Виховна година на тему «Україно! Мій коханий краю…»

Наталя Григорівна Чернюх, викладач інформаційних технологій, інформатики, математики

Виховна година на тему «Україно! Мій коханий краю…»

О Боже, дай повік любити край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом: «Україна».

 

Мета:  поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; виховувати гро­мадянина України; розвивати навики самостійної роботи з різними джерелами, вміння аналізувати факти; розвивати   навички до співпраці при проведенні гри «Як я знаю свою країну – Україну»

Форма організації навчальної діяльності: групова.

Міжпредметні зв’язки : українська література, історія, географія, спецтехнологія кухаря – кондитера (технологія приготування їжі).

Обладнання:  зображення державних символів України; карта України; рушники; елементи українського національного одягу; портрети відомих українських письменників, діячів; виставка виробів «Україна багата талантами»; картки-завдання для команд.

Музичний супровід : Державний гімн України, українські пісні.

Методичні рекомендації

Cпочатку cвято проходить у формі усного журналу, потім проводиться конкурс між учнями групи.  Учасники мають емблеми, на якій зображено калина та верба відповідно належності до цих команд.

При проведенні конкурсу журі оцінює кожне питання в 1 бал і відмічає результати в бланку відповідей. Якщо вболівальник правильно відповів на питання, то він отримує зірку, яка оцінюється в 1 бал. 

Після проведення конкурсу всі присутні пригощаються різними видами вареників. Переможцям вручаються спеціальні призи-дипломи, подарунки з національною символікою та література про Україну.

В проведені виховної години приймають участь класний керівник, майстер виробничого навчання, бібліотекар та учні.

 

Ведучий. Україна! Скільки глибини у цьому слові... Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини, Полісся, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів — все це наша Україна.

Ведуча. Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Топталися по тобі орди чужинців, ворожі пазури роздирали твоє тіло. Дітей твоїх вели загарбники у неволю. Над тобою свистіли гостродзьобі стріли, чорною смертю дихали жерла гармат, шугали ненависні залізні круки, вирували нескінченні битви за твою честь і свободу.

Учень.

Все здолали, вижили, зміцніли,

Знову наша доля розцвіла,

Мов троянди, чисті й ніжно білі,

Що росли під вікнами села.

Отака країна — Україна,

Праслов 'янська рідна сторона.

Її мова ніжносолов 'їна,

Ніби пісня, вічно чарівна.

(Пісня «Україночка», сл. А. Демиденка, муз. Г. Татарченка).

I сторінка

Мово наша ніжна калинова,

В серці у моєму ти завжди.

Ведучий. Мова — це великий дар природи. У світі налічується близько 3 тисяч мов. І у кожного народу вона своя. І серед них — ніби запашна квітка в чудо­вому букеті — українська мова.

Учень.

Мова, наша мова,

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

Мова, наша мова —

Літ минулих повість,

"Вічно юна мудрість,

Сива наша совість.

Ведуча. Наш народ створював свою мову віками, її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнано світом. У 1928 р. у Парижі на Міжнародному конкурсі мов українська мова зайняла 3 місце (після французької і перської).

Учень.

Мова рідна з пісні та любові —

Це народ мій викохав таку.

Сотні літ несла вінець терновий,

Птахом билась в клітці на замку.

Та з Парижу, з конкурсу на мови

Гордо йшла в лавровому вінку.

II сторінка

Квіти — символи українського народу.

Ведучий. Наш народ здавна шанував квіткові рослини. В Україні квіти завжди сіяли біля хати, попід тином. Квіти — постійні супутники нашого життя. Вони на вишитих рушниках, скатертинах, їх малювали на печах і стінах в хатах. Засушені квіти кла­ли за образи, з них робили різні напої, ліки.

Ведуча. Українські вишивальниці з квітів природи, створюють яскраві вироби мистецтва. Найбільше люблять вишивати в Україні рушники. Тут стежечкою вишиті квіточки яблуні й вишні, чорнобривці, ромашки й незабудки, волошки і синій барвінок. А ще є квіти на нашому національному одязі. Квіти на плахті і корсетці символізують добро­ту, щедрість душі. А мальви і кучерявий барвінок на рукавах сорочок оберігають людину від хвороби, зло­го ока.

(Пісня «Чорнобривці», сл. М. Сингаївського, муз. В. Верменича).

III сторінка

Український рушник — символ гостинності.

Ведучий. Відродженням культурної пам'ятки народу є український рушник. Традиційно з рушни­ком вітали появу дитини в родині, з ним зустрічали дорогих гостей. Його дарували старостам і зустрічали молодих після шлюбу. З ним збирали в дорогу чоловіків та синів. Проводжали людину в останню путь. Рушник в Україні завжди був сим­волом гостинності, на ньому підносили давню слов'янську святиню — хліб і сіль.

Учень. Виряджаючи чоловіків та синів у далеку до­рогу, матері, дружини, кохані дарували їм на пам'ять рушники, аби живими верталися до рідної домівки.

Рушники у мами вишиті хрещато,

Щоб вертались діти до рідної хати,

Щоб цвіли у серці спогади кохання,

Щоб у людей збувались давні сподівання.

(«Пісня про рушник», сл. А. Малишка).

IV сторінка

Дівоча коса — ознака охайності.

Учень. В Україні окрасою дівчини була і дівоча коса. В усіх родинах існував непорушний звичай піднявшись ранком, дівчина мусила насамперед розчесати волосся, заплести в косу.

Учениця.

Розпустили кучері дівчата,

Підвели ще й брови для краси,

Тільки ти ходи, як вчила мати,

Не обрізуй русої коси.

Хай вона росте густа та пишна

Чорнобровим хлопцям на біду.

Я тобі, моя чарівна вишня,

Сам у них троянди заплету.

Ллються коси, як ранкові роси,

В ланцюгах срібляться золотих.

Що є краще за дівочі коси

І троянди, вплетені у них?

Тільки ти ходи, як вчила мати,

Не обрізуй русої коси.

Багато пісень та ліричних віршів про косу зустрічається в обрядовій весільній скарбниці. Ось одна з них.

(Пісня «Горіла сосна й палала»),

V сторінка.

Сорочку білу вишию шовком.

Учень. Споконвіку українські жінки та чоловіки свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. На сорочках вишивали рукава, комір, пазуху та поділ. Вишивка оберігає людину, надає їй силу. Адже жінки та дівчата, що вишивали сорочку собі та коханому, вкладали в це своє серце та душу.

(Пісня «Дощик накрапає»).

Учениця. Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й від ворожих сил. Лю­ди вишивали баранячі ріжки — як символ багатства.

Вишивали квіти, калину — як символ мудрості, доброти.

Вишивали барвінок — як символ немеркнучого життя.

Вишивали яблучне коло — як символ кохання.

VI сторінка

Без верби і калини нема України.

Учень. З давніх-давен існує і такий звичай: біля щойно зведеної оселі на   примітному місці в першу чергу висаджували калину.

Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Бо вогненні грона — наша кров червона.

Зоряна калина — і краса, і врода

Нашої країни, нашого народу».

Пам'ятаєш, сину, що сказала мати:

«Посади калину в себе біля хати».

Учениця.

Калина — дерево українського роду. Вона є символом кохання, краси, щастя. Навесні кали­на вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена, в білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів.

Плоди калини за народними уявленнями здавна символізують мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами.

Учень.  Калина — це той символ,  що і пам'ять людську береже, нагадуючи про милі краї, символ безсмертя, невіддільний від життя, рідної хати, отчого краю. Козак, умираючи на чужині, просить:

Казав собі насипати високу могилу,

Казав собі посадити в головах калину.

Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,

Будуть мені приносити від родоньку вісті.

Учень. Здавна одним із найпоширеніших дерев в Україні була і є верба. Верба — символ краси, неперервності життя, вона дуже живуча. З давніх-давен в Україні вербу вважали святим деревом.

Вербою обсаджували ставки, береги річок, дороги — верби укріплюють береги, стримують зсуви, а в посушливих місцевостях зупиняють піщані заноси.

Учень. Як символ увійшло дерево в християнські вірування. Тиждень перед Великоднем називається вербним. На вербній неділі вербу освячують, а потім додому несуть і б'ють нею хатніх, а в першу чергу тих, котрі сплять, б'ють і примовляють:

Не я б'ю, верба б'є,

За тиждень Великдень,

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля.

Верба — улюблене дерево великого Кобзаря. Вона ніжно оспівана в чудових віршах та поемах поета.

Ведуча. Наша рідна Україна живе. Вона цвіте каш­тановим цвітом, молодіє вербовими гілками, співає солов'їним голосом і говорить своєю рідною мовою. Як тополя, гордо стоїть серед Європи. І цей край ми повинні зробити найпрекраснішим. Бо це — наша рідна земля, яка дає нам силу, наснагу, життя.

Учень.

Україно! Мій коханий краю!

Мати наша, рідна і свята!

Небо чисте над тобою маю,

Медом пива диха золота.

Ми з тобою завжди, Україно,

Ми з тобою разом повсякчас,

Поки б'ється в грудях серце вірне,

І допоки в душах жар не згас.

VII сторінка

Поетична Дніпропетровщина

Дніпропетровська національна спілка письменників України (заснована 26  листопада 1934 року) належить до однієї з найбільших в Україні письменницьких спільнот. Вона успішно розвивала і розвиває добрі творчі традиції, які здавна склалися в Придніпров’ї, де починався творчий шлях відомих майстрів слова Олеся Гончара та Павла Загребельного.

Протягом 82 років творчим надбанням письменників стало понад 2000 книг. Серед значних поетів: Михайло Чхан, Наталка Нікуліна, Олександр Зайвий; відомий письменник-фантаст: Віктор Савченко.

Членом  Дніпропетровської спілки письменників та спілки журналістів України був і наш земляк Анатолій Васильович Ворфлик. А.В.Ворфлик багато років укладав словник української мови, збирав фольклорні матеріали. Лексикограф і фольклорист.

7 вересня 2011 року пішов з життя поет, літератор, журналіст, громадський діяч. 

 

Гра «Як я знаю свою країну – Україну»

Жеребкуванням  виберемо дві команди ( 5- 7 чоловік). Це будуть команди «Калина» і «Верба». Вам пропонується 7 турів, де на вас чека­ють   завдання з історії, літератури, культури, Конституції України, права, кулінарії.  За одну правильну відповідь – 1 бал. Переможців визначить журі, вболівальники можуть приймати участь в грі, заробляти бали для улюбленої команди, якщо ця команда не знає правильної відповіді.

 

I тур. «Наша Україна — на планеті Земля»

1. Де розташована Україна? (У Центральній  частині Європи)
2. Назвіть країни, з якими межує Україна. (На сході — Росія, на півночі — Білорусь, на заході — Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова)
3. Які моря омивають територію України? (Чорне та Азовське)
4. Які ви знаєте найбільші річки України? (Дніпро, Дунай, Південний Буг, Дністер, Десна)
5. Які найвищі точки України? (г. Говерла в Карпатах — висота над рівнем моря 2061 м)
6. Найбільші міста України (Київ...)

 

II тур. «Україно, Україно, славний край козаччини!»

У боротьбі за незалежність України ми передусім зобов'язані українському козацтву. Сьогодні відроджується козацька слава, дух лицарства у генах українського народу.

А в свій час козацький рух очолювали відомі українські гетьмани.

1.Давайте зараз згадаємо їх, назвіть ці імена.(Петро Сагайдачний, Іван Сірко,Петро Дорошенко, Богдан Хмельницький,Іван Мазепа та інші)

Назвіть прізвище людини, яка була останнім гетьманом України.

 (П. Скоропадський)

2. Кому надавали козаки найвищу виконавчу владу? (Кошовому отаману)

3.Хто командував загоном з 2,5 тис. козаків, який взяв до себе на службу французький кардинал Ришельє?  (Полковник Богдан Хмельницький)

4. Як називали у XV—XVIII ст. вільну людину із селян чи міської бідноти, утікачів від утиску феодалів, жителів Запоріжжя, Дону? (Козак)

5. Як називався виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, з XVII ст. — начальник козацького війська та верховний правитель України? (Гетьман)

6.То безрукавний одяг, який вдягають поверх сорочки. Бере свій початок, як твердить сучасна етнографічна наука здавна. Носять чоловіки і сьогодні, бо цей одяг зручний і гарний.( Жилет: від козацького піджупанника, якого теж шили без рукавів).

7.Число козацьких куренів не змінювалося майже 200 років у Запорізькій Січі. Назвіть це число.(38)

8. Запорізька Січ не мала написаних законів, життя регулювалося традиційними правилами, обов'яз­ковими для всіх, зарахування у війська не обмежувалося ні соціальним статусом, ні національністю, проте існували певні вимоги. Які?(Православна віра та відсутність дружини)

 

III тур. «Родина і Україна»

Ведучий. Визначте, що таке родина. Але родина — це не тільки рідні, родичі. Це і наші групи, училище і весь народ український. Ро­дина до родини — народ. Ми з вами — українсь­кий народ, який складається з родин малих і вели­ких, дружних і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, а зруйнуй їх і ріка за­сохне, так і наша українська культура збагачуєть­ся маленькими родинами — сім'ями. А щоб річка була повноводною, а родина наша, українська, ве­ликою і щасливою, треба шанувати батьків своїх. Це завжди було в традиціях нашого народу і відоб­разилося в прислів'ях. І зараз завдання: відгадайте кінцівку прислів'я.

1.  Годуй діда на печі, ...(бо і сам будеш там).

2.Який кущ, така і калина, яка мати ...(така і дитина).

3.Який дуб, такий тин, ...(який батько, такий син).

4.Не навчив батько, ...(не навчить і дядько).

5..Який рід, ...(такий плід).

6.Сироті без роду — хоч ...(з мосту та в воду).

7.Хто батька й матір зневажає, ...(той добра не знає).

8.Яка яблунька, ...(такі й яблучка).

 

IV тур.   «Хто це? Або що це?»

1.Назвіть український народний багатострунний музичний інструмент.

(Бандура)

2.Різаний або рваний шматочок прісного тіста, зварений у юшці.

(Галушка)

3.Київській Русі — постійне княже військо.(Дружина)

4.Укріплений пункт з міцними, тривкими спору­дами, призначений для довготривалої кругової оборони.(Фортеця)

5.Які страви складали - основу козацької кухні? (Борщ і вареники)

6.Прапор, бунчук, булава, печатка, литаври. (Це атрибути козацької влади, або клейноди)

7,8. Для команди «Калина» та «Верба»  пропонується відгадати хто зображений на портретах.

 

V тур. Гра - «Суперечки».

1. Соломаха – це а)козацька страва з гречаної крупи, цибулі, сала;

б) страва із сала, цибулі, борошна, яку готували на Різдво;

в) західноукраїнське жіноче ім'я.

2. Курінь – це а)назва річки, яка впадає у Дніпро; б)місце, де утримували птицю взимку;в)приміщення, де жили козаки.

3. Оселедець — це а)страва із тушкованої риби з цибулею, морквою та спеціями; б) пасмо волосся на голові у козака;в)прізвисько.

4. Жупан — це а) жіночий головний убір;б)верхній чоловічий одяг;

в)спідниця з картатої тканини.

5. Чайка – це а) морський птах;б)козацький човен;в)літературний твір.

6. Січ – це а)спортивна організація; б) військова одиниця;

в)укріплена фортеця.

 

VI тур. «Фразеологічна показуха». (водити за ніс)

1.Тинятися з кутка в куток - ходити згорбившись, нудьгуючи, туди-сюди.

 2.Дивитись крізь пальці - стають, прикладаючи до обличчя розчепірені пальці.

3.Гладити по голівці - один гладить другого по голові, підходячи з різних боків, пригинаючись.

4.Ґав ловити - один пускає паперові літаки, другий ловить їх.

5.Втерти носа - один втирає другому носа рукавом.

6. Гребти гроші лопатою - показують гроші у зал. Кидають їх на підлогу і гребуть лопатою.

7.Дати по шапці - один обходить другого і позаду вдаряє по шапці на голові.

 8.Тримати камінь за пазухою - виходять, взявши по камінцю, кладуть їх за пазуху.

 

 

 

VII тур. Встановити відповідність

1	Залити за шкуру	А	Рано
2	Дати перцю	Б	Пихатий
3	Ні світ ні зоря	В	Пліткувати
4	Ахіллесова п’ята	Г	Ледарювати
5	Злі язики	Д	Дошкуляти
6	Вовк в овечій шкурі	Е	Пропаде
7	Кирпа вгору	Ж	Слабке місце
8	Бити баклуші	З	Лицемір
9	Узяти бика за рога	І	Вилаяти
10	Кури загребуть	К	Діяти рішуче

 

Відповідь: 1 – Д; 2 – І; 3 – А; 4 – Ж; 5 – В; 6 – З; 7 – Б; 8 – Г; 9 – К; 10 - Е              

  

 

VIII тур.  тур. Українська кухня в святах, обрядах, приказках

Ведуча. В українській кухні знайшли відобра­ження не лише історичний розвиток народу, а й природно-географічні умови того чи іншого регіону, його культурно-побутові традиції, а також зумовлені ними напрями господарської діяльності.

Кожному з етнографічних регіонів властиві свої особливості приготування страв, зумовлені геогра­фічними умовами і національними традиціями. На жаль, багато рецептів, які раніше вважалися тради­ційними і широко використовували, тепер почали за­бувати.

Тож давайте зараз згадаємо давні традиції пов'язані з українською кухнею. На уроках спецтехнології та  виробничого навчання ми з вами навчились готувати страви з тем «Перші страви», «Приготування прісного тіста», «Соуси». Командам пропонується вибрати конверт із питаннями  та дати відповіді на них.

 

1-ше питання. Відомо, що борщ — це українська на­ціональна страва, обов'язковою складовою частиною якої є буряк столовий червоний. У стародавній україн­ській кухні існують три різновиди традиційного бор­щу. Перший — червоний, з другої половини XIX ст. почали готувати з картоплею, другий — щавлевий, а от третій різновид називали сирим борщем. Що це за борщ? Назвіть його і поясніть чому він сирий?

Відповідь. Борщ холодний або холодник готува­ли тільки влітку. Молоді буряки варили, заправля­ли сироваткою, додавали свіжу зелень петрушки, кропу, цибулі, часнику, круто зварене яйце. Сирий борщ — тому що варили тільки буряк.

2-ге питання. Цю страву легко готувати в до­машніх і польових умовах. Звідси й інша назва страви — польова каша. Особливо смачна каша з салом, шматком м'яса. Готовою страва вважалася тоді, коли продукти розварювалися повністю і ут­ворювалась кашоподібна маса. Назвіть цю страву. Відповідь. Куліш — перша страва із пшона. Смачним вважався густий куліш.

3-тє питання. Відомо, що країною виникнення соусів є Франція, яка й зараз займає перше місце серед інших країн. В українській кухні соуси — це підливи. Особливою популярністю в Україні корис­тувалися підливи до м'ясних, рибних та круп'яних страв. Поширеним соусом до м'яса був софорок. Назвіть три основні складові цього соусу.

Відповідь. Пасероване борошно, бульйон, сметана.

4-те питання. Улюблена страва в Україні — варе­ники. В давнину вони наділялися певними магічни­ми властивостями. Оскільки вареник за формою нагадує місяць, йому в народі приписували функції місяця — сприяти добробуту і зміцненню здоров'я людини. Начинки для вареників мали також особ­ливі прикмети. Так, начинки з круп, бобових, маку повинні були сприяти родючості зелені й розмно­женню людського роду. Тому на весілля обов'язково готували вареники. Увага! З якою начинкою го­тували вареники, щоб задобрити духів: добрих — щоб допомагали, злих — щоб не шкодили? Відповідь. Із сиром.

5-те питання. Ця страва дуже поширена в Ук­раїні й поряд із борщем стала символом українсь­кої народної кухні, її готували майже щодня, здебільшого на вечерю. Ця страва досить легка у приготуванні, надзвичайно поживна і дуже смач­на, особливо після тяжкої і виснажливої праці у посівну, косовицю чи жнива. Назвіть цю страву.

Відповідь. Галушки.

6-те питання. Народне прислів'я говорить: «Гре­чана каша — то матір наша, а хлібець житній — то батько рідний».

Розшифруйте значення цього прислів'я, вико­ристовуючи знання з народознавства та фізіології харчування, народних традицій.

Відповідь. Каші з гречки були поширені на всій території України. Гречка — це крупа високої хар­чової цінності, в якій окрім високого вмісту білків є солі К, Р, Ре, вітаміни групи В, РР, Е.

7-ме питання. Пшеничний хліб пекли тільки у вихідні та на свята. У житньому хлібі підвищений вміст вітамінів групи В. Сусіди українців, поляки, запозичили з нашої кухні деякі страви, вони дуже полюбляють «Хляки у соусі». Увага! Що це за хля­ки, як звучить назва страви українською. Відповідь. Хляки або рубці — шлунки яловичи­ни (телятини). Назва — «Рубці в соусі».

8-ме питання. Ця назва на більшості території Ук­раїни входить у меню урочистих трапез. Подається, як правило, останнім і є тактовним натяком на закінчен­ня застілля, за що його у народі й прозвали «вишибалою», «виганяйлом». На початку XX ст. це поширене страва, яку називали «панською». Назвіть її. Відповідь. Кисіль.

9-те питання. З давніх-давен в Україні улюбле­ними напоями були: мед, квас, варенуха. Мед або медова сита, був ритуальним напоєм. Його готува­ли з натурального бджолиного меду, який варили з водою й ставили бродити. Згодом цей напій по­чали застосовувати як доповнення до святкової об­рядової їжі. Назвіть цю страву. Відповідь. Різдвяна кутя.

10-те питання. Українці дуже полюбляють вареники. А як називали вареники в західноукраїнських регіонах. Відповідь. «Пироги» або «варені пироги».

(Звучить пісня. За цей час журі підводить під­сумки гри.). Нагороджуються команди, вболівальники.