Сценарій до свята 8 Березня

 

 

 

 

Мета: вшанування жінки-матері, жінки-трудівниці; виховання шанобливого ставлення до сім’ї, родини; розвиток творчих здібностей учнів.

Оформлення: на сцені цифра «8» в обрамлені гірлянди з повітряних кульок, квітів.

Технічні засоби: ноутбук із музичними файлами.

 

ХІД СВЯТА

Звучить музика.

 

1 Ведучий

Усе від жінки народилось в світі
І плин життя, й пекучий біль журби
Від жінки зростають діти,
Й найкраще свято ранньої весни
Від жінки мусило колись зачатись
Усе навкруг живуще, я і ти
Бо біля витоків життя стояла мати
Стоїть й стояти буде на віки.

 

2 Ведучий

 Доброго дня, шановні гості нашого свята! Відшуміла зима лютими морозами, відхурделила сніжними віхолами, а на зміну їй прийшла чарівна красуня-весна. Тож недаремно саме вона увібрала в себе одне з найкращих свят – свято  жінок, дівчат, бабусь, сестричок, коханих. В усі часи в усіх країнах світу жінка стоїть вище чоловіка: у ній ніжність, краса, надзвичайна зворушливість, чутливість.

 

1 Ведучий

Наше свято ми присвячуємо жіночому дню, віддаємо данину любові й захоплення тим, до кого звертаємося в радості і печалі – нашим берегиням. Шановні наші вчителі,технічний персонал, працівники кухні, мами, бабусі, дівчата! Щиро вітаємо Вас зі святом весни, з днем 8 Березня!

2 Ведучий 

Зичимо здоров’я дзвінкої криниці, хліба запашного з української пшениці, рум’янців від калини, щоб ви були щасливі кожної днини.

 

1 Ведучий 

Квітніть, дорогенькі, на білому світі, як ті троянди пишні, і хай же вам сонечко сяє привітно, квіти всміхаються рясно, а роки хай будуть щасливі й прекрасні. Вас вітає сама весна!

Вірш

Ти- ЖІНКА! Значить дуже ніжна!

Ти гармонійна, дивна і п'янка,

Ти дуже вишукана, дивовижна,

Для когось в світі ти одна така!

Ти- ЖІНКА! Значить духом сильна,

Ти знаєш, чого хочеш від життя,

Водночас і проста, і дуже стильна,

І загадкова, як саме буття...

Ти- ЖІНКА! Значить ти- кохана!

Хоч раз в житті ти відчувала це.

Для когось ти- найкраща і жадана,

Для когось лик святий - твоє лице...

Ти- ЖІНКА! Пам'ятай це всюди!

І як би там не склалось майбуття,

А справжня ЖІНКА завжди в шані буде,

Бо ЖІНКА- це і є творець життя!..

1 Ведучий

Весна – найпрекрасніша пора року. З її приходом оживає природа, повертаються з далеких країв птахи, квітнуть дерева, зодягаючись у зелень, гаї перегукуються голосним пташиним співом. Прийшла весна!

2 Ведучий 

Бринять струмки, розквітають перші квіти, зігріті теплом сонячного проміння, мрійливо співають пташки, прийшла весна, а разом з нею – жіночий день. Свято половини людства, а ще й якої половини!

1 Ведучий

Найчарівнішої, наймилішої, найзагадковішої, найпрекраснішої,  доброї, ніжної, турботливої, одним словом – жінок!

2 Ведучий

Сьогодні ми вшановуємо жінку, найчарівніше творіння на Землі! Адже саме завдяки їй світ наповнюється любов’ю, добром та надією.

1 Ведучий

Жінка – це восьме диво світу, муза, яка протягом віків надихає чоловіків на звитяжні вчинки.

2 Ведучий 

Ми дякуємо вам за вашу доброту, за щирість і ласку, за вашу любов до нас. Вже багато століть наймудріші голови людства намагаються розгадати і пояснити велике загадкове почуття – любов до жінки. Поетами всіх часів і народів  написано десятки тисяч ліричних рядків, присвячених жінці.

Вірш
А жінка в світ приходить для любові!
Любити маму — поки ще мала.
Любити лялю — тільки підросла.
А коли вперше стала на поріг —
Любити небо і м’який моріг,
Дім батьківський і квіти чорноброві,
Бо жінка в світ приходить для любові.

Вона росте — росте її любов,
Ростуть її бажання і надії.
І от приходять роки молодії,
І по землі вона не йде — несеться,
І прислухається до свого серця,
Що в гулі міст чи в шелесті дібров
Підкаже їй: — Прийшла твоя любов!

Це ж та любов, що перша і остання!
Такої ще ні в кого не було!
До неї підступить не сміє зло!
Вона яркіш, як сотня сонць, сія!
Вона твоя! Вона лише твоя!
Ії тобі на сотню років стане!
Це та любов, що перша і остання!

І відшумить весільний водограй,
Та як же знову світу не радіти,
Коли народжуються в тебе діти!
І ночі всі недоспані дарма,
Коли воно лепече вперше: — Ма...
І ти — свята, і в тебе в серці — рай,
Хоч відшумів весільний водограй.

І от ідуть літа, літа, літа...
Годуєш всіх, сама, бува, голодна
І часом нерви стримати не годна,
Та будеш захищати, як в бою,
Оту домашню каторгу свою,
Хоч сум торкає очі і уста,
І хоч ідуть літа, літа, літа...

А якби все те розпочати знов?
Але ж обід — щоденний — то любов!
Сорочка, чисто випрана, — любов.
І ночі, що не спала ти, — любов.
І пісня, що співала ти, — любов.
І квіти, що посіяла, — любов.
І очі правнуків ясні — любов.
Було б все так, якби почати знов.
Жіноча доля в світі — це любов.

 

 

 

 

 

 

2 Ведучий

Жінку віншуємо знову,

Що непідвладна часу!

Жінку — владарку слова!

Жінку — життя окрасу!

Жінку — кохану й матір!

 

1 Ведучий

Жінку — сестру й бабусю!

Жінку — життєве свято!

Жінку, що вічно в русі!

Жінку — талановиту,

Зоряну, поетичну!

Мрією оповиту!

Лагідну, симпатичну!

 

Вірш

 

Ми спілкувалися без бренді, 
П*янив озон нас та чабрець… 
І розповів мені мудрець 
Стару, як Всесвіт наш, легенду: 

У хаті випаливши піч 
І на замок закривши двері, 
Сім*я присіла до вечері 
В глуху й бездонно-темну ніч. 

Під скрип могутніх ясенів 
На лавках збитих біля столу 
Сиділи батько й напівколом 
Дорослих четверо синів. 

Убога трапеза в той час 
Вела до роздумів про вічне, 
Про щось згадали потойбічне 
Та їли хліб і пили квас. 

Аж раптом хтось обачно й тихо 
Постукав тричі у вікно. 
Всі насторожились:давно 
Оселю їх обходить лихо. 

У двір найстарший син пішов. 
Вернувсь невдовзі й батьку каже: 
-Не гість прийшов сьогодні вражий- 
До хати проситься Любов. 

Подумав старець й наказав:
-Любов не пустимо до хати.
Для чого зайве годувати
Того, кого наш рід не знав?

Та незабаром, як перо,
Шкрябнуло щось, стида позбувшись…
-До хати проситься Добро.

Новий промовив дід наказ:
-Добро не пустимо до хати.
Лиш буде місце тут займати,
Щоб спотикатися щораз.

До божевілля їх, до трясця
Довів у двері сильний грюк.
Тож третій син пішов на стук:
-До нас з’явилось в гості Щастя.

-Явилось Щастя?Нащо нам
Такий вантаж щодня носити?-
Старий синам почав твердити,-
Не треба в хаті цей бедлам!

Коли доїли черству грінку,
В дворі щось хруснуло, мов сук.
Пішов четвертий син на звук:
Допоможіть занести їй. 
-До нас з’явилась в гості Жінка.

-З’явилась Жінка? Боже мій!
Прийшла в господу Берегиня…
Просіть у хату. Й разом скриню

-Хто не пускав-той не знайшов!
В тій дорогій дубовій скрині
У дім при несла Жінка нині
Добро, і Щастя,і Любов.

 

2 Ведучий 

Творилась жінка з ніжності й добра,

Краса жінок врятує світ ве­ликий.

Усім відома істина стара —

Без жінки не прожити чоловіку.

1 Ведучий 

Чомусь говорять, що жінки слабкі.

Та довести я можу щохвилини,

Що навіть найсильніші чоловіки

Ставали перед нею на коліна.

 

1 Ведучий 

Кажуть, що чоловік стає на коліна  тільки в трьох випадках: щоб напитися із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитися матері. І я низько вклоняюсь Вам, і не тому що сьогодні 8 Березня, а тому, що Ви жінки. Це Ваші муки дають нове життя. Це Ваші безсонні ночі роблять з безпорадних крикунів старанних дівчаток і безстрашних хлопчиків. Це Ваше велике терпіння, Ваші турботи, Ваша любов благословляють їх на подвиги в ім’я життя на землі.

1 ведучий

Жінку-вчителя ми  щиро вітаємо,

Найкращі побажання в цей день надсилаємо.

Низенько вклоняємось й просимо в долі,

Щоб щастя послала й здоров’я доволі.

2 ведучий

Спасибі вам, що живете на світі.

За добреє серце, за очі привітні,

За руки, такі роботящі й невтомні,

За душу чутливу, що завжди пригорне.

1 ведучий

Нехай душа у вас ніколи не старіє.

На білій скатертині будуть хліб і сіль.

Своїм теплом вас завжди сонце гріє,

Слова подяки линуть  звідусіль.

2 Ведучий

Шановні вчителі!  Бажаємо Вам завжди бути музами для своїх чоловіків, найкращими мамами для своїх дітей. Нехай кожну із вас вважають найвеличнішою таємницею Всесвіту, яку не може розкрити жоден чоловік, який живе на планеті Земля. Будьте завжди коханими та щасливими.

 

Вірш

 

Щасливу жінку видно по очах:

Вони,  мов зорі, своїм щастям сяють,

З них не стікають сльози по щоках,

У них немає докору, лиш страх,

Що невблаганно так роки минають.

Щасливу жінку видно по ході:

Вона неквапно впевнено крокує,

А юнаки й не зовсім молоді

Чоловіки, часом такі смішні,

Гадають,  що вона їх провокує.

Щасливу жінку видно про словах:

Вона їх навсебіч не розкидає,

А розкладає рівно по рядках,

Щоб проростали нишком у віршах,-

Можливо, хтось колись їх прочитає.

Щасливій жінці щастя є навкруг:

Сама у собі скарб цей добуває

Життя складає з веселкових смуг,

Бо чорно-біле - то важкий недуг,

Який із жінки щастя виїдає.

1 Ведучий 

У мові всіх народів світу немає слова, святішого за слова Мати! Мати – початок всього! Мати – берегиня людського роду.

Немає любові, сильнішої від материнської, немає ніжності, ніжнішої від ласки і клопотів материнських, немає тривоги, тривожнішої від безсонних ночей і незімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов!

1 Ведучий

 Стоїть на землі мати – вища  і святіша від усіх Богинь. Стоїть на вершині двох тисячоліть мати і молиться, тихенько змахує непрохану сльозу, просить у всевишнього щасливої долі для них. І все це може вона , наша Берегиня, наша мати!

2 Ведучий

Слово «мама» росте з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітають квіти, як тихо світить веселка і гладить дитину по голові рідна рука. І з букви – крапельки та звуку – сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «МАМА», мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мати.

 

2 Ведучий

Не можна не згадати ніжним словом наших рідних, дорогих бабусь.

Дякуємо Вам за любов і турботу, за вашу повсякденну роботу. Вклоняємось низько до землі за безмежне терпіння.

Вклоняємось Вам за мудрість і розуміння

Вірш

 

Подзвонити бабусі сьогодні.
Не завтра.
І не колись.
У хатині побіленій, скромній
Вдвох з чеканням вони обнялись.

Поріднилися
З поглядом вікон.
На один і той самий пейзаж.
Їй давно уже час – це не лікар,
А ніким не врахований стаж.

Подзвонити.
Хоча б на два слова.
Щоб зраділа,
Всміхнулась вона.
Рідко старість бува кольорова,
Бо частіше самотня й сумна.

Їй потрібно уже зовсім мало.
І у неї немає новин.
Як і друзів давно вже не стало…

З телефоном один на один.
Вона йде на подвір’я із хати.
З рук його майже не випуска.

Подзвонити.
Без приводу й свята.
Щоб вона дочекалась дзвінка.

 

1 Ведучий

Завжди від жінок віє таємничістю, принадою. Згадаємо про це легенду. Після того як Бог створив чоловіка, той заявив про свою нудьгу. Бог замислився, з чого зробити жінку, адже, весь матеріал витратив на чоловіка. Після коротких роздумів став змішувати кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зорі, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість котеняти, граціозність газелі, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту.  А потім додав ще туди: холодного мерехтіння зірок, в’їдливості мухи, впертості осла, зажерливості акули, ревнивості тигриці, мстивості пантери, прозорливості п’явки , дурману опію, безпощадності стихії. Ось такою Бог передав жінку чоловікові, при цьому промовив: «Бери її такою і не намагайся переробити. Зазнай щастя».

2 Ведучий

Це звичайно легенда-жарт, але в ній є доля істини, бо жінка це одвічний біль і одвічна втіха. Вона може перетворити життя на рай, а може і на пекло.

 

Гумореска

Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні, 
Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані. 
Лежить собі, проглядає журнали й газети. 
А дружина варить, смажить, готує котлети. 
Пообідав Кузьма смачно, запалив "Казбека". 
— Ну чого ти, — пита жінку, — така недалека? 
Тільки в тебе і балачки про борщі й олію, 
І ні слова про театри, про драматургію. 
А є жінки! Збоку глянеш — ходить, як Аїда. 
Драматургів усіх знає аж до Евріпіда. 
Так і сипле: Тіто Гобі, Карузо, Фелліні, 
Есамбаєв, Магомаєв, Кобзон, Паганіні… 
А ти яка? Ти ж не тямиш в цьому ні бельмеса. 
Ти ж не можеш відрізнити Брамса від Бернеса. 
Давно тебе не бачив я в хорошому платті. 
Тиняєшся у тапочках, в дешевім халаті. 
Ти забула, що є в світі жіночі принади — 
Перманенти, манікюри, духи та помади. 
Я хотів би бути мужем культурної дами, 
А ти чавиш помідори, бряжчиш друшляками, 
Що побачиш — вишні, сливи, — пхаєш у консерви… 
Я не можу, розумієш? Здають уже нерви. 
Через добу повернувся наш Кузьма додому. 
Зустрічає його жінка в платті голубому. 
Очі чорним підведені, на губах помада. 
Закрутило Кузьмі в носі від духів "Еллада". 
Плаття модне, вузесеньке, облягає форми, 
Ще й коліна не прикриті — такі тепер норми! 
Посадила Кузьму в крісло, сіла проти нього. 
Як французька кінозірка, виставила ноги. 
У Кузьми від здивування потилиця змокла. 
А дружина запитує: — Ти читав Софокла? 
Тобі, може, до вподоби п'єси Евріпіда? — 
Сопе Кузьма: — Відчепися! Подавай обідать. 
Нащо мені Евріпіди? Нащо їхні п'єси? 
— А ти ж казав, що у мене дрібні інтереси, 
Що немає шику-блиску, манери негарні. 
Я сьогодні простирчала півдня в перукарні. 
Перукар просив, між іншим, щоб прийшла я знову. 
Запевняв, що я похожа на Любов Орлову. 
Не було у мене часу возиться з обідом, 
Так я тобі й замінила обід Евріпідом.

1 Ведучий

Дай вам, Боже, днів щасливих,
Дай добра, здоров’я, сили.
Дай любові, згоди, втіхи,
Змоги дай — життю радіти.
І ділитись словом щирим,
Теплим, радісним, правдивим.

 

2 Ведучий

А сьогодні у це свято,
Щастя зичим вам багато.
Хай вас Бог благословляє.
І многих літ вам посилає.

 

1 Ведучий 

Прийміть вітання наші щирі,
Хай ваша доля розквіта,
Хай в здоров’ї і щедротах
Рясні красуються літа.

 

Добро нехай незгасно світить,
Ласкаве сонце радісно сія,
Вам сьогодні — найтепліші
І найщирішії слова.

 

2Ведучий

Нехай волошки цвітуть в яскраві ранки,
Здійсняться тисячі ваших бажань,
Щоб доля дарувала тільки щастя,
Ні грама бід, ні крапельки страждань.

 

1 Ведучий 

Дякуємо вам, любі, дорогоцінні жінки! Ви споконвіку бережете наші серця від смутку, а душі наповнюєте спокоєм і лагідністю. Лише жінка може своєю любов’ю і чарівністю огорнути весь білий світ. Дбайте про тендітних жінок, адже вони бережуть увесь рід людський!