Година спілкуванння " Подорож і світ добра і краси"

 

 

 

 

 

    

 

( бесіди, анкети, правила, висновки загальнолюдських цінностей нашого покоління)

 

 

 

 

 

 

Моральне виховання - основа загальнолюдських цінностей.

«Дитячі роки — той вік, який ми вважаємо віком без­турботної радості, гри, казки — це джерело життєвого ідеалу від того, що відкрилося дитині в навколишньому світі в роки дитинства, що викликало й подив, і захоплен­ня, що обурило і примусило плакати не від особистої обра­зи, а від переживання за долі інших людей — від цього зале­жить, яким громадянином буде наш вихованець»

(В.О. Сухомлинський).

Добрі серця — це сади,

                             Добрі слова — коріння,

                              Добрі думки – квіти,

                             Добрі справи — плоди.

 До школи стежка чіпким корінцем вхопилася — та й так і приросла: одним кінцем до дитячої долі, другим — до вчительської. Через те якщо радіється, то разом, якщо не байдуже, то обом, якщо болить, то взаємно ось уже 13-й рік роботи в школі.

Здавалося б, що залежить від учителя? Проте літери, що складаються під невмілою рукою у слова, цифри, що гру­пуються у числа, невловимі думки та порухи, що утворю­ють разом цілу систему моральних настанов та, власне, реалізують особистість, залежать лише від того тривкого зв'язку, що з'являється між вчителем і дитиною. Саме з нього, із взаєморозуміння, на грунті доброти й людяності в серці дитячому проростають добрі справи, світлі наміри, усвідомлення себе, свого кореня та своїх витоків у національному вимірі.

А тому головним моїм завданням став пошук тих форм навчання, які б сприяли розвитку кожної дитини, станов­ленню її індивідуальності та творчого початку.

Для цього познайомилась із досвідом роботи педагогів-новаторів, почерпнувши дещо і для себе. Тому, зазираю­чи в душу кожної дитини, намагалась не загубити її, зро­зуміти і сформувати стійкий пізнавальний інтерес у кож­ного учня. Адже все залежить від самої дитини: яке насіння захоче вона виплекати у своєму серці. Якщо доб­ре — тоді вона ступатиме стежками доброти. І школа доб­рих вчинків, до якої часто зазираємо на уроках, допома­гає школярам робити свій вибір самостійно, зав'язуючи «вузлики знань» при порівнянні протиріч добра-зла. Хто ж і коли має розпочати моральне виховання дитини?

Відомо, що засвоєння норм моральної поведінки почи­нається ще в ранньому дитинстві — біля рідного порогу, спостерігаючи за батьком і матір'ю, дитина переймає всі їхні звички, помисли, порухи і вчинки, тому, як писав В. Сухомлинський, «дитя — дзеркало сім'ї: як у краплі води відбивається сонце; усе залежить від того, яку зер­нину буде посіяно і в який грунт». Як правило, діти мо­лодшого шкільного віку сприймають батьків, вихователів, вчителів як втілення всього найкращого, на кого вони хо­чуть бути обов'язково схожими, що полегшує формуван­ня в них навичок моральної поведінки (під впливом «ви­мог дорослого світу» в дитини з'являється вміння стриму­вати себе, контролювати власну поведінку, протидіяти негативним впливам).

Взаємодія школи та сім'ї створює сприятливий грунт для морального виховання дітей, першою сходинкою до якого є усвідомлення добра (при порівнянні зі злом), дру­гою — його переживання.

«Дитина, — писав видатний педагог, — повинна близь­ко брати до серця те, що пізнає». Тож на основі мораль­них правил та ідей В.О. Сухомлинського пропоную дітям різноманітні ситуації, завдання, уроки-конкурси, диспу­ти, етичні бесіди, які можна об'єднати під назвою

 «Шко­ла добрих вчинків».

Добра людина не падає з неба, її потрібно виховувати.

(В. О. Сухомлинський)

     Добре жить тому, чия душа і дума добро навчилася лю­бить.

(Т.Г. Шевченко)

Найпоширенішим видом усної народної творчості є казка. З нею ми зустрічаємося на кожному кроці, почи­наючи з раннього дитинства. Казки увібрали в себе на­родну мудрість і життєвий досвід. У казці завжди добро перемагає, здійснюються найвибагливіші бажання...

«Казкова скарбничка» впускає до класу чарівний світ фантастичних образів, де діти з казок черпають мудрість і добро, розрахованих на зростаюче прагнення дитини са­мостійно у всьому розібратись. Хоча, на думку дослідників, молодші школярі ще не мають стійких мо­ральних переконань, проте саме на цьому рівні і відбу­вається їхнє становлення. Тому асоціативне малювання на тему добра-зла за мотивами казок, створення портре­ту доброї людини, прогнозування можливого закінчення тієї чи іншої казки допомагає усвідомлювати різницю позитивного-негативного у поведінці персонажів (осуд жорстокості, заздрощів, ненависті, потяг до порядності, милосердя, доброти) та розвивати образне сприймання оточення.

        Так, під час уроку на тему «Боротьба добра і зла в на­родних казках» («Я малюю сум і радість») у вступній бесіді-діалозі звертаюся до дітей з такими словами: Як дати людям вміння не пам'ятати зла, Йти добрими у світ зелений та багатий, Якби я вміла, о, якби могла, У кожний день би запросила свято... Біжать літа, неначе коні в зливу, Добро і радість поряд із тобою, Як стати людям на землі щасливими, Як переповнитися людям добротою? Звертаюся до дітей із запитанням:

— Як ви думаєте, діти, чого більше на землі — добра чи зла? В чому воно проявляється? Яких людей більше на землі — добрих чи злих? Які казки ви знаєте, де добро пе­ремагає зло?

(«Івасик -Телесик», «Коза-Дереза», «Снігова Королева», «Кам'яна квітка» тощо)

— А чи бачите ви добро і зло в природі? В чому воно проявляється? (Забруднені річки, знищення лісів, Червона книга вимираючих звірів, рослин, кислотні дощі). Ось бачи­те, як життя людей може зіпсувати природу, а природа в боргу не залишається і віддає нам те, що ми заслужили. В результаті ми дихаємо брудним шкідливим повітрям, п'ємо нечисту воду, вживаємо неякісні плоди, рослини і хворіємо, оздоблюємося на всіх і все.

Тому життя людини на Землі має починатися у високій духовності, з бережного ставлення до матінки-природи, з любові до всього живого, а насамперед до людей. Ми по­винні не стільки дбати за матеріальний достаток і гроші, скільки за світлу душу, чисту совість, добре серце, щире слово, обмежуватися тим, що маємо, чого заслужили. Ду­ша наша теж потребує харчу духовного — а це поезія, пісня, музика, картини, тобто мистецтво. Від них душа одержує душевну естетичну насолоду, позитивну енергію, заряджається натхненням, творчістю, бажанням, любов'ю і дає нові сили людині для росту, здійснення всіх її мрій, надій, бажань. Тому сьогодні ви спробуйте з допомогою музики із закритими очима добре вдуматись. Пригадайте всім відомі образи добра і зла і відобразіть їх на папері.

На уроках часто проводжу фізкультхвилинки, які діти дуже полюбляють, хвилинки, які приносять тепло і радість у маленькі дитячі душі.

Встало вранці ясне сонце,
Зазирнуло у віконце.
Ми до нього потяглися,
За промінчики взялися.
Нумо, дружно присідати,
Сонечко розвеселяти.
Встали, сіли! Встали, сіли!
Бачте, як розвеселили?!
Стало сонце танцювати,
Нас до кола припрошати.
Нумо, разом! Нумо, всі!

Потанцюймо по  росі.

Отже  девіз уроку:

 - «Твори добро, красу і радість».

— Якщо ж об'єднати всі промінчики разом, то утво­риться промінь чого?

(Промінь добра).

— Як ви розумієте    прислів’я

«Добре серце як сонечко в небі.

(Відповіді дітей;.

— Які якості   поведінки ви віднесли б до доб­роти?

 

(Добро, щедрість, привітність, терпимість, вдячність, чесність, працелюбність, милосердя, любов і т. д.)

Всю свою роботу намагаюсь пов'язувати зі спадщиною В.О. Сухомлинського. Так, дитяча збірка «Чиста крини­ця» стала для мене настільною книгою, яка розкриває пе­ред дітьми красу білого світу і рідного слова, навчає лю­дяності й мудрості.

