Виховна година "Ми пам'ятаємо"

 Сценарій до Дня пам‘яті Чорнобильської трагедії

 

Мета заходу: згадати про трагедію віку — вибух на ЧАЕС, поглибити знання учнів про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення; розвивати вміння школярів аналізувати та узагальнювати навчальну інформацію, вміння виразно декламувати, артистичні здібності; виховувати особисту стурбованість кожного учня за все, що відбувається навколо; вчити сприймати чужу біду чужий біль як власні, сприяти формуванню патріотичних почуттів в учнів.

 

Обладнання: мультимедійна презентація, відеосюжет про Чорнобиль.

 

 

Дитина: Намалюй мені , будь ласка, радість і красу.

 

Учень: А малюю я веселку, квітку і росу,

З посмішкою на обличчі дівчину в вінку

І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

 

Дитина. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

 

Учень: Я малюю лист осінній, схилену вербу,

що спустила свої віти голі до землі.

 І ключами в синім небі ринуть журавлі.

 

Дитина: Намалюй мені ще ніжність.

 

Учень: Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста,

І метелика, і сонце, й квітку лугову,

І зелену шовковисту молоду траву.

 

Дитина: Намалюй мені, будь ласка, намалюй біду.

 

Учень: Як її намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву...

 

Дитина: Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

 

Учень: Цю траву зовуть «чорнобиль»,

ця трава гірка. В ній отрута, смерть, і сльози,

і брудна вода. В ній хвороби, сум, неспокій.

Це страшна біда!

Дитина: Краще намалюй щось гарне.

Намалюй життя. А гірку траву чорнобиль

Викинь на сміття.

 

Учень: Так, дитино, намалюю я життя тобі.

І надії намалюю, й мрії голубі.

Намалюю синє небо, чисте джерело.

Намалюю я лелеку, поле і село.

Намалюю, віру, розу, доброту й любов.

Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

 

Вступне слово вчителя:

Добрий день, шановні діти та наші гості. Тема нашого сьогоднішнього заходу „                                                                            ...,присвячена 30-ій річниці трагедіїї на Чорнобильській атомній електростанції. Ми зібралися тут, щоб іще раз згадати про події того часу, вшанувати пам’ять загиблих, проаналізувати те ,що сталося, щоб не допустити більше такого лиха, яке трапилося з нашою рідною Батьківщиною – Україною .

 Отже, 26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.

 

Ведучий 1.Чорнобиль – невеличке українське містечко, що потопало в зелені вишень та яблунь. Його назва походить від назви різновидності гіркого полину – чорнобилки.

 

Ведучий 2. Здавалось, все по-божому було,
жилося, і кохалось, і родило,
та раптом зашуміло-загуло
і в душах злою тугою завило
зірвавсь реактор, за незриму мить
на нашу землю вилилась отрута
чом довелося нам це пережить
і за які гріхи така спокута?

 

Ведучий 3.Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була найтихішою та найтеплішою.

 

Ведучий 4. Саме в ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. О першій годині 23 хвилини, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву

 

(Перегляд відео про Чорнобиль.)

 

Ведучий 1. Першими до реактора за тривогою прибули пожежні з охорони АЕС на чолі з 23-річним начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком і караул з охорони міста Прип’яті, командиром якого був 22-річний лейтенант Віктор Кібенок.

1  . Син Землі –

      Не думав, що життя його останнє,

      Прагнув жити і творив життя.

      І таким пішов у вічність,

      У світання –

      У вогонь, у землю – в небуття.

 

2  . Душевні, добрі, сильні, вперті –

      Змогли стихію подолать.

      Комусь прийшлось назавтра вмерти,

      Комусь – ще довго потім помирать.

 

3  . Бій без траншей і без окопів…

      Він увійшов у пам'ять літ.

      Спасли чорнобильці Європу.

      А може, цілий світ спасли.

 

4  . Біду небачену зуміли

      Від долі людства відвести,

      А на чорнобильських могилах

      Безмовні виросли хрести.

 

Учень 1  А ті, хто першими ступили в полум’я, першими прийняли на себе удар, за лічені хвилини зуміли зробити майже неможливе. Їх було двадцять вісім... Вони кинулися на боротьбу з вогнем, знаючи, що полум’я – лютий, але не найстрашніший ворог. Інший, невидимий, був набагато підступніший – радіація. Та хлопці не думали про себе. Вони прагнули одного – якнайшвидше загасити пожежу. І добре знали, на що йдуть, чим ризикують. Знали, але не відступили…

 

Учень 2 Вони зробили все, що могли. Щоб приборкати такий немирний мирний атом, що зненацька вийшов з-під контролю, герої віддали свої життя. І за це заслуговують на нашу вічну вдячну пам’ять.

