Виховна година на тему «Торгівля людьми забороняється законом України»

Про матеріал
Мета: познайомити з протиправними явищами торгівлі людьми у сучасному суспільстві, як соціальним явищем, його історичними витоками і сучасними проявами; сприяти формуванню особистості, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу; розвивати у учнів потребу будувати, створювати, відроджувати Україну; виховувати почуття сприймання чужого болю, як свого, почуття любові до людини.
Перегляд файлу

 

Виховна година на тему

«Торгівля людьми забороняється законом України»

 

Білей Віра, класний керівник,

ДПТНЗ «Білківський професійний аграрний ліцей»

 

Тема. Торгівля людьми забороняється законом України.

Мета: познайомити з протиправними явищами торгівлі людьми у сучасному суспільстві, як соціальним явищем, його історичними витоками і сучасними проявами; сприяти формуванню особистості, що буде протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу; розвивати у учнів потребу будувати, створювати, відроджувати Україну; виховувати почуття сприймання чужого болю, як свого, почуття любові до людини.

Обладнання: стаття 149 Кримінального кодексу України, доповіді учнів.

Форми та методи: бесіда, розповідь, дослідницька робота, інсценізація.

Хід заходу.

Епіграф: «Ніхто не повинен знаходитися в рабстві або в підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються у всіх її видах».

                                Загальна декларація прав людини ООН, стаття 4.

І. Організаційний момент.

ІІ. Основна частина.

  1. Вступ.

Викладач. Тисячі років назад на Землі з’явилися люди. Одночасно з ними з’явилися головні питання:

  • Що люди можуть робити і чого не можуть?
  • Що вони зобов’язані робити і чого не зобов’язані?
  • На що вони мають право і на що не мають?

     Без ясної відповіді на ці питання життя перетворилося на суцільний кошмар і плутанину. І люди узялися за розв’язання цих головних питань в звичайних бесідах між собою, за допомогою різних релігій, шляхом міжнародних переговорів і, на жаль, в битвах і війнах.

      Врешті-решт, людям вдалося вирішити головні питання, і на світі в 1948 році з’явилася Загальна Декларація прав людини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН.

     Одним з основних прав людини є свобода особистості. Свобода людини є однією з основних цінностей, проголошуваних не тільки міжнародними актами, але й національними законодавствами правових, демократичних держав.

     Але сьогодні, на жаль, міжнародне суспільство констатує факти порушення свободи особистості.

  1. Мотивація діяльності.

     2 грудня – Міжнародний день боротьби проти рабства.

На фоні пісні рокгрупи «Арія» продовжується розповідь.

  Я свободен, словно птица в небесах.

  Я свободен, я забыл, что значит страх.

  Я свободен, с диким ветром наравне.

  Я свободен на яву, а не во сне…

   Рабовласництво, в традиційному розумінні цього слова, і сучасне рабовласництво серйозно розрізняються. В умовах «класичного» рабства рабовласник мав легальні права на раба, який розглядався як рухоме майно. Це, у свою чергу, забезпечувало достатньо високі ціни на рабів, що не дозволяло отримувати надвисокий прибуток від використання раба.

    «Нове» рабовласництво не має юридичної бази – у всіх країнах світу воно заборонено. Але в деяких країнах світу раба можна купити менш, ніж за 100 доларів США або обміняти на козу. В 1850 році на американському Півдні середньостатистичний раб продавався за суму, рівну 40 тис. доларів США з урахуванням зміни купівельної спроможності доларі, - нині там же «раба» можна «купити» за 120 доларів, що приносить рабовласникам значний прибуток.

     Отже, сьогодні ми з вами будемо говорити про трагедію сучасного суспільства – торгівлю людьми.

  1. Усний журнал «Як відбувається торгівля людьми?»

Круг багаття не танцюють дико,

Не беруться в бійці за чуби

Варвари із атомного віку,

Варвари з космічної доби.

