Виховний захід - Подорож віртуальною галереєю "Видатні жінки України - видатні дівчатка класу"

Подорож віртуальною галереєю

«Видатні жінки України – видатні дівчатка класу»

 

 

Ця дивна жінка зіткана з любові.

 

 

 

Виховний захід підготувала вчитель зарубіжної літератури

Луганської ЗШ І-ІІІ ст. Копань Г. В.

 

 

 

 

Луганка

Подорож віртуальною галереєю «Видатні жінки України – видатні дівчатка класу»

Мета: викликати в учнів інтерес до відомих жінок України, розвивати пізнавальні інтереси, спонукати до творчого переосмислення ролі жінки, дівчинки у житті.

Оформлення: портрети видатних жінок, віртуальна картинна галерея.

 

Хід подорожі

Ведучий 1.

Сьогодні у дівчаток нашого класу є унікальна можливість відвідати віртуальну картинну галерею, створену нами, хлопчиками.

Ведучий2.

Ідею створення цієї галереї нам підказала невеличка книжечка «Видатні жінки України», видана у 1969 році Н.Полонською-Василенко. У ній представлена роль українських жінок у житті суспільства. Галерею портретів доповнили галереєю пам”ятників у різних місцях світу та України. Таким чином, перед нами постало питання про роль дівчаток класу у нашому житті.

Ведучий 1.

Розпочнемо із деяких моментів життя видатних жінок України та презентуємо зал галереї «Видатні дівчатка класу».

Ведучий2.

Отже, запрошуємо вас у перший зал галереї.

 

Перший зал галереї ми присвячуємо княгині Ользі - святій рівноапостольній великій княгині київській, що жила у IX столітті. Блаженна княгиня Ольга (у святому хрещенні Єлена) походила зі знатного роду Гостомислів. Якось, займаючись улюбленою мисливською справою, юний спадкоємець княжого престолу варяго-київських володінь князь Ігор опинився поблизу Пскова. Там він запримітив потаємне місце, що могло б згодитися для полювання із засідки. Підійти до нього ближче заважала неширока річка. І тоді Ігор на протилежному боці узрів юнака у човні. Він покликав його й попросив перевезти через річку. Коли ж човен пристав до берега, Ігор побачив перед собою вродливу дівчину. То й була блаженна Ольга, яка своєю красою збентежила серце молодого хлопця. Юнак безтурботно заходився спокушати її. Ольга, відчувши нечисті помисли хлопця, обірвала його мову, зауваживши, що князю для людей належить бути світлим прикладом добрих справ. Ігоря вразила така поведінка дівчини і повернула відчуття гідності й відповідальності. Коли настав час одружуватися, відіслав князь свого родича Олега на Псковщину за нареченою, яка давно полонила його серце і душу. І стала Ольга княгинею київською. Прославилася вона помстою древлянам за свого чоловіка, створенням першої церкви в ім'я святителя Миколая на Аскольдовій могилі, поверненням багатьох киян до спасительної християнської віри. У Києві й сьогодні стоїть пам’ятник княгині Ользі.

(Слайди 2, 3)

Ведучий З.

 

Другий зал представляє поетеса, перекладачка, громадська діячка XIX століття - Леся Українка. Змалечку вона терпляче зносила страждання від тяжкої недуги - туберкульозу кісток. Писати дівчина почала ще й не досягнувши десятирічного віку, коли попрощалася з мрією грати на фортепіано. Відтоді музика наскрізь пронизала віршові строфи, її ліричні твори зазвучали як справжня симфонія. Найулюбленішим образом в інтимній ліриці поетеси був образ весни. У ній Леся бачила свою подругу, яка пробуджує навколо все найближче. «...У вікно до мене заглянули від яблуні гілки, замиготіло листячко зелене, посипались білесенькі квітки». І окрилене серце Лесі під чарівливим впливом весни хоче стати піснею.

Інтелект, поетична інтуїція, глибока ніжність жіночої душі, уміння відмежуватися
від сірої буденності й без галасу і самовихваляння творити образ вільної
людини - усе це гармонійно поєдналось у творчості Лесі Українки. Усе життя
поетеси - свідоме служіння ідеї братерства. Перекладацька діяльність, популяризація серед українства досягнень світової думки і відкриття України іншим народам - взірцевий приклад сподвижництва митцині. Образ Лесі Українки увіковічений навіть у Телавіві. (Слайди 4, 5)

 

Ведучий 4.

 

Видатною жінкою України є актриса, громадська діячка - Марія Заньковецька. Ще дівчинкою вона любила імпровізувати зі своїми подругами на уроках танців, занять пантомімою. Разом із батьком, який мав чудовий голос, соковитий баритон, Марія - сильне мецо-сопрано, часто влаштовували для гостей сімейні концерти. Після тяжкої хвороби (дифтериту), тембр голосу значно змінився на гірше. Порятунком лишалася сцена, її сценічний дебют відбувся в Єлисаветграді (нині Кропивницький), де вона виконувала роль Наталки Полтавки у першому українському професійному театрі під керівництвом М.Кропивницького. Пізніше М.Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про минуле і щасливе дитинство в улюблених Заньках на Чернігівщині) працює в найпопулярніших і найпрофесіональніших українських трупах. Мистецтво актриси мало життєву силу, оскільки живилося народною любов'ю, глибоким розумінням найсокровенніших мрій і прагнень. Вона уславляла своєю грою звичайних простих людей, їй першій в Україні присвоєно звання народної артистки республіки. У селі Заньки є чудовий музей М.Заньковецької, де височіє пам’ятник актрисі. (Слайди 6, 7)

 

Ведучий 5.

 

Катерина Білокур, майстер народного декоративного живопису, представляє наступний зал нашої галереї. Її дитинство пройшло у злиднях, писати й читати навчилася самотужки, про мистецтво дізналася вже дівчиною з книжок та від сільського учителя. Перші спроби малювати робила вуглиною на шматку домашнього полотна. Не змігши вступити через нестатки до навчального закладу - удень працювала в полі, на городі, а увечері, попоравшись по господарству, до ночі малювала. Пензлі виготовляла сама із щетини, використовувала фарби, які робила із буряка, бузини, калини, цибулі й різних трав. Іноді вдавалося дістати й олійні фарби. Малювала здебільшого квіти, іноді й портрети. Водночас із малюванням керувала драматичним гуртком у сільському клубі, сама виступала на сцені. Більшість перших значних робіт Катерини Білокур були втрачені під час війни. Але після визволення села від фашистів майстриня створила одні з найкращих своїх творів - «Декоративні квіти», «Цар-колос», «Привіт урожаю». Коли 1954 року всесвітньо відомий маестро Пабло Пікассо побачив на Міжнародній виставці в Парижі картини К.Білокур, кажуть,що він довго стояв біля них, мов загіпнотизований, потім назвав її геніальною. Яготинці увіковічнили пам’ять художниці серед улюбленої природи. (Слайди 8, 9)

 

Ведучий 6.

 

Не по-дитячому серйозна й спостережлива дівчинка-інвалід через хворобу, не маючи можливості працювати в полі, весь час прагнула бути в оточенні людей, приносити їм радість. Свою енергію і працелюбність вкладала в малювання. Доля народної художниці дуже тісно пов’язана з рідною землею. Болотня на Київщині — рідне село Марії Приймаченко. Тут 12 січня 1909 року в селянській родині творчо обдарованих людей народилася художниця і прожила все своє життя. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Батько, Овксентій Григорович, бондарював, був теслею-віртуозом, майстром-різьбярем. Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання. Від неї і перейняла художниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент. Тож і сама Марія Овксентіївна вбиралася в сорочки, вишиті власноручно. Окрім малярства та вишивання займалася керамікою. і навіть ілюструвала книжки, що на початку сімдесятих років виходили у видавництві «Веселка». «Починалося все це так, — згадувала художниця. — Якось біля хати, над річкою на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала різні квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату...». Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчини. Сусіди дивувалися, хвалили її, просили прикрасити і їхні хати. Так розпочався її творчий шлях. В основі його лежать фольклорні легенди, народні казки й оповідання. В її творах фантастичне — життєве, а реальне - фантастичне. Усе так, як у казці: звірі, дерева, квіти діють, розмовляють, борються за добро й стверджують його, знищуючи зло. Птахів вона створює казковими істотами, часто квіткоподібними, з крилами-вишиванками, химерних форм, небачених обрисів. Проте завжди звірі й птахи в Марії добрі, симпатичні, сонячні.

Перед Яготинською картинною галереєю стоїть пам’ятник художниці з чарівною жар-птицею. (Слайди 10, 11)

 

Ведучий 1.

Ця галерея може бути продовжена й іншими славетними іменами жінок України. Та сьогодні ми хочемо презентувати вам і новостворену хлопцями нашого класу галерею «Видатні дівчатка класу».

 

Галерею відкриває президент нашого класу – Міщерякова Влада. Значення твого імені – «володіє славою». Твоя роль у тому, що ти цілеспрямовано, наполегливо завойовуєш Олімп знань і ділишся своїми досягненнями з нами. Ти маєш інтерес до малювання, пізнання світу, книг, інших видів творчості, постійно у пошуку відповідей на велику кількість питань. Ти емоційна і честолюбна, вмієш проявити твердість там, де це потрібно.

У майбутньому можеш з успіхом стати філософом, письменником, художником, ученим будь-якого профілю і навіть актрисою. Та найславетнішим твоїм вчинком є благодійність. Ти дуже милосердна до дітей, які потребують допомоги.

 

(Далі ведучі представляють сторінки, присвячені кожній дівчинці. На кольоровому картонному аркуші наклеєні дружні шаржі (вирізки із дитячих журналів, обкладинок із зошитів); цікаве фото, зроблене напередодні й підписане влучними епітетами; символи імені та чим прославилася дівчинка; «у її компанії народилися»(видатні люди світу), жартівливий «путівник до її серця»; «заглянь у своє майбутнє». Читання сторінок можна супроводжувати музикою дібраною у відповідності до характеру кожної дівчинки).

Ведучий 3.

Ця дивна жінка зіткана з любові,

Любов її живе в душі і крові,

В устах,руках,у погляді і в слові.

Ця дивна жінка зіткана з любові.