Виховна година " Свято Калити"

Тема: Свято Калити

Мета: Ознайомити учнів з традиційними зимовими  святами:  Розвивати вміння збирати народознавчий матеріал, черпати інформацію з книжок, журналів. Вдосконалювати вокально – хорові навички, артистичні здібності, почуття ритму.  
Виховувати любов і повагу до національних традицій та обрядів рідної України. 
 

      Зала прикрашена в українському стилі. В кутку піч, біля неї образ з вишитим рушником. Стіл застелений вишитою скатертиною.

Ведучий:

Взимку, перед Новим роком, святкували свято Калити. Її випікали з здобного тіста у вигляді сонця. Це дійство відбувалося з піснями та веселими іграми.

( В хаті господиня з дівчатами співають і місять тісто.)

Господиня:

Ось погляньте, дівчата, яку ми виробили калиту. Треба її у піч посадити, щоб впеклась.

Дівчата і господиня ( наспівують):

Гори, гори, ясно !

Спечи нам калиту красну!

Господиня:

Перед тим, як саджати калиту у піч, дорогу до неї окроплюють водою і приказують:

Водице — студенице,

Окропи калиті дорогу,

Від печі до стелі,

Щоб були ми веселі!

( Садить калиту у піч.)

Цією ж водою треба вмитися, щоб бути гарними та красивими, як наша калита.

Господиня:

Сонце заходить, а калита сходить,

Славна та ясна, на весь світ прекрасна.

Будьте здорові!

З калитою золотою!

( Вклоняється всім гостям)

Діти:

Ой, калита,калита,із чого ти вилита?

Дівчина:

Калита наша з жита сповита,

Сонцем налита,

Для красного цвіту,

По білому світу.

Дівчата беруть калиту і привʼязують її до червоної стрічки чуть вище зросту дитини. Призначають до калити вартового хлопчика пана Калитинського. Дають йому великого квача з чорної тканини, начеб то намащеного сажею.

Господиня:

Раніше люди часто збиралися на вечорниці вишивали, пряли і обовʼязково співали. Бо без пісні нема діла. Пісня, як душа народу, завжди з ним — і в горі і в радості. Сьогодні у нас свято ,то ж заспіваймо жартівливої.

Хлопці:

Дівчата, а чи готові ваші вареники? Почастуйте нас.

Дівчата: Почастуємо.

( Співають пісню « А мій милий вареників хоче»)

Господиня:

Вареників наїлися, а про калиту забули!

Ану, хто першим до калити доїде?

( Виходять бажаючі)

Господиня:

Тоді витанцюйте коня!

Проводиться гра «Калита». Господиня виносить рогач та коцюбу і ставить навхрест, так, щоб коцюба була зверху.

Господиня:

Танцюйте веселіше, але хто зачепить коцюбу, той не отримає калити.

Пан Калитинський:

А чи хтось хоче калиту кусати?

Хлопець:

Я хочу!

Пан Калитинський:

А ти хто?

Хлопець:

Я пан Коцюбинський.

Пан Калитинський:

А я пан Калитинський! Куди їдеш?

Хлопець:

Калиту кусати!

Пан Калитинський:

А я буду по писку писати!

Хлопець:

А я вкушу!

Пан Калитинський:

А я впишу!

Хлопець:

А я вкушу!

Пан Калитинський:

Ну спробуй!

Хлопчик бере коцюбу і, мов на коні,підʼїжджає до пана Калитинського, намагається вкусити . Пан Калитинський намагається вимазати квачем.

Дівчата:

А наша калита

Нам набила живота.

А тепер ми її зʼїли

І за пером полетіли.

А наша калита

Та й з маком і медом.

Йди до неї, кусай її,

Сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту,

Але не засмійся!

Гра продовжується доки є бажаючі. Гравці можуть придумувати собі інші прізвища( Коцюбенко, Коцюбовський, Коцюбко тощо)

Господиня:

Вже пора калиту куштувати.

( Грає музика.)

Ті хлопці,яким пощастило вкусити калиту, разом з дівчатами пригощають калитою всіх присутніх.