Виховна година на тему "Стрітення"

Виховна година

Величне свято Стрітення

                   Підготувала:

                   Класний керівник 5-Б класу

                   Івашків М. В.

На зламі, поміж зимою і ранньою весною,ми святкуємо день Стрітення.

Слово це означає зустріч. Зустріч з Ісусом Христом.

Хто ж і коли зустрів народження немовля, котрому, як повелів Бог,  дали ім’я Ісус?

Через 40 днів після Його народження Мати повинна була йти до священного міста Єрусалима і там , у храмі єдиного Бога, присвятити Йому Своє Дитя.

           Єрусалим знаходиться неподалік од Віфлеєма. Храм його вважався одним із чудес світу. Він був пишно оздоблений мармуром і золотом.

          За звичаєм матері збиралися у дворі Храму, і служителі Божі виголошували молитву благословення над їхніми первістками. Поміж цих жінок була і Марія. Як і інші матері , вона передала Сина до рук священика і молилася разом із ним.

          І тоді до Неї підійшов один дуже старий чоловік на ймення Симеон. Дуже давно йому було напророчено, що він не помре , поки на власні очі не побачить Спасителя.

            Не знаючи, як це станеться, Симеон постійно  жив при Храмі. Він сподівався, що Цар неодмінно з’явиться в домі Божому.

            Тепер цей день настав. Бог одкрив старому, що обіцяне нарешті збулося.

Той, кого він ждав, - це Син юної Марії з Назарета.

Підійшовши, Симеон узяв Немовля у матері. Він подивився на нього з вдячністю. «Нині відпускаєш раба твого, Владико, - почав голосно молитися він, - за словом Твоїм з миром. Адже бачили очі мої спасіння Твоє, котре Ти уготував перед лицем усіх народів, світло до просвіти поган і славу народу Твого Ізраїлю.»

             А потім Симеон звернувся до Марії і розповів як багато суперечок буде через Ісуса і які випробування доведеться стерпіти їй самій.

           Батьки немовляти були вражені мудрістю і проникливістю старця. З Єрусалиму вони повернулися до Віфлеєму. Там Йосиф уже підшукав помешкання і вирішили зостатися у цьому місті.

           Це свято поєднує в собі дві традиції:християнську та язичницьку. У давнину день 15 лютого вважали святом зустрічі зими з весною,тоді це свято тривало тиждень. В цей зима наче змагається з весною.

                                 Насуплю я брови,- говорить зима,-

                                  І вітер з морозом повіє:

                                  Усе скрізь загине – рятунку нема!

                                   Під снігом замре, заніміє.

                                 А я засміюся, - весна відмовля,-

                                 І сонце пекуче засяє:

                                 Прокинуться луки, ліси і поля,-

                                 Усе зацвіте , заспіває!

        З цим святом пов’язано багато прикмет. ось деякі з них :

           Яка погода 15 лютого,такою виявиться й весна  - якщо тепла, то й Березень має бути теплим, а якщо морозна, то зима ще довго протримається.

           Якщо ввечері бурульки короткі – то до весни снігу випаде небагато, а якщо довгі, то треба сподіватись на часті заметілі.

           Коли на Стрітення іній на деревах, то зародить добра гречка й картопля.

          Якщо в цей день ясна погода – чекай доброго врожаю в полі. Тиха погода радість пасічникові несе. Вітер – погана ознака для садівників. Відлига – жди пізньої весни, бурульки відпадають – бережи картоплю, бо в поле не скоро трактор вийде.

         А  в народі існувала важлива прикмета  в цей день  : Якщо півень на Стрітення з калюжі води нап’ється , то господар у цьому році біди набереться. Ще на Стрітення кажуть так: півень нап’ється води з калюжі – жди скоро стужі.

       Визначати стрітенські прикмети для майбутньої хліборобської праці було звичаєм ще задовго до християнських часів . Відтоді й перейшли до нас у спадок різні ворожіння і гадання в цей день. Отож послухайте перше гадання.

             Найпершим ворожінням літніх людей вважалося виставити на ніч на поріг зерно. Якщо вранці на нього впаде роса – буде врожайний рік.

           А в молоді перше ворожіння було інше: наливали повні ночви води і вкидали туди дев’ять шкаралупин від горіхів. Якщо дев’ять молодих людей по черзі за один подих зможуть розігнати цю «флотилію», то буде гарний урожай в саду.

         Друге гадання таке: якщо дев’ять чоловіків по черзі зможуть накапати щонайбільше крапель у відро з наперстка води, то буде гарний збір меду.

       Лютий – час весіль і народних гулянь, в народі цей період називався «М’ясниці».  Ще кілька тижнів можна було їсти м’ясні страви, аж поки не настане Великий піст. За повір’ям, Стрітення – найкраща пора для зустрічей, гостин, змовин.                                                                                                                                            В день свята Стрітення люди ходили до церкви , святили воду, ставили свічки.    Стрітенською водою кропили вулики, худобу. Таку воду ще називають «козацькою водою». За повір’ям ця вода має дві козацькі сили. Перша сила оберігає від кулі козака на полі бою. Друга сила оберігає козаків та чумаків у дорозі.  Коли чумаків проводжали в дорогу  , то кропили волів з возом, примовляючи: «Боже поможи тобі!»       

             Вважалося, що свічка, освячена на Стрітення, має велику магічну силу і допомагає відганяти злі сили. Тому , ставлячи таку свічку під іконами , люди звертаються до Божої Матері з проханням допомогти їм. А ще кажуть, що свічка, освячена на Стрітення, оберігає оселю від пожежі і грому. Тому таку свічку ще називають громничою. Кажуть, що така свічка, запалена під іконами, допомагає відвернути таку людську біду, як весняна повінь. Ще одна біда , якої здавна боялися люди, - це коли мороз дерева б’є за те, що забули його кутею пригостити. Саме така свічка відвертає і цю біду.

           Традиційно вперше цього дня співають веснянки й востаннє звучать колядки та щедрівки. То ж давайте з вами ще раз заколядуємо.

(колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю»).