З давніх-давен стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя були основними у житті, і про це народ ви­словлювався в усній народній творчості, на яку звертаю особливу увагу.

1.         Добро довго пам'ятається.
2.         Хто людям добра бажає, той і собі має.
3.         Роби добро — не кайся, робиш зло — зла і сподівай­ся.
4.         Перший крок до добра — не роби зла.
5.         Не одежа красить людину, а добрі діла.

Тому справедливими здаються нам сьогодні рядки з вірша:

Живи, добро звершай,

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра! Після цього діти слухають оповідання «Добре слово» (з «Чистої криниці»).

•      Що допомогло одужати Олі?
•      Що радили Олі?
•      Що промовила прабабуся Надія? Потім читаємо в парах по абзацах.

Що було могутнього в цьому доброму слові? (Могут­ня сила любові)

•      Яка основна думка цього твору?
•      Які побажання ви висловили б своїм рідним? (Не скупитися на добрі слова, бажати всім здоров'я, добра, до­статку, миру і спокою)
•      Яке прислів'я можна дібрати до цього тексту? («Від доброго слова і лід розмерзає»)

Впорядкуванню уявлення школярів про моральні норми допомагають знову ж таки оповідання В.О. Сухомлинсько­го «Доброго вам здоров'я, дідусю» — виховні риси ввічли­вої людини, «Троє рожевих яблук» — любов, «Наш тато одужав» — милосердя і доброта тощо. Після опрацювання цих творів звертаюся до дітей із запитанням:

— Кого ми називаємо добрими людьми?
Разом з учнями колективно складаємо правила.

Правила доброти

1. Допомагати слабким, маленьким, хворим, старим, тим, хто потрапив у біду.

Прощати помилки іншим.

2.        Не бути жадібним.
3.        Не заздрити.
4.        Жаліти інших.

Правила чесності

1. Сказав — зроби.
2. Не впевнений — не обіцяй.
3. Помилився — визнай.
4. Забув — попроси пробачення.
5. Говори те, що думаєш.
6. Не можеш сказати правду — поясни чому.
7. Не видавай чужу таємницю.

Правила ввічливості

1.        Ввічливість — вміння поводити себе так, щоб іншим було приємно з тобою.
2.        Будь завжди привітним: вітайся при зустрічі, дякуй за допомогу, уходячи — попрощайся.
3.        Не примушуй за тебе хвилюватися. Ідеш — скажи ку­ди і о котрій годині  повернешся.

4. Не капризуй, не бурчи. Твоє капризування може
зіпсувати настрій іншим.

І висновок: хоч підступне зло на Землі, але невтомні й непереможні сили добра. А починається боротьба зі злом з подолання в собі таких простих, звичайних, загально­людських недоліків та вад, як лінощі, байдужість, страх, зазнайство, хитрість, лукавство, нечесність. Діти са­мостійно роблять висновок про те, що для того щоб лю­ди поважали вас та приязно ставились, завжди потрібно дотримуватись золотого правила вихованості: ставитися до людей так, як би ви хотіли, щоб люди ставилися до вас.

Часто на уроках запроваджую поетичні хвилинки, «хви­линки для гімнастики розуму»: розбір певної життєвої си­туації (казка В. Сухотинського «Щоб метелик не наколов­ся»). Навколо стільки прекрасного, кожна мить — непов­торна! Однак треба вміти бачити і милуватись красою.

«Отже: ловити метеликів — це вбивство;

я зірвав квітку — і вона загинула;

я спіймав метелика — й він умер на долоні.

І тоді я зрозумів — торкнутися краси можна лише сер­цем».

Виховую любов та повагу до найстарших і найрідніших: мами, тата, бабусі, вивчаючи поезію «Бережімо бабусю», «Для тебе, мамо».

Тоненька стеблинка черпає наснагу з землі,

Веселка барви свої — з квіткових пелюсток;

А я мудрість — від мами ...

... Сірохвостого зайчика взимку гріє шубка,

Сонного метелика — згадка про літо.

А мене весь час — мамина любов...

(Т. Нарчинська «Мамина любов»)

... Скресають душі. Тепліють люди.

Зникає темінь —

Для тебе, І світла казка в очах близьких

І до болю рідних —

Для тебе. Світанку тиха, глибока пісня —

Для тебе. І дзвони весен у кожнім слові.

