Виховна година на тему:Державні символи України

                Державні символи України

 Мета: розповісти учням про державні символи України (прапор, герб та гімн), історію їхнього становлення; виховувати почуття патріотизму до своєї держави й пошани до співвітчизників, які відстоювали незалежність України.

Обладнання: аудіозапис музики та Державного Гімну України, Державний прапор України, зображення Державного Герба України, вишиті рушники, глечик із житнім колоссям, волошками та маком, паляниця, добірка книжок та фотоальбомів на тему «Історія українського герба».

 Дійові особи: ведуча, ведучий(учні старшокласники), учні,

 танцювальний гурт учнів

Захід відбувається в актовій залі. Приміщення прикрашено

рушниками, кетягами калини, квітами. Біля інтерактивної дошки на видному місці стоїть синьо-жовтий прапор —

Державний Прапор України. Над ним прилаштовано

велике зображення тризуба — Державний Герб України.

Поруч із прапором стоїть невеликий столик, укритий

вишитим рушником, на ньому — глечик із житнім

колоссям, квітами волошки та маку. Поруч із глечиком

лежить паляниця, прикрашена гронами калини. Біля

бокової стіни класу влаштована виставка книжок та

фотоальбомів на тему «Історія українського герба». 

Звучить спокійна музика. До залу входять у ч н і

та в е д у ч і.

                         1-й учень (на фоні музики)

Ти не тільки там, де княжий Київ, 

Де горять тисячоліть хрести. 

Україно, ти неначе мрія, 

Що її чужим — не досягти!

                                      2-й учень

Ти живеш у гуркоті турбіни, 

У гнізді орлинім на шпилі, 

І у слові першому дитини, 

І у надрах нашої землі.

                                  3-й учень

Ти у всіх країнах, Україно, 

В образі нестримного крила, 

Бо усюди є така людина, 

Що тобі на вірність присягла.

         Музика стихає, у ч н і  сідають на свої місця.

Виступ танцювального гурту

В е д у ч а. Національні символи в усіх народів і в усі часи

були відображенням високого духу нації, його своєрідним генетичним кодом. А прагнення людини дізнатись про історію

своєї держави, про витоки її формування завжди було ознакою

високодуховної та патріотичної особистості.

В е д у ч и й. Наша сьогоднішня зустріч буде присвячена тим

символам України, за якими її впізнає весь світ. Це — Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн. Історія цих

символів стала невід’ємною частиною історії і нашої Батьківщини. Вони були не просто обрані урядом та затверджені

парламентом країни, ні — вони були вистраждані багатьма поколіннями наших співвітчизників, які боролись за святе право людини — пишатися своїм народом, своєю мовою, своєю

культурою.

Наперед виходять у ч н і

                                           4-й учень

О прапор наш, Вкраїни стяг шовковий, 

Як сяєш ти в повітрі золотім! 

І хто б сказав, скільки страждань і горя 

Блищать слізьми у полиску твоїм.

                                             5-й учень

А скільки щастя в полиску яскравім, 

Скільки в нім віри, сонця і знань 

До правди і сили, до міцної волі, 

Скільки посвят і великих поривань!

                             6-й учень

Як маєш ти! У лопоті шовковім 

Палкі, таємні шелести вогню. 

Й шумлять в тобі козацькії хоругви, 

Що в бій несли Пречисту Покрову!

                           7-й учень

В твоїх складах двобарвної тканини 

Є дух боїв і гостре слово лез. 

А разом — мир і правда України, 

Простори нив і моря синій плес.

                          8-й учень

О, стягу наш, освічений стражданням, 

О, гасло чину й забуття. 

В майбутнім хай тобі буде надбанням 

У наших вчинках розум завзяття.

Звучить пісня “Три поради”

У ч н і сідають на свої місця. Наперед виходять

                                 В е д у ч і.

В е д у ч а. Прапор як символ об’єднання людей виник ще

за античних часів і набув поширення в Європі в середні віки.

Прапор Руської землі мав червоне поле із зображенням на

ньому золотого тризуба або двозуба. А полотнище ГалицькоВолинського князівства виготовлялося з тканини блакитного

кольору й мало за герб зображення золотого лева.

В е д у ч и й. Продовженням розвитку історії прапора України стало XVIII століття. На знаменах Київського, Чернігівського та Лубенського полків на синьому або блакитному тлі

проступали золоті та червоні хрести й інші знаки.

в е д у ч а. А вже з XIX століття жовто-блакитний прапор наполегливо заявляє про себе. Так, 1848 року мешканціиміщення прикрашепідняли на міській ратуші український національний прапор.

І австрійська влада була змушена прийняти цей виклик нашого народу. Вона дозволила українцям використовувати жовтоблакитну символіку.

В е д у ч и й. А 22 березня 1918 року Законом про Державний

Прапор Української Народної Республіки було остаточно затверджено форму й кольори нашого прапора. Ініціатором прийняття цього важливого закону був Михайло Сергійович Грушевський. Після перевороту гетьмана Павла Скоропадського

жовто-блакитний прапор було замінено на синьо-жовтий. Саме таким і дійшов він до наших днів.

В е д у ч а. Потім були довгі десятиліття боротьби нашого

народу за те, щоб український стяг зайняв належне йому місце — замайорів над Києвом, над усією Україною.

У наш час уперше синьо-жовту стрічку, прикріплену до одягу, використали львів’яни під час мітингу 12 березня 1989 року.

А згодом маленькі блакитно-жовті прапорці затріпотіли в руках учасників «живого ланцюга» 22 січня 1990 року. Узявшись

за руки в містах, селах та вздовж великих трас, наші земляки

символічно об’єднали Західну і Східну Україну, продемонструвавши таким чином свою єдність як народу.

В е д у ч и й. А перший національний прапор для Києва пошила львів’янка Наталя Кареліна-Лучко. Він був піднятий на

щоглі біля будинку Київської міської ради 24 липня 1990 року. Синьо-жовтий прапор на будинку Верховної Ради України

урочисто підняли 4 вересня 1991 року.

Наперед виходить у ч е н ь

                                        9-й учень

Прапор — це державний символ

Він є в кожної держави; 

Це для всіх — ознака сили, 

Це для всіх — ознака слави. 

Синьо-жовтий прапор маєм: 

Синє — небо, жовте — жито; 

Прапор свій оберігаєм, 

 

Він — святиня, знають діти. 

Прапор свій здіймаєм гордо, 

Ми з ним дужі і єдині, 

Ми навіки є народом 

Українським в Україні.

Виступ танцювального гурту.

В е д у ч а. Другий символ України — це її герб. Історія нашого Державного Герба сягає сивої давнини. Спочатку герби

карбувалися на княжих грамотах, монетах.

В е д у ч и й. Учені-історики вважають, що колись тризуб був

знаком родових старійшин чи племінних вождів. А згодом його зображення стали використовувати як тавро.

За давньогрецькою міфологією, бог морів Нептун тримав

у руці тризубець. Інші древні перекази свідчать, що жовта та

блакитна фарби були символами легендарної Атлантиди, нащадками якої вважали себе наші далекі пращури. Існує версія,

що тризуб символізує так звану Трійцю Життя: Мудрість,

Знання і Любов.

В е д у ч а. Найперші спогади про тризуб як символ держави

ми знаходимо на території України. Вони датувалися першими

століттями нашої ери в Боспорському царстві й використовувалися як родові знаки боспорських царів. У VI—VIII століттях

цей знак знаходимо на Полтавщині та Київщині. За княжих

часів тризуб почав набувати сучасної форми. Так, на деяких

давніх та середньовічних храмах збереглися знаки у вигляді

тризуба. А в XV—XVI століттях тризуб зустрічається в Україні

як складовий елемент геральдичних знаків окремих знатних

династій та родів.

В е д у ч и й. Після 1652 року гетьмани та козацтво України,

хоч і під «наглядом» Російської імперії, але все ж таки самостійно розвивали свою національну культуру й продовжували традиції використання нашої національної символіки. Тризуб був визначальною ознакою на корогвах козацьких полків.

В е д у ч а. Протягом століть тризуб був поширеним знаком по всіх князівствах Київської Русі, за тривалий час він

зазнав певних змін, але все-таки зберіг свою первісну основу

в зображенні. На сьогоднішній день відомо аж понад 200 різновидів тризуба. Дослідники походження цього знака висловлюють багато думок щодо його суті. Існують припущення, що

тризуб символізує єдність Бога-Отця, Бога-Сина та Бога-Духа Святого.

В е д у ч и й. Сучасний герб України символізує спорідненість

поколінь, мир і творчу працю. У наш час тризуб став і символом відродження Батьківщини та її традицій, продовженням

славних сторінок нашої історії. Тризуб як Малий герб суверенної України був остаточно затверджений Верховною Радою

19 лютого 1992 року.

                         Наперед виходять у ч н і

                                                9-й учень

Як птах золотий в переливах, 

На прапорі грає, горить. 

Це знак наш, це фабрики й ниви, 

Це символ, що будемо жить.

10-й учень

Це хліб наш, вугілля і цукор, 

Степи плодовиті, моря... 

Це в праці змозолені руки, 

Що подвигом завжди горять.

                                              11-й учень

Це наша любов, наша мужність,— 

Вогняний порив боротьби, 

Це наша згуртованість дружня, 

Це пісня нової доби...

                                              12-й учень

Це юність, це клич покоління, 

Що йдуть крізь життєву грозу, 

Це слава твоя, Україно,— 

Золотий непокірний Тризуб!

В е д у ч а. Гімн — це по своїй суті урочистий музичний твір.

Літературною основою гімну є твір, сповнений символікою та

високим пафосом. Від будь-якої іншої пісні гімн відрізняється урочистою мелодією розміреного (частіше маршового характеру). Поняття «гімн» протягом віків змінювалося. У Стародавній Греції гімнами називали пісні, присвячені визначним

подіям, героям та богам. У часи Середньовіччя були поширені

духовні гімни, а в періоди визвольної боротьби гімни виконували роль бойових, закличних пісень.

В е д у ч и й. У наш час гімн виконує роль символу тієї чи іншої держави. Походження гімну України також доволі цікаве.

Слова урочистої пісні «ще не вмерла Україна» написав у 60-х

роках XIX століття Павло Чубинський — український поет,

фольклорист і етнограф. Уперше текст твору був надрукований 1963 року. Він швидко розійшовся в рукописах і надрукованих текстах. Спочатку його навіть приписували перу Тараса

Григоровича Шевченка.

В е д у ч а. На музику вірш майбутнього гімну поклав композитор Михайло Вербицький. На жаль, доля гімну України

також була нелегкою. За виконання цього твору наші співвітчизники переслідувалися радянською владою, потрапляли до

в’язниць. І лише 29 січня 1991 року в місті Бориспіль його

виконанням було урочисто вшановано пам’ять Павла Чубинського. А 16 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила гімн як Державний Гімн України, трохи замінивши слова «Ще не вмерла Україна і слава, і воля» на «Ще не вмерла

України ні слава, ні воля».

В е д у ч и й. Державний Гімн України звучить і при церемонії підняття Державного Прапора на щоглу. Під час звучання гімну України слід пам’ятати, що присутні мають встати

й віддати належне головній пісні держави: цивільні — покласти праву руку на серце, військові — віддати честь. Усі мають

стояти лицем до прапора України.

В е д у ч а. Тож давайте і ми зробимо так само і вшануємо

символи нашої вільної Батьківщини.

Звучить аудіозапис Державного Гімну України. Усі глядачі

та учасники заходу встають, слухають гімн.  

        Звучить лагідна музика. Наперед виходять у ч н і

                            1-й учень (на фоні музики)

Любіть Україну, як сонце любіть, 

Як вітер, і трави, і води, 

В годину щасливу і в радості мить, 

Любіть у годину негоди!..

                                          2-й учень

Любіть Україну у сні й наяву, 

Вишневу свою Україну, 

Красу її, вічно живу і нову, 

І мову її солов’їну.

                                            3-й учень

Між братніх народів, мов садом рясним, 

Сіяє вона над віками. 

Любіть Україну всім серцем своїм 

І всіма своїми ділами.

                                            4-й учень

Любіть у коханні, в труді і в бою, 

Як пісню, що лине зорею, 

Всім серцем любіть Україну свою,— 

І вічні ми будемо з нею.

Виховний захід закінчується оглядом виставки