Виховний захід "Ангели неба"
«Ангели неба»
Вечір-реквієм пам’яті Героїв Небесної сотні
Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні; формувати в учнів усвідомлення громадянської ідентичності, розуміння єдності й цілісності України; виховувати почуття патріотизму та національної свідомості; розвивати бажання стати гідними громадянами України.
Обладнання: мультимедійна презентація, музичний супровід, паперові ангели. Оформлення: стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України з чорною стрічкою, надпис «Ангели неба»), імітація барикади, розкидані шини, каска.
Відео https://www.youtube.com/watch?v=OHhlP6uqfKw (до 4.38 хв.)
Звучить мелодія. Ведуча (голос за сценою). В світлу пам'ять про людські серця, котрі перестали битися з вини тих, хто немає совісті.
Читець «Розмова з Тарасом»
Тарасе, плачеш разом з нами...
На домовини впали матері.
Ну як же так?
В твій час було те ж саме,
Й тепер могили свіжі на землі.
Кобзарю, вбили вірменина.
Він, як молитву твій "Кавказ" читав.
Заплакала за ним вся Україна.
А кат московський руки потирав...
Забрали все. Ще й насміхались з Тебе.
До "Заповіту" втерли кірзяки.
Продали землю, ще хотіли - небо,
На Храмах наших ставили зірки.
А ти хотів, щоб квітла Україна.
Вона й цвіла за владним парканом.
А наша поселялася родина
На цвинтарях новеньких за селом.
В ту ніч, Тарасе, я не спав.
Молився. І дзвін Михайлівський просив: не руш!
В ту ніч у ката біс вселився,
Його купили за великий куш
. Тебе віддали у солдати.
Нам снайпер в голову стріляв...
Скажи, Кобзарю, мушу знати,
Хто нам недолю таку дав. ...
Врага не буде супостата Скажи, коли?
Скажи мені. Коли ж то будуть син і мати
вже на оновленій землі.
Оксана Максимишин-Корабель.
Виходять читці стають колом, яке при зміні читця рухається
- Поплач, моє серце, гіркими слізьми,
Бо вже не побачиш його між людьми.
Життя він віддав за Вкраїну свою.
Він янголом став найсвітлішим в раю.
Він янголом був, але крила ховав
І промінь тепла свого всім дарував.
Він є разом з нами в цей час, у цю мить,
Бо пам’ять вогнем завжди в душах горить.
Поплач, моє серце, чимдуж заридай,
Та янгольське світло в душі заховай…
2. О, Господи, почуй мої благання,
Мою молитву, мій скорботний спів
За всіх, чия ця битва вже остання:
Батьків, братів, коханих і синів.
У пам'ять закарбовує Вкраїна
Обличчя їхні, славні імена.
на всі віки найвища і нетлінна
Життям і кров’ю сплачена ціна.
3. Увесь народ прощається із ними.
Їх усмішки світлини бережуть.
З’єднай нас, Боже, дотиком незримим
Крізь вічну, крізь останню цю межу.
Навчи нас, поможи нам далі жити
Небесний Отче, дателю життя
Даруй нам сили ворога простити
Того, який не прагне каяття.
4. Душа ридає, кожне слово блідне,
Змовкає перед болем тишини.
У помсті Україна не розквітне.
Невже даремно гинули вони?
Хай їхня жертва буде бездоганна
На вічних, непомильних терезах.
Хай ця земля для нас обітованна
Воскресне знов, омита у сльозах.
5. Поможи нам, о Боже Єдиний,
Пережити важкі ті часи,
Щоб ніхто не схитнувся безсилий
У борні. Захисти і Спаси!
Возз’єднай наше ревне бажання,
Що кипить ним і захід, і схід,
Бо набридло вже прикре мовчання
На безладдя бандитського хід.
Дай нам сили, любові й наснаги
Через терня пройти до зірок,
Не боятися втоми і спраги,
А рішуче зробити свій крок.
6. Ще навіть біль нестерпний не притих -
Знов сіллю сиплять по незшитим ранах.
Не в тих стріляли снайпери, не в тих
На гнівом переповнених майданах.
Я знаю, Боже, так казати гріх,
Та видно по трибунах і екранах -
Не в тих стріляли снайпери, не в тих
На гнівом переповнених майданах..."
6. Їх немає, їх більше нема
Хоч всміхаються їхні портрети
Хоч минула нарешті зима
І вже чути пташині сонети
Їх немає, за що таким смерть
За яку таку боже, провину
Мить і постріл, думки шкереберть
Мати кропить слізьми домовину
Їх немає, а вдома їх ждуть
Наречені і кохані дружини
Ще не вмерла… і ось їх несуть
На руках по крові побратими
Їх немає, немає, нема
Лиш качатко пливе по Тисині
Кров героїв на віки свята
Слава їм і усій Україні..
Всі сходять зі сцени, виходять хлопці у військовій формі
Звучить «Аве Марія»
7. Мам, сьогодні їду на Майдан,
Якщо не повернуся, мене вбили,
Та знаєш, мам, я буду там не сам,
Там люди, у яких багато сили,
Не плач, я мушу бути там де всі,
Грудьми стояти перед лютим звіром,
А знаєш мам, я вдячний є тобі,
І ти пишайся завжди своїм сином.
Візьму щита, піду поміж людей,
Прикрию їх, від куль отих проклятих,
Вже знаєш мам, дістало до грудей,
Як з вилами там брат іде на брата.
Я їду, бо це є моя земля,
Я народився тут, і тут я і загину,
Ми вільні, і ми любимо життя,
Та віддамо його за вільну Україну.
8. Не плач, матусю, я ще повернусь,
У снах до тебе я прилину, мамо.
До рук твоїх тихенько притулюсь
І запечу свою криваву рану.
Моя матусю, пам’ятай повік,
Що правда завжди дорога ціною,
Що я помер як справжній чоловік,
Що я не здався, я пішов до бою!
Я знаю, мамо, як тебе болить
Твоя душевна, віковічна рана…
Тоді була всього одна лиш мить…
І тільки постріл від руки тирана.
Прости мене, матусенько, за все,
За горе й сльози, що приніс з собою.
І пам’ятай, ти пам’ятай мене…
Я не пропав, не зникнув! Я з тобою!
Сценка «Мама і син»
Мамо, чи це вже весна, що квітами
встелена площа?
Мамо, чом пташка сумна?
А ще вчора співала в віконце.
Синку, це ще не весна.
А квітами землю встелили,
Бо в рай відлітає душа, а тіло—
В холодну могилу.
Мамо, а може, це сон, і, може,
Зі сну я прокинусь?
Як сонечко за горизонт,
У твої обійми полину?
Так, моя пташко, ти спиш,
Та більше уже не проснешся.
Спогадом в небо злетиш,
Янголом в сон мій вернешся.
Мамочко, мамо, не плач,
Витри сльозу, посміхнися,
За серце в скорботі—пробач,
Пробач, що не міг я скориться.
Як же я можу, мій сину,
Гнів в своїм серці носити?
Ти ж моя мила дитина,
Як же без тебе нам жити?
Матусю, поглянь в синє небо—
Це ж очі мої, як у тебе.
Вдивися у жовте колосся—
Це моє, як у батька волосся.
Не плачте за мною у хаті.
Я землю відстояв свою.
Не вмер я, все бачу! Не варті
У сотні небесній стою!
Ведуча: Не плачте мамо. Ваш син у небесній сотні. Йому вже не болять рани. Він прийде коли ви спатимете , і розкаже як любить Вас. Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І вмить останню віддали нам найдорожче, що мали – життя своє. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них , дітей їхніх ненароджених доколихали, пісень за них доспівали.
Янголи Небесні відлетіли…
І до нас приходять лиш у снах…
Рідні і живі… Душа і тіло…
За плечима в кожного - весна…
І біжать назустріч син і доня:
"Тато!...Татко!...Таточко іде!..."
І Дениско простяга долоні.
Це для нього - наймиліший день.
Скучили…Радіють син і доня:
"Татко наш - найкращий на весь світ!"
Ось, в його простягнутих долонях -
Сонце, Небо, яблуневий цвіт.
"Таточко прийшов… Вже буде з нами…"
…Враз озветься за вікном пташа…
Це був сон… Іще сповиті снами
Знов заплачуть серце і душа…
Звучить мінус «Плине кача»
Виходять дівчата-Ангели
9. Над чорним димом білі журавлі,
Над полум’ям Майдан – справжнє диво,
Над криком посивілої землі летять між зорями – очі незрадливі.
Летить душа із білими крильми
Прозора й чиста, як сльоза дитяча.
Летить у вічність, де нема війни
Там тільки Бог і там ніхто не плаче.
Там безліч душ, у них нема імен,
Там райдуга проклала міст з безодні.
Під вічне небо з зоряним дощем
Сузір’я з іменем «Небесна сотня».
10. І ангели Майдану там живуть
Від підлих куль не вберегли їх ми.
Вони у інших вимірах пливуть
Тримають небо білими крильми.
Помолимось за білих тих птахів,
За їхній шлях аж до самого неба,
За те, щоб більш ніхто так не летів,
За те, щоб іншою була дорога.
Помолимось за білих тих птахів.
Танець ангелів
Ведуча Події Майдану перетекли у страшне горе для нашої землі – у війну, яка чи не щоденно забирає людське життя. Жахлива звістка торкнулася і нашого села.
14 червня, в бою під селом Кримське на Луганщині загинув наш земляк з Черневого Степан Вишневський. 18 червня його поховали в рідному селі.
Разом ще з двома своїми земляками Степан був мобілізований в ЗСУ в березні 2015 року. Як кажуть всі, хто його добре знав, він поїхав на Яворівський полігон для військового навчання, не вагаючись ні на секунду. Через місяць, з квітня вже воював у складі 24-ої «Залізної» окремої механізованої бригади в зоні АТО. Служив рядовим, стрільцем зенітної установки. У суботу, 13 червня, під Кримським бійці бригади потрапили під мінометний обстріл. Осколки посікли Степану Вишневському ноги, а найгірше – потрапили в незахищений від бронежилета низ живота. Йому була надана вчасно перша медична допомога. А потім побратими відправили в госпіталь в Сєвєродонецьк. Операція тривала кілька годин, та увечері, 14 червня, від ран, несумісних з життям, Степан Вишневський помер.
18 червня, на похорон свого земляка-героя, зібралося майже все село. Приїхала і численна родина, друзі – із сусідніх Малнова, Старяви, Мостиськ, зі Львова, Червонограда.Під звуки військового духового оркестру Степана Вишневського поховали на цвинтарі рідного Черневого.
То ж давайте вшануємо хвилиною мовчання всіх загиблих у цій жорстокій, несправедливій війні.
Хвилина мовчання - відео Пам’яті Небесної сотні https://www.youtube.com/watch?v=juZQSb2Xbog
Ведуча … Навчитися воювати – нескладно. Проте бути солдатом – це значить мати дух солдата. Солдат без душі – кілер. Солдат з душею – воїн. У війні за незалежність України народилася нова незалежна нація, яка має творити свою незалежну культуру та історію.
За цими хлопцями плачуть матері. Вони подарували нам все і ми не можемо цим знехтувати. Тільки щоб не даремно вони відлетіли в небеса.
ПІСНЯ «Тільки щоб не даремно»
Вони не вагались ні дня, ні хвилини
І не сумнівались, що правда за ними
Схилену голову швидко підняли,
І на майдані людей об\'єднали.
Приспів: Зброя і прапор, гімн і калина
, Тризуб і стрічка в руках жовто-синя.
Образ, духовність і віра єдина,
Зброя, любов до своєї країни.
Тільки щоб не даремно, Небесна Сотня у небо
Тільки щоб не забути, Їх не повернути.
