Виховний захід «Їх обличчя умилися кровю за тебе"

Зал прибраний до свята Героїв. На центральній стіні великий вінок з жовто-блакитними стрічками, а зверху опускається Ангел. Збоку – прапор і герб-Тризуб.

Напис «Їх обличчя умилися кров’ю сьогодні за тебе»

1. Ролик «Україна в одній хвилині»
2. Пісня «Тобі Вкраїно стелиться земля »    кліп про Україну»

Ведучий 1: Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України.

Ведучий 2: Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи.

Ведучий 1: Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

Ведучий 2: Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, що упродовж століть протидіяло спробам турецьких султанів, кримських ханів, польської шляхти поставити український народ на коліна.

Ведучий 1 : Продовжили героїчну історію України Січові Стрільці, які мужньо боролися за її волю. Це були молоді хлопці. Кожен з них любив матір, рідний край, але понад усе бажав незалежності своїй Батьківщині.

3. «Я маленький козак»

Ведучий 1: Визначною сторінкою нашої історії є Українська Повстанська Армія. Це партизанський рух опору, який був добре організований.

Ведучий 2: Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишиться в пам’яті народу. Ці герої-воїни за Українську Державність віддали своє життя без вагань.

4. Пісня Боснюк Анна «Меч Арея»+ відео «Меч Арея»

Ведучий 1:Бій під Крутами належить до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Під Крутами загинув цілий студентський Курінь – триста студентів – цвіт української молоді, цвіт української Нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь.

Ведучий 2: Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік. А наймолодшим – 14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.

 

Ведучий 1:  Це все було. Це наша історія. Але сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Сьогоднішні події в Україні не дають спати кожному свідомому українцю.

Ведучий 2: Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути.

Ведучий 1: І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, виборюючи свою гідність.

5. Вірш в особах

Автор за кулісами: Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
Рома:"За що тебе? "

Тарас: "За Україну, друже мій."
Рома:"Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?"
Тарас: "Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло - біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди."
Рома: "А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.
Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів."
Тарас: "Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин."
Автор :... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
" За Україну нас вбивають, брате мій."

6. Музика ….(плине кача мінус)

Ведучий 1 : На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

Ведучий 2: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який розстрілював її на короткій дистанції.

7. Читець  1: «Груди»

“… Груди! Відкрийте йому груди… Швидше… Швидше…”Відкрили йому груди.

Там рана від кулі. Глибока. Кров витікає. Каска злетіла, волосся русяве розсипалося. Очі голубі, як небо над його головою. Схилилися хлопці над ним.

“…Мені не болить… Я — живий… Не болить… Мамо…”

Він такий юний. Ще зовсім дитина. Сорочина стала червоною.

Ще кликав маму, ще шепотів слова теплі, як кров, що витікала життям з його грудей. Ще питав про весну, чи ж настала вже, а очі, ті голубі очі вже ясніли щасливо — він йшов ангелом до Бога…

Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній сотні. Йому вже не болять рани. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас.

Не плачте, мамо. Дайте нам поплакати.

Бо син Ваш своєю кров’ю змив наш гріх. Тяжкий такий. Гріх тих довгих років, коли очі були сліпі, а серця — незрячі. Від байдужості. Коли сиділи ми по хатах й перечікували той гріх.

Ми спостерігали, як помирають старі у злиднях, і не бачили, як на гроші з їхнього недоїденого хліба виливають золоті портрети ідоли.

Дитина маленька хотіла жити, а ми відверталися — немає ліків, аби помогти, й наче не бачили, що на ті ліки купують собі маєтки інші.

У судах — розпинали невинних й кидали за грати. Прокурори фальсифікували справи. А ми… А ми мовчали байдуже і в неділю йшли до церкви, ставили свічку, аби відкупитися. А в понеділок — давали хабарі. І відводили погляд убік.

Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Вже у сотні своїй небесній стоїть він на варті. По праву руку від Бога. А по ліву — його побратими:  Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими — ті, хто нині названий сотнею небесною.

Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в мить останню віддали нам найдорожче, що мали, — життя своє. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, дітей їхніх ненароджених доколихали, пісень за них доспівали.

Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові.

8. Пісня «Над землею тумани» + відео
9. Учениця:   «Ти бачив»

Ти бачив як Ангели в Небо летіли?
Так – так  саме в Небо а не навпаки … 
Від пострілів влади отак відлітали
До Бога назавжди вкраїнські сини.

Їх кров залишилась не там на Майдані,
А на руках всіх провладних  катів,
А сльози батьків потечуть ніби ріки
На всі покоління до «сьомих колін».

Сьогодні не в силі і сильні змовчати
Бо кожного серце від болю кричить
Коли на Майдані відспівують СОТНЮ
Що в вічність у славі до Бога летить.

Матусі гордіться своїми синами –
Бо душу і тіло зложили своє
За волю народу,  що їх не забуде
Бо слава козацького роду живе! 

Не плачте бабусі, що внуки завчасно
Піднялись  до Бога раніше від вас,
Бо тільки Всевишньому знати дорогу
Й коли і для кого настав уже час.

Вони ж бо пішли у НЕБЕСНУЮ СОТНЮ
І так, з висоти, вберігатимуть нас,
Щоб вже не змогли вороги підступити
А для України настав слушний час.

Одна у них ненька, одна Україна,
Пробачте,  для неї віддали життя
А Вам  вона нині вклоняється щиро
За їх виховання й безсмертні серця!

10. Відео про Гриневича Едуарда
11. Пісня «Нашим героям»+ відео
12. Читець:  «Тарасе»

Тарасе, плачеш разом з нами…
На домовини впали матері.
Ну як же так? В твій час було те ж саме,
Й тепер могили свіжі на землі.

Кобзарю, вбили вірменина

Він, як молитву твій “Кавказ” читав.
Заплакала за ним вся Україна.
А кат московський руки потирав…

Забрали все. Ще й насміхались з Тебе.
До “Заповіту” втерли кірзяки.
Продали землю, ще хотіли – небо,
На Храмах наших ставили зірки.

А ти хотів, щоб квітла Україна.
Вона й цвіла за владним парканом.
А наша поселялася родина
На цвинтарях новеньких за селом.

В ту ніч, Тарасе, я не спав. Молився.
І дзвін Михайлівський просив: не руш!
В ту ніч у ката біс вселився,
Його купили за великий куш.

Тебе віддали у солдати.
Нам снайпер в голову стріляв…
Скажи, Кобзарю, мушу знати,
Хто нам недолю таку дав.

… Врага не буде супостата
Скажи, коли? Скажи мені.
Коли ж то будуть син і мати
вже на оновленій землі.

13. Пісня « Прошу в неба й землі»

Ведучий 1: Ми українці – нація Тараса,

Ми – сагайдачні і кармелюки,

Коли прийшли ми – не полічиш часу,

Ми древні і безсмертні, як віки.

Ведучий 2: Нас мордували, нас тягли на плахи. О! Скільки потекло кривавих рік! Кривавих рік через війну

Ведучий 1: Війна – це жах..

Ведучий 2: Війна – це руйнація...

Ведучий 1:  Війна – це смерть...                                                                                              

Ведучий 2: Офіційно її немає, та  вона поруч щодня

Ведучий 1: Вже занадто багато ми чуємо кожен день про кроки війни. І навряд чи спокій відчуємо, поки гинуть Вкраїни сини на Сході нашої держави.

Ведучий 2: Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна…

14.  «І знов майдан»

І знов майдан в Луганську і Донецьку

Ні, не майдан – справжнісінька війна!

Знов суть свою ворожу і поганську

Показує москаль, мов сатана.

 

За сотнею ще рани кровоточать,

А тут нових оплакуєм синів.

Скажи, москалю, що від нас ти хочеш,

Невже так нових жертв ти сильно захотів?

 

Цвітуть тюльпани чорні в Україні,

Зривають їх дружини й матері.

« …Присвоїти посмертно…»  В домовині

Лежить проміння згаслої зорі…

 

А блокпости обстрілюють чужинці,

Чиєсь дитя стає мішенню знов…

Іде війна!.. Іде війна, вкраїнці!..

Іде війна за смерть – не за любов!

 

Знов опустились прапори в скорботі,

Усе село прощається з хлопям…

І кожен воїн в 45 – й роті

Дав повну волю тим скупим сльозам…

 

Ще вчора він діливсь бронежилетом,

Хоч на російській розмовляв пацан…

«Женюсь… женюсь, Серега, етим летом,

Пусть только розобьем бандитський клан…»

 

…Він повінчався з українським краєм,

З калиною у білому вбранні,

Яка червоні слізоньки втирає

І про любов йому шепоче в сні…

Ведучий 1: Скільки разів розпинали нашу Україну?

Ведучий 2: Скільки розлилось невинної  крові!

Ведучий 1: Скільки молитов вознеслось до Бога від скривдженого, поневоленого люду за кращу долю, за волю, за право гордо сказати: Ми- українці!

Ведучий 2: Та наші хлопці – титану міцніші! Не беруть їх хай кулі та міни.

15.  «Іловайський котел»

Він тихо говорив й палив багато,

І смуток в погляді, у зморшках все чоло.

Розповідав, як загубив він брата,

А їх у нього триста душ було.

Під Іловайськом, в “коридорі”, всіх поклали…

І зараз чорний крук над місцем тим кружля…

Була домовленність, “зелений” їм давали,

А потім кров’ю вмилась матінка-земля.

У тому пеклі лише він живим зостався,

Та все не просто так — потрапив у полон,

Огидно ворог у лице йому сміявся,

Що підло, низько, розстріляли батальон.

Рубцем на серці рана гоїтись не буде,

Вона кривавитиме довго, все життя,

Він Іловайськ та побратимів не забуде,

Вони ніколи не підуть у небуття…

Ми також мусимо героїв пам’ятати,

Бо то рубець на тілі нашої землі,

Бо наші воїни пішли нас захищати,

Та найцініше віддали — життя свої.

Ведучий 1: 242 дні захищали нашу незалежність Кіборги із донецького аеропорту. Оборона цього аеропорту українськими воїнами вже увійшла в посібники провідних спецслужб та знаходиться поруч з легендарними операціями.

16.  «Кіборги»

Ця війна змінила багатьох,   Ця війна змінила Україну. Кіборги. Донецьк. Аеропорт,  Що перетворився на руїну. Трупний запах, порох і вогонь, Смерть приносять гради, міни, танки. Піт із чорних, випалених скронь… Глина, гільзи, попіл і уламки… Та стоять: Дев`ятий, Ворон, Гном,  Абрикос, Богема, Маршал, Цезар...  А над ними – небо полотном, А у них життя на вістрі леза. То чиїсь батьки, брати, сини З Харкова, із Києва, зі Львова.  Шахтарі, таксисти… В час війни  Кіборгами стали тимчасово. Каска, бронник, берці, автомат, Друг надійний, що прикриє спину.  Доброволець, патріот, солдат, Наш Герой і гордість України!

Ведучий 1: Чи рідний, чи чужий вже все одно.

Їх не вернути, їх не забути.

Бо в пам' яті немає забуття.

Вони Герої, вони Безсмертні.

Вони віддали за нас Життя!

Ведучий 2: Забути кров святу не маєм права! –
Лишила слід безсмертний і терпкий…
Героям України – Слава! Слава! Слава!!!
І наша пам’ять – на усі віки!

Ведучий 1: Вас всіх, давно й недавно на війні полеглих
Згадаємо із вдячністю й сльозою на очах
Так віддано і щиро захищати Батьківщину
Повинний кожний патріот і кожен з нас!

Ведучий 2: Вони живуть і житимуть навіки у серцях
І в пам’яті народу України.
І не дозволять нашим ворогам
Перетворить Вітчизну на руїни.

Ведучий 1: Нашим Героям: Едуарду Гриневичу, Івану Пасевичу, Юрію Трохимуку, Роману Корцю, Івану Хрупчику.

Ведучий 2: Та всім Героям Майдану,  всім Героям АТО , які померли за світле майбутнє України, мирним жителям , які полягли в неоголошеній війні на Сході України присвячується хвилина мовчання.

17. Хвилина мовчання за загиблими за волю України
18. Гітара «Білі лебеді + відео»
19.  «Про дітей сходу»

На лінії фронту

також посміхаються діти,

Ганяють м’яча,

хоч не всі добіжать до мети.

І їхнє дитинство,

осколками мін обігріте,

Пір’їнкою ангела

в сонячну вічність летить.

 

На лінії фронту

скалічені бродять собаки.

Потомлені вити —

знеможено в ніч скавучать.

Тут сіють не жито:

пекучо-каміннії маки!

В них душі шукають

до спокою неба ключа.

 

На лінії фронту

ще вірять у диво і Бога.

Тут ангели й смерть

розігрались з людьми у квача.

Дитинство сміється.

Собаки кричать до знемоги.

Що буде за мить —

це лиш Богу відомо в цей час

20. Пісня «Я не хочу війни» + відео  Я не хочу війни

Ведучий 1:Нашу Батьківщину,нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу,стає міцнішою,сильнішою.

Ведучий 2: І з  впевненістю можу сказати , що після закінчення війни, Україна отримає сильну армію,патріотизм на високому рівні,згуртовану націю.

Ведучий 1: Малюю уявою з глибокої високості краї її володінь і бачу в самому центрі старої матінки - Європи воскреслу державу Україну – бачу землю, безмежно обведену хвилястою ламаною лінією, яка здається мені пуповиною. І думаю про те, що ця звивиста свята стрічка і справді справіку вросла в нашу землю, кревно єднає нас із Україною, як зв’язує природа матір і дитину.

Ведучий 2: А через всю Україну, посеред щедротних степів і ланів широкополих бандурно пливе Дніпро-Славутич, мов та оспівана народом голуба стрічка в русій косі, що спадає аж до пояса,- історичний символ і образ України»

21. Хор «Україна – це ти» Тіна Кароль+ відео