Тема. Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі.
Мета: ознайомити учнів з традиціями рідного краю; розширити уявлення про вишиванку, як вид мистецтва, про її значення у житті українців; виховувати любов до національних традицій, до краси і гармонії навколишнього світу; повагу до старшого покоління, шанобливе ставлення до праці; почуття національної гідності.
Вчитель. Доброго дня всім, хто тут зібрався нині! Слайд 1
Доброго дня всім, хто в гості завітав!
Доброго дня, великій цій родині!
Шановні гості, ми вітаємо вас!
Діти.
Україно моя мила, Україно,
Моя рідна земле, матінка єдина.
Твої роси моє личко умивають,
Твої вітри мої коси розплітають,
Твої діти рідну землю
Вишиванками прославляють.
Україно, одінь вишиванку,
Пригадай, як колись було.
Ії гордо носило місто,
І пишалося кожне село.
Україно, носи вишиванку,
В будні і свята носи.
Бо ніде не знайдеш більше в світі
Неповторної диво краси.
Я рідний край та мову солов’їну
У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.
Вишиванка – символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
Вишиванка – дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Прадідів пророчий заповіт.
Вишиванка – писанка чудова,
Звізда ясна, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова,
Думами дорога через степ.
Вчитель. Любі гості, щиро запрошуємо Вас полинути в прекрасний світ народної вишиванки, щоб дізнатися більше про наші традиції, обряди, культуру та історію нашого народу. Слайд 2
Пісня-відео «Україно моя-вишиванко…» (танець)
Слайд 3
Вчитель. Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи одержали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну й порядок, поляки – здатність до торгівлі, італійські діти – хист до музики… Обдарувавши всіх, Бог раптом побачив у куточку дівчину. Вона була одягнена у вишиту сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок із червоної калини. І запитав її Бог:
Дівчина хотіла йти, але Бог зупинив її.
Прийняла з вдячністю дівчина божий дар і відтоді славиться Україна своїм працелюбним і співочим народом та мистецтвом –вишивки.
Відео «Це наше і це твоє»
Вчитель. Споконвіку українські жінки та чоловіки шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Бо вірили, що вона захищає людину від усього злого. Вважається, що сорочка, яка прилягає до тіла, є провідником магічної сили, яка є у людині. А водночас – це і оберіг.
Вишиванка — краля!
Пишна, загадкова.
Означає кожна
Ниточка в ній слово.
Перша вам розкаже
Про тепло долоні,
Що стелила рясно
Хрестики червоні.
Друга нитка — чорна
Жалібно озветься
Про дівочі сльози,
Материнське серце.
А зелена скаже
Про долю-стежину,
Що проклала мати
Голкою дитині.
Жовта проголосить
Про величність сонця,
Про життя багатство,
Про рясне колосся!
Голубий моточок
Стиха прошепоче
Про волошки в полі
Та кохані очі.
Не важливий колір —
А важливе слово.
Вишивай не хрестик,
Вишивай розмову.
Слайд 4
Пісня Бабусина вишиванка
Вечорами довгими не спала,
А бувало навіть до зорі.
Трепетно бабуся вишивала
Хрестики на білім полотні.
Зацвіли фіалочки барвисті
і троянди білі пелюстки
щоб онучці вроду чисту-чисту,
принесли бабусині нитки.
Бабусина вишиванка-дарунок на все життя
щоб квітли мої світанки мережкою вишиття.
Нехай кольори веснянки мене бережуть від бід.
Бабусина вишиванка, мов долі моєї цвіт.
Ця сорочка, наче берегиня,
Моїх перших мрій і сподівань.
Я пишаюсь нею у родині
Радо одягаю без вагань.
Хай твої, бабусю, щедрі руки ,
Бог благословляє кожен день,
Щоб росли здоровими онуки
І співали сонячних пісень.
Бабусина вишиванка-дарунок на все життя
щоб квітли мої світанки мережкою вишиття.
Нехай кольори веснянки мене бережуть від бід.
Бабусина вишиванка, мов долі моєї цвіт.
Слайд 5
Вчитель. Здавна сорочці приписували магічну силу. Вона була оберегом, захисницею здоров'я. Про українську вишиту сорочку складено чимало легенд, пісень, написано багато віршів. Розмаїта кольорова гама українських народних вишиванок. Які кольори ви зустрічали на них?
Діти разом. Чорний, червоний,…
Вчитель. Так, молодці! Але переважають два кольори – червоний і чорний. Діти, а з чим асоціюється червоний колір?
Діти разом. Любов, кров, кохання, троянда, мак, калина…
Вчитель. Так, дійсно! Червоний колір – це колір життя, любові, сонця, здоров’я… А з чим асоціюється чорний колір?
Діти разом. Журба, сум, горе, смерть, ніч, земля….
Вчитель. Молодці! Чорний – це земля, журба, сум, горе, смерть. Червоне і чорне, радість і смуток, весілля і печаль. Ці почуття в житті пов’язані. Хоча однозначного тлумачення символіки кольору в народній вишивці немає. Адже і святкові вироби часто вишивали в різних місцевостях чорними нитками.
Саме про значення вишиванки та її кольори розповідає нам відомий український письменник Дмитро Павличко.
Вчитель. Узори вишивок були не лише простими прикрасами, але оберегами, які захищали від злих духів, хвороб, різних напастей.
Рано-вранці, на світанку,
Вишиваю вишиванку.
У зеленім житі
Буду ворожити.
Попрошу у неба
Солов’їний щебет.
Попрошу у квітки
Чарівної нитки.
Тоненької, шовкової,
Нитки кольорової.
Полотном біленьким
Вишию рівненько
Голосну сопілочку
І вишневу гілочку,
Пташечку, калину,
Маму і дитину.
Вийся-вийся, голочко,
Вишиваю долечку.
Візерунок рясно –
Буде доля красна.
Слайд 6
Вчитель. Вишиванням споконвіку займалися жінки. Цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.
Вишила мати сорочку,
На свято вдягнула на дочку.
Шила вона, вишивала,
Пісні українські співала.
Бажала їй світлої долі,
Здоров’я та щастя доволі.
Троянди на грудях розкрились,
Мов зорі на небі з’явились.
На рукавах – намистинки,
Розсипались грона калинки,
Матусю щоб не забувала,
Та землю свою шанувала.
А на подолі скромненькі,
Ростуть незабудки синенькі,
Щоб працьовитою доня зростала
Та рід український свій пам’ятала.
Пісня про вишиванку мама
Слайд 7
Вчитель: Майже кожна область, кожен регіон, часто і окремі села, від матері до дочки передавали свої узори. Тому за кольором , орнаментом вишивки завжди можна визначити місце її виготовлення. Здебільшого в Україні переважали вишивки червоними та чорними нитками. Вишиванням займалися кожну вільну хвилину, на вечорницях і вдосвітках, довгими осінньо-зимовими вечорами.
Починаючи з 2006 року в третій четвер травня на Україні святкують День вишиванки. В цьому році ми будемо святкувати День вишиванки 17 травня
Є на вишиванці розмаїті квіти —
Це ж Україна наша перлами розшита.
Є на ній і гори, є на ній долини,
Все, що є найкраще на Вкраїні милій.
Є на ній і півники святкові,
Є на ній і квіти малинові.
Синя нитка — птиці прилітають,
А червона — квіти розквітають.
Листя вишиванки зеленаве,
Голуб із голубкою — до пари.
Щоб любов до краю розквітала,
Слава України не пропала.
Вишивали прабабусі руки,
Щоби пам'ятали внуки і правнуки.
Щоби своїм дітям в пам'ять передали,
І щоб рідну землю завжди шанували.
Матінко Небесна, на руках із Сином
Від біди й недолі збережи Вкраїну,
Від рук загребущих, лиха і напасті,
Щоб як вишиванка розквітало щастя.
Вчитель. Ми впевнені, що в невичерпній скарбниці духовної культури нашого народу буде і надалі розвиватися винятково важлива її частина – вишиванка, адже з нею пов'язана вся багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки, радість і горе, його перемоги і поразки, сподівання на майбутнє.
А ось цей додатковий елемент вишиванки нехай завжди нагадує вам рідний край, батьківську оселю, тепло материнських рук, адже вишиванка - це духовний символ українського народу.
Відео про українську вишиванку