Виховна година на тему: "Щоб у серці жила Батьківщина"
Метою виховного заходу є актуалізація ідеї соборності та суверенності держави; формування та розвиток громадянської, історичної та національної свідомості учнів ПТНЗ; формування активної громадянської позиції учнів і почуття патріотизму.
ЩОБ У СЕРЦІ ЖИЛА БАТЬКІВЩИНА: ДО 25-РІЧЧЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ»
Мета: актуалізація ідеї соборності та суверенності держави - головних передумов розвитку незалежної України;формування та розвиток громадянської, історичної та національної свідомості школярів; формування активної громадянської позиції учнів і почуття патріотизму.
Хід заходу
Вихователь. Сьогодні на першій виховній я пропоную створити газету, яка буде незвичайною, а «живою». Ми самі станемоїї видавцями. Тема нашої газети - «Щоб у серці жила Батьківщина: до 25-тиріччя незалежності України». Слово головному редакторові.
Головний редактор. Видавати газету дуже цікава і відповідальна справа. І відкриває її передова стаття. Давайте звернемося до наших журналістів. Отже, відкриваємо першу сторінку нашої газети.
Перша сторінка. «НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. ВІД 1991-ГО - НАЗАВЖДИ.»
Учень 1. Україна незалежна уже 25 років. Хоча в історичних масштабах цей часовий проміжок незначний, однак наш народ пройшов тернистий шлях, перш ніж здобути таку омріяну незалежність. Дорогою ціною дісталася державі незалежність, адже нашому народу довелося пройти через утиски і в’язниці, зради та довгу героїчну боротьбу за свободу. Україна - це країна болю і краси, смутку і звитяжної відваги, відчаю і незламної віри. Шлях України до своєї незалежності осяяний постатями її патріотів, які віддали себе служінню держави, її майбутньому процвітанню.
Вихователь. 2016 рік, рік відзначення Україною 25-ліття своєї незалежності, Український інститут національної пам'яті назвав Роком Державності - на честь низки історичних подій, які привели до проголошення, а потім відновлення
Україною незалежності у ХХ столітті. Давайте пригадаємо ці історичні події. (На екрані з ’являються ці дати, діти розповідають про події, пов'язані з ними)
Учень 2.
- 22 січня 1919 року - на Софійській площі в Києві урочисто проголошено Акт злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. З цього часу питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів. Упродовж наступних десятиліть Акт злуки залишався символом боротьби за незалежну, соборну державу.
- 15 березня 1939 року - Сейм Карпатської України проголосив Карпатську Україну незалежною державою. Державною мовою Карпатської України проголошувалася українська. Державним прапором затвердили національний синьо -жовтий прапор, а державним гербом - сполучення крайового герба (ведмідь у лівому червоному колі й чотири сині та три жовті смуги в правому півколі) з національним (тризуб Володимира Великого з хрестом на середньому зубі). Державним гімном оголосили національний гімн «Ще не вмерла Україна».
- 30 червня 1941 року - в окупованому Німеччиною Львові проголошено відновлення Української Держави.
- 16 липня 1990 року - Верховна Рада Української РСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Державний суверенітет визначався як верховенство, самостійність, повнота і неподільність республіканської влади в межах території УРСР, незалежність і рівноправність у міжнародних відносинах.
- 24 серпня 1991 року - Верховною Радою Української РСР прийнято Акт проголошення незалежності України. Історичне рішення було прийнято абсолютною більшістю: 346 голоси було віддано «за» проголошення незалежності, лише 1 - «проти».
- 1 грудня 1991 року - відбувся Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України. Під час демократичного волевиявлення український народ підтвердив і засвідчив прагнення жити в суверенній державі.
Сьогодні Україна - суверенна, незалежна, демократична держава.
Вихователь. З проголошенням незалежності України змінилося і ставлення світової спільноти до нашої держави. Викликає повагу той народ, який уміє відстоювати свою свободу та якому властива національна самосвідомість. Тому ми повинні пишатися тим, що зростаємо на цій славетній землі і з гордістю та гідністю носити ім’я «українець». Я хочу, щоб кожен із вас усвідомив свою високу місію та продовжував прославляти нашу рідну Україну своїми словами та вчинками.
