Виховна година на тему: «РОЗСТРІЛЯНІ МРІЇ»

Виховна година «РОЗСТРІЛЯНІ МРІЇ»

Герої такі не вмирають,

Вони будуть вічно живі.

Героїв завжди пам’ятають

На небі й на рідній землі.

 

Ведучий. Події зими 2013 – 2014 років змінили життя нашої країни та життя кожного українця.        В історії нашої держави вони залишаться під назвою Революція Гідності. День 20 лютого став переломним у ході подій Революції гідності. Цього дня 2014 року на Інститутській вулиці у Києві силові підрозділи режиму Януковича розстрілювали протестувальників. Усього за день було до ста жертв, яких назвали «Небесною Сотнею».

21 листопада 2013 року, за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроінтеграційного до курсу, спрямованого на розвиток співпраці з державами-членами СНД.

 

Ведуча. 30 листопада 2013 року обурена таким рішенням уряду молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві, всіляко підкреслюючи мирний характер своєї акції. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок Революції Гідності. Та злочинна влада вчинила замах на мирний протест і на декларовані цими молодими людьми загальноєвропейські цінності. Десятки протестувальників були жорстоко побиті спецпідрозділами міліції і у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіях кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий. Два місяці мирних протестів завершились злочинним наказом тодішньої влади на чолі з Януковичем зробити «зачистку» Майдан, застосувавши зброю. Події у Києві 18-20 лютого 2014 року стали найбільш драматичним етапом революції: в центрі міста розгорнулись справжні бої, тисячі людей були поранені і майже 100 вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури.

 

Відео  Памяті героїв “Небесної сотні”

 

Ведучий. Сьогодні ми зібрались, щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’яттю тих, хто боровся за честь, правду і гідність,  тих, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах, цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя.

 

Ведуча. Історія України мала багато трагічних періодів, коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинялися під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України стають на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.

 

Ведучий. Нині знову прийшов цей час – час вибору між свободою і рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією. Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

Вшануємо хвилиною мовчання пам’ять про них.

 

Ведуча.. Зима. Майдан. Палають шини. Пробита кулею снайпера біла каска. Навік застиглі очі. Людська зажерливість, підступність, зрада і байдужість важким свинцем плюються в обличчя.

Невже тобі не страшно? Ти не дійшов! До правди, до свободи! До мрії, до мети!

«Все суєта суєт. Усе плинне! Все – ловля вітру.»

Лише життя – то найцінніший скарб!

А ще – мати, Батьківщина, родина, земля, де народився і виріс, будинок серед квітів…

Про це мріє кожен з нас. Після Помаранчевої революції 2004 року мрія мільйонів українців про кращу долю була зруйнована чварами та непорозумінням політиків, яким ми довірили владу

«Нам очі ніжно закрили

Губи медом змастили

Душі кинули просто так…»

ще на довгі десять років…

 

Ведучий. Люди стали пліч-о-пліч, згуртувались і тисячоголосо лунало над Києвом:

Я єсть народ , якого правди сила

Ніким звойована ще не була,

Яка б чума, яка біда косила,а сила знову розцвіла…
 

Ведуча. Майже три місяці українці боролись на Майдані за свої конституційні права, незважаючи на виснажливий холод, несамовитий відчай, крижаний дощ водометів. Найважче було усвідомити, що ворог – це не чужинець, а свій – колишній сусід, однокурсник, земляк, котрий сполохано ховає очі, закрившись металевим щитом від тих, кого присягався захищати!

 

Ведучий. Світ здригнувся від жаху коли 18-20 лютого 2014 року почалися криваві масові розстріли на Майдані. На розпечену зруйновану бруківку одне за одним падали тіла майданівців, скошені снайперськими та кулями роти чорних беркутівців. Україна в огні. Червоно плавиться сніг, залитий кров’ю вбитих. Світ здригнувся від жаху спостерігаючи наругу над людьми в центрі української столиці.

 

Відео ТСН від 18.02.2014 р.

 

Читець 1.  Денис Лесюк

Тривожно лунали дзвони Михайлівського Золотоверхого собору…

Люди! Схаменіться!

Зупиніть кровопролиття!

Господи, допоможи!

Побудь, мій Боже, отут, зі мною,

У цьому полі, у розпал бою.

Серед руїни і серед краху

Не дай пізнати глибини страху.

Не дай упасти в зневіру й розпач

І побратимам розбігтись врозтіч.

Побудь, мій Боже, отут, між нами,

Душею батька, сльозою мами,

Сестри любов'ю, брата плечима,

Чеканням милої, її очима.

Побудь мій Боже, отут, зі мною,

Посеред світу, посеред болю.

Храни від смерті, від кулі вражої.

Будь мені, Боже вартою, стражею.

Я тіло й душу тобі офірую.

Побудь, мій Боже, зі мною! Вірую!
 

Читець 2. Осадца Василь

Оскаженіла влада не чула голосу свого народу.

Невже тобі, беркутівцю, не обпікають рук оті тридцять срібняків, за які ти продав душу?

Невже тобі, снайпере, крихти від «золотого батона» дорожчі за людське життя?

Вас швидко забудуть.

Ваш ганебний вчинок – ні!

За гроші ви розтрощили, розтоптали найвище – людське життя!

Невже вам не болить! 

Коли вогонь зійшов із площ,

Коли розвиднілася днина,

На сіру землю падав дощ:

Бог плакав як мала дитина

 

 

 

 

 

Читець 3.  Андрій Флорескул

Цілу Вкраїну затуляли ви собою,

Самі беззахисні на площі у вогні.

Ридало небо, рвалося надвоє,

Бо ще не бачило подібної борні.

Так дорого за волю заплатили,

Такий тернистий до свободи шлях,

Небесну сотню зорі освітили,

Щоби безсмертною лишилась у віках.

 

Мелодія пісні “Мамо не плач” ( на слайді)

 

Сценка. Героям Небесної сотні.

Син:  Артем Матеюк

Мамо, чи це вже весна, що квітами встелена площа?

Мамо, чом пташка сумна? А ще вчора співала в віконце.

Мати:

Синку, це ще не весна. А квітами землю встелили,

Бо в рай відлітає душа, а тіло  - В холодну могилу.

Син:

Мамо, а може, це сон, і, може, Зі сну я прокинусь?

Як сонечко за горизонт, У твої обійми полину?

Мати:

Так, моя пташко, ти спиш, Та більше уже не проснешся.

Спогадом в небо злетиш, Янголом в сон мій вернешся.

Син:

Мамочко, мамо, не плач, Витри сльозу, посміхнися,

За серце в скорботі-пробач, Пробач, що не міг я скориться.

Мати:

Як же я можу, мій сину, Гнів в своїм серці носити?

Ти ж моя мила дитина, Як же без тебе нам жити?

Син:

Матусю, поглянь в синє небо - Це ж очі мої, як у тебе.

Вдивися у жовте колосся - Це моє, як у батька волосся.

Не плачте за мною у хаті. Я землю відстояв свою.

 

Ведучий. Їх назвали Небесною Сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, і за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі. Держава визнала цих людей героями.

 

Ведучв. Згідно з указом президента 20 лютого ми відзначаємо День пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Усім загиблим під час Євромайдану посмертно присвоєно звання героїв України.

 

Відео  П. Дворський “Ангели майдану”

 Читець 4. Микола Сав’юк

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав…

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду – сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій, 

І вчитель літній – сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять, 

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло 

Як крила ангела, злітаючи назад, 

Небесна сотня в вирій полетіла…

Читець 5. Андрій Радик

Не люди по Майдану – боги ходять,
Ці хлопці тілом й духом визначні
Слова в них щирі й красномовні –
Вони Вкраїни славнії сини!

 

Читець 6. Назар Шлемко

Спасибі вам усім звитяжні браття,
Низький уклін від серця до землі,
Ви розпалили не на вулиці багаття,
А в серці кожного жагу до боротьби!

 

Читець 7. Назар Шимчук

Спасибі вам за кожен день й хвилину,
Яку ви на Майдані провели!
Ви захищали весь народ й країну
Від чорної ядучої чуми.

 

Читець 8. Іван Мерлюк

Спасибі вам, що ви стояли міцно,
Стояли, бо не знали вороття…
Спасибі раненим й загиблим,
Бо не ховали ви від куль свої життя!

Спасибі всім, хто був тут на Майдані
Й хто руки свої досі не зложив
Спасибі й тим, хто думкою за нами
Хто плакав гірко, вірив і молив…

Спасибі серцем і душею,
Я щиро це і палко говорю!
Як крикнуть: «Слава Україні!»
«Навіки слава!» – я завжди скажу!

 

Читець 9. Андрій Тутецький

Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,

Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.

Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,

Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла.

 

Ти ізнов мені снишся на стежці гіркої розлуки

Синім лугом, ромашкою, птицею з канівських круч.

Так візьми ж мою кров і візьми моє серце у руки,

Тільки снами не муч і невипитим горем не муч.

 

Читець 10.  Богдан Гоян

Буду дихати, падать, рости й воювать до загину,

Бо великий наш гнів, бо дорога рівнішою є.

Я візьму твого смутку і горя важку половину

розтерзане, горде, нескорене серце моє!

 

І піду, як Микула, пригнусь, потемнію від ноші,

Висхну, спрагою битий, можливо, впаду на сліду,

Але бачити буду: цвіти зацвітають хороші

У твоїм, Україно, зеленім і вічнім саду.

 

 

 

 

Ведучий. Нерівною була ця боротьба.

Сила – проти гарячого серця.

Зло – проти добра.

Куля – проти мрії.

 

Ведуча.  Колись я вкотре розповім своїм синам про «зиму, що нас змінила». Змусила нас жити, дотримуючись конституційних норм, демократичних принципів та Божих заповідей. А ще я розповім їм про розстріляну мрію чорночубого хлопця з Івано-Франківська. Про сотню розстріляних мрій. Небесну Сотню… щоб не зачерствіли їхні душі, щоб не збайдужіли серця.

 

 Мелодія пісні «Мить» Вакарчук С.

 

Читець 11. Микола Кіцул

Пам’яті Небесної сотні…

Колись я приїду до Києва з сином...

Колись... Як цвістимуть каштани...

Під небом пройдемось високим і синім,

Пройдемось ошатним Майданом...

Торкнуся, припавши на мить на коліно,

Гладкого, новенького бруку...

- Він все ще гарячий! Це так неймовірно!

Давай! Приклади свою руку...

- То сонце нагріло! - і в сина усмішці

Шукатиму трохи розради...

- Ні сину, не сонце... На цьому ось місці

Горіли колись барикади...

Людей, що піднялись на ці барикади,

Ніщо не могло подолати!

Ніякої сили не було у влади,

Лиш страх, брудні гроші і ґрати...

І люди боролись... І найсміливіші

Дивилися снайперу в дуло...

І лилася кров... Але найголовніше, -

Війни в Україні не було!

Ось там можна їх імена прочитати,

Я всіх називати не стану...

- А що там? Чому стільки квітів там, тату?

- Це стела Героїв Майдану...

- Цікаво... Навіщо туди позносили

Ці шини від автомобілів?

- Це замість вінків... Це тепер ніби символ,

Це знаки, для всіх зрозумілі..

Мій син помовчить і спитає останнє:(Мов вітром холодним подуло!)

- Я все розумію... Одне лиш питання:

Чому тебе з ними не було?...

Ведучий. Маємо жити так, щоб сотня апостолів правди і свободи яка пильно спостерігає за нами з небес, бачила: їхня мрія про гідне життя і процвітання України дістає крила, міцніє, утверджується.

 

Ведуча. Мріям героїв Небесної Сотні здійснитися не судилось. Але вони і їхні мрії будуть жити доти, поки ми будемо пам’ятати про них. Допоки будемо садити яблуневі сади, які не досадив Олександр Капінос, вирощувати хліб, як фермер Чміленко, пізнавати таємниці Всесвіту та осягати тонкі грані філософії, як Роман Гурик…

 

Ведучий. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

Ведуча.  Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

 

Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача»

Ведучий. Запалює свічку і передає її по залу. Свічку передають з рук в рук. І ставять на стіл.

 

Читець 12. Михайло Яким

Горить свіча і пам'яті сльоза,
Додолу з неї краплями стікає,
Земля ридає, плачуть небеса,
Майдан Героїв з почестю ховає.
Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
В його садах довічно проживати,
Вони завжди залишаться в строю,
Про них народ пісні буде співати.
Небесна сотня білих журавлів,
Душа, яких летить під небесами,
Ніхто із Вас вмирати не хотів,
Хай вічна пам'ять лишиться за вами...
Сьогодні туга душу розпина,
Багато з вас в коханні не признались,
Надворі скоро втішиться весна,
Чому ж її ви, хлопці, не діждались?..
 

Читець 13. Михайло Михайлюк

Горить свіча і пам'яті сльоза,
Додолу з неї краплями стікає,
Земля ридає, плачуть небеса,
Героїв Україна пам'ятає..
Слава Україні!
Героям Слава!

 

Читець 14. Олена Цибулянко

Спробуй собі уявити, якщо захочеш,

Що зберігають в собі, українські очі

Більше тисячі днів вже в них закарбовано,

Наче на кіноплівку війна зафільмована.

Були порожніми часом вони, не світились,

Але не згасли, не вимкнулися від знесили

І не питай, чи звбудуть вони, чи пробачать,

Все, в очай укрвїнських, і так, побачиш.

 

Пісня “Глянь ти в очі тії” (Жіночий квартал)

 

 

Читець 15. Одександр Павлюк

І буде мир, і буде спокій,
Свободи дух підкорить Небеса.
Розпустить коси пава ясноока,
То Україна - то твоя земля!!!
 

Читець 16. Давид Сторощук

Навіки стихне бій гармат і градів,
І стихне біль поранених сердець.
Лише відлунням київських парадів,
Одягне пава свій вінець...
І буде мир, і буде спокій!!!
У кожнім домі і родині.
Лунатиме хвала у небеса високі:
Навіки мир і слава Україні!!!

 

Ведуча. «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем!

Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!».

 

Ведучий. На завершення хочемо подякувати всім присутнім, що разом з нами згадали наших Героїв, Героїв України.

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!