Виховна година "Люби та знай свій рідний край"

Методична розробка патріотичного свята

Тема. Люби та знай свій рідний край

Мета: поглибити знання учнів про Україну, закріплювати знання дітей про символи України; формувати в учнів розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ані народ, ані Україна як держава; виховувати почуття гордості й любові до Батьківщини, патріотичні почуття приналежності до українського народу.

Обладнання: карта України, зображення державних символів, вишиті рушники.

Красивий, щедрий рідний край.

І мова наша – солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна.

Хід заняття

І. Організаційна частина.

Вчитель говорить слова під музику.

Моя найкраща в світі сторона,

Чарівна, неповторна, Україно!

Для мене в цілім світі ти — одна

I рідна, й мила, дорога, єдина.

Учень 1

Ми всі малі пагінчики твої

Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.

Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,

Та нам судилось в Україні жити.

Учень 2

Ми — патріоти, дочки і сини,

Для твого блага все в житті здолаєм!

Бо ти найкращий, краю мій ясний,

Вітчизну й матір ми не вибираєм.

Вчитель

А просто любимо, бо ця земля свята,

Вона нас народила і зростила.

Вітчизною зовемо неспроста,

Бо нам вона дала і душу, й крила.

ІІ. Повідомлення теми і мети виховного заходу.

Сьогодні ми з вами поговоримо про наш рідний край, про нашу славну Україну.

Ви дізнаєтесь більше про нашу Україну-неньку, її символи, про своє село і про його видатних людей.

ІІІ. Основна частина.

Що для вас означає слово Батьківщина?

(Діти по черзі записують слова на промінцях сонця)

1. Виступ групи «Поети»

Знаєш ти, що таке Батьківщина?

Батьківщина – це ліс осінній,

Це домівка твоя, і школа,

І гаряче сонячне коло.

Батьківщина – це труд, і свято,

Батьківщина – це мама й тато,

Це твої найкращі друзі,

І бджола у веснянім лузі.

Батьківщина – це рідна мова,

Це дотримане чесне слово…

Одна Батьківщина і двох не буває,

Місце, де народились – завжди святі.

Хто рідну домівку свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

У всьому світі – кожен знає

Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина.

Це наша славна Україна.

Батьківщино, земле рідна.

Земля сонячна і хлібна,

Ти на вік у нас одна.

Ти, як мати найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і взимку найтепліша –

Наша отча сторона.

(Звучить пісня «Україна», муз. М. Ведмедері, сл.. Н. Іванюка)

1. На ромашковому полі,

Де птахи живуть на волі,

Там волошок очі сині –

Це у рідній Україні!

 

2.  Там, де рік гірські потоки,

Де ростуть стрункі осоки,

Де озера журавлині –

Це у рідній Україні!

 

3.  На верхівках гір тумани,

І краса там незрівнянна,

Чисті роси на калині –

Це у рідній Україні!

2. Міні-проект «Моя країна – Україна»

3. Узагальнююча бесіда «Наша Батьківщина – рідна Україна».

Вчитель. Так, дійсно, наша країна – це наш дім. Україна – велика і заможна країна,  де багато великих міст, селищ та сіл.

Україна розташована в центрі Європи, її сусіди – Білорусія, Росія, Туреччина, Молдова, Румунія, Угорщина, Словакія, Польща.

Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися.

•            А яка столиця нашої держави?
•            Які міста ви знаєте? Які області?
•            В якій області живете?
•            В якому селищі?

4. Виступ групи «Історики».

Давайте заглянемо у рідне селище – Вільшани, розповімо усій країні про наше привітне село і талановитих його мешканців.

Короткі відомості про Вільшани

Територією селища протікають 2 річки: Криворотівка (місцева назва — Нецвітай, давніша — Вільшанка) та Лосик.

Знаходиться за 28 км від Харкова, та за 6 км від залізничної станції Пересічна, на трасі «Харків-Суми».

Селище було засноване приблизно 1655 року переселенцями з однойменного села на Черкащині (Городищенський район), котрі рятувалися на Слобожанщині від соціального й національного гноблення.

Протягом XVIII століття Вільшани були укріпленим містечком.

 

 

 

Видатні діячі селища

Володимир Іванович Синявський - заслужений майстер спорту СРСР, заслужений тренер УРСР із вільної боротьби, чотириразовий чемпіон СРСР, переможець кубка світу, чемпіон світу.

Андрій Андрійович Гребньов (1950 р.) – заслужений майстер народної творчості України, майстер-художник по виготовленню смичкових музичних інструментів. За видатні заслуги в розвитку сучасного українського скрипальства нагороджено Почесним дипломом та золотою медаллю лауреата.

Петро Михайлович Агеєнко (1888-1958 рр.) – заслужений лікар УРСР, депутат Верховної Ради УРСР І-ІІІ скликань, засновник Вільшанської лікарні.

Вчитель. Безумовно, найціннішим надбанням Вільшани є його мешканці.

Завдяки їхній натхненній праці та творчості й розвивається наша Батьківщина.

Батьківщина – це і рідна мова.

Мова – берегиня нашого роду і народу, цілюще джерело, з якого черпають життєдайну силу наші пісні, казки прислів’я, легенди, наші літературні надбання.

Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче і миліше,

І дорожче в час недолі?

Рідна мова!рідна мова!

Що в єдине нас злива, -

Перші матері слова,

Перша пісня колискова.

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас!

А Вкраїни ж мова —

Мов те сонце дзвінкотюче,

Мов те золото блискуче,

Вся і давність і обнова —

Українська мова.

Розцвітай же, слово,

І в родині, і у школі,

Й на заводі, і у полі

Пречудесно, пречудово —

Розцвітай же, слово!

Вчитель. Ви – діти великого українського народу, коріння якого сягає глибини віків. Давньою і водночас вічно молодою є й наша мова: барвиста, милозвучна, чарівна, солов’їна, калинова. Для нас вона рідна, і ми зобов’язані берегти її,як зіницю ока. Цураючись мови материнської, ми цураємось свого роду, Бога,який дав нам цей вічний і неоціненний дар, невмирущий скарб.

Українці мають славну історію і традиції. Мають вони і свою державу.                 А кожна держава свої національні і народні символи, які люди шанують і бережуть.

Наш прапор

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх ознака сили.

Це для всіх ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє – небо, жовте – жито.

Прапор свій оберігаєм.

Він святиня, знаєм всі ми.

 

 

Наш герб — тризуб

Це воля, слава й сила; 

Наш герб — тризуб. 

Недоля нас косила, 

Та ми зросли, ми є, 

Ми завжди будем, 

Добро і пісню несемо 

Ми людям. 

Державний гімн

Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай всюди чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Вчитель. Народними символами України є: батьківська хата, вишитий рушник, святий хліб, писанка, пісня.

Як говорить народне прислів’я: «Без верби й калини немає України».

Червона калина – символ України. В усіх народів є улюблені рослини-символи: у росіян – береза, у молдаван – виноград, у канадців – клен.

А в нашому краї з давніх-давен шанують калину. Нема села, двору, де б не зацвітав навесні білим цвітом кущ калини.

Червона калина – і краса, і врода

Нашої країни, нашого народу.

Пам’ятаєш, сину сказала мати:

- Посади калину в себе біля хати.

Хай ізнов калина червоніє, достигає,

Всьому світу заявляє:

Я – країна-Україна, на горі калина.

(Інсценізація української народної пісні «Калинова пісня»)

1.  Калино весела,

 Калино червона,

 Люблю твоє листя

 Та росяні грона.

2. Сонцем знов залита

 І сама від сонця.

 Звисли, мов намисто,

 Калинові ґронця.

3. Сонечком налита,

 Чистою росою,

 Ой, калино-цвіте,

 Радісно з тобою

4. До нашої стежки

 Нахилилася віттям,

 Зоряно з тобою

 Матері і дітям.

5. Калино чарівна,

 Калино барвиста,

 То від тебе сяє

 Зоря промениста.

Вчитель. Український рушник! Як багато промовляє до нас це слово, яке воно рідне і миле нам.

Рушник із сивої давнини і до наших днів у радості і в горі є невід’ємною частиною нашого побуту. Це не тільки окраса нашого дому, але й оберіг. Без рушника неможливі народження, одруження, зустріч гостей.

Рушникове обличчя веселе,

Обліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.

Рушничок на стіні – давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері,

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов”ї.

Він простелений тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло,

Хай цей символ лишається вічно

В нашій хаті на мир, на добро.

(Танець з рушниками)

IV. Підсумок виховного заходу.

Ми - є діти українські, ї

Український славний рід. 

Дбаймо, друзі, щоб про нас

Добра слава йшла у світ.

Все, що рідне, хай нам буде 

Найдорожче і святе, 

Рідна віра, рідна мова, 

Рідний край наш над усе!

Дітвора ми українська,

Хлопці і дівчата,

Хоч слабкі у нас ще руки,

Та душа завзята.

Бо козацького ми роду,

Славних предків діти,

І у школі ми вчимося,

Рідний край любити.

Вчитель. Саме ви, діти, - майбутнє нашої держави. Тож своїми знаннями, працею, здобутками збагачуйте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, шануйте свій народ, нашу солов’їну мову. І будьте щасливі в своїй рідній Україні.

(Лунає пісня «Барви рідної землі»,

муз. О. Злотника, слова О. Вратарьова)

1. Ми веселі маляри,

 Що ранкової пори

 Розмалюєм рідну землю

 У святкові кольори.

 Наші барви чарівні,

 Наші іскри запальні.

 Кожна барва, наче пісня

 Української землі.

Приспів:

 Райдуга-веселка,

 Нам допомагай,

 Кольори веселі

 Дітям роздавай.

 Буде небо синє,

 Ниви золоті,

 Буде в Україні

 Радість назавжди.

2. Буде сонячний розмай,

 І Карпати, і Дунай…

 Зелен-гай і чисте поле,

 І далекий небокрай.

 Наші барви чарівні,

 Наші іскри запальні.

 Кожна барва, наче пісня

 Української землі.

 Приспів