Виховна година: "Профілактика порушень зору у дітей та підлітків"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховна година

 «Профілактика порушень зору у дітей та підлітків»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготував:

Оленич Я. І.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….3

1. Роль світлового режиму у навчальних приміщеннях…………………..5

2. Профілактика порушень зору із застосуванням тренувальних вправ для очей……………………………………………………………………………9

Висновки……………………………………………………………………11

Список використаної літератури………………………………………….12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

За допомогою органів чуттів людина сприймає явища навколишнього середовища. Процеси виховання і навчання людини з дня її народження здійснюються при безпосередній участі органів чуттів. Пошкодження того чи іншого органу чуттів або порушення його нормальної діяльності унеможливлює цілісне, всебічне сприймання життя і робить його неповноцінним.

Серед усіх органів чуттів, найбільшої уваги потребують органи зору, тому що видиме сприймання світу відбувається тільки за їх допомогою. Про збереження функціональної норми зорового аналізатора повинні піклуватися педагоги, батьки і, безперечно, самі учні. За допомогою зору людина отримує найбільшу кількість (80-85%) інформації про навколишній світ.

Нормальна рефракція (еметропія) забезпечує фокусування зображення на сітківці. Для чіткого сприйняття предметів необхідно, щоб паралельні промені від зображення сходилися на сітківці. Як вже зазначалося, існують два основних види аномалії рефракції — далекозорість (гіперметропія) і короткозорість (міопія).

У період дитинства переважає такий вид рефракції, як далекозорість. Частота нормальної рефракції і короткозорості дуже мала. Око новонародженої дитини, як правило, далекозоре, оскільки має коротку повздовжню вісь. Далекозорість пов'язана з неправильною формою ока (вкорочене очне яблуко) або з неправильною кривизною рогівки чи кришталика.

У подальші вікові періоди далекозорість трапляється рідше, а еметропія і короткозорість — частіше. За час шкільного навчання — від вступу у школу до її закінчення — кількість короткозорих дітей зростає у 5 разів.

Короткозорість зазвичай розвивається під впливом довготривалої і безладної роботи на близькій віддалі без дотримання гігієнічних норм читання чи писання. Рахіт, туберкульоз, ревматизм та інші загальні захворювання можуть створити сприятливий грунт для розвитку короткозорості.

За будь-яких відхилень зору в дітей і, підлітків (гострота, рефракція, світловідчуття, поле зору та інші зміни) їм необхідна пильна увага лікаря-окуліста і неухильне дотримання в школі та вдома всіх його приписів.

Значущим фактором, що призводить до зменшення гостроти зору, розвитку і прогресування в учнів короткозорості у період шкільного навчання (навіть при достатніх рівнях освітленості в навчальних приміщеннях і витриманості в нормативних межах інших параметрів світлових чинників) є навчальне навантаження, його тривалість протягом дня.

Суттєво вираженою у дітей і підлітків є взаємозалежність між частотою короткозорої рефракції, станом фосфорно-кальцієвого обміну і тривалістю щоденного впливу на організм ультрафіолетового опромінення. У дітей, які мало або зовсім не бувають на прогулянках у полудневий час, коли інтенсивність ультрафіолетової радіації достатньо висока, порушується фосфорно-кальцієвий обмін. Унаслідок цього відбуваються зміни тонусу очних м'язів. Слабкість цих м'язів при високому зоровому навантаженні і недостатній освітленості спричиняє розвиток аномалій рефракції і їх прогресування.

Очі дитини за своєю будовою відрізняються від очей дорослих. Очні западини і яблука відносно більші, передньо-задня вісь очного яблука коротша, внаслідок чого очі дитини далекозоріші. За даними Ерісмана, 67,8% дітей 8-10 років мають далекозорість. Білкова оболонка ока (склера) в дітей тонша, а рогівка товща, кришталик опукліший і дуже еластичний і тому може швидко змінювати свою форму. Ця обставина свідчить про те, що очі в дитини мають значно більшу здатність акомодації, ніж у дорослих.

 

 

 

1. Роль світлового режиму у навчальних приміщеннях.

