Іванько Ганна Василівна,
методист відділу освіти
Жашківської міської ради
Черкаської області
«УКРАЇНСЬКА МОВО, МОВО СОЛОВ'ЇНА. У МОЄМУ СЕРЦІ – РІДНА УКРАЇНА…» (З ТВОРЧОСТІ ФРОСИНИ МОРОЗ)
За допомогою викладеного матеріалу знайомимо з творчістю талановитої поетеси Фросини Василівни Мороз, яка за допомогою поетичного слова прививала любов до рідної мови. Також для зручного використання створено віртуальну інтерактивну дошку у сервісі padlet.
Фросина Василівна Мороз (1959-2018) – талановита поетеса, яка у своїх віршах висвітлювала глибину людської душі, красу природи Жашківщини, велич рідної країни.
З третього класу її спіткала тяжка хвороба. Нелегка була життєва дорога талановитої жінки з села Конельські Хутори, що на Жашківщині Черкаської області.
Щирою, щедрою на добро, мудрою, світлою і чистою, - ось такою пам'ятають її всі оточуючі. А страждання, що десь мимохіть з'являються у зболеному серці, відразу ж і тонули у словах непохитної віри: «Пригорнися, доленько, до мене. Ми з тобою лихо перемелем!». Її вміння захоплюватися усім новим і несподіваним – безмежні, здатність бути чистою у своїх помислах викликало захоплення.
Якщо взяти до рук поетичні збірки («Поезії», «З осені у літо відпусти…», «Пригорнися, доленько, до мене», «Пахне чорнобривцями земля») Фросини Василівни, то поринемо у світ глибокої поезії [1, 13]. Кожен її вірш – це сплеск уяви, це спроба вкотре осмислити й висловити тему жіночої і материнської долі, тему самотності й дружби, тему вірності й душевної щедрості. В основі ж її поетичного бачення лежить глибока любов до рідного краю, який вона осягає подумки, шанування народних традицій і звичаїв, сповідування народної моралі, за якою люди мають вибудовувати свої суспільні та інтимні стосунки.
Велику увагу у своїй творчості Фросина Мороз, приділяла рідній українські мові. Змальовувала її милозвучність та значимість для молодого покоління, та й взагалі для народу як нації.
Рідна мова
Українська мово,
Мово солов'їна…
У моєму серці –
Рідна Україна.
Скільки в тобі суму,
Скільки в тобі лиха…
Тарасові думи
Промовляють стиха.
Лесине нам слово
В душу заглядає.
Десь блукає Мавка –
Лукаша шукає.
Квітне сад планети,
Гай шумить зелений.
Чураївно, де ти?
Озовись до мене!
Зневажають мову
Яничари й досі,
Щоб були ми знову
Тихі й безголосі.
Скільки заборон ти,
Мовонько,зазнала,
Та себе збороти
Ти не дозволяла.
Скільки тих указів
Та й навидавали –
Заповіт Тарасів
Ми ж не забували.
Калинове слово,
Квітни нам на щастя.
Ти – життя основа,
Ти – душі причастя.
Тож шануймо мову –
Рідну, колоскову,
Котрою співали
Мами колискову [2, 59].
Українська мова
Наша мова українська,
Наче та калина,
Рідна пісня материнська,
Запашна хлібина.
Українська мова славна,
Мов колосся жита.
Її висловами здавна
Рушники розшито.
Українська наша мова
Сяюча на вроду.
В ній чарівне кожне слово,
В ній – душа народу.
Наша мова неповторна,
Мов квітник під сонцем.
Як насуне лихо чорне –
Стань їй оборонцем.
Наша мова українська
Для всіх нас єдина,
Наче пісня материнська,
Звернена до сина [2, 35].
Рідна мова
Мова моя рідна,
Мова калинова,
Наче хвиля срібна,
Мами колискова.
Мова мого діда,
Мова мого тата,
Мов окраєць хліба
Щедрістю багата.
Скупана в любистку,
Скупана й у м'яті
Із лози колиска
Зроблена дитяча.
Багата – не бідна,
Мов трава шовкова,
Мова моя рідна,
Мов колискова [4, 41].
Творчість Фросини Василівни використовують учителі української мови та літератури, географії, шкільні бібліотекарі нашої громади, адже там знаходять любов до слова та рідної землі.
Для зручного використання у роботі, вчителям та бібліотекарям буде корисною віртуальна інтерактивна дошка padlet «Творчість Фросини Мороз» за покликанням: https://padlet.com/ivankoganna/cpgwe9dedklmq187
Дошка може наповнюватися спільною роботою учнів і вчителя навіть під час дистанційного навчання.
Список використаної літератури: