Виховний захід до річниці аварії на Чорнобильській АЕС "Попіл Чорнобиля"

Гімназія-інтернат №13 м. Києва

Вечір – реквієм: «Попіл Чорнобиля»

Мета: розширити знання учнів про чорнобильську катастрофу, висвітлити її причини та масштаби, трагедію людей, ліквідацію наслідків. Показати, що змальована письменниками апокаліптична картина ще раз підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між духовною та екологічною катастрофою світу, невідворотність кари за злочинну діяльність людини; розвивати в учнів уміння давати свою оцінку вчинкам, подіям, визначати основний зміст отриманої інформації; виховувати патріотизм, повагу до вчинків чорнобильців.

Ти відомий сьогодні кожному – 
Не ім’ям своїм, бідою. 
Тою вулицею порожньою 
Понад прип'ятьською водою… 
Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе! 
У якому ти жив сторіччі? 
Запеклись перестиглі ягоди, 
Наче кров на твоїм обличчі . 
   І. Білий

Вечір підготувала і провела вчитель фізики

Кондрицька К.В.

Слайд 3

                     Учень:  Є чорне золото, є чорний хліб.

                                   Є чорний лебідь і лебідка чорна,

                                   Та найчорнішим серед них усіх

                                   Є все – таки Чорнобиль!

 Слайд 4     Учень:  Є чорна хмара й чорний – чорний дим,

                                   Година чорна і тюльпани чорні.

                                   Та найчорнішим серед них усіх

                                   Є все – таки Чорнобиль!

 Слайд 5     Учень:  Є чорна Африка і чорний крук,

                                   Він чорно – чорно – чорний,

                                   Та найчорнішим серед них усіх

                                   Є все – таки Чорнобиль!

Слайд 6 

                 Це назва невеличкого районного центру, що розташоване за 130 км від Києва.

Слайд  7     Його назва походить від назви гіркого полину чорнобилки. Засноване місто було ще за часів Київської Русі.

Слайди 8-10     До аварії у цій зоні проживало близько 110 тис. людей і 13 тис. – у районному центрі Чорнобиль.

Слайд 11  Чорнобиль дав свою назву і потужній атомній електростанції. ЇЇ будівництво було розпочато у 1971 році. А у 1983 році вже працювало 4 енергоблоки. Але в історію Чорнобиль увійшов назавжди як місто, що дало назву одній із найбільших в історії людства катастроф.

 Жорстока ноче!

О, яка ти довга!

В тобі як крик і мука вість одна…

Ті, що пішли в вогонь,

Ввійшли у стогін

І в душу болем зчорненим до дна.

І може стали ми від болю ближчі,

Четвертий блок заповнив думи вщерть.

Як відродить ясне обличчя,

Коли нічим не зупинити смерть?

Рахунок буде 904.

Всіх поіменно – у незабуття…

І буде суд, який поверне віру,

Та не поверне молоді життя…

Слайди 12-13  Ця страшна трагедія сталася вночі з 25 на 26 квітня о 1 год 23 хв 40 с, коли всі спокійно спали. Над 4 – м реактором Чорнобильської атомної станції пролунав вибух, розірвавши нічну тишу.

Слайди 14-15  Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні і кинулися у полум’я – смертельну радіацію.

Слайди 16-17  Хто вони – ці юнаки, які ввійшли в безсмертя? Люди, які подарували нам життя?

Це Герої Радянського Союзу – лейтенанти Володимир Правик, Віктор Кібенок, сержанти Микола Ващук, Володимир Тишура, Василь Ігнатенко, Микола Титенок.

Подій могло не буть тієї ночі,

А скільки сили віддано й життів

За те, що хтось у чомусь поспішив.

Чорнобиль - тільки лиш маленька  віха

Загрозливої для людей біди,

Він є відлунням ядерного віку,

Й, можливо, в нім майбутнього сліди...

Вам, хлопчики, герої-лейтенанти,

Володя Правик, Віктор Кібенок,

Героям понад людського горіння

Не буде забуття, бо день по дню,

Зближаючи тривожні покоління,

Знов молодість на лінії вогню.

Слайди 18 – 19  У ту ніч на зміні перебувало 90 чоловік. Ці люди героїчно, чесно виконували свій громадянський обов’язок.

Учень:  Ті, що згоріли в огні

              В перші хвилини двобою,

              Землю прикрили собою,

              Як їх батьки на війні.

Учень:  Не залишили пости,

              Мужньо стояли у черзі.

              Пам’ятник їм вознести

              Треба у кожному серці.

Слайд 20  За вікном весна…  А на території Чорнобиля все було уражене невидимою хворобою. Поля, луки, ліси, озера, ставки, річки. Дичавіла родюча земля, стежки заростали бур’янами, одиноко стояли будинки без своїх  господарів.

Слайд 21  Ніхто не споживав тих гірких плодів, що висіли на гілках, гнучи їх до землі. Ніхто не ходив до лісів за грибами та ягодами. 

Усі залишили рідні місця, домівки…

Слайд 22  Учень: Латка лісу, вигоріла бура,

                                Мертве листя, висохла трава.

                                А навколо грає зелень буйна,

                                Дивом уціліла і жива.

Учень:  Чути птиць із непроглядних нетрів,

              Світить сонце з голубих небес.

              Грізна зона. Тридцять кілометрів

              З центром на Чорнобильській АЕС.

Горе впало не тільки на Україну. Воно торкнулося Росії та Білорусі.

Слайд 23  Обережно! Уражено! Замертвіло тоді багато водойм. Дніпрова і Деснянська вода стала забрудненою.

Учень:  Як страшно це – води не скуштувати.

              У тім краю, де Прип’ять, де Дніпро!

              І хто посмів знічев’я відірвати

              Від губ народу цілого відро?

Слайд 24  Перебуваючи у зоні високої радіації, ці люди робили все, щоб зупинити пожежу, урятувати станцію.

З 1986 року  пішло з життя багато людей. Тільки одна третина із них за документами вважаються померлими від захворювання внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Про них, що стали символом мужності й героїзму, ми збережемо пам’ять.

Слайд 25  Скромні плити нагадуватимуть нам і майбутнім поколінням про цю трагедію.

Вічна слава героям! (Слухання пісні), слайди 25-48

Слайди 49-50  

Хвилина мовчання, хвилина мовчання…

Це мить не прощання, а вічне стрічання

Із тими, кого вже не стрінемо ми.

Коли наступає хвилина мовчання,

У пам’яті нашій клекочуть громи.

Прошу вшанувати хвилиною мовчання пам’ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи.

Х в и л и н а   м о в ч а н н я

Слайд 51  Учень: За днями дні, мина поволі рік,

                                За днями дні – і другого нема.

                                Нехай же лихо наше проминає

                                І в світі не повториться вовік.

Слайд 52  Учень: Хай стане мир міцнішим у стократ,

                               Хай над землею чисте небо буде,

                               Чорнобиль – попередження, набат,

                               Його уроків людство не забуде.

Слайд 53  Минуло 27 років після трагічної  катастрофи. Але й зараз б’ють тривожним набатом дзвони Чорнобиля… Вони нагадують : «Пам’ятайте! Хай не повториться!»

Гріх перед Богом спокутувать будуть
Ті, хто порушив Закони Святі, —
Дзвони Чорнобиля стогоном будять,
Щоб не було чорних днів у житті!
Стогін Чорнобиля спогадом-болем
Не затихатиме в наших серцях, —
Пам'ять про жертви не згасне ніколи!
їй пломеніти в прийдешніх віках!
Боже великий, навічно Єдиний,
В пісні-молитві до тебе іду: —
Влий дух Святий, хай біль душі покине,
Хай спопелить Твоя Воля біду!

Слайди 54-55  Хай земля зацвітає навесні буйством кольорів, хай пнуться до сонця трави, хай повертаються з чужини журавлі, несучи на крилах радість зустрічі з рідною землею. Хай кожен новий день сповнює ваші серця миром, спокоєм, одухотвореністю! Пам’ятаймо!

Слайди 56-57. Учень: Ростіть у добрі, ростіть щасливі,

                                        Дівчата будуть хай вродливі,

                                        А хлопці – сильні і могутні.

                                        А ті події незабутні

                                        Хай не тривожать більше нас!

                                        Хай кане зло в безодню, в час!

Про чорнобильську катастрофу багато пишуть і говорять, знімають фільми і співають пісні. А я хочу, щоб ми всі продивилася чудесну картину Ксенії Симонової, переможниці українського шоу «Україна має талант», яка називається «Вечные слёзы», приуроченої до річниці Чорнобильської катастрофи.