Виховна година на тему: '' Нашому роду нема переводу''

Тема: Нашому роду нема переводу

Мета: Розкрити поняття: берегиня роду-мама; виховувати

            патріотичні почуття любові, гордості за свою родину,

              державу.

Обладнання: українські рушники, український посуд, хліб та

                         сіль, державні символи України.

 

                                           Хід заняття

 

-Сьогодні у нас незвичне заняття, бо воно святкове і до нас завітали гості.

      1.Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

         Стрічаємо хлібом, любов’ю і миром!

 

2.Для людей відкрита                              3.Хліб ясниться в хаті,

   Хата наша біла,                                        Сяють очі щирі,

   Тільки б жодна кривда                            Щоб жилось по правді

   В неї не забігла.                                        Щоб жилось у мирі!

Шановні гості просимо Вас взяти участь у нашій щирій розмові на святі нашого роду. А ми діти давайте пригадаємо, що ж таке родина?

- Які прислів’я про родину ви знаєте?

1.Своя хата-своя стріха, свій батько-своя втіха.

2.Шануй батька й неньку-буде тобі скрізь гладенько.

3.Діти як квіти: полий то ростимуть.

4.В кого рідна ненька, в того й голівка гладенька.

5.Нема в світі цвіту цвітнішого, як маківочка, нема ж і роду ріднішого, як матіночка.

6.Які мама й татко, таке й дитятко.

7.Яке коріння, таке й насіння.

8.Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі й діти.

-Молодці! А зараз давайте пригадаємо та заспіваємо народну пісню “Ой за гаєм, гаєм…”(діти виконують пісню.)

- Давайте подивимось на дошку. Кожен із вас разом із своїми батьками створювали “дерево роду”. Хто бажає розповісти та познайомити нас із своїми родом…( Виступи дітей ).

-Діти, а як ви вважаєте, наш клас є родиною? (Так.)

Так, родина - це не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, і школа, і весь народ український. Родина до родини-народ.

Ми з вами  всі - український народ, який складається з родин  малих і великих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується маленькими родинами, сім’ями. Потрібно вивчати, шанувати свій народ, його мову, землю свою, рідний край, бо ми частинка всього цього нам рідного і близького. А зараз пригадаємо, як поети у своїх віршах оспівують любов до рідної землі, до свого народу:

  1.Я землі цієї паросток зелений.

     Я цієї висі крапля дощова.

     Заплелись у мене, приросли до мене

     Жито і дерева, квіти і трава.

2. Чи вітер, чи літня злива-

Усе мені рідне, миле.

Нема такого дива

Нема такої сили.

Щоб сонце зуміла взяти

Та й понести з собою,

Щоб в серці моїм здолати

Любов до землі святої.

3. Я чую твій голос,

Пшеничний твій голос

У душу мені засіває зерно.

Моя Україно, білявко - хатино,

Пізнати мені щастя дано.

• Справді, діти - це щастя, що ми можемо торкнутися до джерела нашої історії, культури, вивчати її, свій родовід.
• Почнемо ось з чого. Щоб роду не було переводу, він має жити багато літ. А рід з родом родичається, як співає Ніна Матвієнко:

                  З роду в рід кладе життя мости,

                  Без коріння саду не цвісти…

 

• Треба берегти коріння роду, рід. Діти, а хто ж є берегинею роду? (Мама).
• Так, головною берегинею родини є мати. Її називали святою.  

Т.Г. Шевченко писав:

                                         У нашім раї на землі

                                          Нічого кращого немає,

                                          Як тая мати молодая

                                          З своїм дитяточком малим.

- Мати народжувала дитину, вчила добра і любові. Мати - всьому початок. Мати - берегиня роду, а  ще раніше - вогню.

- Поет А. Малишко та композитор Гр. Майборода створили чудову                          пісню про матір, яку зараз нам виконає Вусань Аліна. (“Пісня про рушник”)

- Був звичай в Україні, а в деяких родинах залишився і сьогодні: на щастя дарували рушники. Їх називали оберегами  людини.

- Діти, а що ви знаєте про рушник?

1. Від сивої давнини і до наших днів, у радості і горі рушник- невід’ємна частина нашого побуту, його можна порівняти з піснею.

2. Без рушника, як і без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей…Ним витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову.

3. Після закінчення жнив хліборобів зустрічають з хлібом - сіллю на рушникові.

4. В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі.

5. Коли син вирушав з дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник як оберіг від лиха.

- Молодці! Є такі слова у відомій пісні О. Білаша “Два кольори”:

                                   Як я малину збирав на весні

                                   Піти у світ незнаними шляхами, -

                                   Сорочку мати вишивала мені…

• Давайте послухаємо її. (Звучить запис пісні).
• Мати не тільки берегла дітей, вона й навчала їх охайності, працьовитості. Мати навчала дочку:

                 Тримай хаточку, як у віночку

                 І рушничок на кілочку:

                 Тримай відерця всі чистенькі

                 І водиці повненькі.

- А що в родині ціниться найбільше?(мир, злагода, любов…)

Давайте послухаємо розповіді наших батьків…(виступи батьків)

 

- Слухаючи розповіді своїх батьків, ви мабуть, кожен пригадали свою хату, свою сім’ю. родину. Розкажіть, що вам рідне:

1.Я люблю свою хату                    4.Рідна казка про гнома

І подвір’я, й садок                             рідна стежка і сад…                   

Де і сонця багато,                              Всюди добре, а вдома.

І в жару-холодок.                              Краще кажуть, стократ.

 

2.Тихо й затишно                               5. Хата моя, біла хата.

Квіти коло хати цвітуть.                        Рідна моя сторона.

І невтомно все літо                                 Пахне листок і м’ята

Бджоли в цвіті гудуть.                            Мальви цвітуть край весна.

 

3.Все для мене тут рідне:                  6. Хата моя, біла хата,

Стіни-білі, як сніг,                                 Казка тепла й доброти.

І віконце привітне,                                 Стежка від тебе хрещата

І дубовий поріг.                                      В’ється в далекі світи.

 

7.В хаті спокійно й затишно,             8.Мамо,чого зажурились?

Вечір десь бродить в гаю                      Дайте тепла Ваших рук.

Мати задумливо й ніжно                       В хаті на згадку лишились

Гладить голівку мою.                             Болі й тривоги розлук.

 

-Молодці! Діти, а ваша хата вам подобається? А чи знаєте ви, що є в хаті? Ану спробуйте відгадати.(Зачитування загадок).

 

По сінях то так, то як, а в хату ніяк. (Двері)

 

1.Ходить, ходить                       2. Поле скляне, а межі дерев’ дерев’яні

  А в хату не заходить.                                                                 (Вікно)

                            (Двері) 

 

3.Підсмикане, підтикане           4. Людей годую, сама голодна

Всю хату збігало,                           Часом гаряча, часом холодна. 

Під припічок сховалося.                                     (Ложечка й тарілка)

                            (Віник)

 

5.Із землі родився                       6.Б’ють мене ціпами

На кружалі вертівся,                      Ріжуть мене ножами;

На огні пікся,                                  За те мене всі отак гублять,

На базарі бував,                              Що всі мене дуже люблять.(Хліб)

Людей годував.                             7.Що то за постіль, що                                                     

Як упав, то й пропав,                       висить на стелі?

Ніхто не поховав.                                                 (Колиска)

               (Горщик)

 

- Ось і прийшло до кінця наше заняття. Сьогодні ви більше дізналися про свої родини. Із розповідей батьків ви почули про цінність родинного щастя, про збереження традицій кожної сім’ї.

Хочеться вірити, що на вашу долю випадуть радісні хвилини гордості за те, що ми є український народ, що нашому роду нема переводу.

Мені хочеться подякувати всім, хто прийшов до нас на свято. Вам, діти, за те, що ви любите свою неньку Україну, свою родину. Хочеться побажати вам:

                            Хай біда і горе минають

                            Ваш дім

                            Доброго здоров’я

                            Зичу вам усім.

-І нехай у вашому серці завжди буде спогад про рідну домівку, розквітлі черешні біля неї і материнську пісню…

      Дуже важливо, щоб сім’я, родина, була згуртованою, дружною, міцною. Бо сильна сім’я, родина, рід-це міцна держава. У кожного з нас своя родина. І якщо складемо всі родини - це весь український народ, вся Україна.

                              Родина, родина-від батька до сина,

                              Від матері-доні добро передай.

                              Родина, родина-це вся Україна

                              З глибоким корінням, з високим гіллям.