Виховний захід до "Дня Соборності України"

 

Виховний захід до

Дня Соборності України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: - ознайомити учнів з історією України, шляхом становлення незалежності Української  державності;

-         розвивати в дітей прагнення бути свідомим громадянином, патріотом України;

-         виховувати любов до рідної землі, прагнення своєю працею примножувати здобутки українського народу.

Обладнання: карта України, символи України, мультимедійна презентація «Хроніка подій проголошення Акту Злуки», відеоматеріали, роздатковий матеріал – «долоньки єднання».

Епіграф: Свою Україну любіть,

        За неї Господа моліть…

     ( Т. Шевченко)

Хід заняття

Вступне слово вчителя.

     Які ми з вами щасливі, що народилися  й проживаємо в такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в нашій Україні. Багатовікова історія українського народу , народу – борця, на долі якого було багато лиха та випробувань… . Майже кожне століття, як свідчать історичні джерела, розпочате голодними роками, спустошливими війнами, чужоземними навалами, споконвічною боротьбою за власну державність. З часів козаччини почалась національно – визвольна боротьба за побудову незалежної самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий. Важко назвати країну, яка б пережила те, що пережила Україна за більш ніж півтисячолітнє поневолення.

Юна українка.

 Я – Україна, я – страдниця – мати,

Яка споконвіку була у ярмі

Турецькім, російськім…

Та всіх не назвати,

Бо зайди є різні, а муки одні.

Не тільки чужинці мене шматували,

Були і свої в нас жорстокі тирани.

Вони видавали укази й закони,

Тому і загинуло всіх нас мільйони.

Немов маля, що в муках народилось,

У долі, радості і різних неладах,-

Так я з неволі відродилась

І намагаюся стояти на ногах.

Ще зовсім молода та непокірна,

А на чолі – блакитно – жовтий стяг

Прошу мені служити вірно, нехай Господь благословить мій шлях.

Слово вчителя.

Сьогодні, 22 січня , але 102 років тому,  в далекому 1919 році, на Софійській площі в Києві, Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка урочисто підписали Акт Злуки  про возз’єднання споконвічно розділених українських земель.

Відповідно до "Акту Злуки" ЗУНР користувалася повною автономією і отримувала назву Західної Області Української Народної Республіки (ЗО УНР).

 

Читає учень.

У Н І В Е Р С А Л

ДИРЕКТОРІЇ

УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

Іменем Української Народньої Республіки Директорія оповіщає народ Український про велику подію в історії землі нашої української.

3-го січня 1919 року в м.Станиславові Українська Національна Рада Західної Української Народньої Республіки, як виразник волі всіх українців бувшої Австро-Угорської імперії і як найвищий їх законодавчий чинник, торжественно проголосила злуку Західної Української Народньої Республіки з Наддніпрянською Народньою Республікою – в одноцільну, суверенну Народню Республіку. Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народньої Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійснити на умовах, які зазначені в постанові Західної Української Народньої Республіки від 3-го січня 1919 року. Од нині во-єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.

Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка. Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.

22 січня 1919 року, у м.Київі.

Голова Директорії:

В о л о д и м и р В и н н и ч е н к о

Члени:

С и м о н П е т л ю р а

П а н а с А н д р і є в с ь к и й

А н д р і й М а к а р е н к о

Ф е д і р Ш в е ц ь

 

ВІДЕО №1 «Проголошення Акту Злуки»

 

Слово вчителя. 

Соборність України – одна з важливих тем нашої  історії. Для українського народу, віками позбавленого своєї власної державності та розірваного на частини між сусідніми країнами, дана проблема завжди була особливо болючою і неймовірно складною.

Слово соборність включає у себе єдність, і згуртованість. У слові "соборність" ми чуємо слово "собор". Ще великий український класик Олесь Гончар закликав: "Бережіть собори душ наших!".

Поняття "соборність" з’явилось у нашому науковому й політичному лексиконі порівняно недавно. Вона не є явищем лише суто українським. Це загальна, органічна ознака будь-якої нації - неодмінна умова її розвитку й процвітання. Вона означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, духовну консолідацію всього населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від досягнення реальної державності, забезпечення справжнього суверенітету і незалежності народу, побудови процвітаючої демократичної національної держави.

Ідея соборності стала загальнонаціональною мрією, невід’ємною частиною всіх українських визвольних програм наступного періоду. Величезні жертви, віддані на вівтар волі і незалежності, навчили українських патріотів всюди, куди б не закинула їх доля, бачити в своїх мріях і боротися за єдину соборну, вільну і незалежну Україну.

Єдність держави починається з єдності народу, а народ – це ми, прості українці. Це дорослі та малі, батьки і діти, вчителі та учні. Це також єдність учнів нашої школи.

 

Виступи учнів

 

1 учень

 

Мені над усе більш нічого не треба:

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив’яне небо,

І сиза роса на траві при шляхах.

 

2 учень

 

Таке все тут миле, доступне і гідне –

Високі тополі і тихе село…

Таке сокровенне, насущне і рідне,

Воно в мою душу навіки вросло.

Коралі калини і мамині очі,

І доля -  з  лелечого наче крила…

Я більшого щастя на світі не хочу,

Щоб лиш Україна міцніла й цвіла.

 

3 учень

 

Дороги іншої не треба,

Поки зорить Чумацький шлях,

Я йду до тебе, йду до тебе

По золотих твоїх стежках.

Мені не можна не любити,

Тобі не можна не цвісти,

Лиш доти варто в світі жити,

Поки живеш і квітнеш ти.

 

4 учень

 

Люблю тебе,

Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я – твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,

Моя свята і рідна , Україно – мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

 

 

 

5 учень

 

Нам дух волелюбний від скіфів дістався,

Широка душа – від безмежжя степів.

Хто серцем тебе, Придніпров’я, торкався,

Той душу твою осягнути зумів.

Це тут України моєї початок,

Де волю плекали твої козаки.

Про неї сьогодні ми будем співати

 І славу пронесемо  крізь віки!

 

6 учень

 

Не розчаровуйсь в Україні,

Немає єдності у нас,

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.

Не розчаровуйсь в Україні, а розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

 

7 учень

 

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона  - свята, а грішні – ми.

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньки біль збагнуть.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини

В садах достатку і добра.

 

Завдання для учнів: розшифруйте слово «соборність», представлення результатів

Для зразка:

С – свобода

О – об’єднання

Б – боротьба

О – обов’язок

Р – рівність

Н – незалежність

І – історія

С – самостійність

Т – традиції

Ь - 

 

«Долоньки єднання» - кожен учень отримує символічну долоньку з написом «соборність – це», а учні повинні продовжити думку і дописати, що для них означає це слово, або як вони його розуміють.

 

 

Слово вчителя  «Живий ланцюг – ланцюг єднання» 21 січня 1990 року

 

Однією з найяскравіших подій під час руху за відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї стала акція «живий ланцюг». Патріотичні сили в передчутті розпаду СРСР згуртувалися й 21 січня 1990 року організували «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано – Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України, як запорука існування єдиної, соборної України. Від 1 до 3 мільйонів людей, узявшись за руки, створили на дорогах і шосе безперервний ланцюг від Києва до Львова.  В Україні найбільший «живий ланцюг» ( «Українська хвиля») відбувся у неділю 21 січня 1990 року,  у день 71 – річчя Злуки УНР та ЗУНР. Акцію «Українська хвиля» організував Народний Рух України.  Ця подія стала однією з найбільших  масових акцій у Центральній та Східній Європі, стала свідченням того, що українська нація подолала страх перед комуністичним режимом і готова показувати свою незгоду політиці комуністичної партії.

 

ВІДЕО №2  «Перший живий ланцюг Львів – Київ»

 

Слово вчителя

У кінці 2000 – них почала відроджуватись традиція створення «живих ланцюгів». В 2008 – 2011 роках у Києві такі «ланцюги» утворювали на мосту Патона.

Відповідно до Указу Президента 2014 року  «…Відзначати щорічно 22 січня – у день проголошення в 1919 році Акту Злуки УНР та ЗУНР – День Соборності України».

 

РОБОТА З КАРТОЮ УКРАЇНИ

 

Слово вчителя

Погляньте на карту України. Червоною стрічкою проходить кордон України, який відділяє нашу державу від сусідніх держав, на заході можна помітити коричневу смугу – то українські Карпати, схід  - багатий вугіллям, рудами. Багатий своїми чорноземами і український степ, де вирощують щедрі врожаї. На півдні нашу державу омивають Чорне і Азовське моря. Синє мереживо на карті – це річки. І найбільша річка України – Дніпро, яка розділяє нашу державу на дві частини. 102 років тому ця річка розділяла не просто територію, вона розділяла єдність України.

 Але сьогодні, український народ об’єднаний навколо спільної мети – створення успішної європейської держави з високими моральними цінностями та гідним життєвим рівнем!

ВІДЕО №3 «МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ « О. ВИННИК

Учні в подарунок отримують повітряні кульки з назвами областей України, взявшись за руки, символічно відтворюють «живий ланцюг».