Виховна година "Здоров'я природи - здоров'я людини".

    На сьгодні в Україні проблема смітників – одна з найважливіших і найактуальніших серед проблем забруднення навколишнього середовища. Ця проблема настільки нагальна не тільки в Україні,а й у всьому світі, що навіть з’явився такий вислів «відходи беруть нас за горло». Дехто вважає, що нічого не трапиться, якщо кинути папірець, недопалок чи порожню пляшку прямо під ноги, але насправді ми бачимо навколо жахливі сміттєзвалища. По тому, як людство ставиться до проблеми сміття можна судити наскільки суспільство цивілізоване.

     Гостро постала проблема засміченості і у нашій країні. Гори сміття все ростуть і ростуть. Україна ризикує потонути у відходах, яких на сьогодні накопичилось понад 35 млрд. тонн, а площа сміттєзвалищ  складає вже понад 165 тис. га, що приблизно в 5 разів більше за площу держави Мальта. Під цілими горами сміття вмирає земля на якій можна було б вирощувати хліб та сади, а підземні води забруднюються настільки, що стають непридатними для пиття. В той же час з економічного обороту виводяться мільйони тонн різних матеріалів, які могли б використовуватися як вторинна сировина, зберігаючи значні природні ресурси. Люди сьогодні стурбовані тим, що небезпечні речовини зі сміттєзвалищ можуть потрапити до грунтових вод чи в атмосферу, створюючи проблеми для майбутнього.

     Окрім звалищ, що є офіційними, за які відповідають певні служби існують так звані стихійні. Неодноразово ми бачимо їх за містом і навіть у місті, у дворах чи лісопаркових зонах. Сміття розкладається просто неба, отруюючи повітря, воду і землю. Багато людей навіть не здогадуються, яка частина того, що вони використовують, стає відходами. Розумне використання ресурсів має увійти у повсякденну звичку. Статистика говорить, що звичайна сім’я викидає щоденно близько 5 кг сміття. Звичайне сміття оточує нас скрізь: воно під ногами, в лісі, в кущах, в річках і морях, під нашими вікнами. Екологи називають проблему засміченості екологічною катастрофою. Якщо не приймати ніяких мір, сміття скоро поглине нашу цивілізацію.

      Якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю побутових відходів Україна не відстає від середньоєвропейського показника. Поступово наша країна перетворюється на смітник Європи. Щороку накопичується близько 10 млн. тонн сміття, близько 160 тисяч гектарів землі в Україні зайнято під смітники (це близько 700 смітників, що існують в кожному місті або селі). Замість того, щоб приносити прибуток і без того небагатій країні, мільйони тонн відходів отруюють землю, воду, повітря. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в Україні, без перебільшення, наближається до критичної, адже переробкою відходів у нас займаються на дуже низькому рівні. Надію вселяє той факт, що ще років 15—20 тому ситуація в більшості країн була приблизно такою самою, як сьогодні в Україні: відходи в основному відправляли на смітники, полігони для поховання або спалювали. Людство дійшло висновку, що потрібно принципово змінювати підхід до побутового сміття як такого. Переоцінка цінностей сталася на початку 80-х років ХХ ст., коли розвинені країни зрозуміли, що стосовно відходів метод «як з очей, так і з думки» проблеми не вирішує.

Ти забув про мене

Ти не згадуєш про мене.

Як завжди десь постійно біжиш

Заробляєш гроші і не згадуєш,що поруч є я.

Не подумаєш про мене,

Не спитаєш,як у мене справи?

Як я себе почуваю?

Чи може мені щось потрібно?

Продовжуєш брати все, що тобі необхідно.

І навіть не скажеш дякую.

Ні, звісно, мені не шкода.

Бери скільки забажаєш.

Все моє твоє.

Ти навіть і не уявляєш,

Як біль розриває мене кожну секунду.

Як кровоточать мої рани.

А ще зовсім не давно

Я була красунею.

Ти зовсім цього не визнаєш.

Але причина моєї передчасної старості ти.

Але я не тримаю на тебе зла,

Як мати турбуюсь про свого сина.

Я прагну турбуватися про тебе.

Захищати, зігрівати, оберігати.

Тому, що я любила тебе,

Люблю і завжди буду любити.

Сумно, що ми ніколи не зрозуміємо один одного.

Ти, людина. Я – природа.

Подумай про мене.

Доки ще не пізно.