13 травня о 18:00Вебінар: Як навчати майбутніх програмістів: практичні кейси для уроків інформатики

Виховний проєкт "Подорож в глибини себе"

Про матеріал
• Загальна мета і завдання проекту • Набуття на закріплення молодшими школярами навичок позитивної вербальної та невербальної комунікації. • Розвиток навичок експресивної виразності. • Розвиток уміння щиро ділитися своїми почуттями та розуміти почуття інших. • Розвиток взаємної підтримки, довіри, емпатії
Перегляд файлу

         Золоті правила педагога  

 

1. Прийшов до школи – зроби розумне й шляхетне обличчя.

2. Щоразу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє дитинство.

3. Гроші й педагогіка – речі мало сумісні.

 4. Не заходь у душу до дітей, якщо тебе про це не просять.

5. Іди на урок з радістю, виходь з уроку з приємною втомою.

6. Люби кого-небудь, крім школи, і тоді в тебе буде все в порядку.

7. Говори батькам завжди найкращу правду, яку ти знаєш.

8. Віддай школі все, а, вийшовши зі стін школи, почни нове життя.

 

 

 

Зеленодольська загальноосвітня школа 2 I-III ст.

 

Проект з виховної роботи

«Подорож в глибини себе»

 

 

 

Підготувала вчитель початкових класів

Н. В. Сташевська

 

Паспорт проектної роботи:

Назва проекту «Подорож в глибини себе».

Керівник проекту вчитель початкових класів Н. В. Сташевська

Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту: читання, громадянська освіта, основи здоров`я.

Тип проекту:

- за складом учасників-колективний;

- за характером взаємодій- партнерський;

- за характером координації проекту- безпосередній;

- за тривалістю- довготривалий.     

План проведення проекту

І етап

  • Визначення теми.
  • Постановка завдання.
  • Обговорення.
  • Формулювання проблемних питань.
  • Формування груп, висунення гіпотез вирішення проблем.
  • Обговорення плану роботи учнів.
  • Обговорення можливих джерел інформації, питань захисту авторських прав.

ІІ етап

  • Вибір творчої назви проекту.
  • Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.

ІІІ етап

  • Самостійна робота груп по виконанню завдань.

IV етап

  • Підготовка учнями звіту про виконану роботу.

V етап

  • Захист отриманих результатів та дослідів.
  • Побудова роботи над проектом
  • Проблема, на вирішення якої спрямовано проект
  • Актуальність: На сучасному етапі розвитку педагогічної та психологічної науки в нашій країні однією з найбільш актуальних являється проблема спілкування молодших школярів у шкільному колективі.
  • Тому вивчення особливостей спілкування молодших школярів у шкільному колективі є важливим напрямом психолого-педагогічного дослідження.
  • Емоційне благополуччя та самопочуття школярів у системі міжособистісних взаємовідносин, які складаються у колективі, залежить не лише від того, скільки однокласників один з одним спілкується, а від того настільки велике це бажання спілкування. Важливим є вивчення структури взаємостосунків у колективі та рівня задоволення учнів процесом спілкування в умовах загальноосвітнього закладу, обумовленого інтересом до емоційного стану класу молодших школярів.
  • Спілкування є однією з найважливіших сфер духовної сторони життєдіяльності людини. Зараз потреба в уміннях комунікативності є запорукою гарних стосунків у будь-якому колективі. Вона допомагає уникнути конфліктів та піднімає рівень якості навчально-виховного процесу у школі. Тому уміння будувати комунікативні зв’язки необхідно якомога раніше прививати та розвивати школярам.
  • Загальна мета і завдання проекту

· Набуття на закріплення молодшими школярами навичок позитивної вербальної та невербальної комунікації.
· Розвиток навичок експресивної виразності.
· Розвиток уміння щиро ділитися своїми почуттями та розуміти почуття інших.
· Розвиток взаємної підтримки, довіри, емпатії.
· Підкріплення позитивного образу «Я».
· Оволодіння навичками саморегуляції власного емоційного стану.
· Розвиток уміння здійснювати самопред’явлення в групі однолітків.
· Стимулювання побудови сприятливих взаємовідносин у групі.

Визначити методи розвитку навичок спілкування дітей молодшого шкільного віку.   

Планові результати проекту

Діти будуть  вчитися—орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях;

— критично мислити, використовувати сучасні технології;

— формулювати і відстоювати власну думку;

— вміти працювати з інформацією;

— комунікабельності, уміння працювати в колективі.

     У дітей зникає страх перед неправильною відповіддю. Самостійний пошук учнями відповіді на запитання «ЧОМУ?» приносить  масу задоволення не тільки вчителю, а насамперед самому учню. Спираючись на власний досвід, учні самі пропонують завдання, ставлять запитання та шукають на них відповіді. Діяльність в рамках проекту

Як об`єднувати дітей для роботи в групах?

Основні способи об’єднання школярів у групи

    Способів утворення  груп  існує  багато,  і вони  значною  мірою  визначають те,  як  відбувається  робота  і  яким  буде  результат.

ЗА  БАЖАННЯМ

     Об´єднання в групи відбувається за взаємним вибором. Завдання на формування  груп може подаватися у двох основних варіантах: "Об´єднайтеся у групи по…",  "Об´єднайтеся у…рівні групи".

     Такий спосіб можна успішно використовувати, якщо вчитель добре знає клас і розуміє,  що стоїть за бажанням учнів працювати разом, або у випадку, коли діти лише навчаються працювати в групі і важливішим є процес, а не результат.       

     Навчання відбувається легше і комфортніше в групі емоційно близьких людей.   Згодом можна ускладнити процедуру вибору за бажанням: запропонувати учням  об´єднатися у пари-трійки за бажанням, а потім за допомогою жеребкування  об´єднати їх у кілька більших груп.         

                                               ВИПАДКОВИМ  ЧИНОМ

     Група, сформована  таким чином, характеризується тим, що в ній об´єднуються учні, які за інших обставин ніяк не взаємодіють. Робота в такій групі розвиває у школярів здатність прилаштуватися до різних умов діяльності й до різних партнерів. Проте можливі і конфлікти. Іноді у разі стійкого протистояння учасників варто дещо змінити склад групи. У цілому цей метод формування груп  дуже корисний для навчання учнів співпрацювати. Способи формування "випадкової" групи: жеребкування, об´єднання учнів, які сидять поряд (в одному ряду,  в одній половині класу);за допомогою імпровізованих "фантів"…

 

ЗА    ПЕВНОЮ   ОЗНАКОЮ

Ознаку визначає вчитель або обраний учасник. Так, можна об´єднати за першою буквою імені (голосна-приголосна), відповідно до пори року, коли народився, за  кольором очей тощо. За цього способу об´єднуються діти, які рідко взаємодіють один з одним, але він одразу визначає спільну ознаку, що зближує учнів.

                                                     ЗА  ВИБОРОМ  "ЛІДЕРА"

(капітана)

Лідера обирає вчитель (або клас колективно), а він збирає групу. Тут може бути кілька способів: лідери виходять до дошки і почергово називають імена учнів, яких хочуть взяти до своєї групи. Як правило, школярі насамперед обирають тих однокласників, які справді здатні праювати й досягти результату. Хоча й симпатії тут також враховуються.

                                                     ЗА  ВИБОРОМ  УЧИТЕЛЯ

Учитель сам створює групи, роз´яснюючи тим самим певні педагагічні завдання.  Він може об´єднати в групи учнів з однаковим темпом роботи, інтелектуальними здібностями або створити рівні за силами групи.  

Яких помилок слід уникати при формуванні груп?

 

     1. Неприпустима пара  з двох  "слабких"  учнів!

     2. Дітей,  які з будь-яких  причин  відмовляються  сьогодні  працювати  разом,  не  можна примушувати виконувати спільну роботу (завтра варто запропонувати  їм  знову сісти разом).

     3. Якщо хтось забажав працювати один, учитель дозволяє йому відсісти й не дозволяє

собі жодного прояву невдоволення, тим більше публічних оцінок (але  наодинці з дитиною намагається зрозуміти її мотиви й заохочує комусь допомогти).

     4. Не варто займати дітей спільною роботою більше ніж 10-15хвилин уроку (приймальні в 1класі): це може привести до підвищення втомлюваності.

     5.Не можна вимагати абсолютної тиші під час спільної роботи: діти мають обмінюватися думками, висловлювати власне ставлення до роботи товариша.  Боротися потрібно лише зі збудженими викриками, розмовами на повний голос. Але "боротися" - м´яко: шестирічки не в змозі тривалий час утримувати довільну саморегуляцію, захоплюючись завданням. Корисно ввести "шумомір"- звуковий сигнал, що сповіщає про перевищення припустимого рівня шуму.

     6.Не можна карати дітей позбавленням права брати участь у груповій роботі. Достатнім покаранням кривднику буде відмова партнера сьогодні працювати з ним. Кривдник сам має знайти собі товариша для роботи на уроці (домовитися на перерві й сповістити вчителя).     

Пошук і розробка правил групової      взаємодії

 Правила групової  взаємодії

1 Співробітництво - МИ  так  само  важливо,  як  і  Я !

2 Я  можу досягти своєї мети,  коли  ти  досягаєш  своєї.

 3 Груповий  успіх  залежить від успіху  та  зусиль  усіх  членів.

 4 Ми  розраховуємо  один  на  одного.

 5 Оцінювання  залежить  від  прийняття  критеріїв.

Правила спілкування:

  • учитися допомагати іншим і словом, і ділом;
  • намагатися, щоб спілкування було для людей корисним і приємним;
  • бути завжди уважними, ввічливими і доброзичливими при спілкуванні, поважати думку співрозмовника;
  • уживати якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей. Наприклад: «даруйте», «перепрошую», «дякую», «будь ласка» і т.д.;
  • уважно слухати інших;
  • пам’ятати: неввічливо багато говорити про себе, перебивати співрозмовника;
  • говорити про те, що може бути цікавим адресатові мовлення;
  •  враховувати його вік, характер та інтереси;
  • не розмовляти без потреби голосно, не вживати грубих слів;
  • учитися відчувати настрій співрозмовника, його ставлення до ваших слів;
  • намагатися не виявляти свого поганого настрою
  • Правила групової взаємодії:

· Говорити коротко, конкретно і тільки про те, що думаєш або відчуваєш сам.
· Слухати товаришів уважно, не перебиваючи.
· Критикувати не людину, а конкретний вчинок.
· Критикувати лише в доброзичливій формі, бажано, щоб критика супроводжувалась конкретною порадою та впевненістю у можливості виправлення недоліків або помилок.

 

Наші правила в малюнках

 

    

 

                            

 

 

                             

Народ скаже, як зав`яже

  • Не жаль язиком, бо дадуть перцю.
  • Не давай волю язикові, щоб не згоріти від сорому.
  • Не крути хвостом, не лий крокодилові сльози. Живи з відкритим серцем.
  • Не кидай слова на вітер.
  • Не задирай носа.
  • Не роби, аби тяп – ляп.
  • Не ковтай слова, не сип словами, як горохом.
  • Не лови гав.
  • Не танцюй під чужу дудку – май голову на плечах.

       Можна провести гру „Ливарпамен” ( „Нема правил”), особливо при певній пригніченості настрою класу. Можна просто наголосити, що потрібно домовитись про правила спілкування в колі, тому що таке спілкування відрізняється від звичайного в класі.

Учні будь-яким способом діляться на пари, кожна пара придумує правило. Всі  правила самі учні записують на дошці, після короткого обговорення і „об’єднання ” правил залишаються 3-5 „основних”, наприклад:

Бути активним.

Бути толерантним

Слухати один одного.

Сміятися можна, але не з людини (але по-доброму)

Кожна думка має право на існування і висловлення.

(Кожна думка – внесок в загальну справу).

 

 

 

Заповіді сучасного школяра

1. Розкрий себе в будь-якій ініціативі.
2. Пам'ятай, що сила твоя, цінність для тебе і оточуючих – це твоє прагнення до морального, духовного і фізичного здоров'я.

3. Знайди того, хто потребує твоєї підтримки, допомоги, захисти його. Надавши допомогу, не перетворюй її на милостиню, не принижуй гідність людини.
4. Оцінюй себе та твоїх товаришів не за словами, а за реальними діями.
5. Вчися, бо вчитися треба.
6. Розумій природу, щоб розуміти самого себе.
7. Перемагай труднощі і не зупиняйся на досягнутому.
8. Люби, поважай свій народ, свою культуру, Батьківщину.
9. Будь хазяїном свого слова.
10. Шануй своїх батьків.

Народна мудрість про правила спілкування

«Ввічливість є мовою, якою може говорити німий та яку почує і зрозуміє глухий».
«Від прекрасних слів язик не відсохне».
«Від меча рана загоїться, а від лихого слова – ніколи».
«Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш».
«Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова – завзятих ворогів».
«Мовчи, язичку, дістанеш паляничку».
«Холодним словом серце не запалиш».
«Говорити – не горох молотити».
«Пізнати з мови, якої хто голови».
«Ввічливість нічого не коштує, але все купує».
«Добре тому жити, хто вміє говорити»

МИРИЛКИ

***

Мирилка летіла,
На плече сіла,
Сказала тихенько:
- Миріться швиденько!

***

Ти - не ворог, я - не ворог.
Нам сваритись просто сором.
Помирились, помирились,
Щоб ніколи не сварились.

***

Ти не плач, не плач, не плач
І скоріш мені пробач,
І на мене ти не сердься,
Бо у тебе добре серце.
Будемо завжди дружити
І ніколи не сваритись!

***

Дай скоріш мізинчик свій,
Зачепи його за мій.
Мізин-мізин-мізинець -
Помирив нас, молодець!

***

Подивися просто в очі;
Я сваритися не хочу.
Я образить не хотів,
Ненароком зачепив.
Просто в очі подивись
І зі мною подружись.

***

Грались, грались, розважались,
Веселились і сміялись.
Потім раптом посварились,
Сіли, стихли, зажурились.
Годі, годі сумувати!
Соромно ворогувати!
Не злостуй і схаменись,
Та до мене посміхнись.
Дам тобі назустріч руку.
Проженемо сварку-муку.
Настрій радісний, веселий
Хай панує у оселі.

***

Озирнися навкруги:
Дружать в річки береги,
Вітерець голубить квіти,
Бавляться довкола діти.
Годі сердитись!
Покладемо сварці край.
Бачиш - іграшки сумують,
Навіть фарби не малюють...
Помиримося швиденько,
Буде знову веселенько.

 

Вірші про доброту

Ти усміхнися небу,
усім, хто біля тебе:
і братику й сестричці,
і сонечку й травичці.
Люби усіх довкола,
удома та у школі,
і ця любов із Неба
повернеться до тебе.

Прощай дрібні образи
і помирись одразу.
Хто вміє всім прощати,
сильнішим здатен стати.
Твори добро, дитино,
і у твоїй родині
воно знайде домівку
віднині і довіку.

© Леся Вознюк

У світі є культура спілкування.
Народів скільки — стільки є ідей.
Вона включає і слова-звертання,
З якими ти приходиш до людей.
Тому слова повинен говорити,
Які приємність людям принесуть.
Їх через серце маєш пропустити,
Бо криється в словах велика суть.

* * *

Люби себе і завжди поважай,
Не нагороджуй інших тумаками.
Поганих слів ніколи не вживай,
А ранок зустрічай з піснями.

* * *

Якщо себе людина поважає,
То інших скривдити не зможе.
Якщо у серці люті, зла не має,
Тоді веде себе красиво й гоже.
То ж до культури ти себе привчи.
Учися гарно в колективі жити.
Хай щось не так — ніколи не кричи,
Не лайся і не бийся, вчись дружити.

* * *

Хто вміє слухати, той буде більше знати,
Бо інформація сама до нього йде.
Вчись слухати і чути, вмій змовчати,
Бо щось пропустиш, не знайдеш ніде…

* * *

Ви хочете, щоб вас любили, діти?
Звичайно! Без любові — не життя.
Про це ми будем з вами говорити
І жити вчитися в любові, без тертя.
Щоб не приваблювали ні погані вчинки,
Слова нещирі зовсім відійшли.
Росла повага і до матері, й до жінки,
Щоб ви культуру у собі несли.

* * *

Доброго дня вам, учителю й друзі!
Світла всім, щастя людського, тепла!
Ми всі зібрались в тісненькому крузі,
Щоб поміж нами взаємність була,
Дружба і щирість та слово привітне
Добрість, довіра та щирість завжди.
Все це хай буде, хай пишно розквітне,
Хай лиш ніколи не буде біди.

* * *

Ми заходимо в школу раненько,
Лиш встає світанкова зоря.
І беремось до книжки хутенько,
Щоб відкрити річки і моря,
Зрозуміти природу й людину,
Пізнавати наш світ спішимо.
Крок за кроком вчимося невпинно.
Ми до знань, ми до знань летимо.

