Виховний захід " До Дня партизанської слави" вечір пам*яті для учнів 10-го класу

Сценарій вечора пам’яті до Дня партизанської слави та

партизанського руху в Україні             10-Б клас

Мета: розширити знання учнів про партизанський рух в Україні, героїв партизанського руху; розвивати образне мислення, артистичні здібності в декламуванні поезій; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до тих, хто боровся за батьківщину.

Обладнання: репродукції картин про партизанський рух в Україні, про Другу світову війну; плакат «Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України  - є обов’язок громадян України» (ст. 65, Конституції України); фотографії ветеранів партизанського руху, виставка учнівських малюнків про війну.

 

Хід св’ята

Лунає  музика воєнних років,  на   тлі  музики звучать слова.

 

Ведучий 1.

Пам’ятаєш, Земле, сорок п’ятий,

Стихле небо, підняте салютом?

Пам’ятаєш, Земле, сорок п’ятий.

Земле, сорок перший не забудь !

Ведучий 2.

Доброго дня, шановні присутні! Сьогодні ми зібралися, аби вшанувати героїчний подвиг уславлених партизанів і підпільників Великої Вітчизняної війни. 30 жовтня 2001 року Указом Президента України  « …на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період великої Вітчизняної війни 1941–1945 років, увічнення їх пам’яті…» було встановлене щорічне  відзначення Дня партизанської слави 22 вересня.

Ведучий 1. Своїми подвигами прославили нашу Вітчизну різні покоління українського народу. На своїх плечах винесли вони тягар найстрашнішої війни ХХ століття – Другої світової. У найтяжчий час для нашої Вітчизни, 22 червня 1941 року пішли на фронт тисячі солдат і матросів,  до лав добровольців ставало багато юнаків, які ледве закінчили школу. Багато з них  приписували собі роки, щоб потрапити на фронт. Але були й такі, хто в суворий воєнний час боровся з ворогами в глибокому тилу, не жаліючи крові й самого життя.  (Звучить  музика)

Ведучий 2.

День партизанської слави – 22 вересня – збігається з початком героїчної підпільно-партизанської боротьби з нацистськими загарбниками.

Цей день є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над нацистськими загарбниками, відновлення історичної справедливості щодо визнання масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали.

Ведучий 3.

 Найтяжчі випробування випали на долю українського народу під час Великої Вітчизняної війни.  В умовах тотального терору і нехтування ворогом елементарних прав людини,  насамперед права на життя, в Україні сформувався Рух Опору, який став грізною силою і перешкодою на шляху здійснення фашистами жахливого плану поневолення народів.

 

(Перегляд фрагментів хроніко-документальних кінострічок).

Учень 1.

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу Землю й долю навалилась

Учень 2.

Тремтять гармати, б’є на сполох      дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить країна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари

Учень 3.

Синів і дочок благає: – захистіть!

Страждає в муках Україна мила.

І піднімається з глибин століть

Непоборима, нездолана сила.

 

Ведучий 1.

 Минають роки, відлітають у вічність.  Багато часу минуло з тієї тривожної ночі. Усе далі відходять ті грізні роки, але не згасає пам’ять про тих, хто віддав заради Перемоги  життя.

Дуже прикро,що через стільки мирних років Україна знову горить у вогні. Знову гинуть патріоти, захищаючи рідну землю від фашистів ХХІ століття.

 

Учень 4.

  Не спиться ще вдовам, бо туга лишилась,

  Для них і сьогодні війна не скінчилась.

           Серця в них назавжди тривогою скуті.

           Ніхто не забутий, ніщо не забуте    

 

Ведучий 2. Ми ніколи не забудемо героїв партизанського руху. А також героїв, які у наш час віддали своє життя за єдину Україну. Вшануймо хвилиною мовчання пам’ять про тих, хто віддав своє життя за нашу рідну землю.

(Хвилина мовчання)

Учениця  читає поезію Максима Рильського (написану в серпні 1941 р.)

 

                       Від плуга чесного, від рідного заводу
Нас хоче ворог одірвать
І нашу правду, щастя і свободу
Під ноги підтоптать.

В розгулі хижому він прагне сплюндрувати
Святий здобуток наших рук,
Жадає край наш, красний і багатий,
Він виссать, як павук.

О земле рідная! Не жатиме неситий
Пшениці на твоїх ланах!
Жила, живеш, довіку будеш жити,
Безсмертна у віках!

 

 

 

Учень 5.

За мене, за тебе, за всю Батьківщину,

Хто фронтом звитяги йшов поруч з тобою,

Боровся з фашизмом, тоді партизанив

І ворога нищив героєм незнаним.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,

І гідно живи їх життям недожитим!

(Розповіді учнів про своїх дідусів, прадідусів,

 які були партизанами і допомагали звільнити від фашизму рідну землю).

 

Ведучий 3.

Ні жорстоким кривавим терором, ні підступною  пропагандою окупантам так і не вдалося погасити полум’я підпільно-партизанської боротьби. Перемоги воїнів були нерозривно пов’язані з героїзмом партизанів і підпільників. Це були нескорені, сильні духом люди великого патріотизму і чистої совісті.

 

Учень в одязі партизана читає поезію Андрія Малишка.

 

Там, де Ятрань круто в'ється,
Від пожару в'ється дим,
Партизан з чужинцем б'ється,
З чорним ворогом лихим.

Партизан бува без солі,
Табачку часом нема,
А за ним вітри у полі
Та зав'южена зима.

Там сім'я в снігу розбута
Плаче, просить німцю кар.
Помста грізна, помста люта
Палить груди, як пожар.

Помстимося за руїну,
Німця знищимо в бою, —
За Радянську Україну,
За республіку свою.

 

 

Ведучий 1.

Перші загони партизанів з'явились наприкінці 1941 року  під Черніговом і Сумами під керівництвом Миколи Попудренка та Сидора Ковпака. Ці загони й поклали початок гуртуванню партизанів у лісах Північної України. 

Народну війну в тилу німецько-фашистських військ вели повсюдно: у містах і селах, на залізничних вузлах і станціях, на річках, у лісових і степових районах України. Широкі верстви населення брали участь у зриві економічних, політичних та військових планів і заходів нацистських загарбників. Опір здійснювався на всій окупованій території і був нищівним для загарбників.

Завдяки  безстрашній і непримиренній боротьбі партизанів і підпільників  земля України горіла під ногами в фашистів.

Ведучий 2.

Нищівними були удари по комунікаціях ворога, захоплення і ліквідація складів і баз із боєприпасами і озброєнням, нещадним винищення ворожих гарнізонів, ефективним пошкодження і знищення зв’язку між частинами німецької армії. Важливою була розвідувальна діяльність партизанських формувань і підпільних організацій, наслідком якої ставало знищення об’єктів військового призначення. За масштабами, політичними і військовими результатами всенародна боротьба в тилу ворога стала важливим військово-політичним фактором у розгромі фашизму.

 

Учень у партизанському вбранні читає поезію П.Воронька

 

Я той, що греблі рвав.
Я не сидів у скелі,
Коли дуби валились вікові.
У партизанській лісовій оселі
На пережовклій, стоптаній траві
Лежав, покритий листям пурпуровим.
І кров текла по краплі крізь бинти.
А Лісовик з обличчям сивобровим
Питав мене:
- Чи всі порвав мости?
- Усі... -
Тоді, схилившись наді мною,
Сиділа ніжна Мавка цілу ніч,
Туманною повита пеленою,
Із  карабінним чересом опліч.
Вона, зітхнувши, почала співати:
-  Чому ж сього не можна запитати?
Он, бачиш, там питає дика рожа:
«Чи я хороша?»
А ясен їй киває в верховітті:
«Найкраща в світі».
-  Ти найкраща в світі...
Врятуй мене,
Бо там на синім Пруті
Іще стоять не зірвані мости.
По них повзуть прожерливі і люті
Зелені змії.
- Можу принести
Жив-гой-трави...
Од  смертного полону. -
І принесла, оббігавши луги.
І полетіли ферми й ланжерони
На прикарпатські гострі береги
У грозовому реготі веселім.
Я той, що греблі рвав,
Я не сидів у скелі.

Ведучий 3.

Серед відважних захисників Вітчизни були і юнаки,  і  діти.

Учень 6.

Привели його на світанні

У багнюці всього, у крові

Захлиналися постріли дальні,

І дрижали бліді вартові.

Мов примари, гайдалися тіні,

На колисках скуйовджених віт.

І було партизану-хлопчині

Вісімнадцять – не більше – літ.

 

Ведучий 1. Жодні страхіття і знущання не могли зламати волелюбного духу народних месників, які не шкодуючи життя, робили все можливе для наближення Перемоги. Жоден ворог не міг позбавити народ оптимізму і гумору. Серед страждань і крові люди продовжували жартувати.

 

 

 

 

Учень 6.

Поліцай гука з вагона:
— Гей, провіднику,
А чи є тут партизани
В тім чагарнику?
Провідник: — А хто їх знає?
Бачите ж — пітьма.—
І, зіпхнувши поліцая,
Вслід сказав: — Нема!

                                                                    Д.Білоус. «Щира відповідь» (1943)

 

Ведучий 2.

Пам'ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці і вічної скорботи за тими, хто поклав на вівтар Перемоги найдорожче — життя.
Героїчні подвиги українських партизанів у пам’яті народу  житимуть вічно. Шкода,що сьогодні ми згадуємо не тільки тих, хто загинув у ВВ війні, а і тих

хто, нехтуючи смерть, зупиняє фашистську навалу ціною власного життя сьогодні. Боляче втрачати кращих синів і доньок українського народу в період неоголошеної війни Росії проти України.

Ведучий 3.

Так, Перемога була одна на всіх, і ніхто не стояв за ціною. Для України ця ціна становила за різними даними від 8 до 10 мільйонів людських життів. Республіка дала армії і флоту понад 7 мільйонів воїнів. Кожен другий з них поліг на фронтах, а кожен другий з тих, хто залишився серед живих, повернувся додому інвалідом.
Кожний сьомий з тих  мільйонів, яких забрала війна, - наш співвітчизник.

Понад 700 міст і містечок та 28 тис. сіл було знищено нацистськими загарбниками, тисячі підприємств зруйновано і пограбовано. Україна, для якої історія не скупилася на людські трагедії та попіл руйнувань, у моторошному побоїщі Великої Вітчизняної знову була викупана в крові.

 

 

Учень 7

 Білий сніг покрив криваву січу

 Сколихнув тривожну тишу крук...

Тут усі, хто ворогу назустріч

Не підняв над головою рук.

Впав і я тут на безкраї доли

У землі і сонця на виду.

 Впав тому, що рідний край ніколи

 Не хотів оддати на біду.

Син землі… землею знову стану

  За всіма законами буття.

 Я здобув найбільшу в світі шану –

Врятував нащадкові життя.

 Я не прагнув слави світової,

Встав, як сотні тисяч, на заброд.

Впав я безіменним у двобої,

Буду жити в імені НАРОД.

 

Учитель.  Дорогі діти!  Нехай День партизанської слави передається з покоління в покоління і надалі, нехай  зберігає в наших серцях такі поняття, як Батьківщина, честь, обов’язок і пам’ять.

    Закінчуючи нашу розмову, хочеться нагадати всім слова:

«Батьківщину люблять не за те, що вона велика, а за те що вона своя». Сподіваюся, що ви діти, будете справжніми захисниками своєї Вітчизни.

Особливо у цей нелегкий для України час.

Слава Україні!  Героям Слава!