Виховний захід «А пам’ять священна…» з нагоди 80-ї річниці визволення України від фашистських загарбників.

Виховний захід «А пам’ять священна…» з нагоди 80-ї річниці визволення України від фашистських загарбників

Слайд 1 «А пам’ять священа…»

Слайд 2. Слово викладача

Слайд 3 Ведуча 1: У кожнім місті, кожнім парку

Сліди історії стоять.

З граніту зроблені солдати,

Нам про минуле хочуть розказати.

І кожен з них розповідає

Про ті події, ті роки,

Коли фашисти роздирали

Країну нашу на шматки.

Слайд 4. Ведуча 2: Шановні учні! Шановні молоді громадяни України! У ці осінні дні 1944 року міста і села України були остаточно звільнено від німецько-фашистських загарбників. Пам’ять про тих, хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині. Саме 28 жовтня 1944 року завершилося визволення України від фашистського поневолення.

Ведуча 1: Чудова осінь фарбувала доли

Й веселкою переливалися ліси,

Коли у жовтні, в ту далеку пору

Нам визволителі свободу принесли.

Ведуча 2: Виховний захід «А пам’ять священна…» з нагоди 80-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, оголошується відкритим.

Слайд 5

(Звучить Державний Гімн України).

Слайд 6. Ведуча 1: Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі. Є суд історії. Вже майже досконально вивчені всі масштаби цієї згубної війни. Її причини, її наслідки. А перемога? Перемога. Це була перемога зі сльозами на очах. Це були сльози радості і одночасно сльози горя.

Ведуча 2: Це не можна описати простими словами. Складні формулювання так само не підійдуть. Не можна висловити те, що відчували наші батьки і діди, матері і бабусі, на очах яких відбувався весь жах однієї з найкривавіших воєн на нашій планеті. Не можна висловити, але ми і не маємо права забути те, що розповідали нам свідки, які так чи інакше брали участь в цьому. І ми говоримо: «Ні хто не забутий!», «Ні що не забуто!». Будемо пам’ятати і навчимо своїх нащадків!

Слайд 7

Учень 1.Усе було, були німі кургани,

Війна ішла не на життя – на смерть,

Гриміли залпи і ятрились рани,

І світ ішов, здавалось, шкереберть.

Учень 2. І вся Вкраїна ніби очманіла.

Людина в землю заривалася, як кріт,

А над землею бомби стугоніли,

І падали тіла на рваний дріт.

Учень 3. Це все було…

О, не забудьте, люди!

Своїх дідів і прадідів своїх,

Що руйнувався світ захланно і облудно.

І нищив все фашист на цій землі.

Учень 4. О, не забудьте тих,

Хто рвався крізь багнети.

В степах поклали голови свої.

Щоб більше нашу рідну Україну

Не шарпали розбійницькі бої.

Слайд 8 Відео. Ведуча 1: З перших днів війни Україна була центральною ділянкою воєнних дій. Війна двічі прокотилася по території України, знищуючи на своєму шляху людей, матеріальні та культурні цінності. Установлений нацистський окупаційний режим мав на меті знелюднення її території. За роки війни Україна втратила 8 млн. осіб. Отже, загинуло майже 20 % населення, тобто кожний п’ятий мешканець України.

Ведуча 2: На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали жахливим тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності.

Ведучий 1: Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси - раси господарів, покликаних керувати іншими народами. Люто ненавиділи фашисти слов'янські народи - поляків, білорусів, українців. Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.

Ведучий 2:  Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія. ЇЇ принесли з собою гітлерівські орди, які без жалю топтали нашу землю, палили міста і села, грабували, гнали в німецьке рабство дівчат і хлопців, убиваючи на своєму шляху кожного, хто не хотів скорятися загарбникам. Скільки безвинних людей зазнали нечуваних тортурів, знущань та принижень у концтаборах, тюрмах, на примусових роботах.

Слайд 9 Відео

Слайд 10 Ведуча 1: А нас пам'ять повертає до героїчних, болючих і радісних днів визволення України на фронті, у підпіллі, у партизанських загонах. З 3 лютого до 31 грудня 1943 року звільнені Харків, Суми, Донецьк, Чернігів, Полтава, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Київ, Черкаси, Житомир.

Ведуча 2: У серпні цього ж року розпочалася битва за Дніпро – одна з найважливіших битв Другої світової війни. 1944 рік став завершальним у переможному поступі визволення України.

