Виховна година на тему "Виявлення та розпізнавання дислексії у молодших школярів"

 

 

 

Виявлення та розпізнавання дислексії у молодших школярів

 

 

 

           Підготувала

                  вчитель початкових класів

           Антоненко О.А.

 

 

 

 

 

 

 

2019 рік

    Читання – складний психофізіологічний процес. В його акті беруть участь зоровий, мовноруховий, мовнослуховий аналізатори.

    Читання починається з зорового сприйняття, пізнавання схожості і різниці букв. На цій основі відбувається співвідношення букв з відповідними звуками і здійснюється відтворення звукопромовляючого образу слова, його читання.                                                                          

    Відомий психолог Т.Єгоров виділяє чотири ступеня формування навиків читання:

1. оволодіння звуко-буквеним позначенням;
2. поскладове читання;
3. ступінь становлення синтетичних прийомів читання;
4. ступінь синтетичного читання (читання слів, груп слів);

     ДИСЛЕКСІЯ – це частковий розлад процесів оволодіння читанням, який проявляється в багаточисленних  помилках стійкого  характеру, обумовлених несформованістю психічних функцій, які беруть участь в процесі оволодіння читанням.

За даними різних авторів поширеність порушень читання серед дітей з нормальним інтелектом в європейських країнах до 10%.

Дислексія проявляється в уповільнені процесу оволодіння читанням, в уповільнені темпу, швидкості читання (брадилексія). При дислексії у дітей спостерігаються порушення руху очей в процесі читання, У багатьох учнів рух очей хаотичний, нерівномірний, стрибкоподібний.

                        При дислексії наявні наступні групи помилок:

1. Заміна і змішування звуків при читанні (фонетично близьких).

2. Заміна графічно схожих букв (х-ж, п-н, з-в).

3. Побуквене читання: букви читаються по черзі (нанизуються одна на        

    одну).

4. Видозміна звуко-складової структури слова:

     - пропуск приголосних при злитті (слон-сон);

        - додавання звуків (трава-тирава);

     - перестановка звуків (парта-патра);

5. Порушення розуміння прочитаного на рівні слова, речення, тексту (коли не спостерігається розладу технічної сторони процесу читання).

6. Аграматизми при читанні (порушення у відмінкових закінченнях, в узгодженні іменника і прикметника, в заміні закінчень дієслів).

Для того, щоб визначити механізми дислексії, вчені проводять неврологічні, електроенцифологічні, психологічні, лінгвістичні дослідження. За висновками вчених у дітей – дислектиків спостерігаються незрілість, недорозвиток моторики, які відображаються і на формуванні просторової орієнтації.

Гострота слуху в нормі, але досить часто відмічаються попередні отити. Фіксація очей є дуже короткою і нерегулярною, часті регресії повернення наліво. Якщо добре читаюча дитина схоплює декілька слів під час однієї фіксації, то дислектик читає тільки частину слова за одну фіксацію, часто робить регресії, щоб проконтролювати читання.

У такого учня порушені просторові уявлення (права, ліва сторони, верх, низ, форма, величина).

    Дуже часто зустрічається порушення мови:

         - темпу, ритму мови;

         - затримка виникнення мови;

         - недостатність вербальної функції;

         - порушення звуковимови;   

         - порушення фонематичного розвитку;       

         - порушення граматичної будови мовлення;

Слухове сприйняття при дислексії нестійке і мимохідне. Ця мимохідь, як зазначають вчені, тягне за собою труднощі в становленні стійкої відповідності між фонемою і відповідною морфемою.

На початкових етапах оволодіння читанням при недорозвитку фонетико-фонематичної сторони мовлення у дітей спостерігається неточність і нестійкість мовленнєвих уявлень і узагальнень. Це утруднює опанування звуковим аналізом слова.

Обмежений словник і недостатність розвитку граматичного узагальнення викликають труднощі розуміння прочитаного. Адже розуміння прочитаного обумовлюється рівнем мовленнєвого розвитку дитини, ступенем і характером розуміння зв’язку слів у реченні.

     Одним із факторів дислексії деякі автори розглядають  двомовність. Перший варіант двомовності – дитина вдома розмовляє на одній мові, а в школі – на іншій. Другий варіант – батьки при спілкуванні з дитиною користуються різними мовами. Вчені вважають, що головним фактором, який викликає дислексію при двомовності є психологічний конфлікт між тенденцією дитини до рідної мови і необхідністю говорити на іншій мові.

      Причиною дислексії може бути і  спадковість.

  У дітей із ЗПР різного патогенезу, як правило, при навчанні спостерігається дислексія. В процесі читання такі діти з великими труднощами співвідносять звуки мови із письмовими символами (буквами), змішують графічно схожі букви, переставляють букви і склади. Різноманітні порушення читання в учнів із ЗПР обумовлені не стільки розладами усного мовлення, скільки недостатністю ряду психічних функцій: уваги, пам’яті,  мислення.

Як відмічають вчені, дислексія може  супроводжуватись різними афективними порушеннями. При цьому в одних випадках вони є первинними, розглядаються в якості фактора, який викликав дислексію. В інших випадках виникають внаслідок саме невдач при навчанні читанню. Якщо дитину розглядають як відсталу у розвитку і нездібну, вона починає відчувати себе неповноцінною. Якщо її звинувачують у лінощах, вона стає агресивною і недисциплінованою. М.Руденко і М.Трела об’єднують всі афективні реакції при дислексії у три типа:

   - відчуття неповноцінності;

   - відчуття тривоги, страху, невпевненості;

   - негативні реакції, які супроводжуються агресивністю, гнівом, різкістю.  

  

Слід відмітити, що зазвичай порушення читання у школярів пов’язані із порушенням письма – дисграфією.

   Отже, всі вчені приходять до висновку, що для успішного навчання учня, для його адаптації в шкільному середовищі, розвитку здібностей необхідно не просто долати порушення читання, але й попереджувати їх. Саме в цьому велику роль відіграє рання діагностика дітей з дислексією та дисграфією.

 

           Використання артикуляційної гімнастики при подоланні дислексії        

 

 В процесі читання беруть участь мислення, пам'ять, мовлення, сприйняття, слухові та зорові аналізатори. На швидкість читання впливає рівень розвитку, параметр тексту, постановка дихання та інше. Забезпечує ж швидкість читання розвиненість мовленнєвого апарату. його можливості. Тому дуже важливо починати урок читання чи заняття з логопедом із підготовки мовленнєвого апарату дитини.

    Дихальні вправи, артикуляційна гімнастика, голосові та мовні вправи є обов’язковими при подоланні дислексії.

1.  Дихальні  вправи.

    Важливою умовою правильного мовлення і читання є повільний і тривалий видих, чітка і ненапружена артикуляція. Діафрагмально-реберне дихання (коли вдих і видих здійснюються за допомогою діафрагми і міжреберних м’язів) є найбільш зручним для мовлення. При цьому активна нижня частина легенів, а верхні відділи грудної клітки та плечі залишаються нерухомими. Вдих – короткий, легкий. Видих – тривалий, повільний. Час видиху продовжується настільки, наскільки це потрібно для виразної розмови.

      Під час однієї розминки виконується 1-3 вправи, кожна повторюється 3-5 разів.

1. «Задування свічки» - вдих через ніс, видих через рот.
2. Здування з долоні вати чи шматочків паперу.
3. Дмухання на пригорщу. Імітація дмухання на гарячий чай.
4. Видих на забите місце.
5. «Вітер». Відтворення легкого вітерця, сильного вітру, тривалого, короткого.
6. «Свисток». Вдих носом, видих тихий. Подовжений свист.
7. «Хто більше?» Вдих. На видосі протяжно промовляти склади: фаф, фаф-фаф, фаф-фаф-фаф. Рахунок на видосі: 1 – 10, 10 – 1, дні тижня, меблі, овочі, тощо, скоромовки.

                                          2. Артикуляційна гімнастика.

       При підборі матеріалу йти від простого до складного. 2-3 вправи повторювати 3-4 рази, 10 вправа  -  нова.  Виконувати сидячи перед дзеркалом.

 

Вправи для губ.

1. «Посмішка». Утримувати рот в посмішці, зуби не виглядають.
2. «Огорожа». Утримувати рот в посмішці, зуби виглядають.
3. «Трубочка». Артикуляція звука «у».
4. «Кролик». Зуби зімкнені. Верхня губа піднята і оголює верхні різці.
5. «Образа». Відкопилити нижню губу.

 

Статистичні вправи для язика.

         «Лопаточка», «Чашечка», «Жало», «Голочка», «Гірка», «Грибок».

 

Динамічні вправи для язика.

         «Маятник», «Змійка», «Гойдалка», «Кулька», «Чищення зубів», «Коник», «Муляр»,  «Смачне варення», «Індик».

 

3. Голосові вправи.

       Важливим компонентом звукового мовлення є голос. Тому  при усуненні дислексії необхідно включати по 2-3 голосові вправи (тривалість 5-10 секунд).

1. Проартикулюйте без голосу: а, о, у, и, е, і.
2. Звуконаслідування: виє вовк, плаче дитина, сичить гусак, шелестить листя, дзижчить жук, пролітає муха, їде поїзд, стукає дятел, стріляє автомат.
3. Вимовляти разом і тривало голосні та приголосні.
4.  Співати звуки: по сходинках (посилення голосу), по ниточці (голосні-приголосні на одному диханні, в одній тональності), по грудках (к,п,г,х,б,д,т,л, м,р,з,с) –швидко.
5. Вигук «О» з різною інтонацією.

 

                                          4. Мовленнєві вправи

  Чистомовки, скоромовки, слова з різною складовою структурою.