Виховна година "Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди."

Про матеріал

Мета виховної години: розширити знання про Україну, формувати почуття патріотизму, любові до земляків, малої Батьківщини; виховувати особистісне ставлення до історичної, духовної та культурної спадщини рідного народу через українську поезію.

Перегляд файлу

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди.

(Володимир Сосюра)

Виховна година з патріотичного виховання (6 клас)

Мета:

розширити знання про Україну, формувати почуття патріотизму, любові до земляків, малої Батьківщини; виховувати особистісне ставлення до історичної, духовної та культурної спадщини рідного народу через українську поезію.

Обладнання: державна символіка, вислови великих людей про патріотизм, екран, проектор, ноутбук.

Відео про красу Украіни

Вступне слово вчителя: (декламує)

Любіть Україну ( Володимир Сосюра)

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина,

одна в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячий усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,

живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків,

і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях до весен

і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози,

і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні,

у бою, як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

Любі діти, рада вас вітати у нашій затишній класній кімнаті. І сьогодні ми знову будемо говорити про те, що сьогодні, як ніколи, важливо бути справжнім патріотом своєї Батьківщини.

Патріоти́зм (грец. πατριώτης — співвітчизник, грец. πατρίς та лат. patria — батьківщина) — громадянське почуття, змістом якого є любов до Батьківщини і готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства, мови, історії, традицій, готовність діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист у разі необхідності

Дуже часто я згадую свою вчительку української мови та літератури. На жаль, її нема з нами, але ж її мудрі розповіді завжди вчасно спадають на думку, і я їх розповідаю своїм учням, а сьогодні розповім і вам. Отже слухайт. Коли вона працювала вчителькою української мови та літератури, багато учнів навчала. І були серед них і наполегливі учні і не дуже, але ж уроки її любили, особливо коли вона читала оповідання або поетичні твори співучою, яскравою українською мовою і непомітно для учнів закохувала їх у рідний край, примушувала відчути біль за тривалі страждання українського народу, пишатися тим, що ми – українці, тим, що ми вистояли у час випробувань і зберегли свою землю, традиції, мову та любов до рідного краю. І коли приходив час іти хлопцям в армію, вони мали покинути свій дім і провести 2 роки далеко від нього. І ось там вони сильно сумували за домом, друзями. У часи відпочинку кожен солдат або співав пісні свого народу, або писав листи своїм рідним і коханим. Один з учнів також написав листа своїй вчительці і дуже дякував їй за те, що знав напам’ять «Заповіт» Т.Г.Шевченка, хоч і не був дуже гарним учнем і не вчив ретельно українську поезію, але ж саме цей вірш дуже допоміг йому у складний час.

Тарас ШЕВЧЕНКО

Заповіт

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

Отже сьогодні ми з вами проведемо цей час незвичайно, бо будемо декламувати найвідоміші тай най улюблені вірші про неньку – Україну, про її чарівну красу, про мужність та патріотизм її народу.

1й учень

Садок вишневий коло хати. Тарас Шевченко

(Уривок із поеми “В казаметі”)

Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.

2й учень

Найдорожча в світі. Наталя Забіла

Мій рідний край,
моя земля велика-превелика.
Є в ній степи, ліси, поля,
моря, і гори, й ріки.

Холодні й теплі є місця,
північні і південні.
Там — сніг та крига без кінця,
а тут — гаї зелені.

3й учень

Мій край. Роман Купчинський
Україна — край мій рідний
Від Кавказу по Карпати,
І веселий, і свобідний,
І великий, і багатий.

Де є в світі кращі ріки,
Як Дністер, Дніпро-Славута?
Хто покине їх навіки,
Тому в серці вічна смута.

Де є в світі кращі гори,
Де таке повітря свіже?
Де шумлять так гарно бори
І хвилює спіле збіжжя?

Де ясніше сонце світить,
Де гарніше зорі сяють?
Де ж солодше пахнуть квіти —
Як у нашім любім краї!

Слово вчителя: У поемі Котляревського «Єнеїда» Єней говорить: де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинність ісправлять. Тобто коли приходить час випробувань для Батьківщини треба ставати на її захист

4й учень

Коли ти любиш рідний край. Микола Вороний

Коли ти любиш рідний край,
Радій, співай!
Прийшла пора, прийшла година
Смісться Київ, сяє Львів!
Ярмо одвічних ворогів
Скидає вільна Україна!
Але, козаче, позір май,
Коли ти любиш рідний край.
Коли ти любиш рідний край,
В ряди ставай!
Гори відвагою святою!
Бо тільки меч – а не слова
здобуде нації права
У ворогів її розвою.

5й учень

Вперед же сміливо рушай,
Коли ти любиш рідний край!
Коли ти любиш рідний край,
То тям і знай,
що гук війни, вогонь Перуна –
дочасні, як і свист бича
І щастя дасть не блиск меча,
А вільна школа і трибуна,
Про це, про це найбільше дбай,
Коли ти любиш рідний край!
Коли ти любиш рідний край,
Гори, палай!
Коли в огонь живої мови
Чуття святого надаси
Ти станеш лицарем краси
I визволення, і любови.
За честь і правду все віддай,
Коли ти любиш рідний край!

Слово вчителя: Всі в світі знають іскрометний український гумор:

6й учень

В кого тато розумніший. Павло Глазовий

Сперечаються хлоп’ята, жваві дошкільнята.
— А наш татко розумніший за вашого татка!
— Чого ж це він розумніший?
— Того, що наш татко
Грошей вашому позичив отако багато.
— Не хвалися, бо розуму в нашого хватає.
Він як гроші позичає, то не повертає.

7й учень

Допитливий син. Павло Глазовий

— Чуєш, тату, — син питає, — що таке хамелеон?
— Відчепися, я не знаю, — каже Филимон.
— Чуєш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон?
— Відчепися, я не знаю, — злиться Филимон.
Мати сердиться на хлопця: — Ну чого ти пристаєш?
Батьку навіть у неділю відпочити не даєш.
— Не кричи, — говорить батько. — Я люблю балакать з ним.
Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.

8й учень

Помічник. Павло Глазовий

Мама ввечері прийшла з поля, із прополки,
А назустріч їй біжить стрибунець Миколка.
Стерегло город і сад цілий день хлоп’ятко.
— Ну, синочку, як діла?
— Мамо, все в порядку.
Я й циганці допоміг!
— Що ж вона робила?
— На городі і в саду курочку ловила.
А курочка як стрибне! І сховалась в просі.
Якби я не домоміг, то ловила б досі.

9й учень

Панасова химера. Євген Бандуренко

От нарешті і збулося
Все, чого так ждав Панас:
Надійшла жадана осінь —
Він пішов у перший клас.

Але потім захимерив:
«Ну, який же я школяр,
Як у мене тих паперів
Тільки зошит та буквар!

Он у брата, що в десятім,
Аж тріщить портфель від книг!»
Тут хлопчак свого завзяття
Більше стримати не міг.

10 учень

Вбіг у батькову кімнату
І, піднявши стук і грюк,
У портфель почав він пхати
Все, що трапиться до рук:

«Путівник по Україні»,
Засмальцьований словник
І в зеленім ледерині
«Телефонний довідник».

Хоч портфель з півпуда важить,
Та втіша себе Панас:
— Отепер ніхто не скаже,
Що ходжу я в перший клас!

Заключне слово вчителя: Шановні друзі, я вам щиро вдячна за гарне виконання віршів, за те, що я бачу як блищать ваші оченята і який чарівний світ випромінюють ваші обличчя. Любіть свою країну! Пишайтеся нею і будьте готові її захистити. А зараз хочу звернути вашу увагу на вислови великих людей про патріотизм та попрошу вас сказати як ви їх розумієте.

Немає нічого гіршого, ніж блукати в чужих краях.

Гомер

Задля вітчизни треба жертвувати навіть славою.

Квінт Фабій Максим Кунктатор

Для нас дорогі батьки, дорогі діти, близькі, родичі, але всі уявлення про любов до чогонебудь поєднані в одному слові «вітчизна».

Марк Туллій Цицерон

І дим вітчизни солодкий.

Овідій

Люблять вітчизну не за те, що вона велика, а за те, що своя.

Луцій Анней Сенека

Любов до вітчизни починається з родини.

Френсіс Бекон