Виховний захід для учнів 10 - 11класів

 «Дзвони Чорнобиля»

Ведучий 1. Річниці Чорнобильскої катастрофи присвячується

 Учень 1.

ЧОРНОБИЛЬ

Земля древлян… Колись була родюча,

Гостинна, доброзичлива була.

Земля древлян колись була квітуча.

Як сумно вимовляти це «була».

Тепер про неї кажуть «мертва зона» –

Смертельна, небезпечна і брудна.

Кюрі не менш як п’ятдесят мільйонів

Земля ця безпорадна прийняла.

Земля древлян – то Прип’ять, смерті лоно,

Безлюдне місце на пекельнім тлі,

Німий Чорнобиль, справжня мертва зона,

Єдине мертве місто на землі.

Це пам’ятник недбалості злочинній,

Байдужості людській – ганьба і гріх!

Це вічне горе в нашій Батьківщині,

Це вічний докір мертвих і живих:

Пожежників, що пекло те тушили,

Хто саркофаг страшний той будував.

Нетлінну, вічну пам’ять  заслужили

Усі, хто в пеклі тім життя віддав.

Це докір ненароджених, і хворих,

І тих, хто ще народиться на світ,

Кого спіткало й ще спіткає горе,

Бо ще не скоро цей зітреться світ.

І височить Чорнобиль, як примара,

Як місто-привид, лігво сатани,

І, мабуть, не одна ще чорна хмара

Посіє смерть без бомб і без війни.

Земля древлян… Трава, росою вмита.

І тут щороку теж цвіте весна.

Колись тут знову бігатимуть діти,

І місто оживе колись… Хтозна?

 

   Перший ведучий. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська трагедія. Пройшло тридцять вісім  років з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Смертоносна пилюка з ядерної печі покрила білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. І вже  38 років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає – не на добро це, не на життя.

  

   Другий ведучий. Чорнобиль – це назва невеличкого районного центру, що знаходиться за 130 кілометрів від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, яка почала будуватися на території біля красуні річки Прип’яті. Невдовзі біля атомної станції виникло ціле місто енергетиків – Прип’ять, в якому середній вік жителів у 1986 році становив 26 років. Місто швидко розбудовувалося: відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини… Це було місто – сад. Які широкі вулиці. А яких тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалася річка. Ніщо не віщувало біди. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню.

    

 Перший ведучий. В 1986 році на Чорнобильській атомній станції працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п’ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна станція в Європі. Це мала бути гордість України, але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.

    

 Другий ведучий. 26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава.

   

  Перший ведучий. Горем і болем увійшов в наше життя Чорнобиль, розділив долю людей на «до» і «після». Безлюдні вулиці Прип’яті, покинуті школи, дитячі майданчики, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій тридцятивосьмирічної давнини.

 

Ведучий 1

 Є чорне золото, є чорний хліб.
Є чорний лебідь і лебідка чорна.
Та найчорнішим серед них усіх
Є все-таки Чорнобиль.

 

Ведучий 2

З Чорнобиля несеться чорний вітер,

І чорний біль торкається сердець.

І поросли на схилах чорні квіти,

І чорним став на цвинтарі чебрець.

 

Ведучий 1   Щороку в Радянському Союзі 1 Травня відзначали Міжнародний день трудящиї  в цей день в усіх містах і селах проходили паради, в яких брали участь сотні тисяч радянських людей. І 1 Травня 1986 року не був винятком.

     А зараз до вашої уваги сценка «Один вечір життя підлітків м. Чорнобиль 1986 року»

 

     Перша дівчинка. Уже й весна, скоро Перше Травня. А там через місяць і випускні екзамени.

Друга дівчинка. Я на травневі свята поїду в Київ на парад.

Перший хлопчик. Та тебе туди і пустять: на парад!

Друга дівчинка. Ну не напарад, а на демонстрацію, яка різниця. Головне, що я буду на святі, пройдуся у святковій колоні по Хрещатику.

Другий хлопчик. Пощастило тобі, що в тебе в Києві тітка, а ми будемо вдома святкувати, правда, дівчатка?

Третя дівчинка. Яка чудова ніч. Подивіться, небо чисте-чисте.

Перша дівчинка. А знаєте, як про таку ніч сказала Ліна Костенко?

Третя дівчинка. Ні, а ти знаєш?

Перша дівчинка. Так, ось послухайте:

Буває час, що сліпну від краси,

Спинюсь не тямлю, що воно за диво,

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе, як є – дороги, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

Третя дівчинка. Прекрасні рядки, ніби про наше село.

Перший хлопчик. Так, у нас тут гарно, і робота буде поряд. Я після школи піду до татка на атомну працювати.

Перша дівчинка. Еге ж, так зразу тебе там і візьмуть, коли ти професії не маєш.

Другий хлопчик. Візьмуть. Мені дядько Степан казав, що молодих беруть і посилають учитися на любу професію. Ти вивчишся і повертаєшся на атомну уже з дипломом, а у нього ж і батько там працює, так що буде сімейна династія.

Друга дівчинка. Клас! (Чути голос Галі, час уже іти додому.) Мамо, я вже йду! (Чується вибух, задзвонили дзвони.)

Третя дівчинка. Ой, що це? Наче грім.

Перший хлопчик. Який грім? Подивися, яке небо чисте! „Хоч спинись і з Богом говори”.

Другий хлопчик. Подивіться, що там, над Чорнобилем?

Перший хлопчик. Як красиво... Та це ж полум’я пожежі (усі дивляться в одному напрямку).

Перша дівчинка. А що, як то атомна зірвалась?

Другий Хлопчик. Та ти що? Наша атомна безпечна. Нам на уроках цивільної оборони що говорили? Ану, пригадайте! Небезпечні тільки атомні бомби, а атомні станції цілком безпечні, бо це ж мирний атом!

Третя дівчинка. Навіть вірш про це є:

Народе мій, поки що небо

Лягає на ніч у Дніпро,

Я на сторожі біля тебе

Поставлю атом і добро.

Друга дівчинка. Справді, пам’ятаєте, як у школі проводилося тренування з цивільної оборони?

Перший хлопчик. Ну? Нам казали, що якщо виникне якась небезпека, то обов’язково буде об’явлено по радіо, чи сирени включать, щоб попередити людей.

Другий хлопчик. Вірно! Зараз ніякого попередження немає, значить нічого страшного не сталося.

Друга дівчинка. Ну й горить! Треба буде завтра піти подивитися, що це там так палає.

 

 Другий ведучий. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о першій годині 23 хвилини над IV реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум’я. Саме в цей день сталася найбільша трагедія не тільки України, а й усього людства – вибух на Чорнобильській АЕС. Причиною катастрофи прийнято вважати стрибок напруги в мережі, який викликав два вибухи.

      Перший ведучий.      На щастя (якщо можна так сказати), вибухи були не ядерними, а хімічними - наслідок перегріву реактора і накопичення значної кількості пари. На момент вибуху в реакторі знаходилось близько 200 т урану. Було зруйновано обшивку, а через відсутність захисної оболонки більше 60 т радіоактивних речовин піднялись у повітря.

Другий ведучий. Сумарна радіація ізотопів, викинутих у повітря після аварії в Чорнобилі, була в 30-40 разів більшою, ніж при вибуху атомної бомби в Хіросімі.

  Перший ведучий.          Пожежа тривала 10 днів і забрала життя 31-ї людини. Остаточно графіт перестав горіти лише 10 травня.

 

Хлопець. Чи буде квітень, як завжди,

Дарунком весняної здоби,

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його «Чорнобиль»?

Чи може викинем його

З календарів своїх, допоки

Нас темний грітиме вогонь

Ще невідкритих ізотопів?

Безмежна мисль, немає меж,

Її спинити годі!

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

 

Хлопець. Душевні, добрі, сильні, вперті –

Змогли стихію подолать.

Бій без траншей і без окопів…

Він увійшов у пам'ять літ.

Спасли чорнобильці Європу.

А може, цілий світ…

 

Ведучий 1. Минають роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилює людей – і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від покривдженої землі.

 

Ведучий 2. 38  роки тому, 26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.

 

Ведучий 1.

Дно річки вистеляють блискавки.

Метаються в повітрі ластівки.

Громи стрясають луни-перелуни,

І дощ між небом і землею струни

Сріблясто напинає на вітрах,

І чорні хмари навівають страх.

 

Ведучий 2.

Куди не глянеш — все мов нереальне.

Стоїть край шляху дерево печальне,

Гудуть дроти високовольтних ліній,

Чорніє човен між розквітлих лілій,

лежить село, неначе на картині,

Біліючи хатами на долині.

 

 Ведучий 1.

А в тім селі ні голосу, ні звуку,

І вікна випромінюють розлуку.

І двері навхрест дошками забиті,

І журавлі криничні сумовиті,

І тихий сад біля старої школи.

І дітям в ній не вчитися ніколи.

 

 

 

 

Ведучий 1. Невблаганно спливає час. Але не старіє пам'ять. Вона повертає нас до жахливої трагедії. Для історії людства – це всього лише мить. Для нас, живих свідків цієї біди – вічність, бо попіл і сльози Чорнобиля – скорботної матері України - ніколи не перестануть стукати у наші серця.

 

Ведучий 2. Чорнобильська атомна електростанція принесла найбільшу екологічну катастрофу, найбільше планетарне потрясіння. Ця трагічна подія назавжди увійшла в історію людства як «аварія століття».

 

Ведучий 1. З перших хвилин катастрофи розпочалися спроби приборкати ядерну стихію. Ліквідація наслідків аварії здійснювалася спільною працею вчених, лікарів, інженерів, будівельників, гідротехніків і військових.

 

Ведучий 2. Справжня доброта, порядність, небайдужість до людського горя й вірність обов’язку були на першому плані.

 

Ведучий 1. Серед тих, хто загинув майже відразу, зупиняючи  ядерну реакцію смерті, - шестеро пожежників. Молоді… їм ще тільки починати жити, кохати, виховувати дітей, приносити радість у свої оселі… У кожного були свої плани, надії, бажання.

 

Ведучий 2. Усе це було б попереду, та хто міг передбачити?! Та суботня квітнева ніч стала для них фатальною. Вони не озирались, не відступали, не ховались за спини інших.

 

Ведучий 1. Пожежники, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів. Їх просто не попередили про особливості ситуації. У результаті радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи ліквідаторів.

 Всі ті, хто першими вийшли на лінію вогню, ступили у вируюче полум’я, в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха...

 

   Ведучий 2   Як правило, кожен з тих, хто прибирав уламки на даху, піднімався на нього тільки один раз, так як доза радіації, яку він отримував, відповідала тій, яку звичайна людина отримує за все своє життя.

 

 Ведучий 1.  Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Всі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії.

 

  Ведучий 1. Тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони здійснювали свою звичайну роботу. А ситуація була незвичайна – поруч «дихав» смертельним подихом реактор. Не було часу думати про себе: треба було рятувати станцію. І вони її врятували.

 

Дівчина у білому вбранні.

 Хто має владу над вогнем?

Кому підвласна ця стихія?

Що робить ніч яскравим днем?

Що може зупинити мрію?

Той має силу у руках —

Над полум'ям велику силу,

Хто подолав у серці страх,

Щоб зберегти надію милу.

Коли полинова зоря

Зорю весни палила ранню,

Коли долинули здаля

Жахливий біль, німе страждання,—

Вогонь покликав їх до бою

І ті, хто дужу волю мав,

Покрили силу злу собою,

Бо більшу силу Бог їм дав.

Хто має владу над вогнем?

Кому скоряється стихія?

Тим, хто на чатах кожен день.

Тим, хто вогонь здолать зуміє.

 

Ведучий  2.  Відважними і героями не народжуються. Ними стають. Вічна пам'ять і слава, низький уклін усім покійним нині від урятованого народу, від усього людства. Хвилиною мовчання вшануємо тих, хто ліквідував наслідки аварії й у розквіті сил пішов із життя.

(Хвилина мовчання)

 

 Учень.

Безумство хоробрих – вогонь на вогонь:

І полум’я серця, і вітер долонь.

Де подих і подвиг – в єдине злились,

Як рідна земля і розбурхана вись,

Безумство хоробрих – життя за життя.

Щоб тільки лишилися мати й дитя.

Не всі виживають, та житиме світ, -

І спів материнства, і день-першоцвіт.

А дума людська пам’ятатиме вас,

А пам'ять людська повертатиме вас.

 

Учень

Коли біда чорнобильська війнула,

Коли упав наладчик неживим,

Був перший тут начальник караулу –

Володя Правик з воїнством своїм

 

Учениця

Дивлюсь в його лице – ось-ось розправить

Одну він зморшку між густенних брів.

Чудовий хлопець, Володимир Правик,

З тих, чиє серце – гордість матерів!

 

Учень

Збить треба пломінь! Зрізати назавше,

З ніг без жалю зіб’є, зупинить крок.

І ось він поруч, твердо ставши,

Мов стриж весняний, Віктор Кібенок.

 

Учениця

Який предивний ти, людський характер.

Коли ти досягаєш висоти,

Коли розверзнувсь атомний реактор,

І подолать нещастя мусиш ти.

 Учень

Що буде – враз обидва зрозуміли, -

Реактор другий тільки б зберегти,

Їм у собі знайти б незнанні сили –

Не дать вогню в сусідній блок пройти.

 

Учениця

І промінь збили! Тільки в прижмур хмуро

Побачив хлопець, наче у півсні:

Присівши вмить, провів сержант Тищура

Рукою по волоссі, що в огні.

 

Учень

З усім, що так було безмежно милим,

Тепер навіки обривалось вмить…

Реактор врятувать не мав він сили –

Вони ж бо мали право й відступить.

 

Ведучий 2   Одразу після аварії майже 8,5 млн людей були опромінені, близько 155 тис кв. км територій було забруднено, з них 52 тис кв. км – сільськогосподарські землі.

 

 Ведучий 1   Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної електростанції сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

 

        Ведучий 2   Радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на великих територіях. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 % території України. Реактор продовжував випромінювати радіацію ще 3 тижні, доки його не закидали сумішшю піску, свинцю, глини і бору.

 

         Ведучий 1     Перше офіційне повідомлення зробили аж 28 квітня під тиском міжнародної спільноти, але і в ньому майже нічого не повідомлялось про масштаби проблеми.

 

        Ведучий 2    Як чиновники пояснювали пізніше, вони не хотіли підняти паніку серед населення. У Києві, наприклад, у святковий  день 1 Травня, коли на вулиці міста вийшли тисячі людей, рівень радіації перевищував фоновий у кілька десятків разів.

 

  Ведучий 1    Евакуацію запланували на 26 квітня, але затримали за рішенням уряду і почали лише 27 квітня 1986 року о 14:00. Це стало явною помилкою, так як цього дня вітер дув у напрямку міста, яке розкинулося за 4 кілометри від ЧАЕС. Всі 47 500 жителів міста Прип'ять були змушені покинути свої будинки на наступний день після катастрофи. Для зменшення обсягу багажу жителям сказали, що евакуація тимчасова (близько трьох днів).

 

Ведучий 2   Прип'ять і Чорнобиль стали мертвими містами. А Україну було оголошено зоною екологічного лиха.

 Ведучий 1      Після аварії з 30 кілометрової зони відчуження було вивезено 115 тисяч осіб. Сумарна кількість людей, котрі позбулися своїх домівок, сягала 220 тисяч осіб.

 

  Ведучий 2       На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей.

   Ведучий 1          400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в “зоні відчуження”, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям.

 

Учень. І стали ми на землю коліньми,

Прощалися, як з матір'ю, з землею.

У квітні квіти падали грудьми

На сивий попіл спаленого глею.

 

Учень. Дуби беріз востаннє обняли.

Побігли люди... Чи ж дубам побігти?

Жить без людей не стали, не змогли,

Так і посохли, заломивши лікті.

 

Учень. І знову я туди не повернусь

А там так само вишня розквітає

Сумує за домівкою дідусь

І був там рай, та вже його не має.

 

Учень.  І був там рай – Чорнобильська земля

Невидимая хмара все накрила

В пустих домівках вітер там гуля

Журба оселі сумом оповила.

 

  Ведучий 2        Після катастрофи станція не працювала близько 6 місяців. За цей час територію дезактивували, спорудили саркофаг, який накрив 4-ий енергоблок. А потім знову ввели в дію 3 енергоблоки, які ще залишились.

 

Ведучий 1. Чорнобиль ще довго нам буде тривожити душу. Адже гіркий полин Чорнобиля – це і забруднення довкілля і втрачене здоров’я і невизначене майбутнє. Допоки ж дзвони Чорнобиля гудітимуть по країні?

 

Учень. Дзвони Чорнобиля гудуть по країні,

Їх боляче чути моїй Україні

Це горе, це розпач мільйонів людей

Це долі скалічених наших дітей.

 

Тихіше, тихіше, послухайте, люди,

Ці дзвони лунають сьогодні по всюди,

Просять задуматись хоч на хвилину

Бо горе спіткало кожну людину.

 

Учень. Людей схаменутися дзвони благають

Надію на них ще якусь покладають

І мати-природа застерігає

Що горя  Вкраїні уже вистачає.

 

Дзвони Чорнобиля гудуть по країні

Відлуння цих дзвонів ми чуємо нині

Воно ще звучатиме довгі віки

Пробачте нащадки нам наші гріхи!

 

 

Дівчина у білому вбранні.

  Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,
За скоєний гріх розіп'ята живцем,
Прип'ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.

 

Дівчина у чорному вбранні (задумливо):  Чорнобиль. Ця назва походить від різновиду гіркого полину. Спочатку таку назву мало давнє поселення, а потім місто й електростанція. Мало хто знав про цю траву. Аж поки не прийшов той судний день. І тоді згадали люди, що у Біблії записано: “…Засурмив третій янгол, – і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі – “Полин”. І стала третина води як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона…”. А чи знаєш ти, світе, як гірко ридає полин? Як тяжко, як тужно моєму народу болить?

 

Ведучий 2        До вашої уваги театралізація біля мольберту.

 

1 учениця Намалюй, мені, будь ласка,  радість і красу.

2 учениця І малюю я веселку, квітку і росу.

З посмішкою на обличчі дівчинку в вінку

І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

1 учениця: Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

2 учениця: Я малюю лист осінній, схилену вербу,

Що спустила свої віти голі до землі.

І ключами в синім небі линуть журавлі.

1 учениця: Намалюй мені ще ніжність

2 учениця: Тема не проста.

І малюю я рожеві мамині вуста,

І метелика, і сонце, й квітку лугову,

І зелену, шовковисту молоду траву.

1 учениця: Намалюй, якщо зумієш,

               Сльози і  біду.

2 учениця: Як же їх намалювати? Спосіб не знайду.

Чи поранену пташину, може, ледь, живу?

А рука сама малює чорнобиль-траву…

1 учениця: Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

2 учениця: Цю траву зовуть чорнобиль, ця трава гірка.

В ній отрута, смерть і сльози, і брудна вода.

В ній хвороби, сум, неспокій. Це страшна біда.

1 учениця: Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.

               А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.

2 учениця: Так, дитино, намалюю я життя тобі.

І надії намалюю, й мрії голубі.

Намалюю синє небо, чисте джерело.

Намалюю я лелеку, поле і село.

Намалюю віру, розум, доброту й любов.

Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

 

Ведучий 1. Шановні присутні! Минатимуть десятиліття, але сумний набат Чорнобиля не дає заспокоїтися нам.  Кажуть, час лікує, затягує рани. Це неправда. Просто біль відходить кудись глибоко в серце, приживається там, освоюється, і нікуди від цього не дінешся. Сьогодні кожен із нас розуміє, що сенс життя полягає в тому, щоб поважати природу, яка створила людину.

 

Ведучий 2. Тому у нашій  свідомості повинна відбутися революція,  яка подарує Землі розумного друга – людину екологічної доби. З'явившись під знаком біблійної «зірки Полин», Чорнобиль став якщо й не розплатою, то найсерйознішою пересторогою нашому варварству і  сваволі.  Тож хай палає  свічка пам’яті і  надії  в день річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!

 

Учень. 

Якщо ти віриш у майбутнє,
В його прийдешність, у життя,
Дзвони у дзвони, кричи людям,
Бо більш не буде вороття.

Учениця.

   Віддай забуту свіжість травам,
Відмий від бруду всі хмарки,
Відреставруй нам синє небо
І дощ крізь сито проціди.

Учень. 

Хай ожива вода Дніпрова,
Правічні височать дуби,
І хай полин, трава-чорнобиль
Не стане іменем біди.
 

Дитина: Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в ньому нашу рідну Україну.
Сади і гори, ріки і моря,
Птахів, тварин, рослини і людину.
Подай у душі доброго вогню —

Хай воскресає світ животворящий,

Хай до нащадків озоветься пращур,

Хай древній рід збере свою рідню.

Очисть від скверни воду нам і кров,

Хай доля нас завчасно не займає...

Пошли нам, Боже, згоду і любов

І той вогонь, що в світі нас тримає.

Усім хто є, усім, хто буде,
Даруй здоров’я, чистоту і вроду.
Щоб їх ім’я, а в імені – любов
Передавалися від роду і до роду.

 

Перший ведучий.                   Пам’ять про подвиг загиблих героїв-чорнобильців буде жити в наших серцях вічно….

         Другий ведучий.    Майже в кожному місті України встановлено пам’ятники ліквідаторам і жертвам Чорнобильської аварії. Пам’ятний знак учасникам, жертвам Чорнобильської катастрофи є і в нашому місті Волочиськ.

 Перший ведучий. ПАМ’ЯТАЙМО – Чорнобиль не має минулого часу!!

Другий ведучий.    Минуло 38 років…Проте, скільки б не пройшло часу, все одно чорнобильський біль чорною гіркотою осідає в душах українців, ця трагедія навіки оселилась у людських серцях. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Чорнобильська трагедія жорстоко нагадує нам про те, що люди ще не зовсім освоїли могутню енергію атома.

 

Перший ведучий Наше покоління розуміє, що не земна куля належить нам, а ми належимо їй. І нам треба передати майбутнім поколінням чисту планету. Тому зусилля всіх держав повинні бути зосереджені на знищенні ядерної зброї, на тому, щоб звести до мінімуму ризик від використання ядерної енергетики. Пам'ятаймо про тих, хто загинув у чорнобильському пеклі.  І робімо усе, щоб ніколи у людській історії не повторився Чорнобиль.

             Другий ведучий.         Як відомо, Чорний журавель є  символом Чорнобильської катастрофи. Послухайте на завершення вірш Дмитра Павличка

Розвівалось в рідній стороні.

Конец формы