- На серці так гірко і кров на бруківку,
Кулі літають, щити пробивають.
Чорно, і сажа очі з\'їдає,
Їх не зупиниш, це більше єднає.
Приспів: Зброя і прапор, гімн і калина,
Тризуб і стрічка в руках жовто-синя.
Образ, духовність і віра єдина,
Зброя, любов до своєї країни.
Тільки щоб не даремно, Небесна Сотня у небо
Тільки щоб не забути, Їх не повернути.
3)Мати ридає, вже сина не має,
Сотні у небо душею злітає.
Як я без тебе рідненький мій сину,
Мамо, життя я віддав за Вкраїну.
Тільки щоб не даремно, Небесна Сотня у небо
Тільки щоб не забути, Їх не повернути.
Тільки щоб не даремно, Небесна Сотня у небо
Тільки щоб не забути, Їх не повернути.
- Болить серце за Україну. Але хай краще воно болить, аніж перестає битися чи стає байдужим.
- Вірим в те, що все зміниться на краще. Незалежність здобувається дуже важко, особливо тоді, коли її століттями не було.
- Події на Майдані довели, що «держава – це кров і залізо, свобода – це вістря мечів»
- Тривожить одне, щоб ніхто з нас не був байдужим
Пісня «Не будь байдужим»
Швидко , швидко час минає,
Місяць, рік , все проліта повз тебе
Не живи щоб лиш відбути,
І відстоюй що набуте ТРЕБА, так треба.
Спільна думка, спільна дія. І реальність - наші мрії
Вільно в небо
Так важливо об'єднатись
Ми є сила показати треба
Не будь байдужим! Не мовчи!
Не дай стоптати! Не дай забути!
Інших вчи! Цінуй минуле!
Вперед іди! Майбутнє буде!
Та лиш не будь байдужим ти.
Пам'ятай усіх героїв, Що боролися за волю кров'ю
І життя своє віддали, Щоб тепер ми цінували волю
Українцем називатись - Гордо гімн завжди співати серцем, щиро
Ми майбутнє України! Пам'ятати всім украй важливо!
Звернення учнів 8 класу
- Утікайте, вороги, з української землі,
Забирайте автомати і вертайтеся до хати.
Це є наш родинний дім і не місце тут чужим.
Ми вас навіть не лякаєм, так, культурно виганяєм.
- Якби ви знали до кінця, чим дихає земля оця!
З могил тут мертві можуть встати, щоб Україну захищати,
Тут душі славних козаків, всіх наших прадідів, дідів
Повернуться назад із неба, як виникне така потреба.
- Жінки і діти тут повстануть, за Україну грудьми встануть,
Тут ріки вийдуть з берегів, щоб потопити ворогів,
На захист нашого народу тут стане Бог і вся природа,
І кров'ю скраплена земля, і не допустить ворога.
- Запам'ятайте, злії люди, земля ця вашою не буде,
Її ми в силі захистити від вас, загарбники й бандити.
Бо ми давно вже не раби, не завойовники, як ви,
У нас є гідність, честь, ідея, ми в бій готові йти за неї.
Разом: У нас мета одна-єдина – велика, сильна Україна!
Пісня «Ще не вмерла, не вмерла Україна»»
Сьогодні ми підготували для вас приємний подарунок. До нас на свято прибула учениця нашої школи Шибунько (Ільченко Христина). Свою долю вона вирішила пов’язати із службою в Збройних Силах України, перебувала в зоні ведення бойових дій. Нам дуже приємно бачити тебе, Христинко. І хочемо почути від тебе декілька слів про твій вибір.
Виступ Шибунько Христини.
У нашій школі навчалася ще одна красуня онука Сайко Олександри Іванівни – Улян Ірина. Нажаль, сьогодні вона не змогла до нас прибути, проте ми познайомимо її з вами заочно.
Презентація про Улян Ірину.
– Ти себе в дзеркало бачила? Яка армія? – скептично запитували юну Іринку, коли вона прибігла до військкомату.
