навички. Вам необхідно про­читати прислів'я, об'єднавши частини двох колонок.

Книга — ... як на світі жить.

Золото добувають із землі, ...        друг і порадник.

Книга вчить, ...  а знання — з книг.

Як ви розумієте ці прислів'я?

А які прислів'я вам відомі?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці. Ой, дивіться хто до нас завітав? Так це ж наші книголюби.

1-й книголюб. Що не кажіть, а найкращі книжки у світі — це казки! Я прочитав їх багато! І скільки б не читав, іще хочеться. Усе б жит­тя читав!

Ведуча: Так, казка потрібна кожній дитині, бо вона вчить добру, чес­ноті, любові до людей, до тварин, до всього живого.

1-й книголюб. А ви вже багато казок прочитали?

І казкових героїв добре знаєте?

Ну, тоді відгадайте!

•        В діда з бабою хлопчина
Появився з деревини,

У печі Зміючку спік,

З гусеням додому втік. (Івасик-Телесик з однойменної казки)

•        Як знайшов він колосок,
Борошна змолов мішок —
Пиріжків напік і з’їв

Ледарів не пригостив. (Півник із казки «Колосок»)

•        Не зміг сидіти на вікні,
У лісі всім співав пісні,
Але коли зустрів Лисицю,

Та пісня мусила скінчитися. (Колобок із однойменної казки)

   Однією головою
Воду випускає рікою,
Друга дивна голова
Вітром буйним із ніг збиває.
Третя голова дихне —

І палає все вогнем. (Триголовий Змій)

   Народилося таке —

І незграбне, і бридке,

Одиноке і нещасне.

Стало Лебедем прекрасним. (Гидке каченя)

   Він моторчик свій заводить,
Крізь вікно у гості ходить,
Любить він торти й горішки,

З ним не сумно ані трішки. (Карлсон)

   Їду я на бал чудовий
У кареті гарбузовій

      Все, мов справжнє: кучер, коні,

Поки північ не задзвонить.

Маю я таку ось звичку:  

Десь губити черевички. (Попелюшка)

2-й книголюб. А я люблю читати книжки про ліс. Ліс — це чудо­во. І я вже багато знаю про дерева, кущі, квіти, травинки. І про мурах бага­то дізнався, і чого птахи відлітають...

Ведуча: Отож, книга веде у цікавий чарівний світ казок, у безкраї  простори космосу, розкриває таємниці моря, лісу, розповідає про життя твоїх однолітків. Дружіть із книжкою — усі скарби знань розкриває вона перед вами. Це
найбільше чудо з усіх чудес, створених людством. У кожного з нас є улюблені книжки — і у дорослих, і у дітей. Ми так часто спілкуємось з книгою, що навіть не замислюємось — яке це чудо. Діти, а які ви найбільше любите читати книжки?

(відповіді дітей)

Ведуча: Ви всі хороші діти, я бачу ви любите читати про все на світі.

Діти, а з чого складається книжка?

(відповіді дітей)

Ведуча: Так, в неї є обкладинка, палітурка, титульна сторінка, форзац, корінець та сторінки. Дітки, а давайте намалюємо палітурку о своєї улюбленої книжки.

(Діти малюють палітурку)

Ведуча. Молодці. Діти, а ви знали, що якщо подивитися на ваші підручники та книжки, то одра­зу можна сказати, як ви навчаєтеся, виховані ви учні чи ні. Як про це дові­датися? Тоді скажіть, чому так говорять: «Книга — твоє обличчя»?

Подивіться на свої підручники. Якщо на якомусь обірвалась обкладин­ка, то що ви зробите?

(Відповіді дітей.)

Ведуча. Так. Молодці!

Діти, давайте побудемо лікарями, і складемо книжку рецептів як продовжити життя книжки

ЯКЩО КНИЖКА ПОТРАПИЛА У ВОДУ

Швидше поставте мокру книжку (розкривши віялом) у сухому, теплому приміщенні, що добре провітрюється.

Склеєні аркуші, перш ніж розгорну­ти їх, обережно перегинайте то в один, то в другий бік. Якщо вони не розклеюються, потримайте над парою. Вологі аркуші пе­рекладіть фільтрувальним або цигарковим папером і наступ­ного дня праскою доведіть їх до повного висихання.

ЯКЩО ЗАБРУДНИЛАСЬ ОБКЛАДИНКА

Ледеринову обкладинку книж­ки можна протерти вологим ват­ним тампоном, змоченим у розчині прального порошку.

Коленкорову обкладинку проти­рають чорнильною гумкою (ласти­ком). Паперову обкладинку не слід чіпати. Вона боїться чищення. Краще її обклеїти но­вою гарною обгорткою.

ЯКЩО ЗАБРУДНИЛИСЯ СТОРІНКИ

Сліди від пальців чи олівця витирають м'якою гумкою.

Чорнильні плями найкраще виводити лимонним со­ком чи лимонною кислотою. Якщо плями не зника­ють, то застосовують щавлеву кислоту, розбавлену одеколоном: одна частина кислоті на чотири одеколону.

Жирні плями видаляються —не забудьте це робити на чисто му повітрі— чистим бензином або чотирихлористим вуглецем. Можна спробувати і кашею з товченої крейди чи зубного порошку, розмішати них на бензині або чотирихлористому вуглеці.

Іржаві плями виводять звичайно лимонної або щавлевою кислотою. Плями від надмірної вологи (плісняву) змочують 2—3% ним розчином формаліну. Формалін знищує плісняву. А самі плями знебарвлюють перекисом водню.

СТОРІНКИ ЗІМ'ЯЛИСЯ

Зім'яту сторінку книжки кладуть між чистими аркушами прогладжують теплою праскою. Не пересушіть сторінки, інакше вони стануть ламкими.

СТОРІНКИ ПОРВАЛИСЯ

Надірвану .сторінку підклеюють так: намазати клеєм смужку цигаркового паперу кладуть (клеєм ; гори) під надрив, загинають по краю книжкові сторінки, наклеюють на сторінку. Пошарпаний край сторінки обклеюють папером схожого кольору.

Ведуча. Молодці діти, подивіться, яка гарна книжечка у нас стала. Бажаю вам бережно ставитися до книжок, прочитати найкращі книги, багато хорошого з них узяти для себе, порозумнішати і ніколи не розлучатися з книгою. Бо книга - це мудрість минулих поколінь. Книга — це друг і порадник. Вона зберігає у собі красу рідного слова, чарівність мови. Ви всі сьогодні були розумничками. До побачення.

Тема: Працює книжкова лікарня.

Мета: ознайомити дітей з історією виникнення паперу і книгодрукування; розвивати мовлення, увагу, читацькі навички учнів; виховувати береж­ливе ставлення та повагу до книги.

Обладнання: презентація, книжки, конверти з правилами, макет книжки, прислів’я.

Форма проведення: Година спілкування.

Хід заходу

Ведуча: Є в новому домі

Двері заповітні,

Ще не всім відомі

Та до них привітні.

 В книжковій лікарні,

В новому будинку

Лікарі працюють

Не одну годинку.

 Книжки там лікують.

Приходьте, будь ласка,

Будуть лікувати.

Добрий день, діти! Сьогодні ми поговоримо про хвороби книжок, як і де їх лікувати. А зараз я запрошую вас відвідати книжкову лікарню. Значення книги в наші дні надзвичайно велике. Книги розповідають нам про історію нашої держави, про життя народів різних країн, про видатних вчених і мандрівників, досягнення науки і техніки, далекі планети, рослини і тварин, які оточують нас і яких ми не бачили. Діти, а де зберігаються книги?

(відповіді дітей)

Ведуча: Так, в бібліотеці, її ще називають книгозбірня – це колекція книг, або приміщення, де зберігаються книги. До нас завітав Бібліотекар, який розкаже нам про бібліотеку.

Бібліотекар. Добрий день діти, ви хочете дізнатись більше про бібліотеки? Тоді слухайте: Першою відомою бібліотекою можна вважати храм в Ніппурі. У храмовій школі, була знайдена Ніппурська бібліотека. Там було понад 30 000 табличок з адміністративними, юридичними, медичними, літературними та історичними текстами, багато з яких досі не опубліковані.

