Виховна година "Рушник в обрядах українського народу"

Виховна година

«Рушник в обрядах українського народу»

     Мета : Сприяти усвідомленню учнями народно-традиційної культури українців, допомогти зрозуміти важливість символічних оберегів в обрядах українського народу. Розвивати навички творчого мислення та прищеплювати любов до народознавства.

Два кольори оті на полотні-

Червоними і чорними нитками,

Світанок той і ті святешні дні,

Зігріті материнськими руками

Лищаються у серці назавжди...

Вчитель: Упродовж багатьох століть український народ буз зупинно творив своє, тільки йому властиве духовне середовище, наповнене своєрідними обрядами, традиціями, звичаями, ритуалами і т.д.

    „Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнають народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.”

    Українські обряди істотно впливали на життєдіяльність українського народу. Деякі обряди стали традиційними, вони виникали як взаємозв’язок  духовного і матеріального буття. Вони стали капіляром живлення національного організму крізь вікові контакти.

     У наш час український народ повернувся до своїх животоків – одностайно, щиро, не вагаючись.

   Діти! Скажіть, будь ласка, що ви знаєте про український рушник із уроків українознавства? (Відповіді дітей).

Вчитель: мабуть в ті часи кожна дівчинка, дівчина, жінка вміла вишивати рушники. Різні кольори ниточок поступово викладалися на білому полотні.

   А чи знаєте ви, що український рушник  - це не тільки краса, а й оберіг , захисник, людських душ, який наставляв на світлий і щасливий путь. Бо в ньому є така чаклунська сила, яка приносила везіння і весь час нагадувала про домівку та батьків.

  Учениця:  На рушничку вишивалися різні візерунки, орнаменти, квіти. Найпочесніше місце належало червоній калині та вербі – як символу народності, адже говорять „Без верби і калини, нема України”.

   Учень: Часто можна було зустріти на рушничках вишиванку, що символізує барвінок – до людської оселі, до городу тягнеться. Старі люди говорили, що взимку відвар барвінку пили від простуди, а влітку барвінком прикрашали святковий хліб, хату, плетуть з нього весільні букети. Цілий рік його шанують , бо вважають символом життя.

      Цвіт вишні та яблуні вишитих на рушничку – символ материнської любові.

  Вчитель (легенда):

    У народі кажуть, що Ружа (троянда) була колись красивою дівчиною. Вона, як і її сестра Мальва та Півонія лікували людей від сердечних хвороб. І прийшов якось лікуватися до них підступний , лихий, Зимовий Вітер. Дмухнув він на сестер і перетворив їх на квіти. А люди навесні висадили їх у квітник – мальву біля вікна, півонію ближче до води, а ружу до сонця. Так і ростуть сестри, своєю красою людей милують.

    У рушничку – це символи віри , надії , любові.

Учениця : А ромашка наймолодша за своїм віком. Вишиваючи її на рушничку люди переконувалися, що вона приносить не лише здоров’я, а й добробут та ніжність. А вишивають її разом з гронами калини та цвітом яблуні і вишні. Переплітають квіти і вусики хмелю – символ гнучкості розуму.

      Вчитель:  Вишивати рушник – то ціла наука, ціле дійство. Наші бабусі знали різні секрети вишиванок і при цьому наспівували різних пісень.

                     (Пісня „Вишивала дівчина вишиванку”).

Вчитель: Отже, можна сказати,що рушник став обрядовим символом українського народу, що символізував оберіг. У кожному обряді рушник мав своє значення.

1. Рушниками обладнували оселі. Кожен рушник мав свій орнамент, різні величини, характерні особливості мотивів їх укладання на площині. Вважалося, що чим більше рушників в оселі тим вона світліша, багатша, в ній панує достаток і добробут.
2. Рушник підстилали  під хліб та сіль , коли підносили його дорогій людині (гостеві), як дар усього українського народу, при цьому говорили такі слова:

„Це ми , теплом своїх долонь зігріли зерно ,

кинули в зорану землю, полили своїм потом,

зростили й зібрали врожай, спекли хліб,

щоб у достатку жили, здоровими й щасливими були! ”

Сіль - також свячена. Вручення хліба і солі на вишитому рушничкові – це символ праці й життя, любові ї добра, сердечності і дружби. Такий звичай прийшов до нас із сивої давнини.

3. Рушник, як оберіг домашнього затишку, батьки давали в дорогу своїм дітям. При цьому діти говорили такі слова:

„    Ми молоді , здорові, духом сильні,

І перед нами тисячі доріг,

Збудуєм щастя в Україні вільній,

То ж дай в дорогу мамо оберіг!”

Як правило після таких слів батьки дарували своїм дітям обереги-рушники і говорили:

„Цей рушничок уквітчаний півнями,

Нехай від зла й біди оберіга

Дає наснагу і поїть піснями,

До рідної хатини поверта!”

Вчитель:  Діти! А чи знаєте ви, яка при цьому виконувалась пісня?

                                                 (Діти відповідають)

(Виконується пісня „Пісня про рушник”)

4. Рушник є також і в обряді весілля. Під час весільного обряду після батьківського благословення, як правило, мати обв’язує молодятам руки і веде до весільного столу. Саме цей обряд символізує міцність і єдність сім’ї, спільні ї єдині рішення. А почесні гості на весіллі були перев’язані рушниками, як ті, що відповідають за створену сім’ю, є ведучими „весільного поїзду”.
5. Під час реєстрації шлюбу, вишитий рушник кладуть під ноги молодим , як символ щасливого сімейного життя. Вважали, хто з молодят перший стане на рушник , той буде  „керувати”, але ці припущення не завжди співпадали..

Вчитель: Отже, як бачимо, дійсно, рушник зустрічається у багатьох обрядах українського народу, як символ дружби, щастя, любові, життя, а основне нагадував по рідному домівку, батьків.

Дивлюсь у прийдешнє, ніби в степ,

А серце заболить – воно не камінь:

Бо пісня про рушник враз тихо зацвіте

Червоними і чорними нитками.