 

Учень 3 Ось імена тих перших героїв, які ціною свого життя зупинили біду,яка могла бути більшою для всього людства:

 

Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик;

 

Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кібенок;

 

Сержант Микола Ващук;

 

Сержант Володимир Тищура;

 

Старший сержант Микола Тітенок.

 

Старший сержант Василь Ігнатенко

 

Тож  вшануймо цих героїв хвилиною мовчання...

 

( Хвилина мовчання .Звук метроному)

 

Учень 1. Є чорне золото, є чорний хліб.

Є чорний лебідь і лебідка чорна.

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль.

 

Учень 2. Є чорна хмара й чорний-чорний дим,

Година чорна і тюльпани чорні.

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль.

 

Учень 3. Є чорна Африка і чорний крук,

Він чорно-чорно-чорний,

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль!

Учень1.  За вікном весна…  А на території Чорнобиля все було уражене невидимою хворобою. Поля, луки, ліси, озера, ставки, річки. Дичавіла родюча земля, стежки заростали бур’янами, самотньо стояли будинки без своїх  господарів.

 

Учень2.  Ніхто не споживав тих гірких плодів, що висіли на гілках, гнучи їх до землі. Ніхто не ходив до лісів по гриби та ягоди. 

Усі залишили рідні місця, домівки…

 

Учень3.  : Латка лісу, вигоріла бура,

                  Мертве листя, висохла трава.

                  А навколо грає зелень буйна,

                  Дивом уціліла і жива.

Учень4 :  Чути птиць із непроглядних нетрів,

                 Світить сонце з голубих небес.

                  Грізна зона. Тридцять кілометрів

                  З центром на Чорнобильській АЕС.

 

Учень 5.  Обережно! Уражено! Замертвіло тоді багато водойм. Дніпрова і Деснянська вода стала забрудненою.

 

 Вчитель. Внаслідок аварії реактор біля двох тижнів  безперервно викидав в повітря радіоактивні матеріали. За цей час в повітря потрапила велика кількість різних радіоактивних речовин, значну частину яких становили радіоактивні ізотопи стронцію та цезію. Основна кількість випала у вигляді опадів на території України, Білорусі, Росії.

Учень  Чи є надія в нас на майбуття?
Чи виживемо? За яким законом?
Бо скільки вже людей пішло з життя,
уражених чорнобильським драконом.

Ми вже відчули, що він нам приніс
і не одному ще вкоротить віку,
а скільки люди проливають сліз,
коли у сім’ях родяться каліки.

Чорнобиль. Чорна хмара. Чорний біль.
Таке нехай ніде не повторится,
на щемну рану я не сиплю сіль,
вона й без неї болісно ятриться.

Вчитель. Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь – знову і знову  буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 р.

Учень 1. За днями дні  мина повільно рік,

      За днями дні, і другого не має.

      Нехай же лихо наше проминає.

      І в світі не повториться повік.

 

Учень2 . Хай стане мир міцнішим у стократ,

      Хай над землею чисте небо буде.

      Чорнобиль – попередження, набат.

      Його уроків людство не забуде.          

 

Учень 3. Чорнобиля гіркий полин
                 на серце ліг незримо й тяжко
                 і плине над землею дзвін
                 із тихим стогоном протяжно.

Вчитель . Сьогодні День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Тож запалімо поминальну свічку — свічку надії 26 квітня. Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!

 

Лунає мелодія Ave Maria. Запалюють свічки

 

Дитина:

Пречиста Діво, збережи цей світ,

А в ньому нашу рідну Україну.

Сади і гори, ріки і моря,

 Пташину, і звірину, й людину.

Усім хто є, усім, хто буде,

Даруй здоров’я, чистоту і вроду.

Щоб їх ім’я, а в імені – любов

Передавалися від роду і до роду

 

Вчитель Хай земля зацвітає навесні буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм! Пам’ятаймо!

 

 

Учень: Ростіть у добрі, ростіть щасливі,

             Дівчатка будуть хай вродливі,

             А хлопці – сильні і могутні.

             А ті події незабутні

             Хай не тривожать більше нас!

             Хай кане зло в безодню, в час!