Тема. Толерантне ставлення до людей з обмеженими можливостями.
Мета: вчити «творити» добро через добрі справи, оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги; розвивати уявлення про такі поняття моралі, як доброта, чуйність, уважність, доброзичливість, співчуття; виховувати в учнів толерантне ставлення до людей-інвалідів, доброзичливе відношення, вміння співчувати людині, бажання прийти на допомогу та робити (хоч ненадовго) їх щасливими.
Обладнання: ілюстрації, відео, дерево сподівань, листочки у вигляді сердечка.
Хід роботи
І. Організаційна частина.
1. Привітання.
— Встали, дітки, всі рівненько,
Посміхнулися гарненько,
Настрій на урок взяли
Й працювати почали.
— Доброго дня, діточки!
ІІ. Основна частина.
— Діти, погляньте на дошку! Тут ми бачимо епіграф. Давайте прочитаємо його.
«У цьому світі є тільки одна людина,
перед якою належить схилятися, це –геній,
і одна річ,перед якою слід упасти на коліна,
це -… (доброта)»
— Чи помітили, ви, що тут бракує закінчення? А якого саме слова тут не вистачає ви дізнаєтесь під час нашого заняття. Тому будьте уважними, щоб в кінці ви змогли догадатись, яке саме слово потрібно вставити.
1. Повідомлення теми і мети виховного заняття.
— Зараз, діточки, відгадайте загадку! Що це таке? Коли воно є,— марно тратимо, не дбаємо, а коли його не стане — віддали б усе, щоб повернути назад.
(Здоров’я)
— А що таке здоров’я?
— На запитання «Що таке здоров’я?» сучасна наука налічує близько 300 визначень.
Здоров’я — це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне та духовне благополуччя.
Здоров’я — це одне з основних джерел радості, щасливого і повноцінного життя.
На уроках з курсу «Основи здоров’я» ви говорили, що здоров’я можна зобразити у вигляді таблиці з чотирьма складовими. Перша складова — це фізичне здоров’я, друга — соціальна складова, третя — психічна і четверта — духовна. Якщо буде відсутня хоча б одна складова, то людина буде відчувати себе не повноцінною. Сьогодні ми поговоримо про людей-інвалідів, людей, які маючи різні вади, продовжують жити, досягати успіху, уміють радіти життю.
2. Еврестична бесіда.
—Діти, а чи знаєте ви що означає слово «інвалідність»?
Інвалідність – міра втрати здоров’я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб, що вважається для особи нормальним.
— Коли відзначають Міжнародний день інвалідів?
3 грудня в нашій державі відзначається Міжнародний день інвалідів. Зазвичай таких людей називають людьми із особливими потребами. Однак попри свої недуги - прив'язаність до візка, відсутність слуху чи зору - вони демонструють світові свої надможливості і стають для абсолютно здорових громадян прикладом мужності та рішучості зайняти активну життєву позицію.
Захищаючи гідності інвалідів ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність – це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями і навіть політиками, економістами, соціально-активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства.
3. Перегляд відео про Ніка Вуйчича.
4. Аналіз відео.
5. Читання оповідання В. Сухомлинського «Як Сергійко навчився жаліти».
ЯК СЕРГІЙКО НАВЧИВСЯ ЖАЛІТИ
Маленький хлопчик Сергійко гуляв біля ставка. Він побачив дівчинку, що сиділа на березі.
Коли Сергійко підійшов до неї, вона сказала:
Не заважай мені слухати, як хлюпають хвилі.
Сергійко здивувався. Він кинув у ставок камінець. Дівчинка запитала:
Що ти кинув у воду?
Сергійко ще більше здивувався.
Невже ти не бачиш? Я кинув камінець.
Дівчинка сказала:
Я нічого не бачу, бо я сліпа.
Сергійко від подиву широко відкрив очі й довго дивився на дівчинку.
Так, дивуючись, він і додому прийшов. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?
Настала ніч. Сергійко ліг спати. Він заснув з почуттям подиву. Серед ночі Сергійко прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, в шибки стукав дощ. А в хаті було темно.
Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер хлопчик уже не дивувався. Його серце стиснув жаль. Як же вона, бідна, живе в отакій темряві?!
Сергійкові хотілося, щоб скоріше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. Не дивуватиметься більше. Він пожаліє її.
6. Аналіз оповідання.
— Уявіть, що ви познайомилися зі сліпою дівчинкою. Як би ви поводилися з нею?
— Чи зважали б на її сліпоту?
— Чи підкреслювали б це у розмовах?
— А тепер уявіть, що вам зав’язали темною хустиною очі та залишили так ходити цілий день. Чи легко вам буде пересуватися квартирою, вулицею? Чи зможете в повній пітьмі знайти необхідну для вас річ? (Відповіді дітей.)
— Дійсно, втрата зору — це складне випробовування. Ми повинні бути милосердними, добрими та щирими до людей з такими вадами.
7. Заповіді Матері Терези.
— А чи знаєте ви хто є символом доброти та милосердя?
— Символом доброти і милосердя є Мати Тереза. Що ж це була за жінка і які заповіді вона нам залишила?
Мати Тереза (1910-1997) — католицька черниця, фундаторка Ордена милосердя, чернечої конгрегації, що займалася служінням бідним і хворим. У 1979 матір Тереза була визнана гідною Нобелівської премії світу. Мати Тереза ніколи не прагнула бути популярною. Вона просто робила людям добро. 4 вересня 2016 року її визнали святою. Коли її не стало – планета осиротіла. Але вона залишила нам свої заповіді.
Заповіді Матері Терези
1. Так, люди непослідовні, нерозумні й егоїстичні.
І все ж, люби їх!
2. Якщо ти робиш добро, люди звинуватять тебе в потаємній корисливості і себелюбстві.
І все ж, твори добро!
3. Якщо тебе супроводжує успіх, ти наживаєш уявних і справжніх ворогів.
І все ж, добивайся успіху!
4. Добро, зроблене тобою, завтра ж забудуть.
І все ж, твори добро!
5. Щирість і відкритість зроблять тебе уразливим.
І все ж, будь щирим і відкритим!
6. Те, що ти будував роками, може зруйнуватися в одну мить.
І все ж, будуй!
7. Люди потребують допомоги, але вони ж стануть дорікати тобі за неї.
І все ж, допомагай людям!
8. Віддай світу найкраще, що маєш, і натомість одержиш жорстокий удар.
І все ж, віддай світу найкраще, що в тебе є!
8. Параолімпійські ігри.
— Люди з обмеженими можливостями та деякими вадами здоров’я досягають неймовірних результатів, навіть у спорті.
— Чи знаєте ви, як називаються олімпійські ігри у яких беруть участь люди з обмеженими можливостями?
Параолімпійські ігри — олімпійські ігри для спортсменів — інвалідів.
— А коли вони проводяться?
Проводяться невдовзі після закінчення літньої Олімпіади. До їхньої програми входять найрізноманітніші види спорту, у тому числі заїзди на інвалідних колясках, теніс, плавання і стрільба з лука.
Уперше збірна України взяла участь у змаганнях з легкої атлетики 1996 року в Параолімпійських іграх в Атланті. У складі команди — дебютанта було всього 6 спортсменів. Але саме легкоатлети України завоювали золоту, срібну та бронзову медалі.
У нашій країні легка атлетика розвивається майже у всіх регіонах. Цим найбільш популярним видом спорту займаються інваліди з ушкодженнями зору, опорно-рухового апарата й інтелекту. У цьому виді спорту з інвалідами працюють понад 100 тренерів- викладачів.
Найбільша кількість легкоатлетів-параолімпійців представляють Дніпровську, Донецьку і Харківську області.
Але багато залежить від нашого ставлення до людей з обмеженими можливостями.
Цього року параолімпійські ігри проводилися в Ріо-де-Жанейро і наша збірна посіла третє місце. У скарбничці збірної України 117 медалей: 41 золота, 37 срібних та 39 бронзових.Як і раніше, найбільше медалей у Китаю, другі за кількістю нагород у Ріо британці. Впритул підібралися до українців спортсмени з США (на 4-му місці).
9. Ситуації етичного змісту.
— Ми вже з вами багато говорили про людей з обмеженими можливостями. Зараз я хочу зачитати вам ситуації про таких людей, а ви повинні дати відповідь на запитання як би ви повелися в даній ситуації?
1) Василько довго товаришував з Іванком, хлопчиком, який мав фізичну ваду ― не розгиналася ніжка, але хлопчикам було разом весело. Дуже багато цікавих тем обговорювали разом, а скільки в них було таємниць ― не перелічити! Та сталася прикрість. Узимку Василькові купили ковзани. Якось зустрілися хлопчики на вулиці, Івасик дихав свіжим повітрям, а Василько прямував на ковзанку. І почав вихвалятися перед Іванком своїми ковзанами, розповідати, який він вправний. Чим більше він розхвалював свої ковзани, тим смутнішим ставав Іванко. Відтоді все рідше Іванко зустрічався з Васильком. Чому так сталося?
2) Дівчинка Оленка їде до бабусі автобусом, вона сидить біля вікна і з
цікавістю поглядає навколо. На одній із зупинок в автобус заходить, постукуючи ціпком, сліпий чоловік. Дівчинка швидко підводиться із свого місця і гучно говорить: "Сідайте на моє місце, ви ж інвалід!". Що у вчинку дівчинки було невірно?
3) До третього класу прийшов новий учень. Усі з цікавістю його розглядали. Хлопчик постраждав унаслідок пожежі: частина обличчя і руки були обпечені, і він не знав, куди йому подітися від допитливих очей. А на перерві підійшли до нього однокласники і почали розпитувати, як це сталося. Хлопчик червонів і мовчав, а на очах тремтіли сльози. Як повинні поводитися в даному випадку виховані діти?
10. Робота з епіграфом.
— Давайте зараз повернемося до епіграфу і допишемо слово яке там потрібне.
ІІІ. Заключна частина.
1. Гра «Я бажаю собі і всім вам…»
— Наш урок добігає кінця, я пропоную вам виконати вправу «Побажай добра собі і всім»
Запам’ятайте такі слова:”Людина живе лише один раз, і так хочеться залишити добрий слід на згадку про себе. І щоб не сталося в житті у кожного з вас, завжди пам’ятайте, що ви живете на планеті Земля і носите ім’я Людина. А людина починається з добра. І творити добро – значить бути щасливим» Отже напишіть на сердечках одним словом, що ви бажаєте собі і всім оточуючим, і по черзі побожайте вслух, починаючи словами: « Я бажаю собі і всім вам…..» , сердечка, прикріпіть до дерева ваших сподівань, і нехай воно зігріє вас своїм теплом.
Отже «Я бажаю собі і вам добра».
2. Підсумок заняття.
— Хто скаже про що ми сьогодні з вами говорили?
— Що таке Параолімпійські ігри?
— Які заповіді Матері Терези ви запам’ятали?