У кожного з вас є аркуш синього та жовтого кольору. Пропоную провести флешмоб, піднявши над головою символіку державності і тим самим продемонструвати усім, що ми свою незалежність будемо відстоювати звитяжно.
Сторінка друга.«ОЙ, ЯКА ЧУДОВА УКРАЇНСЬКА МОВА!»
Вихователь. Наша мова - багатогранна, хвилююча, ласкава. Вона є невичерпним джерелом мудрості, краси, мужності та незламності духу. Тому ми повинні вивчати її, любити та гідно користуватися її незліченними багатствами.
Як довго ждали ми своєї волі слова, Як довго ждали ми...
І ось воно співа, бринить.
Бринить-співає наша мова,
Чарує, тішить і п'янить.
Коли він сам стоять не міг.
Олександр Олесь
Головний редактор. Отже, друга сторінка нашої газети присвячується рідній мові. Це мова, яку ми почули уперше в своєму житті. Вона лунала у маминих колискових, у бабусиних казках. Це мова, якою ми думаємо протягом всього життя, незважаючи на те, скільки іноземних мов ми знаємо. Вона вселяє в наші душі радість і спокій, дарує тепло нашим серцям. Саме тому, ми повинні цінувати рідну мову та боротися з ворожими намаганнями її заперечити чи пригнітити.
Наша мовазавдяки своєму лексичному багатству, словотворчими можливостями здобула світове визнання. Про це свідчить перемога у 1934 році на конкурсі в Парижі, де вона була визнана, поряд із французькою та перською як найкраща та найбагатша мова світу.
Українська мова бере свій початок із давніх-давен. Історики виявили, що український фольклор (веснянки, гаївки, щедрівки) існували ще в дохристиянські часи.
Вихователь. Давайте звернемося до народної мудрості, крилатих висловів відомих мудреців і філософів, які дуже влучно висловилися про мову. (Діти зачитують підібрані вислови, декламують вірші про рідну мову)
Мово моя українська -
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю не вивчену -
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня -
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Болем очей продивлена,
В. Соколов
Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури. ( Василь Сухомлинський)
Людина, яка втратила свою мову, - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови. (Павло Мовчан)
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (Панас Мирний)
Коли забув ти рідну мову - Яка б та мова не була - Ти втратив корінь і основу,
Ти обчухрав себе дотла. (Дмитро Білоус)
Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. (Ліна Костенко)
Вихователь.Існує чимало висловів, приказок, прислів’їв, поезій та пісень про українську мову. Це є свідченням того, що тема рідної мови є одвічною у творчості письменників та поетів, до неї зверталися філософи та свідомі громадяни своєї держави. Маю надію на те, що сьогодні, пригадавши всю велич та красу нашої рідної мови, в наших серцях зміцніє та духовно наснажиться любов до української мови.
Сторінка третя. «МИ - СВІДКИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ»
Головний редактор. Дедалі частіше в умовах сьогодення із вуст людей лунає фраза про те, що ми живемо у складні часи. Однак, східна мудрість говорить, що часи завжди однакові - люди різні. Ця сторінка нашої газети присвячена тим людям, які вийшли відстоювати свої права, свободу та незалежність.
Учень. Ми - свідки історії України. Нині країна переживає надскладний етап становлення державності. На долю нашого покоління випала війна. Кожному українцю доводиться робити свій громадянський вибір, від якого залежить доля України. Анексія Криму, псевдореферендуми в Донецькій та Луганській областях, сотні невідомих, похованих під номерами. Це далеко не всі страхіття, які випали на долю українського народу. Але ми зуміємо вистояти та врятувати своє майбутнє, адже сьогодні наші земляки проявляють відчайдушну відвагу та єдність, витримку та милосердя. Тисячі волонтерів, ризикуючи власним життям, доправляють у зону АТО необхідні продукти та речі.Ми захистимо свою землю, ми переможемо !Ми - патріоти, які вимірюють своє право своїм обов’язком.
Вихователь. Розмістимо на цій сторінці нашої газети портрети та імена наших земляків, які загинули при виконанні обов’язків військової служби в зоні проведення антитерористичної операції.
Список тернопільців, які загинули під час АТО
Розподіл уродженців Тернопільської області, які загинули під час Євромайдану та в зоні АТО за місцем народження
За період від березня 2014 року до 16 квітня 2016 на військовій службі під час АТО (російсько-українській війні) загинули чи померли за інших обставин:
- 76 військовиків — уродженці Тернопільщини,
- 5 військовиків, що проживали на Тернопільщині,
- 1 навчався у Тернополі,
- 2 служили у військовій частині в Тернополі,
- 5 військовослужбовців померли за інших обставин,
- 1 мешканець іншої області похований на місцевому цвинтарі в Тернополі.
|
Чортківський район |
||
|
1 |
Коцюк Руслан Володимирович |
36 років, нар. 3 травня 1978 у с. Джурин Чортківського району. Старший лейтенант, військовослужбовець 3-го батальйону 51-ї окремої мехбригади (Володимир-Волинський), командир взводу розвідки. Загинув 29 серпня 2014 під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). |
|
2 |
Ільяшенко Роман Ігорович |
23 роки, нар. у м. Чортків. Військовослужбовець 2-го батальйону артилерійського самохідного дивізіону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Майстер спорту та чинний володар Кубку України зФрі-файту. Загинув 30 серпня 2014 при виході колони з-під Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. |
|
3 |
37 роки, нар. 17 січня 1978 у м. Чортків. Стрілець гірсько- піхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної На початку січня потрапив у Дебальцівський «котел», під час прориву бригади Роман упав з БТРа і зламав два ребра. Знову лікувався в Чорткові, Чернівцях. після лікування знову вирушив на Схід. Востаннє мати Романа розмовляла з ним за годину до загибелі. |
|
|
4 |
Докладніше у статті Громовий Денис Володимирович 27 років, нар. 27 січня 1987 в с. Ємилівка Голованівського району Кіровоградської області, проживав у РосохачіЧортківського району. Старший оператор гранатомета 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади(Володимир-Волинський). Загинув 26 серпня 2014 у бою за Іловайськ (Донецька область). |
|
|
Гусятинський район |
||
|
5 |
нар. у м. Гусятин. Військовослужбовець 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади(раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч»). На війні — майже із самого початку: з весни у Тернополі проходив навчання, а із середини літа пішов в АТО. Руслана привезли на головний майдан до рідного селища 5 лютого, де відбувся мітинг-реквієм та панахида. Залишилися батьки, дружина Ганна і троє дітей: сини Павло і Дмитро, донька Христина. |
|
|
6 |
22 роки, нар. 20 січня 1992 у с. Жабинці Гусятинського району. Військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. |
|
|
7 |
27 років, нар. 8 червня 1987 у с. Городниця Гусятинського району. Боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», фотокореспондент, пластун. Загинув о 10:10 ранку 19 жовтня 2014 від мінометного снаряду, коли під обстрілом вивозив поранених в районі 32-го блокпосту поблизу селища Сміле (Слов'яносербський район) Луганської області. |
|
|
Теребовлянський район |
||
|
8 |
46 років, нар. 1969 у с. Ладичин Теребовлянського району. Пішов служити добровольцем. 15 лютого його відправили на Рівненський загальновійськовий полігон. Помер від серцевого нападу 25 лютого 2015 на Рівненському полігоні. Поховали Романа Гогуся 27 лютого в рідному селі. |
|
|
9 |
47 років, нар. 21 листопада 1968 у с. Гайворонка Теребовлянського району. Проживав у м. Тернопіль. Лікар-хірург, військовий медик 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). |
|
|
10 |