* * *

Наш світ чарівний, наче гарна казка,
У ньому дива стільки — не злічить!
Пташиний спів і мами щира ласка,
І подиху весни чарівна мить.
Небесна синь, що вдаль до себе кличе,
І шум лісів, і вітерець з полів…
Ключ журавлів, що в небесах курличе,
І жайворонка ніжний переспів…

* * *

У цім житті потрібно добрим бути,
Щоб поруч з вами легко всім було.
Людину треба часом пригорнути,
Віддати їй любов свою й тепло.

* * *

Я подам тобі руку, щоб, бувало, не впав,
Обніму тебе ніжно, щоб ти не страждав.
Слово тепле скажу, щоб від дум вберегти,
Щоб зі мною тобі було легше іти.

* * *

Промінчик сонця землю зігріває,
Все починає від тепла рости.
І гарна квітка в полі зацвітає…
То ж будь чарівним промінцем і ти…

* * *

Посміхнися і весело стане з тобою
Всім, хто поруч по звивистій стежці іде.
Стане днина привітною і осяйною
І не буде тривоги і суму ніде.

* * *

Усмішка, як сонечко, хай на личку сяє
І цвіте, як квіточка, чи дзвінка роса.
Хай чарівна усмішка друзів всіх вітає.
Усмішка на личку — це ясна краса!

* * *

Встав раненько — посміхнись,
Бо чудово в світі жити!
В синє небо подивись
Й починай добро творити!

 

Рекомендації по розвитку навичок спілкування у школярів

 

    Емоційне благополуччя та самопочуття школярів у системі міжособистісних взаємовідносин, які складаються у колективі, залежить не лише від того, скільки однокласників один з одним спілкується, а від того настільки велике це бажання спілкування.         Важливим є вивчення структури взаємостосунків у колективі та рівня задоволення учнів процесом спілкування в умовах загальноосвітнього закладу, обумовленого інтересом до емоційного стану класу молодших школярів.

       Спілкування являється однією з найважливіших сфер духовної сторони життєдіяльності людини. Зараз потреба в уміннях комунікативності є запорукою гарних стосунків у будь-якому колективі. Вона допомагає уникнути конфліктів та піднімає рівень якості навчально-виховного процесу у школі. Тому уміння будувати комунікативні зв’язки необхідно якомога раніше прививати та розвивати школярам.

Актуальність: На сучасному етапі розвитку педагогічної та психологічної науки в нашій країні однією з найбільш актуальних являється проблема спілкування молодших школярів у шкільному колективі.

     Тому вивчення особливостей спілкування молодших школярів у шкільному колективі є важливим напрямом психолого-педагогічного дослідження.

   Методи розвитку навичок спілкування у дітей молодшого шкільного віку

     Спілкування є однією з найбільш важливих сфер духовної життєдіяльності людини. Вищі психічні функції дитини, такі як пам'ять, увага, мислення, формуються спочатку в спілкуванні з дорослим і лише потім стають повністю довільними. В процесі спілкування з дорослим і однолітками, дитина пізнає закони поведінки, норми людських взаємин. Правильно побудоване спілкування - це і є процес виховання і розвитку дитини.      

    Дитина має ряд специфічних рис, які утрудняють процес його спілкування з однолітками і дорослими і результати цього спілкування багато в чому визначають його подальший психологічний розвиток.

    Слід відмітити, що проблеми спілкування може в тій або іншій формі мати кожна дитина, оскільки уміння спілкуватися формується прижиттєво і, як будь-яка психічна функція, являється| результатом досвіду людини.

    Аналіз особливостей проблемних дітей і специфічних дефектів спілкування з однолітками дозволив виділити основні напрями роботи:

     По-перше необхідно порушити справжній інтерес дитини до людей, що оточують її, примусити її задуматися про їх інтереси, потреби. Така інформація може допомогти дитині більш ефективно встановити справжній характер ставлення до себе, а у випадку виниклих розбіжностей уникнути розповсюдження власної негативної оцінки з виниклою ситуацією на відношення до себе і, відповідно, на взаємини з тими, що оточують її.

     По-друге необхідно навчити дитину не прикладати мірку досконалості ні до себе, ні до інших, не допускати звинувачення, виховати в собі прагнення у важку хвилину залишатись в контакті, навчитись бачити позитивне в негативному та невдалому спілкуванні.

    Високі вимоги до своїх друзів та близьких створюють потенційне джерело для образ, дитина таким чином виходить за межі звичайних спокійних контактів та залишається соціально ізольованою. Психологічна компенсація цього явища пов'язана з привиттям дитині уміння подивитись на себе з боку, об’єктивно оцінити свою поведінку й дії.

    Третій напрям розвитку функцій спілкування пов'язаний з навчанням прийомам саморегуляції свого стану, що дозволило б дітям уникати конфліктів та бути соціально-гнучкими.    Велике значення треба приділяти навчанню дітей вираженню дружніх почуттів, посмішки, спокійного темпу мовлення.

    Велике значення для розвитку навиків спілкування має уміння підтримувати загальну бесіду, брати участь в колективному обговоренні теми, необхідно навчити правилам участі у спілкуванні: уважно вислуховувати кожного, не перебиваючи, обговорювати всі виниклі ідеї по черзі, не говорити дуже довго і швидко, чітко і ясно висловлювати свою точку зору.

    Робота по вдосконаленню функції спілкування значно полегшується в результаті розвитку у дітей навиків саморегуляції емоційних станів.    У основі будь-якого навику саморегуляції лежить уміння розслабитися, якому ми маємо навчити дітей, використовуючи оригінальні методики і відомі в психогимнастиці тренінги розслаблення.

    Після отримання базових навиків, необхідних для розвитку функції спілкування, діти переходять до виконання складніших завдань, що розвивають такі якості як адекватність самооцінки, розвиток співчуття, співпереживання, емпатії, інтересу до своїх товаришів, пошана до їх думки. Для цього використовується ціла серія різноманітних методів. Наприклад, дітям пропонується по черзі скласти розповідь по картинках і поставити собі за це оцінку. Потім колективну оцінку йому ставлять інші члени групи. Оцінці передує обговорення, в якому приймає участь дорослий, пом'якшуючи або конкретизуючи оцінку для запобігання можливої образи з боку дитини.

      Розвиток навиків спілкування неможливий без створення атмосфери доброзичливості, радості спільної діяльності, доброти і симпатії, інтересу один до одного. Для цього можна використовувати найрізноманітніші методичні засоби. Наприклад, влаштувати конкурс на кращий малюнок, де самі діти повинні переконливо похвалити малюнки один одного, знайти в них яскраві відмітні особливості і довести, що малюнок товариша (а не свій власний) заслуговує першого місця.

     Ефективною формою розвитку навиків спілкування, логіки й соціальної поведінки, прогнозу поведінки людей в ситуації спілкування є розбір п'єс, кінофільмів. Діти обговорюють вчинки і характери героїв з позицій загальнолюдських якостей, таких як доброта, чуйність, сміливість, боязкість, жадність. Прогноз соціальної поведінки розвивається питаннями про те, яка була б дія казки, якби герой поступив інакше. Як краще можна було б вчинити в тій або іншій ситуації? Поступово перед дітьми розвертається логіка соціальних подій, яка полягає в тому, що щасливому кінцю дії передують тільки добрі вчинки героїв.

    Ступінь осмислення дітьми позицій в ході спілкування і логіки соціальних подій перевіряється в ході бесід на теми: "Чим можна образити людину?", "На що я ображаюся?", "Випадки, коли я образив іншу людину", "Что приносить найбільшу радість?", "Найбільш вдалий спосіб поліпшити настрій батьків, друзів".

     Найбільший ефект формування і вдосконалення навиків спілкування виявляється при роботі із спокійними дітьми. При цьому головним результатом роботи з ними з'явилася зміна їх соціальних установок: відносно оточуючих затвердилися такі установки як "Всі люди - потенційні друзі", у конфлікті - хочу, щоб ми обидва перемогли", у відношенні з товаришами по групі - "Ти хороший - я хороший". Проте всі ці зміни стосувалися, головним чином, вдосконалення спілкування з іншими дітьми. Складніше опинилася проблема оптимізації відносин з  дорослими.

Дефекти спілкування дитини з батьками проявляють себе в самих різних сферах поведінки дитини і обов'язково стають джерелом проблем взаємовідношення дитини із стороннім дорослим (вихователем вчителем), що негативно відбивається на процесі виховання і навчання.      Справа в тому, що, установку "всі люди - вороги" дитина часто формує в спілкуванні з батьками, але рідко актуалізує її у відносини з ними, а зазвичай переносить її на відносини з однокласниками, де ця установка проростає в постійний важкий конфлікт.

Висновки

 

    Молодший шкільний вік є сенситивним періодом в онтогенезі самосвідомості, коли формуються нові компоненти структури самосвідомості особистості, специфічні саме для цього вікового етапу. Розвиток здібності до спілкування як основи взаємостосунків в дитячому колективі - найважливіша передумова успішного становлення особистості учнів.

     

 

 

 

Психологічні тести для дітей

 

    Найпростіший психологічний тест: ТРИ ТВАРИНИ
З книги Некрасових "Перестаньте детей воспитывать - помогите им расти"
1. Перша названа, найулюбленіша (не забудьте запитати чому? за які якості?) - це те ким дитина мріє бути (внутрішні якості).
2. Друга по "любимості" тварина - яким його сприймають люди.
3. Третя тварина - ким є насправді.

    При роботі з молодшими школярами, доцільно проводити хвилинки релаксації, що допоможе запобігти розумовій та фізичній втомі.

Вплинути на емоційний стан дитини можна за допомогою спеціально розроблених психологами і фізіологами вправ.

    Релаксаційні вправи найкраще проводити під спокійну музику. Регулярне виконання цих вправ робить дитину більш спокійною, врівноваженою, а також дозволяє дитині краще зрозуміти свої почуття.  В результаті дитина володіє собою, контролює свої деструктивні емоції і дії. Релаксаційні вправи дозволяють дитині опанувати навички саморегуляції та зберегти більш рівний емоційний стан.

    Релаксація — це універсальний процес відновлення не лише м'язів, але й нервової системи. Психологічне розвантаження полягає у використанні яскравих вражень, позитивних емоцій. Для цього в процесі навчання можна використовувати такі психотерапевтичні прийоми як звукотерапія, музикотерапія, казкотерапія, ігротерапія, кольоротерапія. Це сприяє різнобічному розвитку дитини, стимулює роботу мозку.


 

Вправа «Муха»

Мета: зняти напруження з м'язів обличчя.

Нехай дитина зручно сяде: руки вільно лежать на колінах, плечі та голова опущені, очі заплющені. Та уявіть собі, що на її обличчя намагається сісти муха. Бона сідає їй то на ніс, то на ротик, то на лоб, то на очі.

Завдання дитини — не розплющуючи очей, відігнати набридливу комаху.


Вправа «Лимон»

Мета: досягти стану спокою.

   Сядьте зручно: руки вільно розмістіть на колінах (долонями вгору), плечі та голова опущені, очі заплющені. Уявіть собі, що у Вас у правій руці — лимон. Починайте повільно його стискати до тих пір, поки не відчуєте, що «вичавили увесь сік». Розслабтеся. Запам'ятайте свої відчуття. Тепер уявіть, що лимон знаходиться у вашій лівій руці. Повторіть вправу. Знову розслабтеся і запам'ятайте свої відчуття. Після цього виконайте вправу одночасно обома руками. Розслабтеся. Насолодіться станом спокою.

Вправа «Бурулька»

Мета: досягти оптимального емоційного стану. Станьте, заплющте очі, руки підніміть угору. Уявіть, що Ви — бурулька. Напружте усі м'язи Вашого тіла. Запам'ятайте це відчуття. Необхідно завмерти у цій позі на 1-2 хвилини. Потім уявіть, що під дією сонячного тепла Ви починаєте поволі танути, розслаблюючи поступово кисті рук, потім — м'язи плечей, шиї, корпусу, ніг тощо. Запам'ятайте свої відчуття у стані розслаблення. Виконуйте вправу доти, доки не досягнете оптимального емоційного стану. Цю вправу також можна виконувати, лежачи на підлозі.

Вправа  «Зустріч»
    Учні стають у дна кола: зовнішнє і внутрішнє, обличчям один до одного і, використовуючи невербальні засоби спілкування, по черзі вітаються з кожним учасником протилежного кола так, начебто вони зустріли: друга; приятеля; учня із свого класу; учня;сусіда;ворога;хлопчика або дівчинку,який(яка)подобається;вчителя;незнайомця; батьків свого однокласника, маленьку дитину тощо. Тренер періодично змінює завдання. Після завершення вправи проводиться обговорення на тему:
- Які відчуття, емоції були в тебе, коли доводилося вітатися з однолітком,
старшою за тебе людиною, молодшим, незнайомцем? Як змінювалися твої жести, рухи,емоційний стан? Які ,можливо, були труднощі?
   Під час обговорення дається можливість висловлюватись кожному бажаючому. Також необхідно акцентувати увагу учнів на усвідомленні своїх актуальних
відчуттів за принципом «тут і тепер». Вправа допомагає учням усвідомити, що наші дії, міміка завжди відбивають емоційне ставлення до співрозмовника. Щоб краще розуміти емоції співрозмовника, можна аналізувати його жести і міміку.В свою чергу для того, щоб бути зрозумілим для інших, треба вміти невербально проявляти сво їемоції.

                                                                                                                      Вправа «Молекули» 
   Учні рухаються в хаотичному порядку, не торкаючись один одного, без будь-якої взаємодії, уявляючи себе «молекулами» одного тіла, і зосереджуючись на своїх емоціях. Тренер дає команду продовжувати рух, але оновлює завдання. Учні повинні, зустрічаючись один з одним, на короткий час зупинитися і, дивлячись в очі один одному, намагатися зрозуміти :«Що я відчуваю?»
      Тренер пропонує невербально проявляти певні емоції: посміхатися один одному; сердитися; підозрювати; ображатися; вихвалятися; боятися; дивуватися; пустувати; заздрити.

В будь-який момент тренер може «перетворити» учасників на «камінь». Це означає, що після того, як тренер вимовив: «Камінь!», учасники групи повинні завмерти на місці, зосереджуючись на своїх актуальних внутрішніх відчуттях, емоціях. Після команди тренера: «Рух!» учасники продовжують рухатися.

Обговорення, обмін почуттями, враженнями:
- Як змінювався ваш внутрішній стан, коли виражали мімікою різні емоції?
- Що відбувалось із відчуттями, коли треба було «перетворитись на камінь»?
-Чи відчували ви емоції іншої людини? Що вразило?
-Як в житті ви визначаєте сво єставлення до іншої людини?

   Під час рефлексії ведучий акцентує увагу дітей на вмінні усвідомлювати свої актуальні почуття, емоції. Важливо показати учням на їх власному досвіді, що існує великий спектр емоцій, почуттів. Кожен може відчувати як позитивні, так і негативні емоції. Встановлення балансу між ними допомагає людині краще адаптуватися у житті. Діти повинні усвідомити, що можна навчитися регулювати свій емоційний стан,.

   Учні роблять висновок: якщо хтось проявляє на твою адресу негативні емоції, то це не означає, що ти поганий, але може означати, що співрозмовник не задоволений твоїми діями (вони для нього неприємні або незрозумілі). Якщо ти сам часто не задоволений чужими діями, то розберися у собі: що тобі неприємно чи не зрозуміло? Тривалі негативні емоції шкодять здоров'ю та заважають порозумітися із співрозмовником, не породжуючи конфлікту. Тому краще встановити причину непорозуміння та щиро висловити свої почуття.

Вправа «Подобається - не подобається».

Після обговорення причин того чи іншого емоційного стану дітей, керівник просить учасників групи розподілити чистий аркуш паперу на дві половини і записати відповіді на запитання:

-         що мені не подобається в школі ?

-         що мені не подобається вдома ?

-         що мені не подобається взагалі в житті ?

    Відповіді на ці запитання діти записують в лівій частині аркуша. Після цього пропонується серія позитивних питань, відповіді на які діти записують в правій частині аркуша.

-         що мені подобається в школі ?

-         що мені подобається вдома ?

-         що мені подобається взагалі в житті ?

Діти по черзі розповідають спочатку про те, що їм не подобається, потім, що подобається в школі, вдома і в житті. Важливою є саме така послідовність відповідей: спочатку негативні, потім позитивні, щоб показати, що не все в житті так погано, є позитивні моменти і хороші люди. Ця вправа дозволяє отримати інформацію про характер взаємовідносин дитини з однокласниками, членами сім’ї,  оточуючими, про те яке місце і роль визначає для себе дитина в класі, в сім’ї, як дитина сприймає себе серед інших.

Вправа «Продовжи речення»

 При проведенні даної вправи керівник продовжує збір інформації про учасників групи. Учням пропонується продовжити речення першими, що приходять на ум фантазіями, не роздумуючи занадто довго, бо правильних чи неправильних відповідей не існує. На аркуші паперу діти записують продовження фраз: «Більше всього я боюсь..», «Я злюсь, коли…», «Мені сумно, коли…». По відповідям можна оцінити здатність дитини до рефлексії власних переживань. Відповідь «не знаю» може свідчити про недостатній розвиток цієї здібності, або про високу значимість проблеми, що викликає жах.

Вправа «Дай мені книгу»

Керівник пропонує дітям уявити себе в наступній ситуації. Учень приходить в клас і бачить на столі цікаву книгу в красивому перепльоті. Йому дуже хочеться взяти її, подивитися малюнки. Він підходить до столу. Але в цей момент книжку бере інший учень. А книгу подивитися так хочеться ! Як бути? Як її отримати ? Діти програють ситуацію по черзі, парами. Після програвання ситуації всіма учасниками групи проводиться обговорення варіантів її вирішення, і діти спільно з керівником групи роблять висновок проте, що найбільш конструктивною формою досягнення результату (отримання книги) виявилося ввічливе прохання. Виконання цього завдання дозволяє дітям порухатись,  зняти втому та емоційну напругу.

Вправа «Сходинки»

Дивлячись на зразок, підготовлений керівником на дошці, діти малюють  сходинки.  Керівник пояснює зміст завдання: уявіть собі, що всіх учнів вашого класу розсадили на сходинки, дотримуючись однієї умови. На першу сходинку посадили самих старанних, розумних дітей, які добре вчаться, старанно виконують всі завдання в школі і дома, на другій сходинці розташувалися учні, які теж добре вчаться, але  інколи бувають неуважними, допускають помилки. Як ви думаєте які діти потраплять на останню, найнижчу сходинку? А тепер подумайте на якій сходинці посадили б вас ? А на інших сходах намалюйте себе на тій сходинці, на якій би ви хотіли сидіти, тобто як би ви хотіли вчитися. Дані, отримані при виконанні цієї вправи, дають інформацію про характер самооцінки кожного учня та рівень його домагань в сфері навчальної діяльності.

Вправа «Скинь втому»

Діти стають у вільне коло. Керівник пропонує їм розставити широко ноги, трохи зігнути їх в колінах, зігнути тіло, вільно опустити руки, розправити пальці, нахилити голову до грудей. Після цього покачатися вбік, вперед, назад, а потім різко потрусити головою, ногами, тілом. Керівник при цьому говорить, звертаючись до кожного: «Ти скинув свою втому ? Що ще осталося ? Тоді повтори ще раз.»

Гра «Вгадай емоцію»

Один із учасників групи повертається спиною до інших. Керівник демонструє картку з схематичним  зображенням емоційного стану, і сам з допомогою міміки обличчя показує її. Діти мовчки повторюють за тренером мімічні рухи. Тому, хто стоїть спиною пропонують повернутися і, уважно подивившись на обличчя дітей, вгадати який емоційний стан вони зображують. Якщо він правильно вгадав, йому надається право обирати наступний стан, який буде зображуватись. Відгадувати його буде інший учасник групи, який найкраще відобразив першу емоцію.

Бесіда «Наші жахи»

Керівник запитує дітей, які з емоцій, зображених на картках (плакаті) неприємні. Якщо, перелічуючи емоції,  діти не назвали жах, керівник сам нагадує про нього. Коротко обговорюються особливості мімічної експресії обличчя даного стану, відчуття, що виникають, коли людина відчуває жах, згадують як описується цей стан.

Малювання на тему «Мій жах»

Після невеликої вступної бесіди керівник просить дітей подумати, чого вони найбільше бояться і намалювати свій жах. Це може бути абстрактний малюнок або зображення конкретного об’єкту жаху, тривоги дитини. Малюнок виконується на окремому аркушу паперу.  Після цього тренер пропонує дітям розірвати аркуш з малюнком на дрібні шматочки і  повідомляє дітям, що кожен з них переміг свій жах, що жаху більше не існує, тому що розірвані шматки разом з сміттям вивезуть на звалище, спалять , і від жахів більше нічого не залишиться.

Вправа «Я – чарівник»

Після того, як діти схематично зобразили свій настрій, їм пропонується знову закрити очі і подумки побувати в казковій країні. В ній збуваються всі мрії і бажання, особливо якщо ти могутній чарівник. Уяви себе в ролі чарівника, який може зробити все, що побажає. Діти повинні подумати, що зробив би кожен з них, якби був наділений такою могутньою силою. Свої відповіді діти спочатку коротко записують в щоденниках, не проговорюючи ніяких варіантів відповідей (щоб уникнути повторення чужих думок), а потім по черзі озвучують. Діагностичним є вибір «сфери чаклування» - дім, школа, знайомі, друзі, власні особистісні якості.

Малювання на тему «В кого я б перетворився в чарівній країні?» Після виконання вправи «Я – чарівник» дітей просять подумати в кого кожен з них хотів би перетвориться, якби був чарівником. Відповідаючи на це питання, діти найчастіше називають тварин. Відповідь «ні в кого, хочу оставатись собою» свідчить про задоволеність собою, самоприйняття. Учасники групи замальовують тварину, з якою вони себе ідентифікували, і коротко записують відповіді на питання: де живе ця тварина? що вона їсть? Чим подобається дитині. Інтерпретація малюнків і відповідей ґрунтується на аналізі мотивації дитиною свого вибору, певною життєвою характеристикою даної тварини і якостями, притаманними не тільки тваринам, але і людям. Сукупність мотивацій може  дати опосередкований психологічний портрет дитини, виявити риси, як бажані, так і небажані, ті які дитина приписує собі або відкидає. Для розвантаження можна запропонувати  дітям встати і зобразити  свою тварину, її зовнішній вигляд, рухи, ходу.

Вправа «Дерево» (на саморегуляцію)

Діти стають в коло на деякій відстані один від одного. Кожен учень міцно надавлює п’ятками на підлогу, руки стискує в кулачки, міцно стискує зуби. Ведучий говорить, звертаючись до кожного: «Ти – могутнє, міцне дерево, у тебе сильне коріння, і ніякі вітри тобі не страшні. В складних життєвих ситуаціях, коли хочеться плакати або битися, - стань сильним і могутнім «деревом», скажи собі, що ти сильний, у тебе все здійсниться, і все буде добре. Ти – впевнена людина.» Потім діти беруться за руки, підіймають їх догори, продовжуючи надавлювати п’ятками на підлогу. «Ми разом велика сила. Самотньому дереву важко, разом ми цілий ліс. Разом нам не страшні ніякі негоди.» Після цього керівник пропонує дітям розслабитися, перестати надавлювати п’ятками на підлогу, помахати  руками, розслабити м’язи обличчя, виконуючи ритуал прощання.

Вправа «Шикуйся в ряд»

Керівник пропонує дітям стати в ряд ліворуч від нього, не даючи ніяких додаткових пояснень та уточнень. У випадку, якщо діти задають питання, їм відповідають: «Так, як ви захочете». Дана вправа допомагає діагностувати характер групових відносин: лідери, як правило, прагнуть зайняти вигідні, з їх точки зору, позиції, відштовхуючи тих, чий авторитет в групі нижчий. Крім того, спостерігаючи за тим, яке місце прагне зайняти кожен учасник групи, керівник робить висновки про самооцінку кожного учасника. Звичайно, діти з завищеною самооцінкою прагнуть зайняти «перші» (ліворуч від керівника) місця в шерензі. Діти з заниженою самооцінкою, особливо ті, чий груповий статус невисокий, задовольняються «середніми» та «останніми» місцями.

Вправа «Уважність до інших»

Один з учасників групи сідає спиною до інших. Він повинен детально описати зовнішність будь-кого з членів групи (по замовленню групи). Бажано при цьому, щоб керівник допомагав тому, хто описує однокласника, звертаючи його увагу на те, який настрій у дитини, яке враження вона справляє на оточуючих, які думки і асоціації виникають при спілкуванні з нею. Завдання виконується до тих пір, поки не будуть описані всі учасники групи. Вправа розвиває здібність бути уважними, слідкувати за своєю зовнішністю, контролювати власні емоції.

Розігрування в ролях ситуації «Привіт другу»

Діти сідають в коло. Їм необхідно привітатися з кожним учасником гри, підкреслюючи при цьому індивідуальність партнера, називаючи притаманні йому риси характеру. Особливу увагу слід звернути на те, які слова обирає кожен учасник, щоб привітати іншу дитину, які жести при цьому використовує, як представлена експресія обличчя. Керівник разом з учасниками групи розглядає типові помилки, демонструє конструктивні засоби контакту-привітання. Після цього дві-три  пари учнів програють моделі бажаного привітання. Якщо діти добре засвоїли цю вправу, можна використовувати її для того щоб налаштувати дітей на конструктивне спілкування, допомогти продуктивно працювати.

Вправа «Девіз»

Керівник розповідає дітям, що в старину був звичай на воротах замку або на щитах давніх лицарів зображати герб і девіз, тобто короткий вислів, що відображає ведучу ідею або мету власника. Після цього тренер пропонує дітям придумати власний девіз. Щоб дітям було зрозуміло, чого від них чекають, керівник називає свій девіз, наприклад, «Завжди допомагати людям, не дивлячись ні на що». На придумування девізів відводиться 5-7 хвилин, після чого діти по черзі називають свої девізи і дають пояснення, якщо це необхідно.

Бесіда «Мій девіз»

Проаналізувавши всі девізи, тренер звертає увагу на те, що ніхто з дітей в своїх девізах не говорив, що буде когось кривдити, ображати, бити. До чого прийшла б людина, девізом якої були б сварки, розбій, тощо? Як виглядає така людина? Яке враження справляє про себе у оточуючих? Чи хочеться спілкуватися та дружити з такою людиною? Керівник підтримує девізи дітей, звертаючи особливу увагу на цікаві, оригінальні, говорить про те, що має надію, що в житті діти будуть керуватися тільки добрими намірами, пронесуть свій девіз через все життя и будуть поводитися відповідно.

Малювання на тему «Мій герб»

Після закінчення роботи над індивідуальними девізами тренер пропонує дітям придумати і намалювати в щоденниках свій герб. Звертається увага учасників групи на те, що герб малювався на щиті лицаря (його бачили в бою противники) і на воротах замку (де його могли бачити і вороги і друзі). Тому слід добре продумати зміст зображення на гербі.

„Пісочний годинник”

Зараз ви отримаєте „золоті піщинки”, на яких зможете записати, що б ви хотіли, щоб змінилось у вашому класі після наших зустрічей. Ці піщинки ми покладемо в чарівний пісочний годинник, а в кінці  останньої нашої зустрічі побачимо, чи принесли наші чарівні бажання результат.

Учні записують очікування на стікерах (жовтого кольору у вигляді неправильного кола - „золоті піщинки”), по-черзі підходять до плаката у вигляді пісочного годинника, озвучують очікування та приклеюють стікери у верхній половині годинника.

«Як краще заспокоїти скривджену людину»

(діти пропонують і показують свої варіанти). Бесіда з учнями
Що легше: вибачитися перед кимсь або одержувати вибачення? Чому? Що з цього ти вже вмієш робити, а чого тобі ще треба навчитись?
Робота над прислів'ями
Чому, коли і про що, кому так говорять:
Сказане не повернеться.
Рис розсипав - ще збереш, сказав слово - не вернеш.
Одне погане слово скажеш - почуєш десять.
Образи - це докази тих, хто неправий.
Лагідне слово - ключ до серця.
Від ласкавих слів утихає гнів.
Підсумок заняття
Що ж треба робити для того, щоб навчитися вибачати інших? Для чого це потрібно будь - якій людині? Від чого це допоможе кожному застерегти себе в житті?  
Розучування дитячих мирилок      

                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                           

 

 

 

                                                         

 

 

 

 


 

 

docx
Додано
19 квітня
Переглядів
207
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку