Виховний захід " А память священна"

 

ТЕМА: «А ПАМ'ЯТЬ СВЯЩЕННА…»

 

Мета: закріпити знання учнів про події ІІ світової війни  та про визволення України від німецько-фашистських загарбників, вшанувати пам'ять загиблих визволителів; спияти формуванню у свідомості студентів значимості перемоги для українського народу, величину вкладу кожного українця даної війни у здобутті перемоги; виховувати повагу, шанобливе ставлення до учасників ІІ світової війни,  любов до країни,  в якій ми живемо, до рідного краю, прагнення бути патріотом своєї держави.

 

Фон мелодії

Хлопець

Вісімнадцять було нам в ту пору ясну,

Як весна перейшла в тепле літо.

Нам судилось іти на жорстоку війну,

І обох нас – убито…

Дівчина   Убито…

Хлопець

І кохання забилось в риданнях й журбі…

Як же так? Не здійснилися мрії…

І мене не обняти ніколи тобі…

Дівчина

І у мене немає надії…

Хлопець

Нам ніколи не стрітитись,

  Уже не зійтись,

Бо тепер ми – дерева і квіти.

Пам’ятаєш?

 Як ми сподівались колись,

Що сім’я буде в нас, будуть діти…

Дівчина

Пам’ятаю… А ти пам’ятаєш, як ми

Бігли сонечко вранці стрічати?

Хлопець

Так...Ми щиро кохали,

  були ми  людьми,

Як же палко ми вміли кохати!

Дівчина

Гілка роду на нас обламалась враз.

Не судилось зійтися в коханні.

 

Хлопець

 Йти на танки в атаку

  був даний наказ…

Обірвалося життя на світанні.

Дівчина

 А були б у нас діти: дівчатко, хлоп’я.

Вечора і погожі світання…

Хлопець

В нас була б пречудова, велика сім’я,

Бо було в нас безмежне кохання.

Дівчина

 Не судилось, не сталось, міраж просто все…

Хлопець  Не здійснилось…

А вітер пелюстки несе…

 

Фон мелодії

 

1.   Гула, стогнала і ревла земля,

Сивіли в горі мати і кохана.

  В огні була Вкраїнонька моя —

   Була війна жорстока. ІІ Світова.

 

 

    2.   Війна і смерть – дві сестри, ніби пара

Які крокують разом вже віки…

Це – ніби чиясь невблаганна кара,

Що слід лишає на усі роки.

 

Ведуча:  День визволення України від фашистських загарбників — це день пам’яті, яке відзначається в Україні щорічно 28 жовтня, у день остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників під час Другої світової війни за межі сучасної території України.

Сьогоднішню годину пам'яті «А пам'ять священна…» ми приурочуємо 80-тій річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників. Линемо синівською пам'яттю в минуле і згадаємо про наших визволителів.

 

Ведучий: У цей день ми схиляємо голови перед пам'яттю загиблих воїнів-визволителів та вклоняємося живим учасникам тих героїчних подій. Подвиг наших ветеранів – це еталон мужності, патріотизму, сили волі та справедливості. Ми зберігаємо правдиву історію великої перемоги нашого народу, адже це складає міцну основу для єдності майбутніх поколінь.

(хвилина мовчання)

 

Ведуча:               Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.

                              Чому і як живе у нас незнаний бій?

                              Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?

                            І день той в пам'яті тримаємо своїй.

А битва за визволення України тривала довгих 22 місяці …

Відео

Ведуча: За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації.

На території України цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст, 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підприємств.

А нашу розповідь доповнить Олена Іванівна Свинобой

     1.   Десь там, в історії, гудуть фронти,

        Клекоче пеклом знавісніла битва...

        Солдаток плач,  скорбота сироти,

         І матерів свята молитва

   

2.За тих синів, що не вернулись з бою,

Сміливо йшли в останню штикову

Десь там під Києвом чи під Лозовою

Й навіки падали в траву...

 

Фон (памятник загиблого солдата)

Автор:  Старенька мати йде до свого сина…

  Гранітні плити плачуть під ногами,

  Стукоче серце в грудях, ниє спина.

 

Мати:  ˗ Синочку рідний, йди в обійми мами.

  Я пригорну до тебе свої руки,

  Зцілую рідні-рідні оченята…

  Як важко було у часи розлуки

  Без тебе жити і без твого тата.

 

Автор:  Тече сльоза і падає на плити.

  Із стели очі дивляться хлопяʼчі.

  Їм тільки жити, жити і творити.

  Вони ж навік залишаться дитячі.

  Стоїть старенька й плаче, ні — ридає!

  Перед очима в неї похоронка

  І бій, що котрий день вже не згасає,

  І у землі — пекуча та воронка.

 

Мати:  ˗ Синочку, рідний, чуєш, як курличуть

  У синім небі сумно журавлі?

  Вони тебе до себе, сину, кличуть,

  А ти лежиш в холодній цій землі.

 

Син:   ˗ Я чую, мамо, чую, як співають

  Мені над Україною пісні.

  Ти не журись, я крила розпростаю

  І прилечу до тебе уві сні.

  Знайомим рушником зітру сльозу

  І поцілую в сивеє чоло.

 

Мати:  О, сину рідний, мій єдиний сину!

  Як хороше тоді б мені було!..

 

Автор:  Стоїть старенька мати на могилі,

  І навіть квіти плачуть мовчазні…

  Від сина погляд відвести не в силі,

  А син довічно житиме у сні.

 

 

Ведуча: Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Минатимуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настав  той час, коли майже не залишилося живих свідків того страшного лихоліття, але пам'ять про них житиме вічно!

 

Ведуча: Визволена Україна сяяла посмішками щасливих людей, що зуміли вижити, вистояти, а далі відбудовувати мирне життя Батьківщини.

Україно! Мирного неба тобі і достатку,
Злагоди в домі, щасливих доріг,
Нехай процвітає земля у порядку,
Нехай небеса будуть як оберіг.