Виховний захід " Без верби і калини немає України"

Мета: ознайомити з історією, звичаями, традиціями та обрядами українського народу; поглибити знання учнів про народні символи України, їх значення в житті українського народу; розвивати найкращі моральні якості через ушанування народної символіки, творче мислення, виховувати повагу до народних звичаїв та традицій,  національну свідомість

Компетентність: спілкування українською мовою, загальнокультурна компетентність.

Обладнання:  дошка, плакати, комп’ютер, вишитий рушник, хліб, гілочки верби і калини.

 

         Хід заходу

        

       У нашого роду нема переводу

 

І. Організаційний момент 

 

 Святою для кожної людини є земля, де вона народилася, де робила перші кроки, вимовляла перше слово, почула мамину пісню-колисанку, пішла стежкою до школи.

 У кожного з нас є найдорожча і найрідніша та земля, на якій ми живемо, де живуть наші батьки. І такою є для нас – Україна.

 

 

ІІ. Нервово – психологічна підготовка

 

Прослуховування  пісні О.Заєць «Це моя Україна»

 

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

 Сьогодні ми поринемо у чарівний світ української мови, пісні. Кожна людина повинна пам’ятати, хто вона, звідки родом, де закопана її пуповина. І кожна людина має знати свою мову, свою пісню, любити її і цінувати.

 Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна,барвінок, верба, чорнобривці – все це символи України.

 

 Перегляд відеопрезентації  «Народні символи України»

https://www.youtube.com/watch?v=eJdH89ArE2Q

 

 

ІV. Робота за темою виховної години

1.  Слово вчителя

 У народі кажуть: «Без верби і калини нема України». Калина – безсмертний символ України. З давніх – давен  наш народ опоетизовував цей кущ, оспівував його в піснях. Образ ніжної рослини як символ рідного краю, домівки зберігав у своєму серці козак.

Колись давно в Україні дуже шанували калину. Не було хати біля якої б не ріс цей кущ. Як забіліють квіти навесні, дівчата ними коси заквітчають. А вже коли кетяги достигали, їх вішали попід стріхою. Йдеш селом, а хати неначе в коралах, червоніють густими намистинками до пізніх заморозків.

В Україні існував гарний звичай: коли в сім'ї народжувалася дівчинка – обов’язково біля хати садили кущ калини, щоб вродливою була.

 Калину дбайливо охороняли і доглядали в народі. Наруга над калиною вкривала людину ганьбою. Вважалося, що ламати цвіт калини – то накликати мороз. Справді, калина цвіте наприкінці весни, коли заморозки вже відходять.

 Чому ж калина є символом України? Ось послухайте легенду.

 

     Легенда

На Україну напали татари. Вони вбивали дітей, старих, а молодих дівчат забирали в полон. Одна дівчина, втікаючи, зачепилася і впала. Разок червоного намиста розірвався і розсипався. Дівчина загинула у неволі. А на місці розсипаного намиста виросла калина.

 

• Розкажіть, що ви знаєте про калину.

 

 Калина – невисокий, але пишний кущ. Вона росте на вологих місцях у лузі, у лісі. Садять калину біля хати, біля криниць. Весною зацвітає білим цвітом. Кожна квіточка – ніби дівчина в білій хустині. Восени важкі грона калини червоніють. Ягоди наливаються цілющим соком. Взимку кущ калини особливо гарний. Кругом біліє сніг, а червонясті кетяги палахкотять, мов ліхтарики. Раніше калину застосовували в народній медицині як ліки від застуди, соком калиновим очищали обличчя.

 

Приказки про калину

• Без верби і калини нема України
• Пишна та красива червона калина
• Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт
• Щоки червоні як кетяги калинові
• Молода дівчина така гарна, як калина
• Стоїть у дворі дівчинонька, як над ставом калинонька.

 

 

Прослуховування пісні «При долині кущ калини»

 

2. Ще одним символом України є верба

- А що вам відомо про вербу? (із верби в Україні здавна робили музичні інструменти кобзи і бандури, верба цілюще дерево, дарує людям багато ліків: рутин, аспірин, саліцилову кислоту, кожний запорізький козак брав з собою в похід вербову ложку

 

 Верба – це символ краси, неперервності життя. Вона дуже живуча. Устромиш у землю гілочку,  - і виросте дерево. Вербу з давніх - давен вважали святим деревом. Освячені її гілочки служили оберегом полів від граду, ними обкурювали хату від хвороб, клали в купель немовлят.

 За тиждень до Пасхи Вербна неділя, коли освячують вербові різочки. Після приходу з церкви, промовляли :

   Не я б′ю – верба б′є

   За тиждень Великдень

   Недалечко – червоне яєчко.

 Верба дуже любить воду , тому росте на берегах річок, водоймах або біля криниці. Люди помічали, що там, де росте верба. Там завжди чиста і смачна вода.

     Легенда

 Давним – давно жили в одному селі мати Вербена та її дочка Калина. Дуже мудрою і милою зростала дівчинка. А до того ж доброю вона була чарівницею:всі вави з землі піднімала, пташок лікувала, дерева від хвороб рятувала. Не було дитини вродливішої та добрішої від неї.

 Та довідались про Калину недобрі люди. Вирішили її згубити, щоб багату українську землю завоювати, хвороби і зло на людей напустити.

 День був ясний , мов золотом гаптований. Пішла дівчина коли травам розчісувати. Горобчиків голубити, льон піднімати. Довго ходила Калина, стомилася, до криниці прибилася. Схилилася над нею, у жменю води взяла і краплиночку пташці дала. Аж раптом почула неньчин голос « Калино, не пий водиці». Але дівчина страшенно хотіла пити. Піднесла до губ водицю і перетворилася на дерево – калиною навік над водою зросла. Бігла мати, плакала, та не застала доньки. Натомість побачила гарне дерево, схилилася над криницею і проросла над нею вербицею.

 Минуло багато років, та матуся – верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не застали лихих чарів.

 

Прослуховування пісні « А калина не верба»

 

 3  Ще одним символом нашого народу є вишитий рушник – оберіг.

Він повинен бути у кожній хаті . Оберігає дім від нечистої сили, від лихого ока. На таких рушниках з обох боків вишивали обереги і обов’язково так, щоб у вишиванці нитка не переривалась. Для давніх рушників властиві 1,2,3 кольори. Пізніше почали вишивати різними кольорами.

 Вишитий рушник пройшов крізь віки, він символізує чистоту і вірність. З рушником приходили в гостей, проводжали до армії, дівчата подавали рушники парубкам на знак згоди при сватанні. Молодята ставали на рушник при одруженні.

 

Пісня «Про рушник»

 

4. Творча хвилина.

Складання прислів’я з частинок:

 

• Хата без рушників, що родина без батьків
• Рушник на кілочку – хата у віночку
• Без верби і калини нема України
• Гарна калина, як рідна Україна
• Любуйся калиною, коли цвіте , а дитиною – коли росте
• Який кущ, така й калина, яка мати – така й дитина
• Де срібліє вербиця – там здорова водиця
• Така правда, як на вербі груша
• Щедрі гостини, як вареники з калини
• Компот з калини – здоров′я для родини

 

V Весела руханка  («Перлина Україна»)

https://www.youtube.com/watch?v=fay4etkp-Jg

 

 

VІ. Підведення підсумків

 

Без верби і калини

Хто свій рід забуде, рідних маму й тата,

Той хай не вертає до своєї хати.

Пам’ятаю, мамо, твоє тихе слово,

Що воно учило добру і любові.

У вербі, дитино, сонце прокидається,

На гілках калини діти колихаються.

Опустила віти червона калина,

Тихо шепче з вітром верба й тополина.

А до мене знову мамин голос лине:

"Без верби й калини нема України."