– Я хочу служити, – рішуче відрізала дівчина і додала, що мріє про ДШВ або морську піхоту.
Ця красуня після закінчення медичного коледжу стала медиком окремої десантно-штурмової бригади. Батькам, які жодного відношення до армії не мають, дівчина повідомила про своє рішення за день до від’їзду на курс молодого бійця.
– Яка «Десна»? Що це? Де це? – стурбовані батьки місця собі не знаходили та розуміли, що зупинити доньку вже неможливо.
Уже за кілька місяців на день ДШВ батько Ірини втирав сльози. Тоді вперше в історії бригади дівчата брали участь у показових виступах. А потім, як закрутилось… Десантне життя у всій його красі: стрибки з парашутом, марш-кидки на кілька десятків кілометрів, рейди морським узбережжям, навчання з іноземцями, поїздки Україною та за кордон. А ще – чергування до ночі в ізоляторі з хворими бійцями… І неймовірні побратими поряд, від реальних історій яких – мурашки по тілу…
– Для мене справжньої посвятою в десантники був перший стрибок з парашутом не лише з автоматом за плечима, а і з вантажним контейнером ГК-30, – ділиться Ірина. – Цей контейнер укомплектовують або медикаментами, або боєприпасами. Я ж спочатку і стояти із такою вагою нормально не могла. Не менш цікавим досвідом були і стрибки з приземленням на ліс. Коли парашут відкривається, відчуваєш настільки вибухові емоції, які ні з чим не порівняються. А ще, коли усвідомлюєш, що руки-ноги цілі, то взагалі почуваєшся переможцем. Загалом стрибнула вже 16 разів.
Дівчина зізнається, що намагається віддаватись службі повністю. Тому в ППД буває лише кілька місяців на рік. Каже, якби не служба, точно б стільки міст, як українських, так і закордонних не об’їздила б. Батьки й досі періодично запитують: «Доню, воно тобі треба? Коли вже скажеш, що втомилась?» Та вогник в очах дівчині говорить сам за себе.
– Протягом трьох місяців у нас були спільні з американцями навчання на полігоні, – ділиться дівчина. – Потім ми на кілька тижнів їздили в Литву, навчались з канадцями, поляками, грузинами. А чого варті марш-кидки на кілька десятків кілометрів по багнюці, з перешкодами… А я як медик маю не лише пройти маршрут, а й надавати допомогу побратимам… За два роки служби було різне, та я жодного разу не пошкодувала про свій вибір.
І для вас, наші красуні, ми підготували драйвову пісню «ДІВЧАТА»
Дівчата зрізають коси,
Туго шнурують берці,
Їм щастя приснилось, здалося,
Кровить забинтоване серце...
Дівчата пакують валізи,
Кладуть туди тугу і втому,
Молитва – надійна віза,
Щоб ви повертались додому!
Дівчата збирають сили
І вже не рахують зморшки,
Поспішно, туди де "накрило",
Шепочуть: "Терпи!.. Ще трошки..."
Приспів:
Дівчата не хочуть втрачати, |
Тому подають набої, |
Тому одягають халати, |
І вчаться тримати зброю! | (2)
Дівчата стоять на чатах –
Безсонні, розбурхані очі.
Слабкість стискає в лещатах,
Печуть заплакані очі...
Дівчата рівняють спину,
З думками про тих, кому важко:
Ворог таких не спинить,
Кулею спинити важко
Дівчата збирають сили
І вже не рахують зморшки,
Поспішно, туди де "накрило",
Шепочуть: "Терпи!.. Ще трошки..."
Приспів
А ще наша майстриня Козиняк Оксана Михайлівна, виготовила для вас ангелів-охоронців. Нехай вони стануть вашим оберегом по житті, захищають від усього злого і дарують приємні спогади про сьогоднішню зустріч.
В пам'ять про воїнів Небесної сотні ми проведемо акцію «Ангели ангелам»
Під музику учні школи чіпляють паперові ангелики.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку