Виховний урок "День гідності та Свободи"

Урок гідності

        Мета уроку: присвяченого Дню Гідності та Свободи, – показати, наскільки важливим є почуття власної гідності у кожної окремої людини та народу в цілому. Пояснити, що лише повага до себе може стати рушійною силою великих змін. Посягання на гідність – ось що має турбувати по-справжньому. Про це необхідно говорити з дітьми, щоб виховати свідоме покоління.

    І. Слово вчителя.

        На світовому рівні цей день почали відзначати не так давно – у 2006 році. Пропозиція надійшла від принца Норвегії Хокона, професора Пекка Химанен та Джона Хоуп Брейтона. Ідея Дня Гідності полягає в необхідності навчитися усвідомлювати та берегти гідність як основну цінність сучасної людини.

       Україна неодноразово долучається до Всесвітнього дня Гідності та Свободи.

       Головне завдання на уроці –  зрозуміти значення власної гідності, необхідності боротися за неї, навіть якщо для цього доведеться заплатити високу ціну. Варто розвіювати стереотип, що це поняття – книжне і фактично не застосовується у житті.

ІІ. Що таке, свобода і гідність ?

(Провести опитування серед учнів, що, на їхню думку, є свободою і гідністю, потім навести класичне визначення зі словника)

Свобода – 1. Відсутність політичного й економічного гноблення,утиску й        обмежень у суспільно-політичному житті якого-небудь класу або всього суспільства, воля.

 2. Життя, існування без залежності від кого-небудь, можливість     поводитися на свій розсуд.

Гідність – 1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості.

                  2. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов᾿язку.

ІІІ. Гра «Хороший-поганий»

(Об'єднати учнів класу в пари і видати кожній парі картку з описом змодельованої ситуації. Один учень має придумати гідний вчинок, а інший - навпаки)

Ситуація 1. Група учнів вашого класу не виконала домашнього завдання з англійської мови. Щоб уникнути неприємної розмови з учителькою,діти вирішили втекти з уроку. До втечі вони підмовили увесь клас, мовляв, якщо всі втечуть, то всіх разом дуже суворо не покарають.

(Який буде гідний вчинок ,а який ні?)

Ситуація 2. У сім᾿ї троє дітей. Усі вони люблять грати в комп᾿ютерні ігри, але комп᾿ютер удома тільки один. Кожен уважає, що має право першим грати. Між дітьми виникла суперечка.

(Який буде гідний вчинок ,а який ні?)

Ситуація 3. На шкільну дискотеку діти принесли декілька музичних флешок. Зчинилася суперечка, яку ж музику слухати. Кожен вважав свою флешку найбільш вдалою для проведення дискотеки.

(Який буде гідний вчинок ,а який ні?)

Ситуація 4. Учень на уроці географії отримав двійку у щоденник, але він боявся, щоб удома батьки її не помітили.

(Який буде гідний вчинок ,а який ні?)

Ситуація 5. Мама дала своїй доньці кишенькові гроші, а подруга попросила в борг.

(Який буде гідний вчинок ,а який ні?)

ІV. Гра в асоціації.

(З’ясувавши зміст понять «гідність» та «свобода», запропонувати учням дібрати синоніми до них, створити асоціативні ланцюжки, приклади. Озвучені варіанти можна записати на дошці для наочності.

Як варіант, сформувати з класом свій ланцюжок гідності та свободи. Взяти мотузку та заздалегідь прикріпити до неї папірці-прапорці, на яких маркером треба написати одне слово-асоціацію. Почати з себе, проговорити і записати: «Гідність для мене – це щастя». А далі нехай кожна дитина напише одним словом, з чим у неї асоціюється свобода чи гідність: мрія, відповідальність, повага тощо. Коли всі висловляться, розмістити імпровізовану гірлянду над дошкою, щоб усі бачили результат власної роботи.)

V. Квіти свободи.

(Квіти – це умовно, можна використати будь-який предмет, зроблений з паперу. Це може бути квітка, конверт, ліхтарик, долоньки, власне, те, що  швидко можна підготувати. На кожному предметі написати або наклеїти роздруковані цитати про свободу від відомих людей)

Людина, владарюючи над іншими, втрачає власну свободу.
Ф. Бекон

Втратити свободу може лише той, хто не вмів її захищати.
Вольтер

Лиш той життя й свободи вартий, хто йде щодня за них у бій.
Й.-В. Ґете

Свобода означає відповідальність, ось чому більшість людей боїться її.
Б. Шоу

Вільний той, хто може не брехати.
А. Камю

Свобода існує лише для того, хто кудись іде.
А. де Сент-Екзюпері

VІ.  Лист гідності.

(Це цікаве завдання, яке змусить подумати про перспективи. Попросити учнів написати коротенькі листи собі в майбутньому. Хай вони розкажуть про таке:

Чого я хочу? Що я маю робити, аби почувати себе гідним цього?
У дитини повинно розвиватися почуття власної гідності поряд з бажанням відповідати за свою поведінку.

Як можна комусь допомогти підтримати почуття власної гідності?
Наприклад, допомогти молодшій сестрі з домашнім завданням, щоб завтра вона не отримала поганої оцінки; поспілкуватися з однокласником, якого всі ігнорують, спитати, що його цікавить.

Також це можуть бути плани на майбутнє. Щойно завдання буде виконано, зібрати листи та закрити у спеціальній коробці, а через рік дістати їх та роздати учням. Таким чином разом можна буде проаналізувати, що зроблено за рік.)

VII. Історії гідності.

(У кожного учня є приклад історії прояву гідності чи бажання свободи, вони можуть стосуватися їх самих чи близьких. Нехай вони оформлять ці розповіді у невеликі письмові повідомлення та, якщо забажають,прочитають перед усім класом. Така згода - це вже прояв сміливості, тому намагатися усіляко підтримувати учня, заохочувати інших. Пам'ятати, тут немає хибних відповідей.

Запросити на урок людину, яка зможе розказати свою історію гідності. Якщо такої можливості немає, розказати свою історію: від себе чи про себе.

Також можна презентувати список людей з гідною поведінкою, яких можна наслідувати. Але часто дітям простіше сприймати приклади з кіно, книг чи мультфільмів, які вони люблять. Наприклад, герої першого фільму про Гаррі Потера можуть дати відповідний урок:

Драко Малфой: - Ти скоро побачиш, що деякі чаклунські родини кращі, ніж інші, Поттер. Ти ж не хочеш мати неправильних друзів? Я тобі допоможу.
Гаррі Поттер: - Знаєш, мене також можна назвати неправильним.)

VIII. Робота з картками.

(Запропонувати попрацювати з п’ятьма основними принципами, що є свідченням гідності людини. Нехай учні спробують проаналізувати кожен з пунктів, щоб усвідомити основну проблему уроку. Якщо є така можливість, роздрукувати цей матеріал та роздати учням у форматі листівок.)

5 принципів гідності людини

1. Кожна людина має право на гідне життя.
2. Гідне життя означає наявність високого рівня охорони здоров’я, освіти.
3. Це свобода приймати рішення та з повагою ставитися до цього права в інших.
4. Це керівний важіль усіх дій.
5. Гідність окремої людини залежить від гідності інших.

IX. Перегляд відео до Дня Гідності та Свободи.

X. Пригнічення інших забирає свободу.

       Побутує думка, що загарбник не лише не зазнає шкоди, але й отримує вигоду від пригнічення інших. Утім, суспільство, благополуччя якого побудоване на позбавленні прав чи свобод, неодмінно страждає від наслідків (інколи вони непомітні, або ж вважаються необхідним злом для функціонування суспільства).

(Пояснити дітям – для людини важливо бачити себе «хорошою», такою, яка не порушує суспільних моральних норм.) Отож, аби позбавити іншого свободи чи гідності, необхідно мати виправдання власній поведінці. 

Чому я маю право володіти життям (свободою, коштами, речами) іншого?

• я сильніший, розумніший, так визначено природою/історично;
• він/вона сам дав себе обманути/захопити, тож має відчути наслідки (концепція жорстокої справедливості);
• свобода іншого шкодить мені чи утискає мою свободу (концепція самозахисту);
• якщо не покажу, що я сильніший, мене не будуть поважати;
• це традиція, а значить правильно (єдиний можливий спосіб існування суспільства, інакше буде гірше);
• він/вона не знає, що для нього добре, треба про нього/неї піклуватися;
• він/вона хоче того ж, що і я.

       Таким чином допускається, що за певних умов чиїсь інтереси можна порушувати чи взагалі ігнорувати. Подібне ставлення у певних випадках може бути перенесене на інші верстви суспільства. Доки існує механізм знецінення людських життів, думок і зусиль, жоден член суспільства не може почувати себе у цілковитій безпеці.

XI. Прибрати те, що нас розділяє.

        Позбавлення свободи чи гідності часто пов’язане з приналежністю до певних груп та підтримання чітких кордонів між дискримінованими та не дискримінованими групами. Навеcти приклади з історії:

1. Расова сегрегація у США у XIX-XX ст. Небажані стосунки між білим чоловіком та чорною жінкою, жорстке засудження стосунків між білою жінкою і чорним чоловіком. Утиск у правах напівкровок, тощо. Заклади освіти, їдальні, туалети, фонтанчики з питною водою, сидіння та секції у транспорті лише для білих. За порушення цих норм передбачалося покарання чи штраф. 
2. Жовті зірки – нашивки для євреїв у нацистській Німеччині. Використовувалися для того, аби перехожий міг одразу побачити єврея на вулиці та поводити себе з ним відповідно. 
3. Кольорова стратифікація суспільства у середньовіччі. Певні кольори мали право носити лише аристократи, тоді як для простого люду вони були заборонені.
4. Хиджаб, чадра, паранджа – жіночий одяг різного ступеня закритості у мусульманських країнах. Заборона на рукостискання між чоловіком та жінкою, територіальний поділ церкви чи дому на чоловічий та жіночий.

        Яким чином ці заборони позбавляють свободи та гідності? (Запитати дітей, яким чином проводяться та підкреслюються соціальні кордони у сучасному суспільстві?) 

XII. Розвиваємо чутливість до прихованих образ.

       Образливість будується на приниженні чи демонстрації нижчого соціального статусу (особи, або групи, до якої та належить). Утім, чимало образ лишаються невидимими, адже вони спираються на суспільні норми та вважаються чимось звичним та зрозумілим. Інколи натяк на більш низьке соціальне положення групи закладений настільки тонко, що повідомлення сприймається як нейтральне, або ж на нього важко образитися відкрито.  

       Зазвичай подібні образи стаються випадково, адже людина не усвідомлює шкідливого змісту, вважаючи, що висловлює поширену думку, або усталене уявлення про стан речей, що побутує у суспільстві.

(Запропонувати дітям виявити прихований образливий зміст у наступних життєвих ситуаціях. Чи зможуть вони його розпізнати? )

1. Уявіть, що ви приїхали до іншої країни. Випадкова людина питає, звідки ви. Чуючи, що ви українець/українка, вигукує: «О! А сало привезли?!».

У чому образа: людина мало знає про українську культуру та асоціює її виключно зі стереотипними, найбільш кумедними рисами. У результаті багатогранність української культури зводиться до кількох кумедних ознак – «салоїд», «хохол», «шаровари», через призму яких розглядається вся нація. Чи варто казати, що за подібних конотацій українець не сприймається як представник високої культури, а українці загалом – як нація, здатна на великі, сучасні досягнення.

      Крім того, подібне звернення можливе лише до груп, що історично знаходяться у слабкій позиції. Спробуйте уявити подібний вигук на адресу американця – «О! А гамбургери привезли?!», чи француза – «О! А круасани (жабок) привезли?!», англійця «О! А чай є?!» – навряд чи він можливий.

2. Уявіть, що ви чуєте розмову двох людей. Хлопець, імовірно студент, раптово каже: «Ти така розумна – у тебе чоловічий склад розуму». 

У чому образа: цю фразу можна прийняти за комплімент, утім, вона несе ряд образливих послань. Перше і головне, що розум – риса виключно, або переважно, чоловіча. По-друге, бути «як чоловік» – добре, «як дівчина» – ні. Право роздавати лесні чи не лесні порівняння, підвищуючи або знижуючи соціальний статус іншого, лишається за домінуючою групою.

        Найгірша думка, яку поширюють і закріплюють подібні вирази – уявлення про те, що певні риси – сміливість, розум чи навіть деякі професії, є «власністю», «територією» певної групи людей. Якщо ви маєте успіхи у «не дівочій професії» чи маєте «не дівочі риси» це не робить професію чи риси більш дівочими, не збільшує успіхи жінок і негативний стереотип анітрохи не зменшується. Парадоксально, але шляхом невеликої логічної маніпуляції жіночі успіхи зараховуються на рахунок чоловічої статі, бо сама дівчина починає вважатися не зовсім дівчиною. 

3. Уявіть, що ви говорите з товаришем або товаришкою і він/вона починають давати вам поради стосовно схуднення, чи навпаки – рекомендують набрати вагу.

У чому образа: Вам комфортно у вашій вазі? Влаштовує кількість м’язів? Такого не може бути! Людина має страждати через невідповідність суспільним стандартам, а увага її повинна бути прикута до набору чи скидання ваги. Оскільки ви показали свою безпорадність у «великій цілі» схуднення, радник зараховує себе до більш успішної групи та береться давати поради. Схильність «рятувати», «виправляти», «вдосконалювати» – поширений тип поведінки, навіть якщо ніхто вас про це не просив.

XIII. Для чого все це?

      Цінність не в датах, цінність в особистісному розвитку, в цінуванні власних прав та свобод. Бути вільним та мати почуття гідності – означає не перекладати відповідальність за своє життя на когось.

     Які сьогодні будемо ми – таким завтра буде майбутнє України!