Виховна робота для учнів 8 класу

 

 

 

 

АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

( Виховний захід для учнів 8 класу,  української молоді «Звичаї нашого народу»)

 

Мета: Розширити знання учнів про календарно-обрядові свята України. Прищеплювати інтерес до історії, культури, традицій і звичаїв українського народу, щоб традиції мали продовження на покоління.  Залучати учнів до пошукової, науково-дослідницької, краєзнавчої роботи. Вдосконалювати мовну культуру учнів.
Виховувати почуття патріотизму, шанобливе ставлення до історичного минулого.
Обладнання: Образи святих, оберіги, українська піч, посуд, вишивані рушники, національні костюми

 

ХІД ЗАХОДУ

                        Під тиху  мелодію та відео про Україну

 В-1: Україна. Багата і щедра наша  земля своїми полями, лісами, ріками і дібровами. Земля уквітчана квітами, закосичена зеленню. Золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою палку любов до краю, де народилися і живуть.  Україно, ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт,  співучий, дзвінкоголосий.

В-2: З давніх-давен линули по світу слова, про щирий і  працьовитий народ, багатий  на хліб і пісню. Знати, берегти і передавати кращі народні надбання, берегти і шанувати історію своєї держави, свою національну сутність - основне наше завдання. У глибини століть сягає наша  історія. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти  до української спадщини повертається до традицій свого народу.                                                                                                                                                       В-1: Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…

 В-2:  Андріївські вечорниці – одна з найцікавіших українських традицій, що крізь віки дійшла до нашого часу. День святого Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. За старовинними літописами саме він приніс слов’янським народам християнство, апостола Андрія Первозванного вважають не лише покровителем Української церкви, а й шанують як засновника Києва.

В-1: Це свято вважається парубочим, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Кожного з нас цікавить майбутнє? Коли вийде заміж? Яким буде чоловік? Чи буде шлюб щасливим? Ці питання є улюбленими на дівочих посиденьках. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя

В-2: Готувалися до святкових вечорниць гуртом. За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили... Як правило, вечорниці проводилися в оселі шанованої в селі жінки, яка повинна була наглядати за молодими людьми. Ще заздалегідь молодь зносила до однієї господині борошно, крупи, сушені яблука та груші. Господиня ж готувала своїм гостям вечерю.

В-1:   Першими, ще до заходу сонця, збиралися дівчата, аби встигнути до приходу хлопців приготувати спільну вечерю і, найголовніше, спекти Калиту (Калету, Короля) – круглу пшеничну паляницю з отвором посередині чи збоку. Кожна з дівчат місила свою невеличку частинку, замовляючи її на коханого, а потім ці шматочки клали до спільної діжі, додавали родзинки, сушені вишні, горіхи і ліпили Калиту.

 В-2: Ще у  нашого народу  здавна є традиція така – воду брати з чистої криниці. Муку з ярої пшениці руками добрими замісити і гостей на свято запросити.
В-1:  Отже, нехай сьогоднішній вечір ще раз запевнить вас, дорогі друзі, у розумі, мудрості, щедрості, гуморі нашого талановитого народу.
Разом: Щиро запрошуємо вас на Андріївські вечорниці.

 

Дія 1

 

Господиня. Уже й зірки на небі посходили, і місяченько світить, а дівчат десь немає, і хлопців не чути, лише вітрюган завиває. А що, як не прийдуть? Яка ж то мати відпустить свою дитину в таку негоду? А було колись: сніг мете, мороз тріщить, а ми йдемо, бо долю нашу лише в цю ніч, раз на рік можна відгадати. От і кажуть у народі: “Як Андрія наступає, дівка долю виглядає!”
Дівчата. ( Дівчата співають. Заходять до господи, в руках тримають оберіги з  ялинових гілок, засушених квітів, снопом. )Ой у вишневому садочку там соловейко щебетав. Віть – віть, тьох – тьох – тьох. Ая-я-яй. Ох – ох – ох. Там соловейко щебетав.

Дівчина 1.  Добрий вечір вашій хаті!

Дівчина 4. Уклін господині!

Дівчина 5. Чи веселі вечорниці у нас на Вкраїні?

Господиня. Веселі, дівчата, веселі! Доброго й вам вечора. Заходьте. Аби щастя було в хаті, щоб усі були багаті!

 Дівчина 2. Аби було любо й мило!

Дівчина 3. Щоб усі були щасливі!

Господиня. Щож, дівчата, до роботи. Прибирайте хату.

Дівчата. (Одна  квіти чіпляє, інша стіл готує, прикрашають рушниками)

Співають     Ой, Андрію, Андрієчку,

  Дай же мя ти надієчку.

  Ой чи любить , чи кохає.

  А чи може другу має

  Мій Василь – Василечко

  Ой чи любить, чи кохає,

  Чи мене вже забуває

  Мій Василько – Василечко.

                                                                       

Господиня. Не гоже сьогодні сумувати, дівчата. На Андрія радіти треба і на долю свою ворожити.

Дівчина 1, 3. А як, тітко? Як?

Господиня. Чобітьми. Знімайте чоботи.

Дівчина (2) Я зніму. І я!

Господиня. А тепер переставляйте чобіт до чобота та йдіть до порога. Яка першою дійде, та заміж раніше полетить.

Дівчина 2. Ой, дівчата, це наче я буряки сапую. (Ідуть до порога. Одна з них зі сміхом повертається і говорить. Що перша дійшла)

У цей час. Дівчата сидять на лавці.

Дівчина 4. А мені бабуся розказувала, що на тарілках раніше ворожили. Покладуть під тарілку перстень, ключ, ляльку та квітку.  Як хто ключ витягне – скоро заміж піде, квітку – ще в дівках походиш, перстень – свати прийдуть, а ляльку – коханий зрадить.

Дівчина 5. Пхе. Не хочу я такого ворожіння. Зле воно якесь. Сьогодні ж святий Андрій Первозванний народився. Тільки добро повинно бути скрізь.

Господиня. Щось забалакалися ми, дівчата. Пора балабушки пекти. Що там кожна з вас принесла?

1. Я борошна принесла
2. А я молока!
3. Дівчата , дріжджі принесли?
4. Де у вас, тітко, полумиски?

2. А макітра? Чи, моʼ, у мисці місити?

Господиня. Усе є, дівчата. Усе – все, щебетухи. Йдіть уже по воду,  а я опару приготую.

      (Дівчата  йдуть по воду до криниці, а там хлопці)

 

 Дія ІІ

Заходять хлопці, розмовляють

Xлопець  1. Бе - бе - бе! Я бідненьке козеня, хочу до оцієї дівчини додому. Бе - бе- бе! (Намагається відігнати дівчину уявними рогами)

                        

 

Xлопець 2. Піди - піди. Там дядько тобі кожуха швидко скине. Чи неправду я кажу, Тетяно? У твого батька, видно, повно кочерг, щоб хлопців відганяти.

Хлопець 3.  А що, як ми йому сьогодні ворота у річці покупаємо? Чи може воза поцупити? Кажи, хай стережеться. (Сміються)

Жартують.

Хлопець 2. (до уявного дядька) Дядьку Тарасе. А, дядьку Тарасе. Пустіть до мене Тетяну гуляти

Хлопець 3- дядько.  Не пущу.

Хлопець 2. А я вам пісеньку заспіваю.

Хлопець 1 (вдає із себе дівчину) І мені заспівай.

Хлопець 2. Іди, Тетяно, не заважай чоловікам розмовляти.

Хлопець 3 – дядько. Заспівай.

Xлопець 4. Заводьмо, хлопці!

Як служив же я у пана та й першеє літечко, літо

Заробив же я у пана курочку за літо, за літо.

А та курка - чубатурка по городу ходить та й ходить,

Курчаточок водить та й водить...

Ой служив же я у пана та й друеє літечко, літо

Заробив же я у пана качечку  за літо, за літо.

А та качка – дрібно скаче, а та курка- чубатурка по городу ходить та й ходить,

Курчаточок водить та й водить...

            ( Сміються. Хлопці виходять)

 

Дія ІІІ

Дівчина 5.    А ми калиту місили,

  З усіх криниць воду носили,

  А балабушки місили –

  З річки воду наносили!

Дівчина 1. Ой, дівчата, сьогодні якби вечір кінця - краю не мав. Стільки всього встигнути треба.

Дівчина 2. А давайте поворожимо. Дайте, тітко, очіпок і стрічку.

             (Накривають мисками на столі очіпок та стрічку.

Дівчина3. Хто очіпок обере,  то скоро заміж вийде

Дівчина 4. А як   стрічку знайдете – дівування.

Дівчина 1. Ой! Очіпок, очіпок!

Дівчина 2. І в мене очіпок. Аби тільки благополучно заміж вийти!

Дівчина 3 А я ще погуляю, подруженьки.

Дівчина 4. Це й мій суджений десь забарився.

Дівчина 1. Нічого. Ось зустрінемо їх, суджених наших, так вони за все нам відплатять. (сміються)

(ПІСНЯ)

Господиня. Вже й балабушки спеклися. Робіть свою позначку. Викладайте на рушник.

Дівчина 1. Я свою балабушку позначу стрічечкою.

Дівчина 2. А я квіточкою.

Дівчина3. Я ниточку намотаю

Дівчина 4. Я перлину ввіткну

Дівчина 5. Ой, а мені як позначити? А ніяк. Моя непозначена буде! От!

Дівчина 3. Тітко, впускайте собаку!

( Розкладають на підлозі на рушнику балабушки, впускають СОБАКУ, та яку з'їсть, яку в куток занесе. Дівчата виглядають, перешіптуються)

Дівчина 1. Мою найпершу з'їв. Пришле Микола старостів. Скоро надівати мені очіпок.

Дівчина 2 Боже, а чию це в куток заніс? Так і доля занесе в далекі краї, у невідомі села...

Господиня.  Ану гляньте, надкушених нема? Бог милував і в цьому році наших дівчат від неслави

Дівчина 3.І мою балабушку зжер. Скоро кінець гулькам, подружки

                                            Співає

Якби я мала крила орлині

Якби я вміла літати

То полетіла б у край далекий

Свого милого шукати.

Лечу я нічку, лечу я другу,

Свого милого не бачу

Ой сяду, сяду в вишневім саду

Сяду та й гірко заплачу.

Дія ІУ

                        Зʼявляються хлопці з різних вулиць

                            

   Дівчина 1. А ви що тут робите?

Хлопець 1. До дівчат прийшли

Дівчина 2. Чи вам своїх мало?

Хлопець 2. А в нас на Андрія гадали дівки, щоб не лишали їх парубки.

Хлопець 3. А ми всі ходили в сусіднє село, щоб нашим дівкам заздрісно було.

Хлопець 4. По всіх селах маємо дівчат, а у наших із-за тину лиш носи стирчать. Отепер і до ваших прийшли.

 Дівчина 3.Хто то там дзявчить?

 Хлопець 6. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. На нашу вулицю просяться.

Дівчина 4. Не пустимо до хати. Бо вас дуже багато.

Хлопець 2- А що ви нас боїтеся?

Дівчина 3.Ось візьмемо рогатини, та полатаємо вам спини.

Хлопець 5. А давайте силою мірятися. Хто сильніший, той і гулятиме сьогодні на вулиці.

Господиня. Дівчата, ви тут сумуєте, а там ваші хлопці силою міряються.

Дівчина 3. А давайте, хлопці, хто більше гирю виважить.

(піднімають щось важке під рахунок.)

Хлопець 1.  А на плечах мірятися – не страшно?

(плечима виштовхують один одного з кола.)

Хлопець 2. Тітко, дайте рушника довгого. Чи пояса. Перетягувати будемо.

Дівчина5. Що ви , хлопці, між собою силою міряєтеся. А про нас, дівчат, і забули.

Хлопець 6. Точно! Ану йдіть, дівчата, будемо присідати з вами.

Хлопець 4. А тепер давайте в коників пограємо. Хто першим шапку зібʼє, той і переможець

Перериває гру Стецько.

Стецько. А мені батько казали: не ходи на вулицю. А тут он як весело. Хлопці, і мене покатайте!

Хлопець 2. Стецю, малий ще, не виріс.

Дівчина 4. Та він як і виросте, так не порозумнішає!

Стецько. Я вже дорослий. Я вже й женитися ходив.

ДІВЧАТА, ХЛОПЦІ.  Та ти що? Ану розкажи!

Стецько. Йшов я до Меланки женитися

Та попід городи.

Замотався в гарбузи та наробив шкоди.

Як почали старі баби кочергами гнати,

То я мусив штани дерти й гарбузи латати.

А ходив я до Параски через перелази,

То якась біда ударила по штанях три рази.

Я кричу: «Рятуйте, люди! Чого біда хоче?»

А мені від перелазу: «Не ходи поночі»

Як ходив я до Оксани, мене курка стріла.

Якби палки не було, точно мене б зʼїла.

Коли чую – вечорниці. Кажуть – будуть паляниці.

Я зібрався та й пішов. І усіх вас тут знайшов. (з широкою посмішкою)

Господиня. Ох і Стецько. На ось тобі балабушок. Сідай, пригощайся.

Хлопець 2. Ну що, дівчата, гарно ми вас розвеселили?

Хлопець 5. А ви, хлопці, залишайтеся з нами. Вулиця широка. Усім місця вистачить.

Хлопець 7. Тоді з нас гостинці і музики. Гайда за музиками, хлопці! ( ВИХОДЯТЬ)

Дівчина 5. А давайте ворожити на крайках і поясах!

Усі. Давайте.

Хлопець 2. Побачимо,чий пояс першим впаде, у того й весілля першим буде.

Хлопець 3. Та чого його гадати. У Свирида. Він уже до Килини сватів заслав.

Дівчина 2.  У Килини!

Хлопець 4. Точно у Свирида

Господиня. Не засмучуйтесь, дівчата й хлопці, ви такі молоді, вродливі, усі поодружуєтеся, та не в один час. А чи не пора калету кусати?  ВИНОСИТЬ КАЛЕТУ   

( ГРАЄ МУЗИКА)

Калета - великий корж із білого борошна. Печуть її всі дівчата разом. Тісто солодке, з медом, зверху оздоблене сухими вишнями. Калета засушена " на сухар". Посередині дірка, щоб підвісити на стрічці.

Хлопець 1. Я буду Калетинським. Дайте мені квача.

Дівчина 2. Я буду мазницю тримати.

Xлопець 3. Дайте, паньматко, кочергу чи рогача. Коцюбинським буду

( Сідає на неї, їде до пана Калетинського, що стоїть із квачем у руці та калетою.)

 КАЛЕТИНСЬКИЙ. Я, пан Калетинський, запрошую пана Коцюбинського калету кусати.

КОЦЮБИНСЬКИЙ. Добрий вечір, пане Калетинський.

КАЛЕТИНСЬКИЙ. Добрий вечір, пане Коцюбинський. Куди їдете?

Коцюб.Їду калету кусати.

Калет.А я буду по писку писати.

Коцюб.А я вкушу.

Калет. А я впишу.

Калетинський . В раю річка сметани тече. Над річкою дерева. Замість листя – гречані вареники висять пухкі, свіжі, ніби тільки з печі. А наш коцюбинський під деревом лежить. І вареників чекає А вони…

Коцюбинський. Що вони?

Калетинський. А вони плачуть, до Коцюбинського просяться, а відірватися не можуть.

КОЦЮБИНСЬКИЙ ЗАСМІЄТЬСЯ, ЙОГО ВИМАЖУТЬ КВАЧЕМ.

Дівчина 2. Давай усіх калетою частувати!

КАЛЕТИНСЬКИЙ. А я буду усіх писати.

Хлопець 4. А ми будем кусати.

(грають, аж поки всю калету не зʼїдять. При цьому дівчата підплигують, хлопці їх підсаджують, аж поки хтось не схопить та не зʼїсть останній шматок калети)

Хлопець 5.    Ану дружно!(КУСАЮТЬ КАЛЕТУ)

Xлопець 2.  Спасибі, дівчата, що калету смачну готували. А ми вам за те могоричу принесли

( роздають горіхи, мед, вино)

Дівчина 5. (до когось із хлопців) Чіт чи не чіт? У парі буду чи ні?

Дівчина 2.  А на вині сьогодні поворожимо?

Xлопець 1. Вам би все ворожити та ворожити... А танцювати ми сьогодні будемо?

Дівчина 2. А музики?

Хлопець 2. Та хто ж на вечорниці без музик ходить? Ось вам музики!

                   ( Музика, танцюють, у танці виходять за куліси.)

 

ГОСПОДИНЯ. Кажуть старі люди, що тепер народ дрібний пішов:ні співати, ні гуляти, ба, навіть порадіти гарно - і того добре не вміють!.. А може неправду кажуть старі?!.. Завтра, 14 грудня, Наума. Хай він нас усіх наверне на ум!

-От поволі затихають наші вечорниці. Не забудьте ж ви дороги до нашої світлиці!   Дякую, вам за ігри та  забави  нашого народу.

В-2: -Тепер головне, щоб вони не пішли у забуття. Міцний наш  рід, жива у ньому пам'ять про минуле.

В-1:  Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!