 

Захищають горді ідеали,

Перегонять в гроші кров і піт,

Крізь холодні скельця окуляри

Оглядають благодійно світ

                                                   Василь Симоненко

Торгівля людьми як явище.

   Проблема торгівлі людьми – одного з найнегативніших явищ сучасного суспільства – уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великої Британії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з’явився термін «біле рабство», який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми.

    З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитись на більшість документів, публікацій, виступів з цієї проблеми, то стане очевидно, що часто поняття «торгівля людьми» обмежується «торгівлею жінками». При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання їх в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо.

    Безумовно, торгівля жінками є складовою частиною злочину «торгівля людьми». Однак поняття «торгівля людьми» є більш широким: об’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі та віку.

    Метою торгівлі жінками може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, використання в сексуальному бізнесі. Чоловіків переважно використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві, дітей – у жебрацтві, осіб будь-якої статі та віку – для вилучення і трансплантації органів.

    У даний момент найбільш повне визначення торгівлі людьми дає «Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми», який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протокол є основним сучасним документом, спрямованим на боротьбу з цим злочином. Він визначає торгівлю людьми як здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування чи утримання людей шляхом погрози, силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

     З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми – це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

 

Вербувальники

     Вербувальники поставляють «товар» на ринок торгівлі людьми. У завдання вербувальника входить переконати людину виїхати за кордон, допомогти підготувати їй усі необхідні документи, а в деяких випадках безпосередньо передати її в руки покупця чи посередника. Їхні доходи прямо залежать від кількості людей, яких удасться переправити за кордон. Як правило, вони інформовані про те, що насправді очікує людину в країні призначення.

     У більшості випадків вербувальники намагаються представити роботу за кордоном як єдиний спосіб заробити необхідні гроші. Свої  дії найчастіше мотивують «простим людським бажанням допомогти».

     Часто вербувальниками можуть виступати колишні потерпілі від торгівлі людьми. Цей феномен пояснюється декількома причинами. У деяких випадках потерпілих змушують займатися вербуванням своїх подруг і знайомих, загрожуючи розправою над їхніми рідними і близькими у випадку відмови. Для деяких вербування співвітчизниць означає єдину можливість вирватися з рук торговців людьми і повернутися додому. У багатьох же випадках дівчата діють за принципом «дідівщини» - поводитися з іншими так, як поводилися з ними. Усвідомивши, що торгівля людьми приносить великі прибутки, колишні потерпілі з жертв перетворюються на злочинців.

     Іноді вербувальники виступають у ролі свах. Вербувальниці (у такому випадку це, як правило, жінки) втираються в довіру до незаміжніх жінок і пропонують свої послуги зі створення для них родини з іноземцями. Під час розмови, коли з’ясовується, що дівчина не проти вийти заміж за іноземця, на прикметі у вербувальниці випадково виявляється знайомий іноземець, наприклад, громадянин Німеччини, який мріє про дружину-українку. Далі ситуація до потрапляння в країну призначення розвивається за сценарієм красивого фільму…

    Інтерв’ю з жінкою, яку запропонували громадянину Франції з 2 тис. доларів, виявило, що вона була обманута київською «свахою». Клієнт попереджав, що женитися він не буде, оскільки був одружений уже тричі і йому потрібна жінка для інтимних послуг і домашніх робіт. Жінці ситуацію представили таким чином, що з нею хоче одружитися французький мільйонер, і за таку гарну партію вимагали з неї 500 доларів.

 

Процес вербування.

   Основним аргументом вербувальників на користь від’їзду за кордон виступає висока – за українськими мірками – заробітна плата. У залежності від країни призначення і роботи вони пропонують людям від 500 до 3 тис доларів США. Відомі випадки, коли, запрошуючи офіціанток для роботи в Сербії, пропонували 500 доларів на місяць, а за роботу хатньою робітницею в ОАЕ обіцяли 3 тис доларів. Ці суми далекі від того, що можна заробити насправді.

    Вид робіт, які виконуватимуться, перед виїздом з України, як правило, не обговорюється. Завдання формулюється загалом: необхідна людина для ведення домашніх справ чи роботи в барі, нічному клубі, на будівництві. Умови проживання: одно-, двокімнатна квартира на двох, яка, як і харчування, оплачується роботодавцем, 8-годинний робочий день і два вихідних на тиждень.

     Навіть якщо людині надають можливість працювати в тій сфері, про яку попередньо йшла мова, ні оплата праці, ні умови проживання не відповідають даним обіцянкам.

     Вербування може здійснюватися такими шляхами.

  • За допомогою особистих зв’язків (родинних, дружніх).
  • Через оголошення в газеті:

а) фірми з працевлаштування;

б) туристичні агентства;

в) модельні агентства;

г) приватні особи.

    -  Через Інтернет.

      Дослідження проблеми торгівлі людьми протягом останніх 5 років показує, що способи вербування згодом міняються. У 1997-1998 рр. газети були переповнені інформацією про працевлаштування за кордоном. Зараз спостерігається переорієнтація фірм, які спеціалізуються з наймання робітників для роботи за кордоном, у сільську місцевість. Це пов’язано з тим, що міським жителям більш доступна інформація про реальну можливість працевлаштування за кордоном і обдурити їх складніше.

      Наступною тенденцією є перехід від вербування за допомогою оголошень у ЗМІ до вербування через особисті знайомства, зв’язки. Вона також пов’язана з посиленою недовірою до фірм, які займаються працевлаштуванням. Набагато простіше завербувати людину для виїзду за кордон, якщо інформація про можливе працевлаштування надходить від сусідки, подруги або навіть родича.

 

Продаж і передача людини.

   Передача людини в руки замовника чи посередника є наступним за перевезенням етапом торгівлі людьми.

   У цей момент відбуваються грошові розрахунки між покупцем і продавцем, що є основним у ланцюжку доказів і обвинувачень у торгівлі людьми. Довести факт оплатної передачі вкрай складно, хоча часто процес продажу людини проходить безпосередньо при ній.

    Одним з найбільш розповсюджених способів передачі людини – прохання пересісти з однієї машини, на якій перетинається кордон, в іншу. Дівчата пересаджують в машину, залишаючи свої особисті речі. Їм говорять, що хвилюватися нема за що – їхні речі привезуть пізніше.

     Частими є випадки, коли відразу після приїзду, дівчатам показують квартиру, у якій вони будуть жити. Поки вони її оглядають, їх замикають, а через кілька годин інші люди повідомляють їм, що вони продані.

     Численні історії жінок, які потерпіли від торгівлі людьми, свідчать про те, що часто дівчат, які нічого не підозрюють, під приводом розваги приводять «у гості», де залишають у кімнаті самих «на хвилинку». Через якийсь час приходять нові «господарі» і відвозять їх у невідомому напрямку.

 

Способи впливу \ примушення до роботи.

    Для примушення людей до виконання описаних робіт торговці часто застосовують насильство, як фізичне, так і психологічне, а також погрози застосувати це насильство. У випадках, коли жінок примушують до надання інтимних послуг, для зменшення їхнього опору часто використовуються алкоголь чи наркотичні засоби. Однак основним способом впливу на волю людей є боргова кабала, яка в поєднанні із шантажем, фізичним насильством і приниженнями допомагає торговцям досягти мети.

 

  1. Свідчення  очевидців, потерпілих від торгівлі людьми.

До класу входять учні в масках, вони розповідають історії людей, постраждалих від торгівлі людьми.