Ведуча: В бібліотеці зібрані найрізноманітніші книги, і там їх і лікують. Скажіть, а як же називають працівників бібліотеки, які лікують книги?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці. Бібліотекар – це працівник бібліотеки, який оглядає за книгами і лікує їх

Книжки - як люди: народжуються, живуть, старіють. Як і люди можуть хворіти. А захворівши, потребують лікування.

(Інсценізація. Звірятка лікують книгу)

Заєць

Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна,

Нам без книг ніяк не можна!

Голоси дзвенять навкруг.

А як часом книга хвора,

Значить в тім моя вина.

Ми її підклеїм скоро -

Враз одужає вона!

(На його шляху з’являється щось страшне, брудне, волохате. Це пошарпана книга).

Заєць. Ой, що це? Краще сховаюся, а то у мене зубки цокотять від переляку і хвостик тремтить. (Ховається за кущем).

Книга. Не бійся, Зайчику. Я книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам. І корінець поламаний, вже зовсім сил немає. Навіть ходити сама не можу. (Плаче). Допоможи мені, Зайчику!

Заєць (вибігає з-за куща, підтримує хвору книжку).

Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може ти з лисицею зустрілася, чи в лапи до вовка потрапила? Чи може лютий Бармалей над тобою знущався? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепурна! Усі діти тебе з радістю читали.

Книга. Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Хлопчисько-поганисько мене так порвав. Ох і мучив він мене. Поливав гарячим супом, гнув кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив. Я ледве втекла від нього, і зовсім немає сили йти далі, та й куди ж я піду, нещасна?

Заєць. Не журися, Книжечко! Ми зараз що-небудь придумаємо. А ось і Ведмедик чапає. Може він нам щось порадить? (Кличе Ведмедика). Ведмедику! Ось Книга в біду потрапила, від хлопчиська-поганиська втекла, їй допомогти треба, а як - я не знаю.

Ведмедик. Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно відвезти тебе у “Книжкову лікарню” до лікаря. Він тебе послухає, огляне, підклеїть, підпише і одягне у красиву обкладинку.

Заєць. Правильно! І як я одразу не здогадався? Адже в кожній школі, в кожній бібліотеці працює така лікарня. Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Я піду покличу лікаря.

Книжковий лікар

Я – лікар книжковий.

Я книги лікую,

Я хворі сторінки їм ремонтую.

Мої пацієнти – брудні і з дірками.

Кому з вас погано – ходімо із нами!

Я дам вам сорочку з паперу і клею,

Щоб книги зцілили, в лікарні усе є.

Ведмедик. Добридень, шановний лікарю Айболить! З бідою прийшли ми до вас. Вилікуйте, будь ласка, бідолашну Книжечку!

Лікар. Обов’язково! Шановна Книго, присядьте-но сюди. Що з вами трапилося? Де ж болить?

Книга. Ой, дорогий лікарю, в мене болить все тіло.

Лікар. Як же ви дійшли до такого стану?

Книга.

Лікарю, мені соромно перед класом,

Хазяїн мій обкладинки вирвав з м’ясом!

Та що обкладинки...

Вирвав сторінки, поробив з них кораблики,

Плоти та голубки.

Лікар. Який жах! Так поводитися з Книгою! Та це ж злочин! Я вас вилікую, шановна Книго! Підніміть свої сторінки. Ох, а що це за брудні плями на них?

Книга. Хлопчисько – поганисько, в якого я жила, брав мене брудними руками, одного разу вилив на мене борщ, кидав мене на підлогу, слинив пальці, коли листав сторінки. Тому я хочу звернутися до всіх діток, до кожної дівчинки і до кожного хлопчика:

Я - Книга! Я товариш твій!

Школярику, завжди мене жалій.

Чистенькою тобі приємна я,

Без бруду - подруга твоя.

Погану звичку ти покинь

І пальців більше ти не слинь.

Завжди я твій найкращий друг,

Та тільки не для брудних рук.

Лікар. Ой, у вас дуже багато хвороб!

Книга. Лікарю! Вилікуйте мене, будь ласка!

Лікар. Прошу вас пройти в операційну. Будемо робити операцію.

(З’являється Хлопчисько-поганисько).

Хлопчик. Привіт! Ви тут не бачили Книги? Вона втекла від мене, а чому - я й сам не знаю. Я тільки вдарив нею по голові свого сусіда по парті та ще декілька разів забув її в саду. Ось і цього разу забув. Вночі пішов дощ. Наступного дня я пішов її шукати, та не знайшов. Втекла. Ви її не бачили?

Діти. Їй роблять операцію в “Книжковій лікарні”!

(З’являються Книга і Лікар).

Лікар. Ну ось. Ви тепер маєте набагато кращий вигляд. А допомогли нам Гумка, Обгортка, Закладка.

Книга. Дякую всім вам! Я себе дуже добре почуваю. Ой, знову той бридкий хлопчисько! Він, напевно, шукає мене.

Хлопчик. А, ось де ти! Але чому ти так змінилася? А те­пер пішли додому. Мені без тебе так сумно.

Лікар. Я не дозволю їй жити в тебе. Вона знову може захворіти.

Книга. Я ніколи не повернуся до тебе. Ти мене ображав, зовсім не беріг. Ти й до цього часу не знаєш правил охайного поводження з книгою.

Хлопчик. Але мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі і лікарю, і всім дітям, які є в залі, що буду добре поводитися з книгами. І взагалі перестану бути поганиськом.

Книга. Мені шкода його. Мабуть, я повернуся до нього. Але ти повинен запам’ятати правила.

Ведуча: Дітки, давайте допоможемо хлопчику скласти правила поводження з книгою.

(Діти складають правила і дають хлопчику.)

Беріть книги чистими руками.

Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки.

Не кладіть в книжку олівців та інших предметів, від цього вона рветься.

Не загинайте сторінки, користуйтесь закладками.

Не читайте книги під час вживання їжі.

Щоб книга чи підручник довше служили вам, обгорніть їх.

Хлопчик. Дякую, друзі, тепер я знаю правила, і ніколи не буду ображати книги.

Ведуча: Молодці, діти, що допомогли хлопчику.

В кожнім домі, в кожній хаті —

У містах і у селі, —

Хто навчився вже читати,

 Має книжку на столі.

Дружба з книгою— це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

А ви вже добре навчились читати? Що головне у читанні?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці, головне у читанні — це розуміти про що ви читаєте. Яка ж користь від читання, якщо ти не зрозумів, про що прочитав?

Ось зараз ми і перевіримо ваші читацькі навички. Вам необхідно про­читати прислів'я, об'єднавши частини двох колонок.

Книга — ... як на світі жить.

Золото добувають із землі, ...        друг і порадник.

Книга вчить, ...  а знання — з книг.

Як ви розумієте ці прислів'я?

А які прислів'я вам відомі?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці. Ой, дивіться хто до нас завітав? Так це ж наші книголюби.

1-й книголюб. Що не кажіть, а найкращі книжки у світі — це казки! Я прочитав їх багато! І скільки б не читав, іще хочеться. Усе б жит­тя читав!

Ведуча: Так, казка потрібна кожній дитині, бо вона вчить добру, чес­ноті, любові до людей, до тварин, до всього живого.

1-й книголюб. А ви вже багато казок прочитали?

І казкових героїв добре знаєте?

Ну, тоді відгадайте!

•        В діда з бабою хлопчина
Появився з деревини,

У печі Зміючку спік,

З гусеням додому втік. (Івасик-Телесик з однойменної казки)

•        Як знайшов він колосок,
Борошна змолов мішок —
Пиріжків напік і з’їв

Ледарів не пригостив. (Півник із казки «Колосок»)

•        Не зміг сидіти на вікні,
У лісі всім співав пісні,
Але коли зустрів Лисицю,

Та пісня мусила скінчитися. (Колобок із однойменної казки)

   Однією головою
Воду випускає рікою,
Друга дивна голова
Вітром буйним із ніг збиває.
Третя голова дихне —

І палає все вогнем. (Триголовий Змій)

   Народилося таке —

І незграбне, і бридке,

Одиноке і нещасне.

Стало Лебедем прекрасним. (Гидке каченя)

   Він моторчик свій заводить,
Крізь вікно у гості ходить,
Любить він торти й горішки,

З ним не сумно ані трішки. (Карлсон)

   Їду я на бал чудовий
У кареті гарбузовій

      Все, мов справжнє: кучер, коні,

Поки північ не задзвонить.

Маю я таку ось звичку:  

Десь губити черевички. (Попелюшка)

2-й книголюб. А я люблю читати книжки про ліс. Ліс — це чудо­во. І я вже багато знаю про дерева, кущі, квіти, травинки. І про мурах бага­то дізнався, і чого птахи відлітають...

Ведуча: Отож, книга веде у цікавий чарівний світ казок, у безкраї  простори космосу, розкриває таємниці моря, лісу, розповідає про життя твоїх однолітків. Дружіть із книжкою — усі скарби знань розкриває вона перед вами. Це
найбільше чудо з усіх чудес, створених людством. У кожного з нас є улюблені книжки — і у дорослих, і у дітей. Ми так часто спілкуємось з книгою, що навіть не замислюємось — яке це чудо. Діти, а які ви найбільше любите читати книжки?

(відповіді дітей)

Ведуча: Ви всі хороші діти, я бачу ви любите читати про все на світі.

Діти, а з чого складається книжка?

(відповіді дітей)

Ведуча: Так, в неї є обкладинка, палітурка, титульна сторінка, форзац, корінець та сторінки. Дітки, а давайте намалюємо палітурку о своєї улюбленої книжки.

(Діти малюють палітурку)

Ведуча. Молодці. Діти, а ви знали, що якщо подивитися на ваші підручники та книжки, то одра­зу можна сказати, як ви навчаєтеся, виховані ви учні чи ні. Як про це дові­датися? Тоді скажіть, чому так говорять: «Книга — твоє обличчя»?

Подивіться на свої підручники. Якщо на якомусь обірвалась обкладин­ка, то що ви зробите?

(Відповіді дітей.)

Ведуча. Так. Молодці!

Діти, давайте побудемо лікарями, і складемо книжку рецептів як продовжити життя книжки

ЯКЩО КНИЖКА ПОТРАПИЛА У ВОДУ

Швидше поставте мокру книжку (розкривши віялом) у сухому, теплому приміщенні, що добре провітрюється.

Склеєні аркуші, перш ніж розгорну­ти їх, обережно перегинайте то в один, то в другий бік. Якщо вони не розклеюються, потримайте над парою. Вологі аркуші пе­рекладіть фільтрувальним або цигарковим папером і наступ­ного дня праскою доведіть їх до повного висихання.

ЯКЩО ЗАБРУДНИЛАСЬ ОБКЛАДИНКА

Ледеринову обкладинку книж­ки можна протерти вологим ват­ним тампоном, змоченим у розчині прального порошку.

Коленкорову обкладинку проти­рають чорнильною гумкою (ласти­ком). Паперову обкладинку не слід чіпати. Вона боїться чищення. Краще її обклеїти но­вою гарною обгорткою.

ЯКЩО ЗАБРУДНИЛИСЯ СТОРІНКИ

Сліди від пальців чи олівця витирають м'якою гумкою.

Чорнильні плями найкраще виводити лимонним со­ком чи лимонною кислотою. Якщо плями не зника­ють, то застосовують щавлеву кислоту, розбавлену одеколоном: одна частина кислоті на чотири одеколону.

Жирні плями видаляються —не забудьте це робити на чисто му повітрі— чистим бензином або чотирихлористим вуглецем. Можна спробувати і кашею з товченої крейди чи зубного порошку, розмішати них на бензині або чотирихлористому вуглеці.

Іржаві плями виводять звичайно лимонної або щавлевою кислотою. Плями від надмірної вологи (плісняву) змочують 2—3% ним розчином формаліну. Формалін знищує плісняву. А самі плями знебарвлюють перекисом водню.

СТОРІНКИ ЗІМ'ЯЛИСЯ

Зім'яту сторінку книжки кладуть між чистими аркушами прогладжують теплою праскою. Не пересушіть сторінки, інакше вони стануть ламкими.

СТОРІНКИ ПОРВАЛИСЯ

Надірвану .сторінку підклеюють так: намазати клеєм смужку цигаркового паперу кладуть (клеєм ; гори) під надрив, загинають по краю книжкові сторінки, наклеюють на сторінку. Пошарпаний край сторінки обклеюють папером схожого кольору.

Ведуча. Молодці діти, подивіться, яка гарна книжечка у нас стала. Бажаю вам бережно ставитися до книжок, прочитати найкращі книги, багато хорошого з них узяти для себе, порозумнішати і ніколи не розлучатися з книгою. Бо книга - це мудрість минулих поколінь. Книга — це друг і порадник. Вона зберігає у собі красу рідного слова, чарівність мови. Ви всі сьогодні були розумничками. До побачення.

Тема: Працює книжкова лікарня.

Мета: ознайомити дітей з історією виникнення паперу і книгодрукування; розвивати мовлення, увагу, читацькі навички учнів; виховувати береж­ливе ставлення та повагу до книги.

Обладнання: презентація, книжки, конверти з правилами, макет книжки, прислів’я.

Форма проведення: Година спілкування.

Хід заходу

Ведуча: Є в новому домі

Двері заповітні,

Ще не всім відомі

Та до них привітні.

 В книжковій лікарні,

В новому будинку

Лікарі працюють

Не одну годинку.

 Книжки там лікують.

Приходьте, будь ласка,

Будуть лікувати.

Добрий день, діти! Сьогодні ми поговоримо про хвороби книжок, як і де їх лікувати. А зараз я запрошую вас відвідати книжкову лікарню. Значення книги в наші дні надзвичайно велике. Книги розповідають нам про історію нашої держави, про життя народів різних країн, про видатних вчених і мандрівників, досягнення науки і техніки, далекі планети, рослини і тварин, які оточують нас і яких ми не бачили. Діти, а де зберігаються книги?

(відповіді дітей)

Ведуча: Так, в бібліотеці, її ще називають книгозбірня – це колекція книг, або приміщення, де зберігаються книги. До нас завітав Бібліотекар, який розкаже нам про бібліотеку.

Бібліотекар. Добрий день діти, ви хочете дізнатись більше про бібліотеки? Тоді слухайте: Першою відомою бібліотекою можна вважати храм в Ніппурі. У храмовій школі, була знайдена Ніппурська бібліотека. Там було понад 30 000 табличок з адміністративними, юридичними, медичними, літературними та історичними текстами, багато з яких досі не опубліковані.

Ведуча: В бібліотеці зібрані найрізноманітніші книги, і там їх і лікують. Скажіть, а як же називають працівників бібліотеки, які лікують книги?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці. Бібліотекар – це працівник бібліотеки, який оглядає за книгами і лікує їх

Книжки - як люди: народжуються, живуть, старіють. Як і люди можуть хворіти. А захворівши, потребують лікування.

(Інсценізація. Звірятка лікують книгу)

Заєць

Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна,

Нам без книг ніяк не можна!

Голоси дзвенять навкруг.

А як часом книга хвора,

Значить в тім моя вина.

Ми її підклеїм скоро -

Враз одужає вона!

(На його шляху з’являється щось страшне, брудне, волохате. Це пошарпана книга).

Заєць. Ой, що це? Краще сховаюся, а то у мене зубки цокотять від переляку і хвостик тремтить. (Ховається за кущем).

Книга. Не бійся, Зайчику. Я книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам. І корінець поламаний, вже зовсім сил немає. Навіть ходити сама не можу. (Плаче). Допоможи мені, Зайчику!

Заєць (вибігає з-за куща, підтримує хвору книжку).

Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може ти з лисицею зустрілася, чи в лапи до вовка потрапила? Чи може лютий Бармалей над тобою знущався? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепурна! Усі діти тебе з радістю читали.

Книга. Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Хлопчисько-поганисько мене так порвав. Ох і мучив він мене. Поливав гарячим супом, гнув кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив. Я ледве втекла від нього, і зовсім немає сили йти далі, та й куди ж я піду, нещасна?

Заєць. Не журися, Книжечко! Ми зараз що-небудь придумаємо. А ось і Ведмедик чапає. Може він нам щось порадить? (Кличе Ведмедика). Ведмедику! Ось Книга в біду потрапила, від хлопчиська-поганиська втекла, їй допомогти треба, а як - я не знаю.

Ведмедик. Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно відвезти тебе у “Книжкову лікарню” до лікаря. Він тебе послухає, огляне, підклеїть, підпише і одягне у красиву обкладинку.

Заєць. Правильно! І як я одразу не здогадався? Адже в кожній школі, в кожній бібліотеці працює така лікарня. Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Я піду покличу лікаря.

Книжковий лікар

Я – лікар книжковий.

Я книги лікую,

Я хворі сторінки їм ремонтую.

Мої пацієнти – брудні і з дірками.

Кому з вас погано – ходімо із нами!

Я дам вам сорочку з паперу і клею,

Щоб книги зцілили, в лікарні усе є.

Ведмедик. Добридень, шановний лікарю Айболить! З бідою прийшли ми до вас. Вилікуйте, будь ласка, бідолашну Книжечку!

Лікар. Обов’язково! Шановна Книго, присядьте-но сюди. Що з вами трапилося? Де ж болить?

Книга. Ой, дорогий лікарю, в мене болить все тіло.

Лікар. Як же ви дійшли до такого стану?

Книга.

Лікарю, мені соромно перед класом,

Хазяїн мій обкладинки вирвав з м’ясом!

Та що обкладинки...

Вирвав сторінки, поробив з них кораблики,

Плоти та голубки.

Лікар. Який жах! Так поводитися з Книгою! Та це ж злочин! Я вас вилікую, шановна Книго! Підніміть свої сторінки. Ох, а що це за брудні плями на них?

Книга. Хлопчисько – поганисько, в якого я жила, брав мене брудними руками, одного разу вилив на мене борщ, кидав мене на підлогу, слинив пальці, коли листав сторінки. Тому я хочу звернутися до всіх діток, до кожної дівчинки і до кожного хлопчика:

Я - Книга! Я товариш твій!

Школярику, завжди мене жалій.

Чистенькою тобі приємна я,

Без бруду - подруга твоя.

Погану звичку ти покинь

І пальців більше ти не слинь.

Завжди я твій найкращий друг,

Та тільки не для брудних рук.

Лікар. Ой, у вас дуже багато хвороб!

Книга. Лікарю! Вилікуйте мене, будь ласка!

Лікар. Прошу вас пройти в операційну. Будемо робити операцію.

(З’являється Хлопчисько-поганисько).

Хлопчик. Привіт! Ви тут не бачили Книги? Вона втекла від мене, а чому - я й сам не знаю. Я тільки вдарив нею по голові свого сусіда по парті та ще декілька разів забув її в саду. Ось і цього разу забув. Вночі пішов дощ. Наступного дня я пішов її шукати, та не знайшов. Втекла. Ви її не бачили?

Діти. Їй роблять операцію в “Книжковій лікарні”!

(З’являються Книга і Лікар).

Лікар. Ну ось. Ви тепер маєте набагато кращий вигляд. А допомогли нам Гумка, Обгортка, Закладка.

Книга. Дякую всім вам! Я себе дуже добре почуваю. Ой, знову той бридкий хлопчисько! Він, напевно, шукає мене.

Хлопчик. А, ось де ти! Але чому ти так змінилася? А те­пер пішли додому. Мені без тебе так сумно.

Лікар. Я не дозволю їй жити в тебе. Вона знову може захворіти.

Книга. Я ніколи не повернуся до тебе. Ти мене ображав, зовсім не беріг. Ти й до цього часу не знаєш правил охайного поводження з книгою.

Хлопчик. Але мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі і лікарю, і всім дітям, які є в залі, що буду добре поводитися з книгами. І взагалі перестану бути поганиськом.

Книга. Мені шкода його. Мабуть, я повернуся до нього. Але ти повинен запам’ятати правила.

Ведуча: Дітки, давайте допоможемо хлопчику скласти правила поводження з книгою.

(Діти складають правила і дають хлопчику.)

Беріть книги чистими руками.

Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки.

Не кладіть в книжку олівців та інших предметів, від цього вона рветься.

Не загинайте сторінки, користуйтесь закладками.

Не читайте книги під час вживання їжі.

Щоб книга чи підручник довше служили вам, обгорніть їх.

Хлопчик. Дякую, друзі, тепер я знаю правила, і ніколи не буду ображати книги.

Ведуча: Молодці, діти, що допомогли хлопчику.

В кожнім домі, в кожній хаті —

У містах і у селі, —

Хто навчився вже читати,

 Має книжку на столі.

Дружба з книгою— це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

А ви вже добре навчились читати? Що головне у читанні?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці, головне у читанні — це розуміти про що ви читаєте. Яка ж користь від читання, якщо ти не зрозумів, про що прочитав?

Ось зараз ми і перевіримо ваші читацькі навички. Вам необхідно про­читати прислів'я, об'єднавши частини двох колонок.

Книга — ... як на світі жить.

Золото добувають із землі, ...        друг і порадник.

Книга вчить, ...  а знання — з книг.

Як ви розумієте ці прислів'я?

А які прислів'я вам відомі?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці. Ой, дивіться хто до нас завітав? Так це ж наші книголюби.

1-й книголюб. Що не кажіть, а найкращі книжки у світі — це казки! Я прочитав їх багато! І скільки б не читав, іще хочеться. Усе б жит­тя читав!

Ведуча: Так, казка потрібна кожній дитині, бо вона вчить добру, чес­ноті, любові до людей, до тварин, до всього живого.

1-й книголюб. А ви вже багато казок прочитали?

І казкових героїв добре знаєте?

Ну, тоді відгадайте!

•        В діда з бабою хлопчина
Появився з деревини,

У печі Зміючку спік,

З гусеням додому втік. (Івасик-Телесик з однойменної казки)

•        Як знайшов він колосок,
Борошна змолов мішок —
Пиріжків напік і з’їв

Ледарів не пригостив. (Півник із казки «Колосок»)

•        Не зміг сидіти на вікні,
У лісі всім співав пісні,
Але коли зустрів Лисицю,

Та пісня мусила скінчитися. (Колобок із однойменної казки)

   Однією головою
Воду випускає рікою,
Друга дивна голова
Вітром буйним із ніг збиває.
Третя голова дихне —

І палає все вогнем. (Триголовий Змій)

   Народилося таке —

І незграбне, і бридке,

Одиноке і нещасне.

Стало Лебедем прекрасним. (Гидке каченя)

   Він моторчик свій заводить,
Крізь вікно у гості ходить,
Любить він торти й горішки,

З ним не сумно ані трішки. (Карлсон)

   Їду я на бал чудовий
У кареті гарбузовій

      Все, мов справжнє: кучер, коні,

Поки північ не задзвонить.

Маю я таку ось звичку:  

Десь губити черевички. (Попелюшка)

2-й книголюб. А я люблю читати книжки про ліс. Ліс — це чудо­во. І я вже багато знаю про дерева, кущі, квіти, травинки. І про мурах бага­то дізнався, і чого птахи відлітають...

Ведуча: Отож, книга веде у цікавий чарівний світ казок, у безкраї  простори космосу, розкриває таємниці моря, лісу, розповідає про життя твоїх однолітків. Дружіть із книжкою — усі скарби знань розкриває вона перед вами. Це
найбільше чудо з усіх чудес, створених людством. У кожного з нас є улюблені книжки — і у дорослих, і у дітей. Ми так часто спілкуємось з книгою, що навіть не замислюємось — яке це чудо. Діти, а які ви найбільше любите читати книжки?

(відповіді дітей)

Ведуча: Ви всі хороші діти, я бачу ви любите читати про все на світі.

Діти, а з чого складається книжка?

(відповіді дітей)

Ведуча: Так, в неї є обкладинка, палітурка, титульна сторінка, форзац, корінець та сторінки. Дітки, а давайте намалюємо палітурку о своєї улюбленої книжки.

(Діти малюють палітурку)

Ведуча. Молодці. Діти, а ви знали, що якщо подивитися на ваші підручники та книжки, то одра­зу можна сказати, як ви навчаєтеся, виховані ви учні чи ні. Як про це дові­датися? Тоді скажіть, чому так говорять: «Книга — твоє обличчя»?

Подивіться на свої підручники. Якщо на якомусь обірвалась обкладин­ка, то що ви зробите?

(Відповіді дітей.)

Ведуча. Так. Молодці!

Діти, давайте побудемо лікарями, і складемо книжку рецептів як продовжити життя книжки

ЯКЩО КНИЖКА ПОТРАПИЛА У ВОДУ

Швидше поставте мокру книжку (розкривши віялом) у сухому, теплому приміщенні, що добре провітрюється.

Склеєні аркуші, перш ніж розгорну­ти їх, обережно перегинайте то в один, то в другий бік. Якщо вони не розклеюються, потримайте над парою. Вологі аркуші пе­рекладіть фільтрувальним або цигарковим папером і наступ­ного дня праскою доведіть їх до повного висихання.

ЯКЩО ЗАБРУДНИЛАСЬ ОБКЛАДИНКА

Ледеринову обкладинку книж­ки можна протерти вологим ват­ним тампоном, змоченим у розчині прального порошку.

Коленкорову обкладинку проти­рають чорнильною гумкою (ласти­ком). Паперову обкладинку не слід чіпати. Вона боїться чищення. Краще її обклеїти но­вою гарною обгорткою.

ЯКЩО ЗАБРУДНИЛИСЯ СТОРІНКИ

Сліди від пальців чи олівця витирають м'якою гумкою.

Чорнильні плями найкраще виводити лимонним со­ком чи лимонною кислотою. Якщо плями не зника­ють, то застосовують щавлеву кислоту, розбавлену одеколоном: одна частина кислоті на чотири одеколону.

Жирні плями видаляються —не забудьте це робити на чисто му повітрі— чистим бензином або чотирихлористим вуглецем. Можна спробувати і кашею з товченої крейди чи зубного порошку, розмішати них на бензині або чотирихлористому вуглеці.

Іржаві плями виводять звичайно лимонної або щавлевою кислотою. Плями від надмірної вологи (плісняву) змочують 2—3% ним розчином формаліну. Формалін знищує плісняву. А самі плями знебарвлюють перекисом водню.

СТОРІНКИ ЗІМ'ЯЛИСЯ

Зім'яту сторінку книжки кладуть між чистими аркушами прогладжують теплою праскою. Не пересушіть сторінки, інакше вони стануть ламкими.

СТОРІНКИ ПОРВАЛИСЯ

Надірвану .сторінку підклеюють так: намазати клеєм смужку цигаркового паперу кладуть (клеєм ; гори) під надрив, загинають по краю книжкові сторінки, наклеюють на сторінку. Пошарпаний край сторінки обклеюють папером схожого кольору.

Ведуча. Молодці діти, подивіться, яка гарна книжечка у нас стала. Бажаю вам бережно ставитися до книжок, прочитати найкращі книги, багато хорошого з них узяти для себе, порозумнішати і ніколи не розлучатися з книгою. Бо книга - це мудрість минулих поколінь. Книга — це друг і порадник. Вона зберігає у собі красу рідного слова, чарівність мови. Ви всі сьогодні були розумничками. До побачення.

Тема: Працює книжкова лікарня.

Мета: ознайомити дітей з історією виникнення паперу і книгодрукування; розвивати мовлення, увагу, читацькі навички учнів; виховувати береж­ливе ставлення та повагу до книги.

Обладнання: презентація, книжки, конверти з правилами, макет книжки, прислів’я.

Форма проведення: Година спілкування.

Хід заходу

Ведуча: Є в новому домі

Двері заповітні,

Ще не всім відомі

Та до них привітні.

 В книжковій лікарні,

В новому будинку

Лікарі працюють

Не одну годинку.

 Книжки там лікують.

Приходьте, будь ласка,

Будуть лікувати.

Добрий день, діти! Сьогодні ми поговоримо про хвороби книжок, як і де їх лікувати. А зараз я запрошую вас відвідати книжкову лікарню. Значення книги в наші дні надзвичайно велике. Книги розповідають нам про історію нашої держави, про життя народів різних країн, про видатних вчених і мандрівників, досягнення науки і техніки, далекі планети, рослини і тварин, які оточують нас і яких ми не бачили. Діти, а де зберігаються книги?

(відповіді дітей)

Ведуча: Так, в бібліотеці, її ще називають книгозбірня – це колекція книг, або приміщення, де зберігаються книги. До нас завітав Бібліотекар, який розкаже нам про бібліотеку.

Бібліотекар. Добрий день діти, ви хочете дізнатись більше про бібліотеки? Тоді слухайте: Першою відомою бібліотекою можна вважати храм в Ніппурі. У храмовій школі, була знайдена Ніппурська бібліотека. Там було понад 30 000 табличок з адміністративними, юридичними, медичними, літературними та історичними текстами, багато з яких досі не опубліковані.

Ведуча: В бібліотеці зібрані найрізноманітніші книги, і там їх і лікують. Скажіть, а як же називають працівників бібліотеки, які лікують книги?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці. Бібліотекар – це працівник бібліотеки, який оглядає за книгами і лікує їх

Книжки - як люди: народжуються, живуть, старіють. Як і люди можуть хворіти. А захворівши, потребують лікування.

(Інсценізація. Звірятка лікують книгу)

Заєць

Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна,

Нам без книг ніяк не можна!

Голоси дзвенять навкруг.

А як часом книга хвора,

Значить в тім моя вина.

Ми її підклеїм скоро -

Враз одужає вона!

(На його шляху з’являється щось страшне, брудне, волохате. Це пошарпана книга).

Заєць. Ой, що це? Краще сховаюся, а то у мене зубки цокотять від переляку і хвостик тремтить. (Ховається за кущем).

Книга. Не бійся, Зайчику. Я книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам. І корінець поламаний, вже зовсім сил немає. Навіть ходити сама не можу. (Плаче). Допоможи мені, Зайчику!

Заєць (вибігає з-за куща, підтримує хвору книжку).

Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може ти з лисицею зустрілася, чи в лапи до вовка потрапила? Чи може лютий Бармалей над тобою знущався? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепурна! Усі діти тебе з радістю читали.

Книга. Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Хлопчисько-поганисько мене так порвав. Ох і мучив він мене. Поливав гарячим супом, гнув кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив. Я ледве втекла від нього, і зовсім немає сили йти далі, та й куди ж я піду, нещасна?

Заєць. Не журися, Книжечко! Ми зараз що-небудь придумаємо. А ось і Ведмедик чапає. Може він нам щось порадить? (Кличе Ведмедика). Ведмедику! Ось Книга в біду потрапила, від хлопчиська-поганиська втекла, їй допомогти треба, а як - я не знаю.

Ведмедик. Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно відвезти тебе у “Книжкову лікарню” до лікаря. Він тебе послухає, огляне, підклеїть, підпише і одягне у красиву обкладинку.

Заєць. Правильно! І як я одразу не здогадався? Адже в кожній школі, в кожній бібліотеці працює така лікарня. Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Я піду покличу лікаря.

Книжковий лікар

Я – лікар книжковий.

Я книги лікую,

Я хворі сторінки їм ремонтую.

Мої пацієнти – брудні і з дірками.

Кому з вас погано – ходімо із нами!

Я дам вам сорочку з паперу і клею,

Щоб книги зцілили, в лікарні усе є.

Ведмедик. Добридень, шановний лікарю Айболить! З бідою прийшли ми до вас. Вилікуйте, будь ласка, бідолашну Книжечку!

Лікар. Обов’язково! Шановна Книго, присядьте-но сюди. Що з вами трапилося? Де ж болить?

Книга. Ой, дорогий лікарю, в мене болить все тіло.

Лікар. Як же ви дійшли до такого стану?

Книга.

Лікарю, мені соромно перед класом,

Хазяїн мій обкладинки вирвав з м’ясом!

Та що обкладинки...

Вирвав сторінки, поробив з них кораблики,

Плоти та голубки.

Лікар. Який жах! Так поводитися з Книгою! Та це ж злочин! Я вас вилікую, шановна Книго! Підніміть свої сторінки. Ох, а що це за брудні плями на них?

Книга. Хлопчисько – поганисько, в якого я жила, брав мене брудними руками, одного разу вилив на мене борщ, кидав мене на підлогу, слинив пальці, коли листав сторінки. Тому я хочу звернутися до всіх діток, до кожної дівчинки і до кожного хлопчика:

Я - Книга! Я товариш твій!

Школярику, завжди мене жалій.

Чистенькою тобі приємна я,

Без бруду - подруга твоя.

Погану звичку ти покинь

І пальців більше ти не слинь.

Завжди я твій найкращий друг,

Та тільки не для брудних рук.

Лікар. Ой, у вас дуже багато хвороб!

Книга. Лікарю! Вилікуйте мене, будь ласка!

Лікар. Прошу вас пройти в операційну. Будемо робити операцію.

(З’являється Хлопчисько-поганисько).

Хлопчик. Привіт! Ви тут не бачили Книги? Вона втекла від мене, а чому - я й сам не знаю. Я тільки вдарив нею по голові свого сусіда по парті та ще декілька разів забув її в саду. Ось і цього разу забув. Вночі пішов дощ. Наступного дня я пішов її шукати, та не знайшов. Втекла. Ви її не бачили?

Діти. Їй роблять операцію в “Книжковій лікарні”!

(З’являються Книга і Лікар).

Лікар. Ну ось. Ви тепер маєте набагато кращий вигляд. А допомогли нам Гумка, Обгортка, Закладка.

Книга. Дякую всім вам! Я себе дуже добре почуваю. Ой, знову той бридкий хлопчисько! Він, напевно, шукає мене.

Хлопчик. А, ось де ти! Але чому ти так змінилася? А те­пер пішли додому. Мені без тебе так сумно.

Лікар. Я не дозволю їй жити в тебе. Вона знову може захворіти.

Книга. Я ніколи не повернуся до тебе. Ти мене ображав, зовсім не беріг. Ти й до цього часу не знаєш правил охайного поводження з книгою.

Хлопчик. Але мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі і лікарю, і всім дітям, які є в залі, що буду добре поводитися з книгами. І взагалі перестану бути поганиськом.

Книга. Мені шкода його. Мабуть, я повернуся до нього. Але ти повинен запам’ятати правила.

Ведуча: Дітки, давайте допоможемо хлопчику скласти правила поводження з книгою.

(Діти складають правила і дають хлопчику.)

Беріть книги чистими руками.

Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки.

Не кладіть в книжку олівців та інших предметів, від цього вона рветься.

Не загинайте сторінки, користуйтесь закладками.

Не читайте книги під час вживання їжі.

Щоб книга чи підручник довше служили вам, обгорніть їх.

Хлопчик. Дякую, друзі, тепер я знаю правила, і ніколи не буду ображати книги.

Ведуча: Молодці, діти, що допомогли хлопчику.

В кожнім домі, в кожній хаті —

У містах і у селі, —

Хто навчився вже читати,

 Має книжку на столі.

Дружба з книгою— це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

А ви вже добре навчились читати? Що головне у читанні?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці, головне у читанні — це розуміти про що ви читаєте. Яка ж користь від читання, якщо ти не зрозумів, про що прочитав?

Ось зараз ми і перевіримо ваші читацькі навички. Вам необхідно про­читати прислів'я, об'єднавши частини двох колонок.

Книга — ... як на світі жить.

Золото добувають із землі, ...        друг і порадник.

Книга вчить, ...  а знання — з книг.

Як ви розумієте ці прислів'я?

А які прислів'я вам відомі?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці. Ой, дивіться хто до нас завітав? Так це ж наші книголюби.

1-й книголюб. Що не кажіть, а найкращі книжки у світі — це казки! Я прочитав їх багато! І скільки б не читав, іще хочеться. Усе б жит­тя читав!

Ведуча: Так, казка потрібна кожній дитині, бо вона вчить добру, чес­ноті, любові до людей, до тварин, до всього живого.

1-й книголюб. А ви вже багато казок прочитали?

І казкових героїв добре знаєте?

Ну, тоді відгадайте!

•        В діда з бабою хлопчина
Появився з деревини,

У печі Зміючку спік,

З гусеням додому втік. (Івасик-Телесик з однойменної казки)

•        Як знайшов він колосок,
Борошна змолов мішок —
Пиріжків напік і з’їв

Ледарів не пригостив. (Півник із казки «Колосок»)

•        Не зміг сидіти на вікні,
У лісі всім співав пісні,
Але коли зустрів Лисицю,

Та пісня мусила скінчитися. (Колобок із однойменної казки)

   Однією головою
Воду випускає рікою,
Друга дивна голова
Вітром буйним із ніг збиває.
Третя голова дихне —

І палає все вогнем. (Триголовий Змій)

   Народилося таке —

І незграбне, і бридке,

Одиноке і нещасне.

Стало Лебедем прекрасним. (Гидке каченя)

   Він моторчик свій заводить,
Крізь вікно у гості ходить,
Любить він торти й горішки,

З ним не сумно ані трішки. (Карлсон)

   Їду я на бал чудовий
У кареті гарбузовій

      Все, мов справжнє: кучер, коні,

Поки північ не задзвонить.

Маю я таку ось звичку:  

Десь губити черевички. (Попелюшка)

2-й книголюб. А я люблю читати книжки про ліс. Ліс — це чудо­во. І я вже багато знаю про дерева, кущі, квіти, травинки. І про мурах бага­то дізнався, і чого птахи відлітають...

Ведуча: Отож, книга веде у цікавий чарівний світ казок, у безкраї  простори космосу, розкриває таємниці моря, лісу, розповідає про життя твоїх однолітків. Дружіть із книжкою — усі скарби знань розкриває вона перед вами. Це
найбільше чудо з усіх чудес, створених людством. У кожного з нас є улюблені книжки — і у дорослих, і у дітей. Ми так часто спілкуємось з книгою, що навіть не замислюємось — яке це чудо. Діти, а які ви найбільше любите читати книжки?

(відповіді дітей)

Ведуча: Ви всі хороші діти, я бачу ви любите читати про все на світі.

Діти, а з чого складається книжка?

(відповіді дітей)

Ведуча: Так, в неї є обкладинка, палітурка, титульна сторінка, форзац, корінець та сторінки. Дітки, а давайте намалюємо палітурку о своєї улюбленої книжки.

(Діти малюють палітурку)

Ведуча. Молодці. Діти, а ви знали, що якщо подивитися на ваші підручники та книжки, то одра­зу можна сказати, як ви навчаєтеся, виховані ви учні чи ні. Як про це дові­датися? Тоді скажіть, чому так говорять: «Книга — твоє обличчя»?

Подивіться на свої підручники. Якщо на якомусь обірвалась обкладин­ка, то що ви зробите?

(Відповіді дітей.)

Ведуча. Так. Молодці!

Діти, давайте побудемо лікарями, і складемо книжку рецептів як продовжити життя книжки

ЯКЩО КНИЖКА ПОТРАПИЛА У ВОДУ

Швидше поставте мокру книжку (розкривши віялом) у сухому, теплому приміщенні, що добре провітрюється.

Склеєні аркуші, перш ніж розгорну­ти їх, обережно перегинайте то в один, то в другий бік. Якщо вони не розклеюються, потримайте над парою. Вологі аркуші пе­рекладіть фільтрувальним або цигарковим папером і наступ­ного дня праскою доведіть їх до повного висихання.

ЯКЩО ЗАБРУДНИЛАСЬ ОБКЛАДИНКА

Ледеринову обкладинку книж­ки можна протерти вологим ват­ним тампоном, змоченим у розчині прального порошку.

Коленкорову обкладинку проти­рають чорнильною гумкою (ласти­ком). Паперову обкладинку не слід чіпати. Вона боїться чищення. Краще її обклеїти но­вою гарною обгорткою.

ЯКЩО ЗАБРУДНИЛИСЯ СТОРІНКИ

Сліди від пальців чи олівця витирають м'якою гумкою.

Чорнильні плями найкраще виводити лимонним со­ком чи лимонною кислотою. Якщо плями не зника­ють, то застосовують щавлеву кислоту, розбавлену одеколоном: одна частина кислоті на чотири одеколону.

Жирні плями видаляються —не забудьте це робити на чисто му повітрі— чистим бензином або чотирихлористим вуглецем. Можна спробувати і кашею з товченої крейди чи зубного порошку, розмішати них на бензині або чотирихлористому вуглеці.

Іржаві плями виводять звичайно лимонної або щавлевою кислотою. Плями від надмірної вологи (плісняву) змочують 2—3% ним розчином формаліну. Формалін знищує плісняву. А самі плями знебарвлюють перекисом водню.

СТОРІНКИ ЗІМ'ЯЛИСЯ

Зім'яту сторінку книжки кладуть між чистими аркушами прогладжують теплою праскою. Не пересушіть сторінки, інакше вони стануть ламкими.

СТОРІНКИ ПОРВАЛИСЯ

Надірвану .сторінку підклеюють так: намазати клеєм смужку цигаркового паперу кладуть (клеєм ; гори) під надрив, загинають по краю книжкові сторінки, наклеюють на сторінку. Пошарпаний край сторінки обклеюють папером схожого кольору.

Ведуча. Молодці діти, подивіться, яка гарна книжечка у нас стала. Бажаю вам бережно ставитися до книжок, прочитати найкращі книги, багато хорошого з них узяти для себе, порозумнішати і ніколи не розлучатися з книгою. Бо книга - це мудрість минулих поколінь. Книга — це друг і порадник. Вона зберігає у собі красу рідного слова, чарівність мови. Ви всі сьогодні були розумничками. До побачення.

Тема: Працює книжкова лікарня.

Мета: ознайомити дітей з історією виникнення паперу і книгодрукування; розвивати мовлення, увагу, читацькі навички учнів; виховувати береж­ливе ставлення та повагу до книги.

Обладнання: презентація, книжки, конверти з правилами, макет книжки, прислів’я.

Форма проведення: Година спілкування.

Хід заходу

Ведуча: Є в новому домі

Двері заповітні,

Ще не всім відомі

Та до них привітні.

 В книжковій лікарні,

В новому будинку

Лікарі працюють

Не одну годинку.

 Книжки там лікують.

Приходьте, будь ласка,

Будуть лікувати.

Добрий день, діти! Сьогодні ми поговоримо про хвороби книжок, як і де їх лікувати. А зараз я запрошую вас відвідати книжкову лікарню. Значення книги в наші дні надзвичайно велике. Книги розповідають нам про історію нашої держави, про життя народів різних країн, про видатних вчених і мандрівників, досягнення науки і техніки, далекі планети, рослини і тварин, які оточують нас і яких ми не бачили. Діти, а де зберігаються книги?

(відповіді дітей)

Ведуча: Так, в бібліотеці, її ще називають книгозбірня – це колекція книг, або приміщення, де зберігаються книги. До нас завітав Бібліотекар, який розкаже нам про бібліотеку.

Бібліотекар. Добрий день діти, ви хочете дізнатись більше про бібліотеки? Тоді слухайте: Першою відомою бібліотекою можна вважати храм в Ніппурі. У храмовій школі, була знайдена Ніппурська бібліотека. Там було понад 30 000 табличок з адміністративними, юридичними, медичними, літературними та історичними текстами, багато з яких досі не опубліковані.

Ведуча: В бібліотеці зібрані найрізноманітніші книги, і там їх і лікують. Скажіть, а як же називають працівників бібліотеки, які лікують книги?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці. Бібліотекар – це працівник бібліотеки, який оглядає за книгами і лікує їх

Книжки - як люди: народжуються, живуть, старіють. Як і люди можуть хворіти. А захворівши, потребують лікування.

(Інсценізація. Звірятка лікують книгу)

Заєць

Дорога нам книга кожна,

Нам без книг ніяк не можна,

Нам без книг ніяк не можна!

Голоси дзвенять навкруг.

А як часом книга хвора,

Значить в тім моя вина.

Ми її підклеїм скоро -

Враз одужає вона!

(На його шляху з’являється щось страшне, брудне, волохате. Це пошарпана книга).

Заєць. Ой, що це? Краще сховаюся, а то у мене зубки цокотять від переляку і хвостик тремтить. (Ховається за кущем).

Книга. Не бійся, Зайчику. Я книжка, тільки дуже хвора. Ой, як боляче моїм сторінкам. І корінець поламаний, вже зовсім сил немає. Навіть ходити сама не можу. (Плаче). Допоможи мені, Зайчику!

Заєць (вибігає з-за куща, підтримує хвору книжку).

Бідненька ж ти моя! Хто тебе так покалічив? Може ти з лисицею зустрілася, чи в лапи до вовка потрапила? Чи може лютий Бармалей над тобою знущався? Я навіть не впізнав тебе. Ми ж раніше з тобою зустрічалися. Ти була така гарна, чепурна! Усі діти тебе з радістю читали.

Книга. Так, тепер я зовсім не схожа на себе. Хлопчисько-поганисько мене так порвав. Ох і мучив він мене. Поливав гарячим супом, гнув кінчики моїх сторінок і чорнилом бруднив. Я ледве втекла від нього, і зовсім немає сили йти далі, та й куди ж я піду, нещасна?

Заєць. Не журися, Книжечко! Ми зараз що-небудь придумаємо. А ось і Ведмедик чапає. Може він нам щось порадить? (Кличе Ведмедика). Ведмедику! Ось Книга в біду потрапила, від хлопчиська-поганиська втекла, їй допомогти треба, а як - я не знаю.

Ведмедик. Бідолашечко ти наша! Потрібно негайно відвезти тебе у “Книжкову лікарню” до лікаря. Він тебе послухає, огляне, підклеїть, підпише і одягне у красиву обкладинку.

Заєць. Правильно! І як я одразу не здогадався? Адже в кожній школі, в кожній бібліотеці працює така лікарня. Там завжди прийдуть на допомогу юні друзі книги. Я піду покличу лікаря.

Книжковий лікар

Я – лікар книжковий.

Я книги лікую,

Я хворі сторінки їм ремонтую.

Мої пацієнти – брудні і з дірками.

Кому з вас погано – ходімо із нами!

Я дам вам сорочку з паперу і клею,

Щоб книги зцілили, в лікарні усе є.

Ведмедик. Добридень, шановний лікарю Айболить! З бідою прийшли ми до вас. Вилікуйте, будь ласка, бідолашну Книжечку!

Лікар. Обов’язково! Шановна Книго, присядьте-но сюди. Що з вами трапилося? Де ж болить?

Книга. Ой, дорогий лікарю, в мене болить все тіло.

Лікар. Як же ви дійшли до такого стану?

Книга.

Лікарю, мені соромно перед класом,

Хазяїн мій обкладинки вирвав з м’ясом!

Та що обкладинки...

Вирвав сторінки, поробив з них кораблики,

Плоти та голубки.

Лікар. Який жах! Так поводитися з Книгою! Та це ж злочин! Я вас вилікую, шановна Книго! Підніміть свої сторінки. Ох, а що це за брудні плями на них?

Книга. Хлопчисько – поганисько, в якого я жила, брав мене брудними руками, одного разу вилив на мене борщ, кидав мене на підлогу, слинив пальці, коли листав сторінки. Тому я хочу звернутися до всіх діток, до кожної дівчинки і до кожного хлопчика:

Я - Книга! Я товариш твій!

Школярику, завжди мене жалій.

Чистенькою тобі приємна я,

Без бруду - подруга твоя.

Погану звичку ти покинь

І пальців більше ти не слинь.

Завжди я твій найкращий друг,

Та тільки не для брудних рук.

Лікар. Ой, у вас дуже багато хвороб!

Книга. Лікарю! Вилікуйте мене, будь ласка!

Лікар. Прошу вас пройти в операційну. Будемо робити операцію.

(З’являється Хлопчисько-поганисько).

Хлопчик. Привіт! Ви тут не бачили Книги? Вона втекла від мене, а чому - я й сам не знаю. Я тільки вдарив нею по голові свого сусіда по парті та ще декілька разів забув її в саду. Ось і цього разу забув. Вночі пішов дощ. Наступного дня я пішов її шукати, та не знайшов. Втекла. Ви її не бачили?

Діти. Їй роблять операцію в “Книжковій лікарні”!

(З’являються Книга і Лікар).

Лікар. Ну ось. Ви тепер маєте набагато кращий вигляд. А допомогли нам Гумка, Обгортка, Закладка.

Книга. Дякую всім вам! Я себе дуже добре почуваю. Ой, знову той бридкий хлопчисько! Він, напевно, шукає мене.

Хлопчик. А, ось де ти! Але чому ти так змінилася? А те­пер пішли додому. Мені без тебе так сумно.

Лікар. Я не дозволю їй жити в тебе. Вона знову може захворіти.

Книга. Я ніколи не повернуся до тебе. Ти мене ображав, зовсім не беріг. Ти й до цього часу не знаєш правил охайного поводження з книгою.

Хлопчик. Але мені дуже погано без тебе. Я обіцяю тобі і лікарю, і всім дітям, які є в залі, що буду добре поводитися з книгами. І взагалі перестану бути поганиськом.

Книга. Мені шкода його. Мабуть, я повернуся до нього. Але ти повинен запам’ятати правила.

Ведуча: Дітки, давайте допоможемо хлопчику скласти правила поводження з книгою.

(Діти складають правила і дають хлопчику.)

Беріть книги чистими руками.

Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки.

Не кладіть в книжку олівців та інших предметів, від цього вона рветься.

Не загинайте сторінки, користуйтесь закладками.

Не читайте книги під час вживання їжі.

Щоб книга чи підручник довше служили вам, обгорніть їх.

Хлопчик. Дякую, друзі, тепер я знаю правила, і ніколи не буду ображати книги.

Ведуча: Молодці, діти, що допомогли хлопчику.

В кожнім домі, в кожній хаті —

У містах і у селі, —

Хто навчився вже читати,

 Має книжку на столі.

Дружба з книгою— це свято,

Не було б його у нас,

Ми не знали б так багато

Про новий і давній час.

А ви вже добре навчились читати? Що головне у читанні?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці, головне у читанні — це розуміти про що ви читаєте. Яка ж користь від читання, якщо ти не зрозумів, про що прочитав?

Ось зараз ми і перевіримо ваші читацькі навички. Вам необхідно про­читати прислів'я, об'єднавши частини двох колонок.

Книга — ... як на світі жить.

Золото добувають із землі, ...        друг і порадник.

Книга вчить, ...  а знання — з книг.

Як ви розумієте ці прислів'я?

А які прислів'я вам відомі?

(відповіді дітей)

Ведуча: Молодці. Ой, дивіться хто до нас завітав? Так це ж наші книголюби.

1-й книголюб. Що не кажіть, а найкращі книжки у світі — це казки! Я прочитав їх багато! І скільки б не читав, іще хочеться. Усе б жит­тя читав!

Ведуча: Так, казка потрібна кожній дитині, бо вона вчить добру, чес­ноті, любові до людей, до тварин, до всього живого.

1-й книголюб. А ви вже багато казок прочитали?

І казкових героїв добре знаєте?

Ну, тоді відгадайте!

•        В діда з бабою хлопчина
Появився з деревини,

У печі Зміючку спік,

З гусеням додому втік. (Івасик-Телесик з однойменної казки)

•        Як знайшов він колосок,
Борошна змолов мішок —
Пиріжків напік і з’їв

Ледарів не пригостив. (Півник із казки «Колосок»)

•        Не зміг сидіти на вікні,
У лісі всім співав пісні,
Але коли зустрів Лисицю,

Та пісня мусила скінчитися. (Колобок із однойменної казки)

   Однією головою
Воду випускає рікою,
Друга дивна голова
Вітром буйним із ніг збиває.
Третя голова дихне —

І палає все вогнем. (Триголовий Змій)

   Народилося таке —

І незграбне, і бридке,

Одиноке і нещасне.

Стало Лебедем прекрасним. (Гидке каченя)

   Він моторчик свій заводить,
Крізь вікно у гості ходить,
Любить він торти й горішки,

З ним не сумно ані трішки. (Карлсон)

   Їду я на бал чудовий
У кареті гарбузовій

      Все, мов справжнє: кучер, коні,

Поки північ не задзвонить.

Маю я таку ось звичку:  

Десь губити черевички. (Попелюшка)

2-й книголюб. А я люблю читати книжки про ліс. Ліс — це чудо­во. І я вже багато знаю про дерева, кущі, квіти, травинки. І про мурах бага­то дізнався, і чого птахи відлітають...

Ведуча: Отож, книга веде у цікавий чарівний світ казок, у безкраї  простори космосу, розкриває таємниці моря, лісу, розповідає про життя твоїх однолітків. Дружіть із книжкою — усі скарби знань розкриває вона перед вами. Це
найбільше чудо з усіх чудес, створених людством. У кожного з нас є улюблені книжки — і у дорослих, і у дітей. Ми так часто спілкуємось з книгою, що навіть не замислюємось — яке це чудо. Діти, а які ви найбільше любите читати книжки?

(відповіді дітей)

Ведуча: Ви всі хороші діти, я бачу ви любите читати про все на світі.

Діти, а з чого складається книжка?

(відповіді дітей)

Ведуча: Так, в неї є обкладинка, палітурка, титульна сторінка, форзац, корінець та сторінки. Дітки, а давайте намалюємо палітурку о своєї улюбленої книжки.

(Діти малюють палітурку)

Ведуча. Молодці. Діти, а ви знали, що якщо подивитися на ваші підручники та книжки, то одра­зу можна сказати, як ви навчаєтеся, виховані ви учні чи ні. Як про це дові­датися? Тоді скажіть, чому так говорять: «Книга — твоє обличчя»?

Подивіться на свої підручники. Якщо на якомусь обірвалась обкладин­ка, то що ви зробите?

(Відповіді дітей.)

Ведуча. Так. Молодці!

Діти, давайте побудемо лікарями, і складемо книжку рецептів як продовжити життя книжки

ЯКЩО КНИЖКА ПОТРАПИЛА У ВОДУ

Швидше поставте мокру книжку (розкривши віялом) у сухому, теплому приміщенні, що добре провітрюється.

Склеєні аркуші, перш ніж розгорну­ти їх, обережно перегинайте то в один, то в другий бік. Якщо вони не розклеюються, потримайте над парою. Вологі аркуші пе­рекладіть фільтрувальним або цигарковим папером і наступ­ного дня праскою доведіть їх до повного висихання.

ЯКЩО ЗАБРУДНИЛАСЬ ОБКЛАДИНКА

Ледеринову обкладинку книж­ки можна протерти вологим ват­ним тампоном, змоченим у розчині прального порошку.

Коленкорову обкладинку проти­рають чорнильною гумкою (ласти­ком). Паперову обкладинку не слід чіпати. Вона боїться чищення. Краще її обклеїти но­вою гарною обгорткою.

ЯКЩО ЗАБРУДНИЛИСЯ СТОРІНКИ

Сліди від пальців чи олівця витирають м'якою гумкою.

Чорнильні плями найкраще виводити лимонним со­ком чи лимонною кислотою. Якщо плями не зника­ють, то застосовують щавлеву кислоту, розбавлену одеколоном: одна частина кислоті на чотири одеколону.

Жирні плями видаляються —не забудьте це робити на чисто му повітрі— чистим бензином або чотирихлористим вуглецем. Можна спробувати і кашею з товченої крейди чи зубного порошку, розмішати них на бензині або чотирихлористому вуглеці.

Іржаві плями виводять звичайно лимонної або щавлевою кислотою. Плями від надмірної вологи (плісняву) змочують 2—3% ним розчином формаліну. Формалін знищує плісняву. А самі плями знебарвлюють перекисом водню.

СТОРІНКИ ЗІМ'ЯЛИСЯ

Зім'яту сторінку книжки кладуть між чистими аркушами прогладжують теплою праскою. Не пересушіть сторінки, інакше вони стануть ламкими.

СТОРІНКИ ПОРВАЛИСЯ

Надірвану .сторінку підклеюють так: намазати клеєм смужку цигаркового паперу кладуть (клеєм ; гори) під надрив, загинають по краю книжкові сторінки, наклеюють на сторінку. Пошарпаний край сторінки обклеюють папером схожого кольору.

Ведуча. Молодці діти, подивіться, яка гарна книжечка у нас стала. Бажаю вам бережно ставитися до книжок, прочитати найкращі книги, багато хорошого з них узяти для себе, порозумнішати і ніколи не розлучатися з книгою. Бо книга - це мудрість минулих поколінь. Книга — це друг і порадник. Вона зберігає у собі красу рідного слова, чарівність мови. Ви всі сьогодні були розумничками. До побачення.