Дефіцит світла суттєво впливає на формування і прогресування вад зору у дітей шкільного віку. Гострота зору і стійкість ясного бачення у учнів є більшими на початку уроків і послаблюються до їх закінчення. Послаблення тим різкіше, чим нижчий рівень освітлення.

       Відомий лікар-гігієніст Ф.Ф. Ерісман ще 1870 року відзначав, що розвиток короткозорості у дітей великою мірою спричинений нераціо-нальним облаштуванням освітлення в школах. На жаль, і в теперішній час проблема раціонального освітлення навчальних приміщень є актуальною: чим старші школярі, тим частіше серед них зустрічаються ті, хто носить окуляри. Практично всі автори, які вивчають проблему шкільної короткозорості, пов'язують її з неправильним освітленням у школі.

Достатня кількість світла не тільки забезпечує нормальну життєдіяльність організму, але надає організму оптимальний життєвий тонус. Сила біологічного впливу світла на організм залежить від довжини хвилі ділянки спектру, інтенсивності і кількості випромінювання.

Як відомо, освітлення може бути природним (енергія сонячного світла) і штучним (переважно це лампи розжарювання і люмінесцентні лампи). Коли у приміщеннях є одночасно природне і штучне освітлення, говорять про змішане освітлення.

Шкільне освітлення має відповідати таким вимогам:

1. Достатність — визначається розміром вікон, орієнтацією їх відносно сторін світу, розташуванням затіняючих об'єктів, чистотою і якістю скла, кількістю і потужністю джерел штучного освітлення.

Несприятливі світлові умови створюються у випадку неправильної орієнтації вікон навчальних приміщень за сторонами світу і за відсутності якихось сонцезахисних пристосувань, особливо при надмірно збільшеній світлонесучій поверхні вікон (у випадку застосування стрічкового засклення).

Для класних кімнат, кабінетів і лабораторій (крім кабінету креслення та лабораторії біології) в школах та школах-інтернатах оптимальною є орієнтація вікон на південь, схід, південний схід. В кабінетах креслення і малювання оптимальною є орієнтація вікон на північ, північний схід, північний захід, а в лабораторіях біології — на південь.

2. Рівномірність — залежить від розташування вікон, конфігурації класного приміщення, контрастності кольорів стін, обладнання і навчальних матеріалів. Забарвлення приміщення, меблів і робочого обладнання у світлі, теплі тони при оптимальному освітленні позитивно впливає на зорові функції і працездатність.

3. Відсутність тіней на робочому місці — залежить від напрямку падіння світла (світло, яке падає зліва, виключає тіні від руки, верхнє світло є безтіньовим).

4. Відсутність сліпучості – визначається наявністю поверхонь з високим коефіцієнтом відображення (поліровані меблі, засклені шафи тощо). Нерівномірне штучне і природне освітлення з відблиском робочих поверхонь негативно впливає на зорові функції і зменшує працездатність школярів.

5. Відсутність перегріву приміщення — залежить від наявності і сили прямих сонячних променів і типу ламп. Різке сонячне світло і тривала інсоляція несприятливо впливають на стан зорових функцій і працездатність учнів.

Стабільні показники працездатності і зорових функцій забезпечуються при люмінесцентному освітленні, а не при освітленні лампами розжарювання. Освітлення навчальних приміщень сприятливо впливає на працездатність тоді, коли воно рівномірно розсіяне.

Штучне освітлення нормується або за рівнем освітлення на робочому столі, який вимірюється люксметром, або за питомою потужністю світлового потоку, яка визначається за відношенням сумарної потужності ламп до площі підлоги. Норма освітлення на робочому місці в класі для ламп розжарювання дорівнює 150 лк, у фізкультурному залі — 100 лк. Для люмінесцентних ламп ці цифри становлять відповідно 300 лк і 200 лк. Позитивний вплив на зорові функції і працездатність школярів забезпечує освітлення робочих місць, що становить 250 лк і більше.

За умови дотримання норми освітленості робочого місця в дітей і підлітків поліпшується швидкість читання. Дуже низький рівень освітлення (близько 30 лк) зменшує стійкість ясного бачення майже на 70 %, тоді як зниження цієї функції при освітленні робочої поверхні, що становить 200 лк, не перевищує 15 %. У результаті зорової, розумової і трудової діяльності гострота зору в умовах освітлення 30 лк починає погіршуватися у школярів уже після першого уроку і на початок п'ятого падає на 22 % порівняно з її рівнем на початку занять. Зростання рівня освітленості приміщень сприятливо позначається на якості роботи дітей і підлітків, оскільки у них поліпшуються не лише зорові функції, а й гострота слуху.

Природне освітлення класних кімнат, навчальних кабінетів, лабо- раторій, майстерень та інших основних приміщень вважається достатнім, коли коефіцієнт природної освітленості в найбільш віддаленому від вікна   місці сягає 1,75 - 2,0 %.  Коефіцієнт природної освітленості — величина стала. Вона не змінюється залежно від пори року та погоди і становить собою виражене у відсотках відношення освітленості (в люксах) на той  чи інший час у приміщеннях до освітленості, у той самий час на відкритій місцевості при розсіяному світлі. Максимальний рівень природної освітленості — 2000 лк. Більш високі рівні природної освітленості несприятливо впливають на зорові функції і працездатність людини.

Рівень природного освітлення класного приміщення перш за все залежить від розміру вікон. Доведено, що площа заскленої поверхні вікна у міських школах має відноситися до площі підлоги як 1:4 або 1:5. Це співвідношення називають світловим коефіцієнтом, У сільських школах, які, як правило, будують на відкритих майданчиках, коефіцієнт може бути 1:6. Крім загального освітлення, в навчальних приміщеннях повинно забезпечуватися додаткове місцеве освітлення класних дощок, столів у читальному залі тощо.

Високі квіти на підвіконні суттєво зменшують освітленість. їх рекомендують виставляти на спеціальних поличках-драбинках біля вікна або в кутку. Пил і бруд на шибках також затримують світло. Гігієністи вважають, що шибки вікон у навчальних приміщеннях слід мити не рідше 3-4 разів на рік ззовні і 1-2 разів на місяць зсередини. Брудне вікно зменшує освітленість на 50—70 %.

Особливу увагу потрібно приділяти освітленню в кабінетах інформатики і обчислювальної техніки (комп'ютерних класах). При люмінесцентному освітленні рівень освітленості повинен бути близько 500 лк. Місцеве освітлення при роботі з комп'ютерами не застосовується.

Оптимальний світловий режим забезпечується також шляхом раціонального поєднання природного і штучного освітлення, яке необхідне у похмурі дні, присмеркові години осінньо-зимового періоду. Хоча до цього часу побутує думка про те, що змішане освітлення шкідливе для очей, спеціальні дослідження цього не підтверджують. Більш шкідливо виконувати зорову роботу при недостатньому рівні природного освітлення.

Існують спеціальні пристрої, які автоматично (за допомогою фотоелементів) вмикають штучне освітлення при зниженні природного освітлення до певного рівня. Зазначимо, що досить простим, але ефективним методом оцінки загального рівня освітленості є такий: якщо учень.

 

 

 

 

 

 

 

2. Профілактика порушень зору із застосуванням тренувальних вправ для очей.

 З метою профілактики захворювання очей педагогу необхідно освоїти систему тренувальних вправ для очей й навчити цього дітей. Впра¬ви для очей розроблені з метою профілактики перевтоми і мають назву "офтальмотренаж".

Вправи виконують 2-3 рази протягом навчального дня і під час виробничої роботи, яка пов'язана з великим напруженням зору. В основі деяких вправ офтальмотренажу, які е обов'язковим складником фізкульт-хвилинки, лежить багаторазове (15-20 разів протягом 3-х хвилин) переведення погляду з дрібного (3-5 мм) ближнього (віддаленого від очей на 20 см) предмета на інший предмет, який знаходиться, як і перший, на лінії погляду, але на відстані 7 - 10 см від очей.

Інша система тренувальних вправ, включає рухи (10-15) очних яблук протягом 1,0 - 1,5 хв. за схемами накреслених геометричних фігур — по колах і еліпсах, горизонтальна лінія має довжину 58 см, а вертикальна — 46 см. Після початкових вправ роблять рухи очних яблук по внутрішньому і зовнішньому еліпсах, а потім по лівому і правому  внутрішньому колах.

Навчальну роботу потрібно організовувати так, щоб вправи, які потребують напруження очей (читання, писання тощо), не займали всього уроку, а чергувалися з іншими видами занять (опитуванням, поясненням і т.д.).

Корисно також після занять, які потребують напруження очей на близькій відстані, порадити дітям і підліткам відірватися на 1-2 хв. і подивитися в далечінь, щоб очі відпочили. Слід рекомендувати після уроків, пов’язаних з напруженням зору, проводити ескурсії в поле, ліс, сад.

Поряд із зоровими вправами, які ознайомлюють дітей із формами предметів, доцільно застосовувати вправи, що розвивають кольорові відчуття. Для цього можна використати пофарбовані в різний колір картинки, іграшки, м’ячі тощо.

У старших дітей треба розвивати здатність спостерігати і розрізняти деталі на малюнках, картинах, кресленнях. Не менш важливо розвивати й такі зорові здатності, як окомір, що досягається за допомогою рухливих ігор (з м’ячем, кулями) або вирізання з паперу чи дерева геометричних фігур, малювання тощо.

У підлітків і юнаків зорові вправи можуть бути складнішими. Для них корисні астрономічні спостереження, за допомогою яких можна досягнути значної зорової досконалості. Проте в усіх цих вправах  треба дотримуватись міри, щоб не перевтомлювати очей.

У профілактиці розладів зору велике значення має відстань від очей до верхнього і нижнього рядка на сторінці книги або зошита. Різна відстань до цих рядків (при розташуванні книги ніа горизонтальній робочій поверхні) викликає втому, оскільки форма кришталика повинна змінюватися, щоб текст можна було чітко бачити. Нахил кришки столу, який передбачається в конструкції парти (учнівського столу), полегшує роботу школяра, тому що при розташуванні книги на похилій площині верхній і нижній рядок сторінки знаходяться приблизно на однаковій відстані від очей. Куточок школяра слід розташовувати ближче до вікна. Стіл для занять потрібно ставити таким чином, щоб природне світло падало зліва від дитини, якщо вона не лівша.

До заходів профілактики захворювань очей школярів слід перш за все віднести суворе дотримання правил особистої гігієни: часте миття рук з милом, часта зміна рушників індивідуального користування, носових хустинок тощо. Суттєве значення має і харчування, ступінь його збалансованості щодо вмісту харчових речовин і особливо вітамінів. За безпосереднього впливу інтенсивної ультрафіолетової радіації або високих рівнів яскравості від освітлених поверхонь обов'язкове використання спеціальних захисних окулярів.

 

Висновки

Отже,  з  метою попередження розладів зору у дітей і підлітків необхідно усувати причини і умови, які викликають порушення рефракції, послаблення гостроти зору та інші його зміни.

Під час тривалої роботи, яка потребує напруження зору, наприклад при розляданні дрібних предметів на близькій відстані (читання, писання тощо), особливо при недостатньому і неправельному освітленні, гострота зору в дітей і підлітків може зменшуватись. Гігієна зору пердбачає достатнє і правельне природне та штучне освітлення у шкільних приміщеннях і вдома під час занять, пов’язаних з читанням, писанням, шиттям та іншими вправами, які потребують напруження зору на близьких відстанях.

Дотримання у навчально-виховному процесі середньої школи гігієнічних норм є запорукою профілактики порушення зору в дітей та підлітків, гарантією їх гармонійного розвитку і збереження здоров’я.

Профілактика травм очей у школярів включає суворе дотримання ними правил безпеки у процесі виготовлення різних виробів на уроках праці, під час проведення дослідів на уроках хімії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Бобрицька В.І. Анатомія і вікова фізіологія з основами шкільної гігієни. – К.: Професіонал, 2004. – 480 с.
2. Хрипкова А.Г. Возрастная физиология и школьная гигиена: Пособие для студентов пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1990. – 319 с.
3. Шкільна гігієна. Совєтов С.Є. та ін. – К.: Вища школа, 1971.  – 228 с.