Виховний захід до Дня захисника України «За Україну у боях вмирали»

Виховний захід до Дня  захисника України                                          «За Україну у боях вмирали»

Епіграф

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

В. Симоненко

Звучить пісня «Герої нашої держави»

Вчитель:

У 2014 році Україна зазнала збройну агресію з боку Росії. Ця подія змінила не лише наше життя, а й свідомість. В українців  посилилися проєвропейські тенденції, ми почали  відмовлятися від радянських символів і свят, зокрема, і від Дня захисника Вітчизни.

Президент України Петро Порошенко у своєму виступі під час військового параду в Києві 24 серпня 2014 року відзначив:

«        Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!   »

— 14 жовтня –традиційно відзначається як день створення Української повстанської армії — військово-політичної формації українського визвольного руху. 14 жовтня Свято Покрови Пресвятої Богородиці, покровительки українського козацтва.  А з 2014 року 14 жовтня - День захисника України.

День захисника України –

Мужності й геройства свято.

Ми вклоняємося тим,

Хто літ тому назад багато

І тим, хто нині з автоматом

Наш спокій береже і захищає,

Всю нашу велику родину,

Рідну землю свою – Україну.

Ведучий1 .Вітаємо вас на нашому заході присвяченому Дню Захисника України. Сьогодні ми поговоримо про захисників які воюють, воювали і полягли на полі бою захищаючи нашу землю.

Ведучий 2 . Україна – країна добрих, щирих, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише захищалися від ворога.

Ведучий1. Запорізькі козаки – легендарні захисники українського народу. Саме вони впродовж століть боронили наші землі від зазіхань турецьких султанів, кримських ханів та польської шляхти. Завдяки їхній силі та мужності та витривалості ніхто не поставив українців на коліна.                                                     

Учень.
Козацька доба – то є світла епоха, 
Коли українці орлами літали. 
Нікого вони не боялись нітрохи, 
Від них вороги у бою відступали. 

Козацтво – то світла сторінка у книзі, 
Що наші діди написали шаблями. 
Хоч кров’ю скропилась, полита сльозами, 
Та світлом Христа засіяла над нами. 

Було козакам воювати за віщо – 
За ними стояла кохана Вкраїна. 
Жаль, мертва настала пізніше тут тиша: 
Занепад Вкраїни назвали «Руїна». 

Єднаймося ж, браття, у дружну родину, 
Щоб разом розправити Вольниці крила, 
Щоб в злагоді жити і батьку, і сину, 
Піднявши до Світла і щастя вітрила! 

Ведучий 2. Продовжили героїчну історію України Січові Стрільці, які мужньо боролися за її волю. Це були молоді хлопці. Кожен з них любив матір, рідний край, але понад усе бажав незалежності своїй Батьківщині.

Учень.                                                                                                                                    Січові стрільці за свій край борці

За всю Україну, рідню і свободу,

За них боротьба – се їх журба

І дорогого народу.

Ведучий 1. Бій під Крутами належить до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Під Крутами загинув цілий Курінь  - триста студентів – цвіт української молоді, цвіт української нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь.

Ведучий 2. Найстаршому було 21 рік. А наймолодшим 14-16 років. Вони пішли проти досвідченого, вимуштруваного ворога, який був майже в Києві. Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.                                                                                                         

Учень                                                                                                                                    Крути – наша гордість і слава,                                                                                                   Там соколи юні у вічність пішли.                                                                                              На клич молодої держави,                                                                                            Піднялися вірні сини.    

Грудьми у нерівному бої,                                                                                               Спинили червону орду,                                                                                                                     З честю впали герої,                                                                                                                       За Україну свою.

На жертовню поклали,                                                                                                          Свої молодії життя.                                                                                                       Приклад відваги подали,                                                                                                   Слава героїв жива!                                                                                                                                  

Ведучий 1. Визначною сторінкою нашої історії є Українська Повстанська армія. Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишилась в пам’яті народу. За українську державність вони віддали своє життя без вагань.

Відео «Історія УПА»

Учень.                                                                                                                                     Згуртована патріотизмом,

Від комунізму і фашизму

УПА загонами міцними

На захист встала України!

Бо патріот – це та людина,

Що кров, без жалю, до краплини

Віддасть за долю Батьківщини,

За свій народ, за незалежність,

За неба і ланів безмежність,

За Прапор наш жовто-блакитний!

УПА – стояла непохитно!

Ведучий 2. За 70 років існування УРСР через концтабори, в’язниці і заслання пройшли міліони українських громадян. Знову загинув цвіт української нації – молоді хлопці та дівчата, душі яких боліли за Україну.

Ведучий 1. Настав 1991 рік. Рік свободи, рік народження прекрасної незалежної держави України.

Ведучий 2. І розквітла наша  Україна, як молода дівчина. Зазеленіли поля і луки, зацвіла калина в лузі, защебетав соловейко в лісі.

Ведучий 1. Та  горе не заставило довго чекати. Прийшла червоно-чорна зима  2014 року.  Над нашою столицею піднявся чорний   їдкий дим, а Хрещатиком полилися ріки крові. 

Ведучий 2:   Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. «Небесна Сотня» своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і надала шанс збудувати нову демократичну правову державу.

 Учень                                                                                                                                  А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін – 
Спереду – сотник, молодий, вродливий, 
І юний хлопчик в касці голубій, 
І вчитель літній – сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять, 
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло 
Як крила ангела, злітаючи назад, 
Небесна сотня в вирій полетіла…

Учень :                                                                                                                           «Небесна Сотня»…Юнаки,батьки                                                                                                              Їх імена мені ніколи не забути –                                                                                                 Вони ж за мене полягли,                                                                                                         Так як і ті, що захищали Крути.                                                                                                    Щемить у грудях, і душа болить                                                                                                   За долю мого рідного народу.                                                                                            Але у серці іскра ще горить,                                                                                                                І не втрачаю віру у свободу.

Ведучий 1:    Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

відео Небесна сотня поіменно, звучить запис «Гей, плине кача»

   Ведучий 2:  Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.                                                        

 Учень                                                                                                                               Мамо,знаєш,як хочеться жити,
вірив,що боремось ми не даремно,
не хотілося бути убитим
бездиханним упасти на землю.
                                                                                                                                                         Iз останніх я сил намагався,
як люблю тебе розказати,
та вони не залишили шансів,
щоб життя моє врятувати.
                                                                                                                                                Ця нестерпна біль,моя ненько,
усе тіло моє пронизало,
клята куля попала в серденько,
і в очах усе світло згасало.
                                                                                                                                                             За країну,за честь,за свободу,
ми прийшли на Майдан відстояти,
та прийшлося простому народу
у нерівнім бою воювати.
                                                                                                                                                    Що покинув тебе,пробач ненько,
така в мене життєва дорога,
помолися за мене,рідненька,
бо тепер я у сотні у Бога.

Ведучий 1: Весна 2014 року - українці обрали нового президента, нову владу, європейський шлях розвитку та реформ. Здавалось все скінчилося, минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих подій.

Ведуий 2:  Та не сподобалась  Кремлівській владі  щаслива та усміхнена Україна. Вони вирішили випробувати її – ВІЙНОЮ!

Учень.                                                                                                                                          Прийшло велике горе на Вкраїну,
в якій живу, люблю, і народилась  я.
Її загарбати, скорити хочуть нині,
але ми разом, ми одна земля.
І наші хлопці стали захищати
ту рідну землю, рідний свій народ,
ніхто не має права так казати,
що ми не нація, тут кожен – патріот.

Учень .                                                                                                                                          А на моїй землі іде війна,
Стріляють танки і ревуть гармати.
Сповита горем, в чорному вбранні,
Сльозами вмилась не одна вже мати.

Найкращі з кращих падають від куль,
Грудьми своїми землю прикривають.
Сумним набатом в селах і містах,
Звучать слова: « Герої не вмирають!»

Ведучий1: Ніхто навіть не міг уявити, що народ, який пліч-о-пліч з нами боровся за свободу і Перемогу у Другій світовій війні виявиться зрадником і зненацька нападе на нас,  ховаючись за спинами мирних жителів.

Учень.                                                                                                                              Чому прийшли на нашу землю?                                                                                          Чому затіяли війну?                                                                                                   Невдасться знищити нас й стерти,                                                                                   Бороним землю ми свою!                                                                                                                        Ви поливаєте нас з «градів»,                                                                                                        Міста руйнуєте ущент,                                                                                                                 І не жалієте снарядів,                                                                                                                     Бо так звелів ваш президент.

Учень :                                                                                                                                              І знов Майдан в Луганську і Донецьку,
Ні, не Майдан — справжнісінька війна!
Знов суть свою ворожу і поганську
Показує москаль, мов сатана.

За Сотнею ще рани кровоточать,
А тут нових оплакуєм синів.
Скажи, москалю, що від нас ти хочеш,
Невже нових жертв сильно захотів?

Цвітуть тюльпани чорні в Україні,
Зривають їх дружини й матері.
«...Присвоїти посмертно...» В домовині
Лежить проміння згасло зорі...

А блокпости обстрілюють чужинці,
Чиєсь дитя стає мішенню знов...
Іде війна!.. Іде війна, вкраїнці!..
Іде війна за смерть — не за любов!

Учень.                                                                                                                                 Болить мені …Ти знаєш як болить

Болить біда, що зараз в Україні.

Ця рана душу втомлену ятрить,

І сліз не можу втримати я нині…

Війна… Неоголошена ніким,

Вбиває і калічить українців.

І це наш брат Та і чи був він ним

Щоб убивати нас прислав чужинців.

Цей маразматик воювати звик.

Бо ж не своїх дітей кидає в пекло.

За хворий мозок, за імперський бздик,

Життя вже не одне навіки смеркло.

Болить мені…Ти знаєш як болить.

Ця рана не дає мені спокою.

І ця неоголошена війна,

Розв’язана «братерською» рукою…

Ліна Костенко

Відеокліп «Війна за Україну»

Ведучий 2. В рядах української армії    стали до боротьби за незалежність України і наші односельці. Вдивіться в ці обличчя. Вони різного віку.  Хтось зовсім недавно залишив стіни школи. Хтось має дружину, дітей.  Вони жили поряд з нами, працювали, були звичайними господарями. А одного дня  стали воїнами – нашою надією, нашим щитом, нашим захистом.

Відеоряд фото односельців учасників АТО

Учень.  Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають найцінніше -життя,
України найкращі сини!

Учень .                                                                                                                                   Якби не ви, війна б дійшла до Львова,
До Києва, Одеси і Карпат.
Не можу навіть підібрати слова,
Як біди наші б множились стократ.
 

Ведучий 1. Жертвами війни в Україні стали 41-44 тисячі осіб. Точну кількість загиблих підрахувати неможливо. За 6 років війни загинуло від 13 до 13,2 тисячі осіб, з них близько 4 тисячі 100 українських військовослужбовців. Вони полинули і вічність залишивши сиротами дітей  які  ніколи не промовлять слово тато.  Матерів, які до кінця своїх днів залишаться у скорботі  і не знімуть чорну хустину.

Учень.                                                                                                                           Похмурий день, туман усе укрив                                                                                                     І сльози котяться щоками                                                                                                                           Мій син вкраїну боронив,                                                                                                                          Тепер він спатиме роками.

Як я згадаю день той роковий,

Коли поїхав голуб в далину,

То вирок був страшенний больовий,

Бо повернувся вкладений в домовину.

Мій сину, любий мій, рідненький,

Проснись, не покидай мене.

Ти пожалій стареньку свою неньку

І біль душевний з часом промине.

Синочку, чуєш, не іди

Я так люблю тебе без тями.

Ти всім нам дуже дорогий

Проснись, торкнись мене руками.

Не оживає, не говорить син.

Він лиш лежить увінчаний квітками.

Несуть. Кладуть і біля інших домовин

На сон благословенний вже віками.

О ні! Коханий мій, моє дитя,

Навіщо доля нас отак скарала?

Ти вже поринув в майбуття,

Залишивши в мені глибоку рану.

Дай поцілую я тебе вже раз останній

Сльозами твоє личко вмию.

І підкорившись смерті невблаганній,

Відпущу у чарівний Божий вирій

Відеопрезентація «Загиблим бахмаччини присвячується»

Учень .                                                                                                                                                     Вони живуть навіки у серцях
І в пам’яті народу України.
І не дозволять нашим ворогам
Перетворить Вітчизну на руїни.

Ми вистоїм. Здолаємо катів,
Як маків – цвіт розквітне Україна!
На тих місцях, де йдуть тепер бої,
В земнім поклоні схилиться калина.

Ведучий 2. Тож запалимо свічки пам’яті усім героям, які боролися за незалежність нашої держави.  Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями. Хай спокійно і тепло буде їхнім душам від священного світла.

Пісня « Білі лебеді у небесах». ( учні закріплюють паперових лебедів у вигляді лебединого ключа)

Запалюють свічки

Ведучий 1: Вшануймо пам’ять загиблих  воїнів УПА, Героїв Небесної Сотні та  героїв АТО хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Учень:                                                                                                                                          Я хочу лиш, щоб чоловічі руки

Не зброю обіймали, а коханих.

І щоб вони не танки вели в поле,

А борозну до щастя прокладали.

Хай дужі руки чоловічі,

Не порохом пропахнуть, а колоссям,

Хай у труді шукають щастя вічне,

Так в нашому народі повелося.

Ведучий 2. Ми всі мріємо про те, щоб війна залишилася в минулому, щоб всі воїни повернулися до рідних домівок з перемогою.

Відеокліп «В той день, коли закінчиться війна»

Ведучі разом.  Слава Україні!