Історія Ілони

    «Я прочитала оголошення в газеті про працевлаштування в Арабських Еміратах. Ми з подругами зателефонували в цю фірму. Нам запропонували роботу танцівницями. Мене запитали: «Чи вмієш ти танцювати?», «Ну, не знаю, напевно», - відповіла я. Мені відповіли, що усі вміють, крім того є балетмейстер, який поставить програму. Нашу групу (нас їхало 14 чоловік) підготували до виступу у шоу. Сказали, що залишилося  лише купити костюми. Мені говорили, що в ОАЕ такі закони, що: «Якщо ти, не дай боже, там вирішиш з кимось заводити шури-мури, ти можеш не повернутися додому, тому я тебе попереджаю про це  тут». Я думала, що через те, що ОАЕ – це мусульманська країна,  то необхідна  лише участь у шоу, усе тіло повинне бути прикрите. З такими умовами роботи я і поїхала. І я сподівалася на таку роботу, а в кінці кінців на мене чекала інша робота, здогадайтесь яка…

 

Історія Ганни

«Поїхала я працювати в Югославію. Правда, на відміну від інших моїх знайомих, я знала, куди їду. У мене був номер телефону, дані про людину, до якої я їхала, була назва міста. Але моєю помилкою було те, що я не перевіряла всю інформацію про майбутню роботу. Інформація попадала до мене через знайому знайомої, тобто через десяті руки. Я розмовляла  лише по-російськи. Думка про те, що я їду працювати не знаючи мови, мене не бентежила. Жінці, яка оформляла мені документи, просто повірила на слово. Тільки потім довідалася, що запрошувальний лист був уже тоді заповнений неправильно: від руки. Підозра, що мене обманюють була, але я сподівалася, що все буде добре…»

 

Історія Юлії

«Усе це почалося в 1996 році. Мені в той час було 19 років. Я розлучилася з чоловіком, залишилася одна з дитиною. Знімала квартиру, платила за дитячий садок. Грошей постійно не вистачало. В одній з газет побачила оголошення, що родина шукає хатню робітницю. Перші місяці я  лише виконувала роботу в домі. За працю платили регулярно. Один раз хазяїн квартири (Віктор) запропонував мені вступити з ним у зв'язок, за це він  обіцяв підвищити зарплату...»

 

ІІІ. Підсумки

  1. Робота в парах

   Я пропоную вам зараз зробити висновки з почутого. Для цього ви об’єдналися у групи за фахом:

  • аналітики,
  • соціологи,
  • юристи,
  • репортери.

  Ви повинні дати відповіді на запитання:

  • Причини виникнення рабства у сучасному суспільстві.
  • Про що свідчать міжнародні дослідництва з питання торгівлі людьми?
  • Яка правова норма захисту постраждалих та покарання винних у торгівлі людьми?
  • Як міжнародна спільнота бореться проти трагедії сучасного суспільства – торгівлі людьми?
  1. «Коло ідей»

  Як запобігти біді? Що треба зробити у нашій країні, щоб наші співвітчизники не потрапляли у рабство?

 

 ІV. Заключна частина виховної години

Викладач. Ось і закінчилась наша година спілкування. Я дуже вдячна вам усім за роботу. Вважаю, ви багато чого дізналися, знаєте, як поводитися у важких ситуаціях, спираючись на положення міжнародних правових документів, зможете протистояти завліканню незнайомих людей, розуміючи, до чого це може привести.

Наприкінці хочу вам прочитати вірш Василя Симоненка:

  Ти знаєш, що ти – людина.

  Ти знаєш про це чи ні?

  Усмішка твоя - єдина,

  Мука твоя – єдина,

  Очі твої – одні.

 

  Більше тебе не буде.

  Завтра на цій землі

  Інші ходитимуть люди,

  Інші кохатимуть люди –

  Добрі, ласкаві й злі.

 

  Сьогодні усе для тебе –

  Озера, гаї, степи.

  І жити спішити треба,

  Кохати спішити треба –

  Гляди ж, не проспи!

 

  Бо ти на землі – людина,

  І хочеш того чи ні –

  Усмішка твоя – єдина,

  Мука твоя – єдина,

  Очі твої – одні.

Кожен з вас – це особистість, яка варта поваги, свободи, варта бути вільною ЛЮДИНОЮ!