Вітання кращі —

Для тебе. Серця, по вінця з добром-любов'ю,

В долонях наших —

Для тебе, МАМО!

(Т. Нарчинська «Для тебе, мамо»)

І закликом до небайдужості, бережного ставлення до матінки-природи звучить ще одна поезія «Бережімо в серці Україну»:

... Ні! О люди!

Бережімо світ!

Бережім комаху і рослину!

Бережім себе собі навік,

Бережімо в серці Україну!

Щоб нащадки ще у нас були,

 Мали корінь, душу і калину,

 Щоб вони нас, живучи колись,

Не кляли до сьомого коліна!

Часто на уроках працюємо з «розсипанками» по темі:

Добре слово дім побудує безмежна

Слово — ключ мороз зігріє

Сила слова що дощ в посуху

Вітер рушить гори яким відкриваються

серця
Мале зле слово що дощ в посуху

Добре слово і велику образу творить

Тепле слово і в залізні ворота

відкриває
Добре слово людині а слово дружбу

Тут потрібно всім разом, дружно, постаратися, аби їх правильно скласти. Це привчає до колективної роботи, співпереживання, виховує турботу про однокласників. Зате потім — і Проліска від холоду лютого врятували, і в дарунок

 

Правила дружби

1.        Дружба — це правда і чесність кожного.
2.        Поважай тих, з ким дружиш.
3.        Що вимагаю від друга, насамперед вимагаю від себе. Друг — який він має бути: чемний, щедрий чи злий і

жадібний?

— Яка дружба справжня?

Діти згадують і пояснюють прислів'я і приказки про дружбу.

•Дружній череді і вовк не страшний.

•          Які люди, таке й життя буде.
•          В товаристві лад — усяк тому рад.
•          Мир будує, війна руйнує.

Дуже діти полюбляють анкетування. Ось зразок анкети для дітей (дружба, товаришування).

1. Хто із учнів у класі більше подобається і чому?

2. Хто подобається менше і чому?

3. З ким би в класі ти хотів дружи­ти: із хлопчиків, із дівчаток?

4. З ким хотів би сидіти за однією партою?

5.                                                                                                         Кому у класі можеш довірити свої таємниці? 
6. Які діти вам до вподоби — усміхнені чи похмурі?
7. Коли б ти став чарівником, що найперше зробив би для свого найкращого друга?

Ці анкети допомагають дитині глибше зрозуміти суть тієї чи іншої риси характеру   людини.   А   мені   — розібратися у формуванні особис­тості дитини, колективу, груп, задоволень дитячих потреб.

 

 

 

 

Анкета для дітей

(розуміння доброти)

1. Чи вважаєш ти себе добрим?
В чому це проявляється?

2. Чи може людина прожити без доброти? Чому?

3. Навіщо ж людям доброта?
4. До кого можна бути добрим?
5. Кого в нашому класі можна назвати добрим? Чому?
6. На що схожа доброта?

7. Де в природі можна взяти фарби й звуки, щоб опи­сати доброту?

Люблю спостерігати, як зосереджено діти стараються дати «дорослу», повну і глибоку відповідь на запитання анкети. Всі ці матеріали систематизую і використовую у роботі з дітьми та батьками.

Як пише В.О. Сухомлинський, «треба так впливати на свідомість і почуття вихованців, щоб вони переживали привабливість добра та нетерпимість до зла, щоб уже в ранньому дитинстві їх полонила моральна краса людської поведінки, щоб дитина сама прагнула бути морально кра­сивою», допомогою в чому може стати слово, адже «... це найтонший різець, здатний торкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру». Етика мовленнєвої по­ведінки дає змогу реалізувати багато напрямків мораль­ного виховання через проведення різноманітних етичних бесід, які пропоную дітям у школі добрих вчинків:

•                     інформаційні бесіди (бесіди-повідомлення), які ма­ють на меті дати дітям відомості про історію виникнення норм і правил поведінки, ознайомити з моральними нор­мами і правилами в сучасному суспільстві; переконати в необхідності їх дотримання;
•                     проблемні бесіди спонукають до обдумування склад­них життєвих ситуацій з метою пошуку правильного ви­ходу з них; створення проблемних ситуацій «Зроби свій вибір» діти дуже полюбляють. Вони знають, що бути доб­рим — це бути уважним до інших, до того, що відбуваєть­ся навколо. З кожної ситуації можна вийти по-різному. Доцільною є гра «Оціни вчинок», «Подаруй слово і доб­ре діло». Тут вони вчаться бути добрим, вміти бачити, відчувати того, хто потребує нашої допомоги, наших доб­рих слів і вчинків, треба вчитися не проходити мимо, не бути байдужими, творити добро;
•                     програмуючі бесіди, які допомагають дітям у засто­суванні моральних знань на початковому етапі, форму­ванні моральних якостей у різних практичних ситуаціях, передбачають складання пам'яток та моральних правил. Наприклад:

Добра людина

Не завдає нікому болю, страждання! Не ловить жуків та метеликів! Не руйнує мурашники і гнізда! Не руйнує дерева, не топче квіти! Не дражнить собак і котів!

Не проходить осторонь жорстокості!

Не залишає без допомоги хворих і пора­нених!

Не залишає птахів і звірів наодинці з го­лодом!

Не порушує красу Землі! У бесідах бувають можливості розгортати дискусії, диспути.

Учні мають змогу перейти до запаль­них дискусій (суперечок), тобто вчаться самі на практиці сперечатися, аналізува­ти, робити висновки, вислуховувати за­уваження, визнавати свою помилку; пере­конувати,   тобто  оволодівають  правилами спілкування доброї людини.

Часто складаємо з дітьми до «скарб­нички добрих справ» гарні вчинки за тиждень (хто найбільше поливав ва­зони, хто найчастіше допомагав при­бирати в класі, хто ні з ким не сварився). Поряд з вивченням програмового матеріалу з певного предмету використовую додаткову літературу, художні твори, вірші, загадки, ребуси, кросворди, пише­мо твори-міркування, твори-роздуми «Що таке щастя?», «Чи можна прожити без доброти?» і т. д. І як результат, цікаві дитячі твори—міркування, на мою думку, про доб­роту. Ось деякі цитати, думки з них.

«Як я хочу жити? Так, щоб не жалкувати про свої вчин­ки. Зло, ненависть і заздрість не будуть для мене існува­ти. Я хочу жити не тільки для себе, а й для людей».

«Люди не можуть існувати без доброти, тому що вона є наймогутнішою силою на землі, яка допомагає любити, співчувати і бути щирим».

«Земля буде такою, якими будуть люди. Пам'ятаймо про це! Піклуймося про тварин — братів наших менших. Адже котик, собачка відчувають нашу любов і стають для нас вірними друзями. Охороняймо природу — нашу домівку. Яка красива білокора берізка, велетень-дуб, чис­те джерельце. Вони відчувають бережне ставлення до се­бе і дарують нам свіже повітря, чисту воду. Лише живучи в гармонії з природою, людина може бути щасливою. Люби і поважай ближнього, стався до інших так, як хотів би, щоб ставилися до тебе. Адже недаремно в прислів'ї мовиться: якщо хочеш, щоб тобі робили добро, роби доб­ро іншим».

«В житті кожної людини бувають хвилини радості і смутку. І як важливо підтримати, допомогти людині саме в тяжкі для неї години. А в години радості порадіти ра­зом з нею. Добру людину люблять і поважають. У неї завжди багато друзів».

«Якщо ми всі будемо творити добро, то ця планета пе­ретвориться на чарівний світ, де люди будуть творити тільки світле, добре, прекрасне».

«Ми повинні пам'ятати, що лиш та людина, яка добро­зичливо, приязно, чуйно ставиться до інших, до всього оточуючого, може й собі сподіватись добра». «Щастя — це життя, це здоров'я, це радість праці». «Я щаслива тому, що маю дім, хороших турботливих батьків».

«Я думаю, що найбільше щастя — це коли ти, і твої рідні, і всі люди на Землі не хворіють, не знають, що та­ке голод, не чують страшного слова «війна».

Кожен вчитель і я особисто намагаюсь вселяти дітям віру у власні сили, розвивати самостійність та ініціативу, спонукати до творчої праці, аби не зникало бажання що­разу піднятись на сходинку вище, щоб зазирнути в таємницю невідомого і ще на крок стати ближче до тай­ни пізнання — себе у світі і світу в собі.

Тому стараюсь нести кожній дитині — світло знань, світло любові, віру в сили свої без вагань, як запоруку щасливої долі.