Виховний захід. Година пам'яті "Сльоза омиває душу..." (до Дня Чорнобильської трагедії)

Про матеріал

Година пам'яті "Сльоза омиває душу" розроблена для учнів початкових класів. Виховний захід підготовлений до Дня Чорнобильської трагедії метою якого є: розвиток почуття гордості за свій народ; виховання глибокої поваги до людей, які віддали своє життя заради життя майбутнього покоління.

Перегляд файлу

Година памяті

«Сльоза омиває душу…»

(до Дня Чорнобильської трагедії)

 

Мета: вчити осмислювати та усвідомлювати  масштаби трагічних подій; розбудити почуття відповідальності перед наступним поколінням; розвивати почуття гордості за свій народ; прищеплювати любов до рідного краю; виховувати повагу до людей, які віддали своє життя заради майбутнього життя людства.

Хід заходу

Учитель.

Весняна ніч була тепла, тиха і ласкава.  Всі безтурботно спали. Саме в цю ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 годині 24 хвилини над четвертим реактором Чорнобильської АЕС піднялося полум’я. Відлік часу став далеко не спокійним, а бойовим та аварійним.

Учень.

 Не винен я, що все те сталось,

 Що розкололась неба твердь,

 Що в золотом покриту галузь

 Ми атомну впустили смерть!

Д. Павличко

Учениця.

 Чорнобиль – невеличке українське містечко, що потопає у зелені, у вишнях та яблунях. Дочорнобильський світ – спокійний, неквапливий, занурений у благодушність. Здавалося, що тут гармонійно злилися: краса поліської природи і сховані в бетон чотири блоки АЕС.

Учень.

 Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій природній красі. Та хіба тільки тут? Вона розчинилася в людях…

Учитель.

Країна ще нічого не знає. За покликом рідної землі, першими до палаючого реактору, з тривожною сиреною прибули пожежні з охорони ЧАБС на чолі з начальником варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста на чолі з лейтенантом Віктором Кибенком.

Часу не було, щоб усвідомити те, що трапилося. Вступивши в полум’я смертельної небезпеки, яким дихав реактор, всі присутні, не шкодуючи сил і життя, виконували присягу на вірність народові України. А смерть вже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих.

Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. За ним помер на посту його товариш Володимир Михайлович Шашенюк. Його, опаленого та опроміненого, винесли на руках пожежники і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли…Четвертий блок став для нього могилою.

А вогонь все лютував. Навколо нього клубочився їдкий дим, який відривався від реактора і вітром розносився територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію.

Їх було 28 – пожежних Чорнобиля. Ніхто з них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки. Людство дізнається їхні імена згодом. Перших, хто собою закрив вогонь і загинув, поховано з почестями і нагороджено посмертно. Довічно викарбувано на могильних плитах: Володимир Правик, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Віктор Кибенок, Микола Титенко, Володимир Тешура.

Чорнобиль…Тепер це слово знає увесь світ. Аварія на Чорнобильській АЕС набула глобального характеру. Під час вибуху четвертого реактора виділилось безліч радіонуклідів у повітря, водойми, на поверхню грунтів, що призвело до радіаційного забруднення  території України. Наша країна відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю. За кілька днів змінився світ з епохи доатомної в епоху незвідану. Ця трагедія увійшла в історію, в усі хроніки людства як незагойна рана на тілі Землі.

Учень.

Чорнобиль…ніхто тоді не знав, що покине рідну домівку назавжди. Пролунав сигнал ЦО про негайну евакуацію. Люди були забрані з вулиць, дехто встиг взяти з дому щось необхідне.

Учениця.

 Чорнобиль…чорний біль нашої землі. І скільки б не минало  років, все одно це слово полумянітиме чорним вогнищем скорботи.

 Мертва зона…заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони безлюдні. Порожні будинки поступово руйнуються. Разом з ними руйнуються неповторні цінності поліської давнини.

Учень.

 Поля, ліси, луки, річки й ставки Чорнобильщини уражені невидимою тяжкою хворобою. Дичавіє земля, хоча й досі плодоносить. Але ніхто не споживає тих гірких плодів, не йде до лісу за його цілющими дарами. Повертаючись у безлюдну зону, лелеки дивуються, чому тут немає життя…

Учениця.

 Чорнобиль-атомний. Чорна зона…трагедія для всього людства, більшої годі уявити. Все, мабуть, зникне після того, як ми втратимо в собі Чорнобиль-духовний. А поки що не заживає чорнобильська рана. І не відшукати нам слова, що вгамує біль. Через Чорнобиль ми усвідомили, що щастя – це здорові діти, їх батьки, це радість життя у рідному домі.

Учитель.

 Багато людей загинуло в день цієї аварії. Ще більше – померло від зараження радіацією протягом цих років. Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям. Брав участь у ліквідації пожежі на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю. Священна память про всенародний подвиг ніколи не зітреться з історії людської. Не згасне у віках.

 

Учень.  

 Нехай же лихо наше проминає,

 І в світі не повториться вовік.

 Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль – попередження, набат,

Його уроків людство не забуде.

Учитель.

 Тож вшануємо пам'ять померлих, які були небайдужими до майбутнього України, сподіваючись на переможну силу, порівняну з вибухом реактора.

Хвилина мовчання. 

 

 

 

 

 

docx
Додано
20 квітня 2018
Переглядів
705
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку