Виховна година "Велич народного подвигу"

Про матеріал

Виховна година до Дня партизанської слави.

МЕТА: розширити знання учнів про партизанський рух в Україні, героїв партизанського руху; формувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого нашої Батьківщини; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до ветеранів війни.

Перегляд файлу

ТЕМА. Велич народного подвигу

(Виховна година до Дня партизанської слави)

Т.В. Димарчук

Оформлення: репродукції картин про партизанський рух в Україні, про Другу світову війну; плакат «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України - є обов’язок громадян України» (ст. 65, Конституції України); фотографії ветеранів партизанського руху, виставка учнівських малюнків про війну.

Обладнання: технічні засоби (ноутбук, проектор, мультимедійна дошка), фонограми пісень та мелодій, портрети-, фотослайди найвідоміших керівників партизанського руху, музичне устаткування.

Музичне оформлення: записи музики воєнних років

Форма проведення: виховна година

Хід заходу

Лунає музика воєнних років, на тлі музики звучать слова

Вчитель: своїми подвигами прославили нашу Вітчизну різні покоління українського народу. На своїх плечах винесли вони тягар найстрашнішої війни ХХ століття - Другої світової. У найтяжчий час для нашої Вітчизни, 22 червня 1941 року пішли на фронт тисячі солдат і матросів, до лав добровольців ставало багато юнаків, які ледве закінчили школу. Багато з них приписували собі роки, щоб потрапити на фронт. Але були й такі, хто в суворий воєнний час боровся з ворогами в глибокому тилу, не жаліючи крові й самого життя.

Учень: щорічно 22 вересня згідно з Указом Президента України від 30 жовтня 2001 року №1020 в Україні відзначається День партизанської слави. Відзначення цього свята є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над фашизмом.

Учениця: 22 вересня, у День партизанської слави з почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам антифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі - усім, кого ми з гордістю називаємо народними месниками.

Учень: Ми не діти війни,

Лихоліття страшного не знаєм.

Із книжок про війну, про бої читаєм.

Ми не діти війни,

Ми дітьми її пітьми не були.

Ми у мирі, у щасті, у тиші росли.

Але пам’ять про те, що творила

Кривава війна,

В наших душах ожива.

Вчитель: другу Світову війну називають всенародною. Безумовним підтвердженням такого визначення є широкий розмах партизанського руху та героїзм патріотів-підпільників, які зробили свій неоціненний внесок до перемоги над фашизмом. Партизани та підпільники у період війни працювали в тилу, виявляли таємну інформацію про ворога,шпигували, вирішували воєнні задачі, які ставили перед ними командування армії. Вони мінували залізничні дороги, по яким ворог переправляв свої війська, підривали фашистські заводи, на яких виготовляли воєнне оснащення: зброю, техніку і т.п. Таким чином партизани зробили неоціненний внесок у велику Перемогу над фашизмом, відновленням історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали. Це – свято людей сильних духом і з чистою совістю, котрі не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.

Лунає музика воєнних років, на тлі музики звучать слова

Учениця: Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу Землю й долю навалилась

Тремтять гармати, б’є на сполох дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить країна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари

Синів, дочок благає: - захистіть!

Страждає в муках Україна мила.

І піднімається з глибин століть

Непоборима, нездолана сила

Вчитель: упродовж перших днів війни ворогам вдалося захопити значні території. На окупованих землях ворог будував системи всебічного матеріально-технічного забезпечення своїх військ, намагався широко та якісно використати захоплену радянську інфраструктуру та примусити населення до покірної рабської праці.

Ураховуючи нерівномірність розгортання партизанського руху, 11 листопада 1942 року Державний Комітет Оборони прийняв спеціальну постанову “Про партизанський рух на Україні”, у якій особлива увага зверталась на розвиток партизанського руху в правобережних областях республіки, де проходили надзвичайно важливі залізничні та шосейні шляхи, створення обласних оперативних груп, покращення організації зв’язку, підготовку партизанських кадрів, матеріально-технічне забезпечення партизан.

Учень: на виконання цієї постанови партизанський загін під командуванням О.Сабурова восени 1942 р. здійснив рейд з Брянських лісів на Правобережну Україну. Відстань у кількасот кілометрів партизани подолали протягом місяця, форсувавши при цьому Десну, Дніпро і Прип’ять. Тільки в дні рейду загін О.Сабурова розгромив фашистські гарнізони в 6 райцентрах, зруйнував 29 залізничних і шосейних мостів, провів роз’яснювальну роботу серед населення, внаслідок чого чисельність з’єднання наприкінці рейду зросла. Згодом сабуровці спільно з партизанами загону С. Ковпака, загонами з Житомирської і Рівненської областей та білоруськими партизанами утворили в Поліссі вільний від фашистів край, який охоплював 14 районів з населенням 200 тис. чоловік.

Учениця: За мене, за тебе, за всю Батьківщину,

Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,

Боровся з фашизмом, тоді партизанив

І ворога нищив героєм незнаним.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим!

Учень: у роки війни в тилу вермахта діяло більше 6 тисяч артизанських загонів і підпільних груп загальною кількістю близько 1 млн. людей. Приблизно, кожний п’ятий із них був удостоєний державних нагород СРСР, а 223-м були присвоєні звання Героя Радянського Союзу.

Понад п'ятсот з'єднань та сотні загонів і груп народних месників діяли в тилу ворога. Яскравою сторінкою тієї боротьби були дії партизанського з'єднання Олексія Федорова. Велику роль у розгортанні партизанського руху проти окупантів зіграли рейди Сидора Ковпака. У 1941-1942 роках з'єднання Ковпака здійснило рейди в тилу ворога по Сумській, Курській, Орловській та Брянській областях. У 1942-1943 роках - по Волинській, Житомирській, Київській, Гомельській, Пінській, Рівненській областях. 12 червня 1943 року почався легендарний Карпатський рейд.

Вчитель: минають роки, відлітають у вічність. Багато часу минуло з тієї тривожної ночі, коли замовкли останні постріли, прийшов мир, за який заплачено ціною життя мільйонів людей. Усе далі відходять ті грізні роки, але не згасає пам’ять про тих, хто віддав заради Перемоги життя. Ми ніколи не забудемо героїв партизанського руху. Вшануймо хвилиною мовчання пам’ять про тих, хто віддав своє життя за нашу рідну землю.

Хвилина мовчання

Мелодії ”Журавлі” , муз. Я. Френкеля, сл. Р. Гамзатова,

учениця читає вірш

Учениця: Було це давно…

В ту сувору годину,

Як кров'ю вмивалась

Земля України.

Вставали на сході

Заграви червоні,

Було три сестри в партизанськім загоні.

Три сестри-близнючки -

Їх, навіть, бійці не могли розрізняти:

Всі троє чорняві, всі троє пригожі,

Одна до одної, як в пісні похожі,

А дні ті були… Не забути ніколи і досі:

Чужі ешелони летіли з укосів.

То плата фашистам за чорні руїни,

За сльози Вкраїни, за кров України

І ось коменданту донеслися вісті:

Піймало гестапо розвідницю в місті.

Якесь там дівча молоде та зелене.

- Ану, приведіть її зараз до мене.

І ось вони руки тоненькі дівочі,

Та чорнії брові, та карії очі.

-Це ти партизанка?

-Це я - партизанка.

-А ну ж бо розказуй усе до останку .

А ні, так дорога одна - лиш до бога.

Мовчить... не каже нічого,

Її катували од ранку й до ночі,

Їй руки ламали, їй душу виймали.

Мовчала, мовчала, нічого не знала.

І от на світанку перед тим, як розстріляти,

Спитав комендант:

- А як тебе звати?

Відкрились уста її лиш на хвилинку,

І чує гестапівець: Я- Україна!

Стояли берези понурі та голі,

Її розстріляли у чистому полі.

Та знов опадають кривавії роси,

І знов ешелони ідуть під укоси,

І знову пожари від ранку й до ранку,

І знову впіймали нову партизанку.

Немов хто в окріп коменданта укинув:

Стоїть перед ним кароока дівчина,

Як та кароока, як та темнокоса,

Вірьовками зв'язана, бита та боса.

Стоїть перед ним непокірна дівчина.

І каже гестапівцям : Я - Україна!

Стоїть і сміється: Нізащо не згину!

Цей сміх коменданта дратує та бісить,

Кричить комендант: Негайно повісить!

Він сам їй вірьовку на шию накинув.

Він сам її вішав - оту Україну.

Та знов опадають кривавії роси,

І знов ешелони летять під укоси,

І знову пожари од ранку й до ранку,

І знов до останньої б’ється краплини

Моя Батьківщина, моя Україна.

Осінньої ночі в село над Сулою

Орли – партизани ввірвалися з боєм.

Наляканий німець схопився з постелі.

Тікати... куди? Хоч дерися на стелю.

І чує він кроки дівочі на ґанку,

Це йде з автоматом сюди партизанка.

Жах заповзає у душу зміїну,

Він знову побачив живу Україну.

Оту ж карооку, оту ж темнокосу,

Він падає в ноги, пощади він просить.

-Ні, смерть, тобі кате! За смерть, за руїни!

Ти бачиш, розбійнику, Я - Україна!

Було це давно... В ту сувору годину,

Як кров’ю вмивалась земля України.

Вставали на сході заграви червоні,

Було три сестри в партизанськім загоні.

Ми пам'ятаєм вас.

І через гони літ

Ми будемо за вас

свій отчий край любити

І на землі своїй лишати добрий слід.

Ніхто не зупинить історії хід -

Будує свій дім Україна.

І стверджує нині і захід, і схід,

Що ми є велика родина.

Любіть Україну, вона в нас одна,

Другої немає й не буде,

Любіть Україну, як матір, щодня,

Тоді вона й нас не забуде.

Любіть Україну, всім серцем любіть,

Священную матір - Вкраїну,

Як предки великі її бороніть,

Кохайте її до загину.

Не забути ніколи і досі:

Чужі ешелони летіли з укосів.

То плата фашистам за чорні руїни,

За сльози Вкраїни , за кров України.

(Автор невідомий)

Вчитель: ми не повинні забувати про тих людей, які пройшли крізь найскладніші випробування, відстояли право людей на свободу, врятували нашу країну та світ від нацизму. У День партизанської слави ми з великою вдячністю говоримо про мужність, стійкість та самовідданість. І ми вшановуємо всіх тих, хто подарував майбутнє нам та нашим нащадкам.

Мільйони українців пройшли крізь це пекло і не скорилися. З почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам нтифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі – усім, кого ми з гордістю називаємо народними месниками.

Учениця: У братських могил батьки і брати,

Вам чути цю траурну тишу.

Нам ваші окопи, дороги, фронти

Вогненними лавами дишуть.

У битвах полеглі,

Вас пам'ять розбудить.

Ніщо не забуто. Ніхто не забутий.

Пошани й жалоби хвилина настала.

Вчитель: згадуючи таких людей і доблесні їхні справи, маємо завжди пам’ятати, що партизанський рух, як і все пов’язане з минулою війною – це вічно жива історична пам’ять, яка повинна вчити повазі до минулого та виховувати почуття патріотизму не гучними гаслами, а ділом. Закінчуючи нашу розмову, хочеться нагадати всім слова: «Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те що вона своя». Сподіваюся, що ви діти, будете справжніми захисниками своєї Вітчизни.

Список використаних джерел

1. Вєдєнєєв Д. П'ятий Український фронт. До 70-річчя партизанського руху [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/09/22/55820/

2. Сироватка Р.М. Ніхто не забутий, ніщо не забуте…: Музично-літературна композиція // Позакласний час. – 2001. – № 13. – С.44.

http://www.yrok.net.ua/load/vikhovna_robota/do_dnja_partizanskoji_slavi/256