Ведуча 1: Незабутніми для України і її солдат стали Корсунь - Шевченківська, Нікопольсько -Криворізька, Проскурівсько - Чернігівська, Одеська, Кримська, Львівсько - Сандомирська, Карпатсько-Ужгородська наступальні операції.

Ведуча 2: Це завдяки їм і воїнському подвигу солдат одержали волю Луцьк і Рівне, Херсон та Вінниця, Хмельницький і Чернівці, Львів і Тернопіль, Кіровоград і Сімферополь, Івано-Франковськ та Ужгород. Україно! Велике було нещастя твоє та великі ж і люди твої, діти твої…

Слайд 11. Ведуча 1:  Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.

Чому і як живе у нас незнаний бій?

Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?

І день той в пам’яті тримаємо своїй.

Ведуча 2: Пам’ять... Вона кличе, хвилює, стукає у наші серця. Вона доносить до нас, нащадків, імена тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс у жертву найдорожче – життя. Сотні солдатів, офіцерів, партизанів і підпільників, сотні людських життів, розтерзаних війною, прийняла в себе українська земля.

Ведуча 1: Вони були представниками різних національностей, але навічно стали синами України. Ми в неоплатному боргу перед тими, хто не дожив до світлого переможного дня, чиї імена, навічно викарбувані на пам’ятниках і обелісках, увійшли в пісні, спогади і легенди. Вклонімося їм низько і пам’ятаймо!

Слайд 12. Ведуча 2: Звідусіль тихо люди ідуть

З оберемками зір до граніту.

Треба вміти мовчати нам тут,

Щоб майбутнє могло говорити.

Ведуча 1: Перервався пташиний політ,

Колискову притримала мати ...

Зупинилося серце на мить –

Зараз треба мовчати, мовчати!

Ведуча 2: Оголошується хвилина мовчання (звук метроному у записі).

Слайд 13 Хвилина мовчання

Слайд 14. Ведуча 1: Цього осіннього дня по всій Україні вкриваються квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. І це означає, що пам'ять народна жива, що подвиг загиблих в бою не забуто.

Читець 1: Десь там, в історії, гули фронти,

Клекотала пеклом знавісніла битва...

Солдаток плач, й скорбота сироти,

І матерів свята молитва.

Читець 2: За тих синів, що не вернулись з бою,

Сміливо йшли в останню штикову.

Десь там під Золотим чи Лозовою

Й навіки падали в траву...

Читець 1: Десь там, в історії...

Та кров холоне й нині,

В зажурі вічній наші матері...

Я хочу щастя милій Україні,

Я хочу миру на моїй землі!

Слайд 15. Ведуча 2: Дорогу ціну заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні. Не щезне з пам’яті людської, не піде у забуття великий подвиг нашого народу – перемога над фашизмом.

Ведуча 1: Скільки б не прошло десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

Читець 1: І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

Читець 2: Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

Слайд 16. Ведуча 1: 80 років відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від фашистських загарбників.

Ведуча 2: З метою закріпити й увіковічити історичну пам’ять написано і пишуться маса книг, документальна і художня література. Відзнято безліч відеоматеріалу. Все це доступно, лише уходять справжні свідки тих давніх подій, які назавжди змінили світ. Ми не будемо забувати їх свідоцтва!

Ведуча 1: У нашому календарі є не мало дат, які нагадують нам про ті далекі роки. Кожне наше місто чи містечко, регіон мають пам’ять про цю страшну війну. День визволення України від фашистських загарбників відзначається 28-го жовтня. Це був кульмінаційний результат ряду наступальних операцій.

Ведуча 2: 80 років минуло з тих пір, коли наші солдати прогнали гітлерівських нацистів з рідної землі.  День визволення України від фашистських загарбників був вписаний тоді до національного календаря сучасної України.  Будемо пам’ятати і не забувати! У цей День ми приєднуємося до вшанування всіх, хто забезпечив це звільнення! Добра пам’ять про вас завжди буде жити в наших серцях.

З Днем визволення України!

Слайд 17. Відео

Слайд 18. Класний керівник: І пам’ятайте, ви – майбутнє України. Своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славьте її. Будьте гідними своїх пращурів, любіть рідну землю, бережіть волю та незалежність України, поважайте свій народ і свою мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими. Ми – єдина країна! Попри всі негаразди, ми прагнемо одного – спокою, миру та чистого блакитного неба над головою.

Слайд 19. (Звучить Державний Гімн України).

Слайд 20