26 років, нар. 10 травня 1989 у с. Мшанець Теребовлянського району. Військовослужбовець 15-ї окремої понтонної роти, в/ч пп В5341 (Приазовське) Загинув близько 19:00 19 січня 2016 через необережне поводження зі зброєю у військовій частині в селі Приазовське під Маріуполем (Донецька область). |
|
|
11 |
43 роки, нар. 22 грудня 1972 у с. Золотники Теребовлянського району. Військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади. Служив на Дніпропетровщині з липня 2015 року. Помер під час несення служби 14 січня 2016. Похований в Золотниках. |
|
|
12 |
29 років, нар. 1986 у с. Лошнів Теребовлянського району. Солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Помер 15 листопада 2015 у Харківському військовому шпиталі від отриманого в зоні АТО поранення. |
|
|
13 |
55 років, нар. 30 травня 1960 у с. Гайворонка Теребовлянського району. Старший лейтенант, командир взводу 2-го окремого мотопіхотного батальйону 14-ї окремої механізованої бригади (раніше — 2-й БТО Рівненської області «Горинь»), в/ч пп В0113. Помер у Харківському військовому госпіталі 20 вересня 2015 від поранень, які отримав 13 вересня 2015 року, під час нападу ворожої ДРГ на взводний опорний пункт поблизу смт Луганське Донецької області. |
|
|
14 |
39 років, нар. 28 листопада 1975 у с. Налужжя Теребовлянського району. Сержант, військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Поранений 9 липня Осколки від фугаса поранили живіт. У місцевому шпиталі йому витягли осколки, але в організм потрапила інфекція. Андрія перевезли до Харківського військового шпиталю, де після трьох тижнів помер 3.08.15 |
|
|
15 |
35 років, нар. 7 лютого 1979 у с. Вишнівчик Теребовлянського району. Військовослужбовець 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Загинув 25 січня 2015 у районі Дебальцевого. |
|
|
16 |
Костюк Віталій Валерійович |
37 років, нар. 25 січня 1976 у с. Нова Могильниця Теребовлянського району. Боєць батальйону територіальної оборони «Донбас». Загинув 19 серпня 2014 у бою під час звільнення Іловайська (Донецька область). |
|
17 |
38 років, нар. 24 вересня 1975 в с. Лощинівка (нині Бернадівка) Теребовлянського району. Загинув 11 липня 2014. З 4.30 ранку терористи обстріляли реактивною установкою «Град» блокпост у районі Зеленопілля Луганської області |
|
|
18 |
23 роки, нар. 3 березня 1991 в с. Залав'є Теребовлянського району. Загинув 19 червня 2014 у бою, що точився під смт Ямпіль та селом Закітне Донецької області. |
|
|
Монастириський район |
||
|
19 |
39 років, нар. 26 серпня 1976, с. Нова Гута Монастириського району. Військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), водій-механік БМП. Мобілізований на початку квітня 2014 року. 23 червня 2014 року, коли їхав у відпустку, разом із 5 військовими потрапив у полон до банди Безлера в Горлівці,. Після звільнення з полону у складі групи військових побував на прийомі у Президента України. Помер 27 лютого 2016 після важкої операції в лікарні Івано-Франківська. |
|
|
Заліщицький район |
||
|
20 |
42 роки, нар. 9 лютого 1972 в м. Заліщики. Боєць батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України. Загинув над ранок у понеділок 7 липня 2014 біля міста Щастя під Луганськом від пострілу в спину. |
|
|
21 |
23 роки, нар. 23 липня 1991 у м. Заліщики. Боєць батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України. Підірвався на міні 27 липня 2014 біля м. Лутугино Луганської області. |
|
|
22 |
35 років, 17 листопада 1978 с. Солоне Заліщицького району. Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Загинув орієнтовно 6 листопада 2014 під Лисичанськом (Луганська область) під час обстрілу блокпоста російськими градами. |
|
|
Борщівський район |
||
|
23 |
