Виховний захід "ЧАС І ДОСІ НЕ ЗАГОЇВ РАНИ" до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав

Тема:  ЧАС І ДОСІ НЕ ЗАГОЇВ РАНИ

Мета: Розширити знання учнів про історичні події афганської війни; виховувати повагу до учасників військових подій в Афганістані, віддати данину пам’яті полеглим воїнам-афганцям

 

Хід заходу

(Звучить музика. Із-за сцени лунають слова диктора)

Ти – вічний біль, Афганістан. Ти – наш неспокій. І не злічить глибоких ран.

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей.

(На сцену виходять ведучі)

 

Ведучий Далека та чужа країна Афганістан…  Безглузда війна… Скільки смертей, скільки горя за 10 років.

 

Ведуча Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі.

 

Ведучий Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати – треба знати.

 

Разом

Знати і пам’ятати.

 

Ведучий Шановні присутні! 15 лютого відзначають скорботний День пам’яті воїнів - афганців. Сьогодні ми з вами дізнаємось про події, героїв цієї страшної війни.

 

Ведуча Нам дуже хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, спогади, вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь ваші юні серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна.

 

Ведучий Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто недожив, недоспівав, недокохав.

                         

Ведуча На нашому заході присутні воїни – інтернаціоналісти, учасники бойових дій в Афганістані:

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Ведучий Пам’ятний захід оголошується відкритим!

(Звучить Гімн)

Ведуча Не одним сивим пасмом закосичена дата – 15 лютого 1989 року, день, коли закінчилася для народів колишнього Радянського Союзу десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані.

 

Ведучий Посивілі до строку молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів-афганців.

 

Ведуча Згадаймо дати, які гіркою сльозою запеклися в душах цілого покоління, глибокою раною - у серцях матерів.

 

Ведучий 1 липня 1979 року - прибуття до Афганістану радянського парашутно-десантного батальйону.

 

Ведуча 25 грудня 1979 року - введення на територію Афганістану обмеженого контингенту радянських військ.

 

Ведучий 15 лютого 1989 року - останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. З цього дня минуло вже 30 років, а в пам’яті воїнів-афганців неначе був вчорашній день.

 

ПІСНЯ___________________________________________________________

 

Ведуча Через цю безглузду війну пройшли 700 тисяч чоловік. І серед них 30% були українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч воїнів загинуло у радянсько-афганській війні.

 

Ведучий Статистика свідчить: 160 тисяч наших співвітчизників, українців, брали участь у цій війні. 3360 не повернулися; з них 3280 загинуло, а 80 пропало безвісти чи потрапило в полон.

 

КОМПОЗИЦІЯ (Учні з портретами загиблих та свічками)

 

1-й учень.

Старенька мати йде до свого сина,

Гранітні плити плачуть під ногами,

Стукоче серце в грудях, ниє спина:

Синочку, рідний, йди в обійми мами

 

2-й учень.

Тече сльоза і падає на плечі.

Із стелі очі дивляться хлоп'ячі.

Їм тільки жити, жити і творити,

Вони ж навіки залишаються дитячі.

 

 

3-й учень.

Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає...

Перед очима в неї похоронка,

І бій, що котрий день вже не згасає,

І у землі пекуча та воронка.

 

Мати

Синочку, рідний, чуєш, як курличуть

У синім небі сумно журавлі?

Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,

А ти лежиш в холодній цій землі.

 

Син

Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над Україною пісні.

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

Вкраїнським рушником зітру сльозину

І поцілую в сиве чоло.

 

Мати

О, синку рідний, мій єдиний сину,

Як хороше б мені тоді було!

 

4-й учень.

Стоїть старенька мати на могилі,

І навіть квіти плачуть мовчазні.

Від сина погляд відвести не в силі,

А син довічно житиме у сні.

 

Ведучий Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-афганці всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народ.

 

Ведуча Миколаївщина втратила 64 чоловіка.

На Єланеччину не повернулося двоє молодих хлопців – Домашевич Анатолій та Розкидний Володимир.

 

Ведучий На знак вшанування світлої пам’яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, схилімо голови і вшануймо їх хвилиною мовчання.

 

(Метроном)

 

Ведуча Падали хлопці на чужій землі, а в них на м’яких долонях лінії життя такі довгі і прекрасні… Разом із ними пішло в небуття чиєсь щастя. Разом із ними загинули їхні ненароджені діти.

 

Ведучий  Але вони живуть у пам’яті бойових друзів, продовжують усміхатися зі сторінок солдатських альбомів. Вони вічно живуть у зболених, згорьованих, люблячих палких материнських серцях.

 

(Учень-син залишається, виходять два учні, один з АК, другий з гітарою)

ЛИСТ МАТЕРІ

«Мамо… Вибач, я не зумів дописати тобі листа. Мені вчора виповнилося 20, а сьогодні мене не стало. Але перед тобою і Батьківщиною я чистий. Я чесно  виконав свій солдатський обов’язок. Я не порушив присягу і був вірний солдатському слову і фронтовій дружбі. Пробач… Єдине чого не зумів – це врятувати себе для тебе рідної».

 

Учень з АК

Хвилює душу, хвилює Афган,

А серце плаче і болить.

В душі лишилось стільки ран,

Цей проклятий, жахливий Афган.

 

Свої очі піднімаю до небес,

Там зорі – ордени на ланцюжках.

Медаллю сяє місяць на мундирі,

Який ясний Чумацький шлях.

 

Учень з гітарою

О, Боже, я тебе прошу,

Не дай більше війні запалати.

Дай здоров’я, дай слова «люблю» -

Щоб жили всі дружно, як брат з братом.

 

І на землю пошли нам лиш мир,

І не дай те згубити, що є.

О, Боже, тебе я прошу,

Хай не буде більше війни!

 

 

Ведучий  Їм випало жити – так кажуть про тих, хто повернувся до рідного дому, порядкує рідну землю, віддаючи їм свої сили і вміння.

 

Ведуча Вони пройшли пекло війни Афганістану, вони не поповнили списки загиблих, вони і є тією пам’яттю, що пише історію.

 

Ведучий Слово надається_____________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

 

СЛОВО ГОСТЯМ (ЗА ЇХНІМ БАЖАННЯМ)

 

Ведуча У жодному календарі день 15 лютого нічим не позначений. Але він особливий. Цього дня закінчилась нарешті війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виведення радянських військ з Афганістану.

 

Ведучий Шановні воїни – афганці, ми пишаємося Вами, горді тим, що поруч із нами живуть мужні, відважні, рішучі чоловіки. Здоров’я вам, сімейного благополуччя, і пам’ятайте, що час – це найкращий лікар для душі та тілесних ран.

 

ПІСНЯ____________________________________________________________

 

(Виходять всі учасники заходу)

 

Ведучий  Покоління воїнів-афганців пройшло кривавими дорогами афганської війни, залишаючи на них життя і біль втрат.

 

Ведуча Ми це пам’ятаємо. І підтвердження цього є сотні пам’ятників та пам’ятних знаків по всій Україні.

 

Разом

Слава вам, воїни-афганці! Низький уклін від усіх земляків.

 

Ведучий  Нашим гостям і всім присутнім у залі бажаємо здоров’я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, який зветься – Україна.

 

Ведуча Запрошуємо всіх учасників заходу покласти квіти до пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам.

 

(Фонограма пісні «Офіцери»)