Виховний захід до дня памяті про аварію на ЧАЕС «Чорнобиль - ти одвічний слід на Україні»

Автор: керівник гуртка «Історики-краєзнавці» Кошельнюк  Юлія Миколаївна

Місце проведення: шкільний музей «Краєзнавець»

Мета: поглибити знання вихованців про аварію на ЧАЕС, формувати в учнів патріотичні почуття та гордість за старше покоління, повагу до ліквідаторів аварії на ЧАЕС; розвивати вміння декламувати вірші та артистичні здібності; виховувати любов та дбайиве ставлення до рідної землі.

Обаднання: експозиція «Чорнобиль - ти одвічний слід на Україні»

 

Хід заходу:

Вступне слово.

Керівник гуртка:

Чорнобильська  атомна електростанція, 26  квітня 1986 рік.  Планове виключення реактора, що тривало 20 секунд, здавалося звичайною перевіркою електрообладнання. Проте через декілька секунд в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу було викинуто близько 500-от небезпечних радіонуклідів. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки  території тоді ще Радянського Союзу, які зараз  входять до складу  Білорусі, України та Росії.

Виступ 1 вихованця :

Я бачив сон (Чорнобиль) 

Я бачив сон... 
В печальнім смутку 
Стоять берізки край села, 
Та край давно не Білоруський, 
Не Український і не Руський, 
Земля скалічена до тла... 

Вогонь? Та ні, 
І навіть сонце 
Таке створити не могли, 
Я зазирнув в одне віконце 
З різьбленим кантом навкруги 

Скрізь пил стражданнь, 
Буденний посуд, 
І тільки поруч із вікном 
В Надії дива й в сподіваннях 
Свята ікона над столом... 

В розбиті шибки 
Вітер свище, 
Немов господарю протест, 
Життя нема на попелищі, 
На вході - з дошок збитий хрест 

Порожня зона, Край мовчання! 
Тут цезій бродить по полям... 
Напризволяще, мов в останнє, 
Як тінь людського вподобання, 
І дихає у спину нам! 

 

Керівник гуртка:

В результаті катастрофи постраждали мільйони людей.  Всього через Чорнобиль пройшли понад 600-от  тисяч військовослужбовців і цивільного персоналу, багато з яких удостоєні державних нагород. Ціною свого здоров'я, а часто і життя, вони врятували  народи  Європи від  глобальної екологічної катастрофи.

Виступ 2 вихованця:

Читання віршу  ВІКТОРА ЗАДВОРНОГО

"ГЕРОЯМ ЧОРНОБИЛЯ" :

Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась,

І опалила ваші лиця,    

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли

У знавіснілому вогні, –

Ви смерть приборкати зуміли

На тім, останнім рубежі.

Не віддали їй на поталу

Світанків наших ніжний щем,

Ви, як один супроти стали,

Пекельним січені дощем.

У тій жорстокій веремії

Ви до кінця тримали бій

І пронесли свої надії

Крізь вогнецвіт своїх надій.

Шумлять жита, як і раніше,

Пливуть у небі літаки…

За вас історія допише

Суворі подвигу рядки.

 

Керівник гуртка:

Цей день – данина пам'яті та поваги всім тим,  хто брав безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії. Мужність і самовідданість цих людей дозволили зменшити масштаби наслідків радіаційної катастрофи.

Масштаби  катастрофи могли б бути недзвичайно  більшими, якби не мужність і самопожертва сотень тисяч  учасників ліквідації  наслідків  аварії - наших співвітчизників.  Ризикуючи своїм життям та здоров'ям, вони виконали свій обов'язок і захистили людство  від  згубного впливу і подальшого розповсюдження радіації.

Вічна пам'ять тим, чиє життя передчасно обірвала Чорнобильська трагедія, людська шана та вдячність героям-ліквідаторам".(Хвилина мовчання)

 А зараз я з гордістю передаю   слово  ліквідатору  чорнобильської  трагедії нашому   земляку Старостіну Валерію Васильовичу

Виступ гостя- ліквідатора аварії на ЧАЕС, меканця м. Золоте уганської області Старостіна Валерія Васильовича

 

Виступ 4 вихованця:

Росяться очі ще донині, 
Бряжчать печалі кайдани. 
Ідуть вклонитись Україні 
Журінням зморені сини! 

Не можна серце напувати – 
Тією біллю, що гнітить. 
Куди б від хаосу втікати, 
Що зміг безладдя народить? 

Тепер дозволено казати 
Чому Чорнобиль змовк старий, 
Чому зажурена йде мати, 
Чому загинув рід людський? 

Чому напівупалі хати 
Вартують смуток, небуття? 
Чому в садках плодів багато, 
А їсти їх — згубить життя! 

Мовчить Чорнобиль - дід кремезний, 
Цеглиння з вогнищ погляда. 
Тут свято довго не воскресне – 
Зайшла в країни дім біда! 

Не зеленіють дивні луки, 
Вітри неспокій в дзвони б'ють. 
Півмертва Прип'ять рибу душить, 
Полин навіяв гіркоту . 
Блукають безпритульні Душі – 
Радиактивність владна тут! 

Блукає горе в Передсвіті – 
Дротами ноги в кров подерло... 
Живі йдуть голови схилити 
У пам'ять тих, які померли!........

Керівник гуртка: А зараз я запрошую Леськову Ксенію представити нам нову експозицію музею, що присвячена ліквідаторам аварії на ЧАЕС

Екскурсія до експозиції «Чорнобиль-ти одвічний слід на Україні»

26 квітня 1986 року о 1-23-44 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.

 

 

Лише наступного дня, після того як у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні мала місце аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. Від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше 200 було госпіталізовано. За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

Збудована в 1976 році, Чорнобильська АЕС, розташована за 100 кілометрів на північ від Києва; вона мала чотири реактора, кожний з яких був здатен виробляти до тисячі мегават електроенергії.

Увечері 25 квітня 1986 року група інженерів почала проводити на 4-у реакторі абсолютно непідготовлений технічний експеримент, під час якого потужність реактора була знижена на 7% від норми, а контрольні пристрої були відключені. Робота реактора стала нестабільною і неконтрольваною, а спроба відновити стандартний режим його роботи - запізнілою, і 26 квітня 1986 року на 4-у реакторі пролунали два вибухи. Вони були не ядерними, а хімічними, як наслідок перегріву реактора і накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції. Потужність вибухів була настільки великою, що було зруйновано стальну і свинцеву обшивку реактора, і в повітря піднялось більше 60 тон радіоактивних матеріалів.

 

Пожежники, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів. Їх просто не попередили про особливості ситуації. В результаті радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи ліквідаторів.

Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Всі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії. 

Одразу після аварії майже 8,5 млн людей були опроміненими, близько 155 тис кв. км територій було забруднено, з них 52 тис кв. км – сільськогосподарські землі. Реактор продовжував випромінювати радіацію ще 3 тижні, доки його не закидали сумішшю піску, свинцю, глини і бору. 
 

Серед ліквідаторів аварії на ЧАЕС є і наші земляки, яких сміливо можна назвати героями!Це Старостін В. В., Кузьменко М. В., Тарасов О. О., Васін А. М., Мєлєшко О. К.

Члени нашого гуртка зібрали та систематизували інформацію про наших земляків-ліквідаторів і склали дану експозицію музею, що має назву Чорнобильська трагедія—одвічний слід на Україні. Експозиція містить біографії  ліквідаторів ЧАЕС м Золотого, особисті фото, копії документів. На цьому робота не закінчується. Ми сподіваємось продовжити нашу пошукову діяльність в цьому напрямку.

Повернемося до історії аварії на ЧАЕС

З території в радіусі 30 кілометрів від місця аварії було евакуйовано більше 100 тисяч людей. Із-за традиційної в СРСР секретності від громадян приховувалась інформація про дійсні масштаби катастофи і в найбільш постраждалих областях України, Білорусії та Росії в перші дні після аварії не здійснювались жодні заходи по захисту населення від радіації.

Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним "саркофагом", збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Однак великі пожежі і аварії в 1991 та в 1996 роках привели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000-у році був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.

Виступ 3 вихованця з піснею «Чорнобильська біда» (Н. Май) з презентацією https://youtu.be/YTkDJUpzE7M

 

Керівник гуртка: '' Чорнобильська катастрофа - це ще й суворий урок, нагадування про те, що не можна легковажно ставитися до навколишнього світу, бездумно і марнотратно користуватися його багатствами ...

 Пройде ще не один десяток років, але аварія на ЧАЕС так і залишиться болючим питанням для нас, незагоєною раною в душі... Тому що і через сто років не можна буде сказати про Чорнобильську катастрофу, що це вже в минулому, а тепер все добре . Нехай же збережеться пам'ять про ті трагічні дні, щоб на нашій землі ніколи не повторився Чорнобиль!

Низький уклін і вічна пам'ять героям ліквідаторам Чорнобильської аварії ...

Всім хто врятував світ від ядерної катастрофи.

Ми пам'ятаємо…'

"ТАМ, ГДЕ ВРЕМЯ ОСТАНОВИЛОСЬ..."

Мёртвый город… Пустыней безлюдной

Площадь в центре. И парк одичал…

Как представить немыслимо трудно,

Что когда-то здесь голос звучал,

Голос Припяти, шумный и звонкий,

Жизнь кипела, росла детвора.

Окна настежь...Теперь лишь обломки

Прошлых лет на площадке двора…

 Изувечила страшная сила,

Что невидима, (этим сильна),

 Улиц ленты, жилые массивы…

Страшным грузом висит тишина…

Мячик сдутый, разбитая кукла,

Медвежонок облезший поник,

Лампа в детской навеки потухла,

 Незаполненный школьный дневник…

Отзывается гулко шагами

Та дорога, что к счастью вела…

Бродят тени, скорбя, между нами,

Тех, чья жизнь здесь когда то цвела…

 Человеческий Разум, ты слышишь?

Ты создал для себя западню…

Плачем, горем историю пишешь,

Мир толкая к последнему дню!"