24 роки, нар. 28 квітня 1990 у с. Панівці Борщівського району. Солдат 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. 31 січня 2015 співслужбовці бачили, як під час обстрілу поблизу Чорнухиного (Попаснянський район, Луганська область) Михайло впав, але до нього не можна було дістатися через бойові дії. Рідні довгий час сподівалися, що він живий. |
|
|
24 |
32 роки, нар. 16 червня 1982 у смт Мельниця-Подільська Борщівського району. Солдат Харківської оперативної бригади Національної гвардії України. Загинув близько 9:00 25 грудня 2014, доставляючи паливно-мастильні матеріали на автомобілі КрАЗ, у районі населеного пункту Оріхове (Луганська область) у результаті підриву фугасу направленої дії. |
|
|
Бучацький район |
||
|
25 |
31 рік, нар. 1983 в с. Костільники Бучацького району. Військовослужбовець аеромобільної роти аеромобільно-десантного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Загинув від вибухової травми 3 вересня 2014 у селі Цвітні Піски на Луганщині. Поховали Руслана Степулу 11 вересня у рідному селі. |
|
|
26 |
27 років, нар. 16 квітня 1987 у с. Трибухівці Бучацького району. Військовослужбовець 80-ї окремої аеромобільної бригади. Отримав тяжкі поранення 9 січня під час атаки російських бойовиків на новий термінал аеропорту Донецька. Помер 27 січня 2015 у Київському військовому клінічному центрі. |
|
Учні прикріплюють фото________________________________
Сторінка четверта.«ВЕСЕЛА СКРИНЯ»
Головний редактор.Залишилася остання сторінка нашої газети. За традицією це розважальна сторінка. На ній звичайно пропонуються кросворди, тести, анкети, гуморески. І ми пропонуємо вам невеличку вікторину, пов’язану з історією нашої держави.
Запитання
1. Хто був першим президентом України? Коли? Який термін? (М.С. Грушевський, 29 квітня 1918року, 1 добу)
2. Коли було прийнято чинну Конституцію України? (28 червня 1996 р.)
3. Коли утворилася незалежна держава Україна? (24 серпня 1991 р.)
4. Яка обов'язкова вимога була до того, хто вступав до козацького війська? (Знання української мови)
5. Хто був, є і залишається в серцях українців Кобзарем? (Т. Шевченко.)
Вихователь. Українська мова барвиста, гостра, дотепна. Тож українці люблять жартувати.
Учень (читає вірш «Грамотії» В. Чубенка)
Просив дружків своїх Семен:
«Знаннями, хлопці, поділіться.
Не знаю, скільки треба «н» писати в іменнику «рушниця».
Ех, ти, - сказав йому Микола,
порожня в тебе голова.-
Одне, якщо це одностволка,
а як Двостволка - значить два.
Вихователь. Плекаємо надію на те, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Нам слід пам’ятати про численні жертви наших співвітчизників, що покладені на вівтар незалежності, соборності, державності. Маємо знати, що спільними зусиллями український народ вистоїть та переможе. Україна стане економічно багатою, духовною, незалежною та демократичною державою.
Звучить пісня «Україно, Україно... » (муз. і сл. Т.Петриненка).
Ось і готова наша жива газета, хоча ми не можемо її побачити, але вона залишиться в серці у кожного з нас. Сподіваюся, що тема, яку ми обговорювали сьогодні, викликала у вас безмежну любов до своєї держави і ви пишатиметеся тим, що ви - українці. Бережемо свою рідну землю та її святині!
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Методичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до відзначення пам’ятних дат у рамках Року Державності України, розроблені Українським інститутом національної пам’яті.
2. Літературний часопис «Вежа» № 2, 1996. - 190 с.
3. Мово рідна, слово рідне. Вірші, поеми, статті. / Ред.-упоряд. І. Бойко . - К: Веселка, 1989 . - 284 с.
4. Незалежність України має майже сторічну історію [Електронний ресурс] // Український інститут національної пам'яті. - Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/nezalezhmst-ukraim-mae-maizhe-storichnu- istoriyu
про публікацію авторської розробки
Додати розробку