 

 

 

 

 

Додаток 1

Кримінальний кодекс України містить таке визначення торгівлі людьми:

  1.   Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи, - караються позбавленням волі  на строк від 3 до 8 років.
  2.   Дії, передбачені частиною 1 цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб,  або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, - караються позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна або без такої.
  3.   Дії, передбачені частиною 1 або 2 цієї статті, вчинені щодо малолітнього або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі від 8 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.

Додаток 2

Факти про торгівлю людьми

Торгівля людьми – злочинна діяльність, що приносить її учасникам 10 млрд доларів на рік.

Торгівля людьми – трагедія сучасного суспільства. Близько 27 млн чоловік по всьому світу в цей час перебувають у рабстві.

Україна посідає перше місце серед держав південно-східної Європи  за кількістю жертв торгівлі людьми. Далі в списку – Китай, Ірак, Грузія, Вірменія, Узбекистан.

За оцінками ООН, людей продають у рабство в 127 країнах світу.

За оцінками Міжнародної Організації Міграції, 5,7 млн дітей є жертвами примусової й кабальної праці, а ще 1,2 млн дітей – жертвами торгівлі дітьми.

Щороку 1 млн дітей, в основному дівчаток, примушують до заняття проституцією.

За оцінкою Міжнародної Організації Міграції від 2005 року, у Білорусії, Болгарії, Молдові, Румунії й Україні в тенета работорговців щорічно потрапляють 225 тис. чоловік.

В Україні, згідно з  даними соцопитування, 78% громадян знають про існування торгівлі людьми, 66% населення вважають це проблемою для України, але тільки 30% усвідомлюють свій ризик. У той же час США стурбовані зростанням рівня торгівлі людьми в Україні та Росії. В останній доповіді, опублікованій ЦРУ, відзначається, що Україна є однозначно джерелом і перевалочним пунктом для работорговців. «Особи, у яких недостатній рівень освіти, у яких не має можливостей заробити, дуже часто піддаються на пропозиції работорговців. Таких людей часто привозять до Москви, і вже тут вони або працюють, або їх вивозять далі, за кордон», - відзначив спікер «Імміграційної організації» Альберто Андреані.

 

Додаток 3.

ООН закликає всі держави світу розв’язати 4 головні завдання, необхідні для припинення сучасної работоргівлі:

  1. Уряд країни повинен заборонити торгівлю людьми й карати за це.
  2.   За навмисне здійснення торгівлі людьми в деяких її найбільш безчесних формах уряд повинен призначити покарання, відповідне покаранню за особливо тяжкі злочини.
  3.   За навмисне здійснення будь-якого акту торгівлі людьми уряд країни повинен призначити покарання, що буде досить строгим для стримування й адекватно відбиватиме огидний характер злочину.
  4.   Уряд повинен вживати серйозних і безустанних зусиль з метою ліквідації торгівлі людьми.

 

Непрямим винуватцем збереження торгівлі людьми вважається бурхливий економічний розвиток людства й процес глобалізації. У багатьох країнах світу промислова революція призвела до руйнування традиційних сільських суспільств і масового переселення сільського населення до міст. Роботодавці зацікавлені в дешевій робочій силі, і в тих державах, де не розвинене законодавство, що захищає права найманих робітників, можуть існувати різні форми рабовласництва й примушування до праці. Свою роль відіграє також невміння або небажання держав боротися з організованою злочинністю, наркоторгівлею і т.д.

 

Міністерство внутрішніх справ України й Міжнародна організація міграції підписали угоду про спільну протидію незаконній міграції й торгівлі людьми. Угода, зокрема, передбачає співробітництво в запобіганні незаконному ввозу мігрантів на територію України й торгівлі людьми (особливо жінками й дітьми), сприяння добровільному поверненню українських жертв торгівлі людьми  в Україну через кордон, збір і поширення інформації про незаконну міграцію, проведення спільних конференцій і тренінгів, створення консультаційних центрів для мігрантів.

 

 

docx
Додав(-ла)
Білей Віра
Додано
12 січня 2022
Переглядів
736
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку