Виховна година "Ми діти твої, Україно"

Виховний захід

МИ ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО

Мета. Розширювати знання дітей про рідну Україну, українську мову, формувати почуття незалежності до своєї  країни, до історії та традицій. Виховувати любов до рідного краю, рідної мови.

Обладнання. Святково прибраний зал, навкруги вишиті рушники, портрет Т.Шевченка, діти в українських костюмах.

Хід свята

((Виходять хлопчик і дівчинка з хлібом-сіллю на українському рушникові)

1учень

     Добрий день вам, любі люди!

Хай вам щастя - доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

2учень

         Гостей дорогих

         Ми вітаємо щиро,

         Стрічаємо хлібом,

        Любов’ю і миром.

Учитель

     Шановні гості, дорогі діти! Вітаємо вас на святі «Ми діти твої, Україно!»

3учень

       Є багато країн на землі,

       В них озера, річки і долини…

      Є країни великі й малі,

     Та найкраща завжди – Батьківщина.

4 учень

      Рідна Вкраїно, моя земля,

      Серцем горнуся до тебе .

      Цвітом ти вкрита рясним

      Небом блакитним, ясним.

5 учень

     Рідний край, моя країна,

     Все це мила Україна.

     Все, що є навколо і росте,

    Любить серденько моє.

6 учень

    Ми діти твої, Україно,

    Як в колосі ніжна зернина,

   Як квітка у пишнім вінку,

   Ми любимо землю свою.

Вчитель

    Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій мальовничій землі, в нашій славній Україні. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ви не були, скрізь відчуваємо поклик рідної земля, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

(Виходять дівчатка і хлопчик в українському одязі)

 

1-а дівчинка

Українка я маленька.

Україна – моя ненька.

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

2-а дівчинка

Вірна я дочка народу,

Бо козацького я роду,

Щиро я свій рід кохаю,

Роду іншого не знаю.

3-я дівчинка

На Вкраїні народилась.

В свою маму удалась.

Все, що рідне, я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю.

І чужому я навчаюсь,

Але й свого не цураюсь.

Вчитель

Хто ти, хлопчику маленький?

Хлопчик

Я – син України-неньки!

Українцем я зовуся

Й тою назвою горджуся.

В мене вдача щира й  сміла,

І відвагу духа й тіла,

І душа моя здорова,

Українська в мене мова.

4-а дівчинка

    Я маленька українка,

    Віночок сплітаю

    І про рідну Україну

    Пісеньку співаєм.

(Пісня «деревце роду»)

Вчитель

    Славним представником української нації є і був Тарас Григорович Шевченко – геніальний український поет. В своїх творах він возвеличує Україну, її чудову природу, українську мову, наш народ. Послухайте уривки з творів Тараса Шевченка.

       Встала весна…

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

І на полі жайворонок

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають…

         Вранці

Защебетав жайворонок,

Угору летючи;

Закувала зозуленька,

На дубі сидячи;

Защебетав соловейко –

Пішла луна гаєм;

Червоніє за горою;

Плугатар співає.

    Зоре моя вечірняя

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою.

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Днніпра веселочка

Воду позичає…

        Світає

…Світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Вчитель

    На протязі всього історичного розвитку української держави українців супроводжували запальні танці,в яких відчувався і бойовий дух, веселий настрій, ніжність і любов.

(Український танок)

Вчитель

    Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід і почуття.

1учень

Українська мова –

Давня й молода.

Світить рідне слово

Як жива вода.

Звідки воно взялось –

Діло не просте…

В душу засівалось,

Із душі росте.

2учень

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту навіки –

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,

Бо  ж єдина, так, як мати –

Мова в кожного із нас.

3 учень

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мова.

4 учень

Рідна мово українська,

Ти душа мого народу,

Будь від роду і до роду,

Рідна мово материнська.

5 учень

Мово рідна, слово рідне! Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

(«Пісня про мову»)

Вчитель

    Для кожного народу дорога його мова, а нам українцям, найближча до серця- українська. Вона співуча і багата.

6 учень

Зі слова починається людина,

Із мови починається мій рід.

Ласкава, мамина, єдина

Щебече соловейком на весь світ.

7 учень

Мати, мова, Батьківщина –

От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова –

Три джерельні, вічні слова.

Батьківщина, мова, мати –

Нас повік не розв’язати.

8 учень

Бентежна, тополина, калинова,

Не випита, не вибрана до дна.

Моя українська, свята наша мова

Бринить, як бандури струна.

(У виконанні Олександри Маламуж звучить українська народна пісня на слова Тараса Шевченка «Зацвіла в долині червона калина»)

Вчитель

    Світ мови оточує людину від народження. Ще дитина не вміє розмовляти, а вже уважно прислухається до голосу матері, засинає під колискову пісню. Любов до рідного краю, до мови починається з материнської коли саночки. У ній материнська ласка і любов, світ добра , краси і справедливості.

9 учень

Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас злива,

Перші матері слова,

Перша пісня колискова!

10 учень

Як була я ще маленька,

Колисала мене ненька.

Колисаночку гойдала

Й ніжну пісеньку співала.

(«Колискова пісенька»)

Вчитель

    Наша українська мова багата на прислів’я та приказки про рідну Україну, про українську мову, про наш народ.

1. Слово до слова – зложиться мова.
2. Без верби і калини – нема України.
3. Що країна – то родина.
4. Не вислухана мова  не варта нічого.
5. Землю прикрашає сонце, а людину – праця.

Вчитель

    Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов джерельна вода, яку черпаєш, а їй немає кінця, ні краю. То ж прислухайтеся, діти, до порад Мага Словесності.

Маг Словесності

 Учи, дитино, рідну мову,

Гордися нею і лелій.

А зрадити голубоньку чудову

Ти навіть в думці не посмій.

Молися нею юними вустами –

Вона твоя, як серце і душа.

Вона від прадіда, від тата і від мами,

Вона – Шевченкова, Франкова, Куліша.

Люби її, як матінку й природу,

Горнись до неї – ти ж бо її син!

Вона – безсмертя рідного народу,

Могутній, вічний України дзвін.

(Слово надається юним поетам класу)

Андрій Максименко

         Рідна мова

Я люблю свою Батьківщину,

Я люблю своїх тата і маму,

Я люблю свою рідну мову

Милозвучну, дзвінку і багату.

В ній я чую, як грім гуркоче,

Як на трави спадають роси.

І на дубі голуб туркоче,

А верба розчісує коси.

Наша мова – це мамина пісня –

Ніжна, лагідна, колискова.

Це минуле і наша дійсність

Й завжди мудре батькове слово.

Мова рідна ясна, як сонце

Й вітерець, що тріпоче у вітті.

Пам’ятаймо, що ми – українці

Й наша мова – найкраща у світі.

 

Ярослав Шевченко

Де найти такий ще край

 Де найти такий ще край

Гори, море, водограй,

Скелі, кручі і долини.

Щебет пташки цвірінчить,

На поляні звір біжить.

Шепіт зерен золотих,

Дзвін струмочків чепурних.

Все разом моя країна

Найгарніша – Україна.

Вчитель

    Наше свято наближається до кінця. Ми були б раді та щасливі, якби від сьогоднішнього свята ви, дорогі діти та гості, залишили у своєму серці одну краплину любові до рідної України, рідної мови.

(Пісня «Барвічата»)