Виховна година на тему '' Немає України без калини ''

Тема:Немає України без калини.

Мета: розкрити поняття калина - як народнопоетичний символ України, виховувати у дітей патріотичні почуття поваги, любові, гордості до України та її національних традицій.

Обладнання: кетяги калини, український рушник, малюнки калини, пиріг з калиною, калиновий чай.

                                      Хід заняття

• Дорогі діти, ми живемо в Україні і любимо її гарну та співучу мову. Її прекрасних людей, її пишну природу. Наша земля красива і щедра. Росте і жито, і городина, цвітуть квіти, зріють плоди. Але особливою любов’ю користується у нас калина. “Без верби й калини нема України” - каже образне народне слово.

Росте калина по тінистих лісах, в гаях і дібровах, на схилах , на узліссі, на лісових галявинах. Садять калину і біля хат, щоб весною білим цвітом милувала, а зимою від застуди лікувала.               Розкажіть діти, що ви знаєте про калину.

- Калина любить рости у лузі, біля верби.

- Весною калина розквітає і стає гарною, мов дівчина в білому вбранні.

- Ягоди калини люблять і люди, і птахи.

- На смак вони кислі і трохи гіркуваті, але дуже корисні- і лікують, і надають бадьорості.

- Колись давно , проводжаючи сина в далеку дорогу. Мати напувала його калиновим чаєм, а з собою давала хліб із калиною.

- Коли в домі свято, на стіл поряд з хлібом кладуть калину.

Без калини не уявити собі пісенної творчості народної, не злічити пісень про цю рослину. Давайте зараз заспіваємо одну з них.(Діти виконують пісню “Ой у лузі калина”.)

Давайте поглянемо на портрет українського поета Т.Г. Шевченка. Він дуже любив калину і оспівував її у своїх творах.

Тече вода з під явора                        Тече вода із-за гаю                                 

Яром на долину.                               Та попід горою,

Пишається над водою                      Хлюпочуться качаточка

Червона калина.                                Поміж осокою.

Пишається калинонька                      А качечка випливає

Явір молодіє,                                     З качуром за ними,

А кругом їх верболози                      Ловить ряску, розмовляє

Й лози зеленіють.                              З дітками своїми…

Про калину писала і Марійка Підгірянка.

Колишися, калинонько, колишися,

Зеленими листочками розпишися.

Сонячними проміннями розмалюйся,

Ще й з тим вітром буйнесеньким розцілуйся.

Ще й  срібною росою вмийся чисто,

Надінь свої ягідочки, як намисто.

Буде тобі, калинонько, так весело,

Як поглянеш в чисту річку, як в глядило.

-А тепер, діти, відгадайте загадку.

За хатою у садочку,                       І збігаються всі діти,

У зеленому віночку                       Щоб на неї поглядіти.

Та в червоних намистах                За намисто кожен смик,

Стала пава молода.                        Та й укине на язик.

- Правильно - це калина. Ви вдома повинні були підібрати загадки про цю рослину. Прочитайте їх.

1. У вінку зеленолистім,                3.Стоїть дід над водою

   У червоному намисті,                    З білою бородою.

   Видивляється на воду,                   Тільки сонечко пригріє,

  На свою хорошу вроду.                   Борода почервоніє.

2.Стоїть дід над водою                   4. І не дівчина, а червоні

   З червоною бородою.                      стрічки має.

   Хто не йде,                                      

  За борідку щипне.                         5.Навесні білим цвітом,

                                                             Восени червоним плодом.

-У роки Великої Вітчизняної війни біля села був бій. Воїнам довелося відступати. Двоє поранених не могли рухатися, і люди ховали їх за селом у рівчаку під кущем калини. Схилила калина свої віти і сховала бійців, як мати діточок. Фашисти по всьому селу шукали воїнів, та так і не знайшли. Поки ворог був у селі діти непомітно носили бійцям їжу, жінки лікували, а як вороги пішли з села, забрали люди поранених до хати. Коли одужали бійці, всім селом проводжали їх на бій з ворогом. Підійшли солдати до калини і низько вклонилися їй, як рідній матері. Адже вона врятувала їм життя. А люди насадили в своїх садочках паростків від тієї калини. Розрослися вони і дарують радість старим і малим.

-А у Степана Васильченка є невеличкий прозовий твір “Калина”.

( Діти розповідають )

…Ішли двоє дорогою , дивляться - щось червоніє у лузі. Один каже:” Це калина спіє.”А другий відповідає:” А коли вона тут виросла, мабуть, це щось інше.” Підійшли ближче, придивилися, аж то дівчина гуляла - рум’яна та гарна ,ну зовсім як калина. З того часу повелося: як тільки де-небудь виростала дівчина гарна, то про неї казали:” Красива, як червона калина”

• А які приказки про калину ви знаєте?

Пишна та красива, як червона калина.

Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт.

Щоки червоні, як кетяги калинові.

Молода дівчина така гарна, як калина.

Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька.

(Діти виконують пісню “ Немає України без калини.”

-Так, діти, калина дуже популярна в народі, оспівана в народних піснях рослина. Але ця рослина ще й лікарська. З лікувальною метою використовують кору та плоди калини. У народній медицині не було кращих ліків од застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ягоди з медом і водою вживали при кашлях, серцевих захворюваннях, для регулювання травлення, тиску крові. Соком очищали обличчя, щоб рум’янилось. Чи не тому так дбайливо охороняли й доглядали у народі калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям, аби ті не нівечили цвіту, казали:не ламайте калину, бо накличите мороз.

                                Не ламай калину коло хати,

                                Бо вона заплаче, наче мати,

                                І впадуть на трави на шовкові

                                Серця сльози колискові.

                                Не ламай калину,

                                Не ламай калину.

                                Бо вона в житті єдина.

• Ось і підійшла до кінця наша виховна година.
• Що найбільше вам сподобалося із почутого?
• Чого навчила вас виховна година?

(Після закінчення діти частуються пирогом з калиновим чаєм).