Виховний захід для старшокласників "Була війна..."

                                     класний керівник  Червонокам’янське НВО

Заболотна Юлія Владиславівна Олександрійський район

Кіровоградська область

 «Була війна, хоч ми її не знали,

Та нас хвилюють її рани»

(музично-поетична композиція)

Епіграф

Мета:

•                  виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам'ять тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни;
•                  показати всю жорстокість, з якою був нищений наш народ;
•                  формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління;
•                  сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.

Присутні: учні, батьки, ВЧИТЕЛІ.

Оформлення: шкільний музей прибраний квітами. У центрі плакат. Чорним кольором - "09 серпня 1941 року", червоним - "18-19 жовтня 1945 року", нижче слова:

Стенд з висловлюваннями

Маєш Вітчизну - значить, ти маєш

Землю і сонце, небо й повітря. 

Космос любові ти відчуваєш.

Любиш Вітчизну - значить, ти віриш.

Віриш в народу й роду джерела -

значить, що жодній тлі очманілій

не осквернити вселюдське небо,

не осквернити рідні могили.

Любиш Вітчизну - значить, ти віриш 

в дух прометеївський болю й надії,

значить, нікого вогнем не обділиш -

полум'я правди землю зігріє!

Рідна Вітчизна - найвища вершина

щастя і муки, честі й любові.

Кров'ю оплачене - це Батьківщина,

але ще більше - збереження крові.

(Р. Чілачава. "Маєш Вітчизну...")

Хід заходу

Діти   в  гімнастерках  та  пілотках.

Ведучий

Тим, хто крізь роки війни

 Проніс велике знамено перемоги!

Вед учий

Тим, хто, ризикуючи життям своїм,

Відстоя  мир і щастя на Землі!

Ведучий

Тим, кого назавжди забрала від нас війна,

Разом

Присвячуєтся…

Учитель: Захисникам і визволителям села Червона Кам’янка від німецько-фашистських загарбників ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Слайд

Звучить   Пісня   «Три  танкиста»

На границе тучи ходят хмуро,

Край суровый тишиной объят.

У высоких берегов Амура

Часовые Родины стоят.

Там врагу заслон поставлен прочный,

Там стоит, отважен и силен,

У границ земли дальневосточной

Броневой ударный батальон.

Там живут - и песня в том порука

Нерушимой, крепкою семьей

Три танкиста - три веселых друга

Экипаж машины боевой.

На траву легла роса густая,

Полегли туманы, широки.

В эту ночь решили самураи

Перейти границу у реки.

Но разведка доложила точно:

И пошел, командою взметен,

По родной земле дальневосточной

Броневой ударный батальон.

Мчались танки, ветер подымая,

Наступала грозная броня.

И летели наземь самураи,

Под напором стали и огня.

И добили - песня в том порука -

Всех врагов в атаке огневой

Три танкиста - три веселых друга

Экипаж машины боевой!

Вед учий

В кінці 30-х років ХХ ст. на екранам  СРСР на «Ура»  пройшла  весела   музична  кінокомедія «Трактористи». А пісня «Три танкісти» придала фільму «с самого начала музыкальный и несколько романтический характер». Через весь фільм звучала думка про необхідність  бути уважнимми й готовими до наступних боїв з ворогами рідної Батьківщини.  І цей день настав…

Ведуча 

22 червня 1941 рік. Тієї пам'ятної червневої пори, як і завжди, догорав рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, пив теплу росу із трав та замріяно слухав останні звуки вальсу в сільському клубі. Тут зібрались випускники 1941 року, вони танцювали свій останній шкільний вальс і не знали, що через декілька хвилин, рівно о 4 годині ранку 22 червня вони закружляють в кривавому танку війни, який триватиме 1418 днів і ночей. Для моїх односельчан фашистська кабала почалася 9 серпня 1941 року і тривала до 18 жовтня 1943 року.  Разом з червонокамянцями на бій з фашистами піднялися вихованці танкової школи, що діяла на території нашого села. Із 600 червонокамянців, що пішли нга фронт добровольцями не повернулися додому більше 300 чоловік. А скільки їх , захисників краю й Великої Батьківщини покояться в могилах.

Ученик читает  стихотворение:

Слова: Р. Гамзатов

Немало есть песен на свете,

Что звёздного света полны.

Но памятней нету, чем эти,

Рождённые в годы войны.

Всегда вы легки на помине,

И вас не забыл ни один, 

Пронзаете сердце поныне

Вы, песни военных годин.

Над братской могилой берёзы

И горькое пламя рябин. 

Ещё высекаете слёзы

Вы, песни военных годин.

Напевное судеб звучанье,

И помнить живые должны

Погибших солдат завещанье,

Чтоб не было больше войны.

И если бы страны решили,

Что мир их единственный сын,

В почётной отставке бы жили

Вы, песни военных годин.

На фоні пісні «Священная война»

 Тремтять гармати.

Б'є на спалах дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить Вкраїна з чотирьох сторін,

Разом з нею мій рідний край – Червона Камянка  

І на чужинців просить з неба кари.

Синів і дочок благає: - Захистіть!-Страждає в муках Україна мила.

 І піднімається з глибин століть Непоборима, нездоланна сила.

Ведучий

Війна.... Це страшне слово принесло нещастя і дітям. На їх маленькі плечі навалився страшний тягар.

Дитина

Ніколи не забудеться мені:

На попелищі бродим, наче тіні,

-Змарніла мати й дітлахи малі.

А тут і ворон звістку з далечин

Приносить нам на чорному крилі.

Ми в горі пригорнулися до мами,

І я ще брався втішити сестер....

 Багато літ спливло за журавлями,

 але мені ввижається й тепер:

 Отам, де тихі верби край дороги

 Стоять в зеленій весняній красі,

 Обшарпане, голодне, босоноге,

 бреде моє дитинство по росі.

Ведуча

 Багато днів усіх трясла біда,

Та скільки саме - то вже ні зозуля,

Ні екстрасенс ніякий не вгада.

І там де квітнуть вишні і каштани,

Під шум вітрів, під солов'їний спів

Розказують онукам ветерани

Про біль і велич подвигів своїх.

В страхітливому вогнищі війни народилося безліч героїв, чиї подвиги стали легендою і вічно житимуть у народній пам'яті, житимуть у віках, викликатимуть захоплення і велику шану всіх наступних поколінь і чесних людей світу.

Ведуча

Жива людська пам’ять, не старіє вона з роками, не тьм’яніє.

Вона стукає в наші серця обелісками в полі. І поки існуватиме наш рід, існуватиме і пам’ять, бо без неї немає у нас майбутнього.

У мене днів не вистачить для того,

Щоб розказати людям про війну,

Про все, про артилерію як "бога",

Про все оте, що й зараз не збагну.

Пам’яттю живих, нестихаючими болями серця подвиг воїна-визволителя закарбований у хвилюючих піснях, полотнах живописців, монументах скульпторів і художньому слові. Написано  багато чудових  пісень, та жодна з них не зігрівала так солдатські серця й душі в тяжку військову пору, жодна з них в мирні дні не зробила для дружб, як ця душевно усміхнена “Катюша”.

                           Звучить пісня "Катюша".

Расцветали яблони и груши,

 Поплыли туманы над рекой.

 Выходила на берег Катюша,

 На высокий берег на крутой.

 Выходила, песню заводила

 Про степного, сизого орла,

 Про того, которого любила,

 Про того, чьи письма берегла.

 Он ты, песня, песенка девичья,

 Ты лети за ясным солнцем вслед.

 И бойцу на дальнем пограничье

 От Катюши передай привет.

 Пусть он вспомнит девушку простую,

 Пусть услышит, как она поет,

 Пусть он землю бережет родную,

 А любовь Катюша сбережет.

 Расцветали яблони и груши,

 Поплыли туманы над рекой.

 Выходила на берег Катюша,

 На высокий берег на крутой.

Учень

У песен есть счастливая черта

 Они добры. И так или иначе,

 Ты, слыша их, становишься богаче.

 В  твоих  очах – их свет и доброта.

Ведуча

Пам’ять ...Вона кличе, хвилює, стукає у наші серця. Вона доносить до нас, нащадків тих полум’яних поколінь, імена тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс у жертву найдорожче – життя .

Події Великої Вітчизняної війни й досі не забуті   односельцями. Печуть ранами в душах людей, учасників  війни  та  бойових  дій ,дітей  війни…. котрим до сьогодні сняться    атаки, в яких не вилікувано ниють рани і щемлять серця.  

Слухайте всі!

І хоча уже важко гоВорити очевидцям тих далеких подій ми не мовчимо. Ми говоримо і ПАМЯТАЄМО!!!  

  песнЯ   “В землянке»

Бьется в тесной печурке огонь,

На поленьях смола, как слеза.

И поет мне в землянке гармонь

Про улыбку твою и глаза.

Про тебя мне шептали кусты

В белоснежных полях под Москвой,

Я хочу, чтобы слышала ты,

Как тоскует мой голос живой.

Ты сейчас далеко, далеко,

Между нами снега и снега...

До тебя мне дойти не легко,

А до смерти - четыре шага

Пой, гармоника, вьюге назло,

Заплутавшее счастье зови!

Мне в холодной землянке тепло

От моей негасимой любви. 

 Ученик

Над лесами необъятными,

 Над полями перекатными,

 Над разрывами гранатными

 Песни – ласточки летят.

Пахнут  рощи  горьким  порохом,

 Шепчут  травы  тихим  шорохом

 И  о том,  что сердцу дорого,

 Русским людям говорят.

Ведучий

Песням тех военных лет – поверьте!

 Мы не зря от дома вдалеке

 Пели в четырёх шагах от смерти

 О родном заветном огоньке.

И не зря про путь к Берлину пели

 Как он был нелёгок и нескор…

 Песни  вместе  с нами постарели,

 Но в строю остались до сих пор.

Песня «Огонёк».

На позиции девушка провожала бойца,

Темной ночью простилася на ступеньках крыльца.

И пока за туманами видеть мог паренек,

На окошке на девичьем все горел огонек.

Парня встретила славная фронтовая семья,

Всюду были товарищи, всюду были друзья,

Но знакомую улицу позабыть он не мог:

"Где ж ты, девушка милая, где ж ты, мой огонек?"

И подруга далекая парню весточку шлет;

Что любовь ее девичья никогда не умрет.

Все, что было загадано, в свой исполнится срок, -

Не погаснет без времени золотой огонек.

И просторно и радостно на душе у бойца

От такого хорошего от ее письмеца.

И врага ненавистного крепче бьет паренек

За любимую Родину, за родной огонек.

ВЕДУЧИЙ

                       Війна далека, але пам'ять близько:

                        На кожнім кроці, в кожнім із сердець.

                        І голови схиляють низько-низько,

                        Бо ж у землі сини, чи матір, чи отець…

Спливло 70 років від того вистражданого радісно-сумного дня  Визволення.

Ведуча

Щоосені душі загиблих повертаються до свого рідного краю  іскорками вічного вогню. Саме тому ми приходимо до нього,  щоб згадати рідних та близьких.

Перервався пташиний політ,

Колискову притримала мати...

Зупинилося серце на мить –

Зараз треба мовчати, мовчати!

Хвилина мовчання

Вічна шана всім, хто здобув Перемогу! 

Хвилина мовчання. Вшануємо героїв, що залишилися навіки на полі бою хвилиною мовчання ! (метроном).

Під плакатом на столі солдатський шолом, дві гвоздики, перевиті червоною та чорною стрічками, свічка.

На тлі мелодії на сцену виходять дівчата та хлопці, одна з дівчат запалює свічку.

Презентація « Молитва солдату»

Ведуча

Рідіють ряди ветеранів, ідуть в минуле історичні події, але забути цього не можливо. Говорять, що перемога дається легко. Шлях до перемоги тяжкий. Він проходив через окопи і партизанські ліси, через підпілля і застінки гестапо, через розпач і віру, через смерть і безсмертя.

Солдатські душі... Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.

Читець

Матері, послухайте, і отці послухайте,

І, сини, послухайте, як гучить вогонь.

Хлопці в землю падали, а вогню не зрадили,

І пробилось полум’я в хлопців із долонь.

Читець

Матері, схилітеся, і отці, схилітеся,

І, сини, схилітеся, лиш не треба сліз.

Хлопці в землю падали, але дня не зрадили,

І до сонця тягнеться кожен обеліск.

Учениця

 Ми не забудемо нічого,

Забути сил у нас нема,

І смерть малого і старого

Вам не обійдеться дарма!

Слава тим, хто здобув перемогу!!!

Разом

 Слава! Слава! Слава!

Учень

Все менше вас, прибульців із війни,

Все глибші ваші спомини і думи.

Ви все частіше чистите ордени

І довше носите старі костюми.

Учениця

Ви все пильніше в очі поколінь

Вдивляєтесь крізь опуклі скельця.

І смутку довга прохолодна тінь

Перебігає через ваше серце.

І я немов на сповіді стою

І пам'ять всіх живих беру у свідки -

Такі красиві люди, як в бою,

І нині зустрічаються нерідко.

(П. Іванов. "Все менше нас...")

Песня  «Солнечный  круг»,

Солнечный круг, небо вокруг -

 Это рисунок мальчишки.

 Нарисовал он на листке

 И подписал в уголке:

Пусть всегда будет солнце!

 Пусть всегда будет небо!

 Пусть всегда будет мама!

 Пусть всегда буду я!

Милый мой друг, добрый мой друг,

 Людям так хочется мира.

 И в тридцать пять сердце опять

 Не устаёт повторять:

Пусть всегда будет солнце!

 Пусть всегда будет небо!

 Пусть всегда будет мама!

 Пусть всегда буду я!

Тише солдат, слышишь солдат,

 Люди пугаются взрывов.

 Тысячи глаз в небо глядят -

 Губы упрямо твердят:

Пусть всегда будет солнце!

 Пусть всегда будет небо!

 Пусть всегда будет мама!

 Пусть всегда буду я!

Против беды, против войны

 Станем за наших мальчишек.

 Солнце навек, счастье навек -

 Так повелел человек

Пусть всегда будет солнце!

 Пусть всегда будет небо!

 Пусть всегда будет мама!

 Пусть всегда буду я!