23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

Виховна година на тему:Лист з минулого потрапив у майбутнє. Від другої світової війни до антитерористичної операції

Про матеріал

Виховна година «Лист з минулого потрапив у сьогодення. Від ВВВ до АТО»

Дата проведення: 08.05. 2018

Мета: вшануватипам'ять про тих, хтозагинув у ВеликійВітчизнянійвійні та АТО; переглянути та згадатиосновнідатиподій 1941-1945 років, які привели до Великої перемоги над загарбниками; формуватицінніснеставленняособистості до суспільства і держави, щовиявляється в таких якостях, як патріотизм, національнасвідомість, самосвідомість, правосвідомість, політична культура, гордість за приналежність до українського народу.

Обладнання: мультимедійнеустаткування, свічка, фото, презентація – «Лист у минуле», вірші та піснівоєннихроків.

Хід заходу

Ведучий 1:

Минули десятиліттявід того часу, як стихли боїВеликоїВітчизняноївійни на нашійземлі. Цебуланайстрашніша, найкривавішавійнастоліття. Скільки людей загинуло на фронтах, мабуть, ніколи не підрахувати...

Ведучий 2.Війна... Скільки вона наробила горя, скількижиттів забрала в небуття, скількистражданьзмусилавинести? Але наші люди, нашіветерани, колишнівоїни - все подолали, все стерпіли. Щоїмдовелося перенести? І холод, і голод, і злидні, і страх. Вонимужньопройшлицейетап в історії, ніколи не опускаючи очей, ніколи не падали духом. Але цявійназалишає великий слід в історіїнашоїкраїни, в пам'ятікожноїлюдини.

Ведучий 1 В кожнійсім'їпам'ять про цювійну буде житизавжди, адже в кожній з них, чи то прадід, чи то прабабуся, брали у ній участь. Скількиразівдоводилосяслухатирозповіді про страшніподії. Особливемісце в пам'ятізаймаєрозповідь проСталінградську битву, Курську дугу. На війнібагатьохбуло поранено і на все життя в них лишилося тавро відВеликоїВітчизняноївійни.

Ведучий 2.Мійдідусь, НедялАндрій, такожбувучасникомвійни.Я дуже щаслива усвідомлювати, що члени моєї сім'ї належали до тих воїнів-визволителів, які врятували світ від «чорної смерті».

Ми не повиннізабуватиВеликуВітчизнянувійну, щоб не допуститиіншої. І пам'ятати тих, кого вженемає.Низькийуклінїмусім за мужність і великеспасибі.

Перегляд презентацій «Лист у минуле»

Танець «До свидания, мальчики»

Ведучий 1.

Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: - Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой, -
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.

Ведучий 2.

Вірш Костянтина Симонова «Жди мене…» проник в серця і душі не лише воїнів , а й жінок, які вірно чекали своїх коханих з фронту. Зауральські жінки написали відповідь на лист К. Симонова: «Жду тебе». Новостворена поезія доброю звісткою полетіла на фронт.

Жду тебя

Жду тебя, хороший мой.

Оченькрепко жду.

Жду уральськоюзимой,

Жду весной в цвету

Жду тебя, и днибегут,

Гаснутвечера.

И со мною вместеждут

Все, ктождалвчера.

Ждут по-прежнемудрузья,

Всейдушойлюбя.

Чтониделалабы я,

Это для тебя.

Для тебя припасено

Все давным-давно,

И початое вино

Выпьеммывдвоем.

Снятся мне твоичерты,

Где же тытеперь?

Жданныймой, когда же ты

Постучишься в дверь.

Верно, тыпридешьопять,

Ласковый, родной.

Милый, я умеюждать,

Какниктодругой.

Ведучий 1:

Війна – цежахливатрагедія в житті кожного народу. За вс. історіюлюдства не було таких катастроф та стихійних лих, які забрали б більшежиттів, ніжвійна.

Болісною раною в історіїнашого народу залишилася ВеликаВітчизнянавійна 1941-1945 років. Вранці, 22 червня 1945 року, Юрій Левітан по радіо оголосив про початок війни. Давайте переглянемо як це було. (Перегляд відео початок війни)

22 червня 1941 року на кордонах Українипочалисязапеклібої. Боротьбапочалася не тільки на фронті, але й в тилу. Це були жахливічаси для всіхжителівкраїни. Скільки пролито крові, скількислізматерів, скількипереживань та скількизагиблих забрала з собою ВеликаВітчизнянавійна! Але все-таки ми перемогли. У 1944 почавсявідступфашистів. Війська ворога залишалитериторіюРадянського Союзу.(Перегляд відео Левітан про закінчення війни)

Учень

Схиляємоголовинизько,

Щобшану героям-солдатам віддать,

На вічних потах стоять обеліски,

В полях обеліскистоять.

Учень

Вони не повернулись з війни,

Меніпривиділось, немовсолдати,

Які не повернулись з боїв,

Не полягли, а залишилисьжити,

Перетворилисьвбілихжуравлів.

І сплятьукраїнськісолдати

На вжемирнійземліЄвропи.

На свою ріднуУкраїнуприлинуть журавлями..

Ведучий 1:

Війна – цеподія, про яку можнаговоритибагато, але їїхочеться забути водночас. Війна – цемільйонлюдських жертв, слізніспогади наших дідів та прадідів, які були свідкамитієїжахливоїподії, коли підуламками гранат та свистом куль захищали свою Батьківщину.

Ведучий 2:

Все менше й меншезалишаєтьсяветеранівсеред нас. Ми - останнєпокоління, яке щеможепочути про ВеликуВітчизнянувійнувідїїучасників. І один ізнайголовніших наших обов'язків перед тими, хтозалишився - пам'ятати про подвиги наших ветеранів. Але доля склалася так, що ми маємо вже ветеранів АТО, які поклали своє життя заради цілісності сучасної України, нашого щасливого життя.(Перегляд відео Над землею тумани)

Учень.

Хлопчину везли через усю Україну.

Сльозами його зустрічала родина.

Везли по селу повз зажурені хати.

Всі плакали люди. Не плакала мати.

Не плакала мати, немов скам'яніла.

І руки вздовж тіла висіли безсило.

Стояла, мов горе, вона посеред двору.

Ридало подвір'я і плакали гори.

І плакали верби, додолу схилившись…

А десь там раділи, що вбили «Фашиста».

Він свічечку-свічку тримав у мертвих пальцях…

Хлопчині було всього лише двадцять.

Вірш молодших класів

(Юля) І він упав, прикрив собою трави,

Своєю кров'ю землю напоїв…

І він упав… упав зі словом: «Мамо!

Прости мені, я вижить не зумів…»

(Вова) Він був солдат…Але він був і сином…

Для матері він щастям був останнім!

І журавлі летять у небі клином

Над сином, над солдатом у прощанні.

(Руслана)А мати там, далеко за фронтами,

Чекає сина, ставши на поріг.

І прийде їй послання з журавлями,

Що він – герой, що він в бою поліг…

(Ярослав) І впаде мати з криком на порозі,

Мов привид, божевільна і бліда.

І пролунає ехо на пустій дорозі:

«Будь проклята, будь проклята, війна!»

(Іра)Таких історій на землі багато

Й у пам'яті вони будуть віки.

Так уклонімось низько всім солдатам,

Які за нас в боях тих полягли.

Ведучий 2: давайте вшануємо тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни, хто вже залишив цей світ після її закінчення; тих, хто загинув під час проведення антитерористичної операції хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Ведучий 2 :

Скільки горя і слізвипало на долю наших дідів і батьків. Ми повиннівмітишанувати, любити, поважати те, за що вони боролися і перемогли. Якби не героїзмцих людей – не було б нас, не було б України.

Учень

Вітервічнийвогоньгойдає.

І печаль, і плач, і сміх

Всіхполеглихніхто не знає,

Пам'ятаютьусіх.

Учень

Ми не дозволим той жахповторити,

Хочемо в мирі і щасті ми жити

Низько в скорботі знамена схиляєм,

Клятвісвященнійнавікприсягаєм.

Ведучий 2:

Отже, щоб до будь - кого з нас в дім не прийшлабіда, щоб не погасли ніколисонце, воля, світло на кращій з планет Скажемовійні

Всі: НІ, НІ, НІ.

Перегляд файлу

1

 

Виховна година «Лист з  минулого потрапив у сьогодення. Від ВВВ до АТО»

 Дата проведення: 08.05. 2018

Мета: вшанувати пам'ять про тих, хто загинув у Великій Вітчизняній війні та АТО; переглянути та згадатиосновнідатиподій 1941-1945 років, які привели до Великої перемоги над загарбниками; формуватицінніснеставленняособистості до суспільства і держави, щовиявляється в таких якостях, як патріотизм, національнасвідомість, самосвідомість, правосвідомість, політична культура, гордість за приналежність до українського народу.

Обладнання: мультимедійнеустаткування, свічка, фото, презентація – «Лист у минуле», вірші та піснівоєннихроків.

Хід заходу

Ведучий 1: 

Минули десятиліття від того часу, як стихли бої Великої Вітчизняної війни на нашій землі. Це була найстрашніша, найкривавіша війна століття. Скільки людей загинуло на фронтах, мабуть, ніколи не підрахувати...

Ведучий 2.Війна... Скільки вона наробила горя, скільки життів забрала в небуття, скільки страждань змусила винести? Але наші люди, наші ветерани, колишні воїни - все подолали, все стерпіли. Що їм довелося перенести? І холод, і голод, і злидні, і страх. Вони мужньо пройшли цей етап в історії, ніколи не опускаючи очей, ніколи не падали духом. Але ця війна залишає великий слід в історії нашої країни, в пам’яті кожної людини.

Ведучий 1   В кожній сім’ї пам’ять про цю війну буде жити завжди, адже в кожній з них, чи то прадід, чи то прабабуся, брали у ній участь. Скільки разів доводилося слухати розповіді про страшні події. Особливе місце в пам’яті займає розповідь про Сталінградську битву, Курську дугу. На війні багатьох було поранено і на все життя в них лишилося тавро від Великої Вітчизняної війни.

Ведучий 2.Мій дідусь, Недял Андрій, також був учасником війни.Я дуже щаслива усвідомлювати, що члени моєї сім’ї належали до тих воїнів-визволителів, які врятували світ від «чорної смерті».

Ми не повинні забувати Велику Вітчизняну війну, щоб не допустити іншої. І пам’ятати тих, кого вже немає. Низький уклін їм усім за мужність і велике спасибі.

Перегляд презентацій «Лист у минуле»

Танець «До свидания, мальчики»

Ведучий 1.

Жди меня, и я вернусь.
Только очень жди,
Жди, когда наводят грусть
Желтые дожди,
Жди, когда снега метут,
Жди, когда жара,
Жди, когда других не ждут,
Позабыв вчера.
Жди, когда из дальних мест
Писем не придет,
Жди, когда уж надоест
Всем, кто вместе ждет.
Жди меня, и я вернусь,
Не желай добра
Всем, кто знает наизусть,
Что забыть пора.
Пусть поверят сын и мать
В то, что нет меня,
Пусть друзья устанут ждать,
Сядут у огня,
Выпьют горькое вино
На помин души...
Жди. И с ними заодно
Выпить не спеши.
Жди меня, и я вернусь,
Всем смертям назло.
Кто не ждал меня, тот пусть
Скажет: - Повезло.
Не понять, не ждавшим им,
Как среди огня
Ожиданием своим
Ты спасла меня.
Как я выжил, будем знать
Только мы с тобой, -
Просто ты умела ждать,
Как никто другой.

Ведучий 2.

Вірш Костянтина Симонова «Жди мене…» проник в серця і душі не лише воїнів , а й жінок, які вірно чекали своїх коханих з фронту. Зауральські жінки написали відповідь на лист К. Симонова: «Жду тебе». Новостворена поезія доброю звісткою полетіла на фронт.

Жду тебя

Жду тебя, хороший мой.

Очень крепко жду.

Жду уральською зимой,

Жду весной в цвету

Жду тебя, и дни бегут,

Гаснут вечера.

И со мною вместе ждут

Все, ктождал вчера.

Ждут по-прежнему друзья,

Всей душой любя.

Что ни делалабы я,

Это для тебя.

Для тебя припасено

Все давным-давно,

И початое вино

Выпьем мы вдвоем.

Снятся мне твои черты,

Где же ты теперь?

Жданный мой, когда же ты

Постучишься в дверь.

Верно, ты придешь опять,

Ласковый, родной.

Милый, я умею ждать,

Как никто другой.

Ведучий 1:

Війна – це жахлива трагедія в житті кожного народу. За вс. історію людства не було таких катастроф та стихійних лих, які забрали б більше життів, ніж війна.

Болісною раною в історії нашого народу залишилася Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років. Вранці, 22 червня 1945 року, Юрій Левітан по радіо оголосив про початок війни. Давайте переглянемо як це було. (Перегляд відео початок війни)

22 червня 1941 року на кордонах України почалися запеклі бої. Боротьба почалася не тільки на фронті, але й в тилу. Це були жахливі часи для всіх жителів країни. Скільки пролито крові, скільки сліз матерів, скільки переживань та скільки загиблих забрала з собою Велика Вітчизняна війна! Але все-таки ми перемогли. У 1944 почався відступ фашистів. Війська ворога залишали територію Радянського Союзу.(Перегляд відео Левітан про закінчення війни)

Учень

Схиляємо голови низько,

Щоб шану героям-солдатам віддать,

На вічних потах стоять обеліски,

В полях обеліскис тоять.

Учень

Вони не повернулись з війни,

Мені привиділось, немов солдати,

Які не повернулись з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворились в білих журавлів.

І сплять українські солдати

На вже мирній землі Європи.

На свою ріднуУкраїну прилинуть журавлями..

Ведучий 1:

Війна – це подія, про яку можна говорити багато, але її хочеться забути водночас. Війна – це мільйон людських жертв, слізні спогади наших дідів та прадідів, які були свідками тієї жахливої події, коли під уламками гранат та свистом куль захищали свою Батьківщину.

Ведучий 2:

Все менше й менше залишається ветеранів серед нас. Ми - останнєпокоління, яке щеможепочути про ВеликуВітчизнянувійнувідїїучасників. І один ізнайголовніших наших обов'язків перед тими, хтозалишився - пам'ятати про подвиги наших ветеранів. Але доля склалася так, що ми маємо вже ветеранів АТО, які поклали своє життя заради цілісності сучасної України, нашого щасливого життя.(Перегляд відео Над землею тумани)

Учень.

Хлопчину везли через усю Україну.

Сльозами його зустрічала родина.

Везли по селу повз зажурені хати.

Всі плакали люди. Не плакала мати.

Не плакала мати, немов скам’яніла.

І руки вздовж тіла висіли безсило.

Стояла, мов горе, вона посеред двору.

Ридало подвір’я і плакали гори.

І плакали верби, додолу схилившись…

А десь там раділи, що вбили «Фашиста».

Він свічечку-свічку тримав у мертвих пальцях…

Хлопчині було всього лише двадцять.

Вірш молодших класів

(Юля) І він упав, прикрив собою трави,

Своєю кров’ю землю напоїв…

І він упав… упав зі словом: «Мамо!

Прости мені, я вижить не зумів…»

 

(Вова) Він був солдат…Але він був і сином…

Для матері він щастям був останнім!

І журавлі летять у небі клином

Над сином, над солдатом у прощанні.

 

(Руслана)А мати там, далеко за фронтами,

Чекає сина, ставши на поріг.

І прийде їй послання з журавлями,

Що він – герой, що він в бою поліг…

 

(Ярослав) І впаде мати з криком на порозі,

Мов привид, божевільна і бліда.

І пролунає ехо на пустій дорозі:

«Будь проклята, будь проклята, війна!»

 

(Іра)Таких історій на землі багато

Й у пам’яті вони будуть віки.

Так уклонімось низько всім солдатам,

Які за нас в боях тих полягли.

 

Ведучий 2: давайте вшануємо тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни, хто вже залишив цей світ після її закінчення; тих, хто загинув під час проведення антитерористичної операції хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Ведучий 2 :

Скільки горя і сліз випало на долю наших дідів і батьків. Ми повинні вміти шанувати, любити, поважати те, за що вони боролися і перемогли. Якби не героїзм цих людей – не було б нас, не було б України.

Учень

Вітер вічний вогонь гойдає.

І печаль, і плач, і сміх

Всіхполеглихніхто не знає,

Пам'ятаютьусіх.

Учень

Ми не дозволим той жах повторити,

Хочемо в мирі і щасті ми жити

Низько в скорботі знамена схиляєм,

Клятві священній навік присягаєм.

Ведучий 2:

Отже, щоб до будь - кого з нас в дім не прийшла біда, щоб не погасли ніколи сонце, воля, світло на кращій з планет Скажемо війні

Всі: НІ, НІ, НІ.

 

docx
Додано
14 травня 2018
Переглядів
251
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку