Виховний захід "Калейдоскоп українських казок"

Калейдоскоп українських казок

Мета:- узагальнити знання учнів про українські народні казки, створити атмосферу радості, насолоди від творчості, поповнити знання учнів про тематику казок, збагачувати словниковий запас дітей;

– розвивати читацький інтерес до казок, усне мовлення, логічне мислення,пам’ять, уміння творчо підходити до розв’язання проблеми, уміння аналізувати, акторські здібності;

– виховувати прагнення до добра і справедливості, інтерес до усної народної творчості

 

Ведучий

Казки прийшли до нас із далекого минулого, з тих часів, коли в них вірили як у найбільш достовірну дійсність. Добрі,мудрі, чарівні казки завжди була в пошані. Їх із задоволенням читають і діти, і дорослі. Вони бувають різні: довгі й короткі, веселі й чарівні, написані автором або складені народом. Проте в усіх казках є одна спільна риса – мудрість. Відкриваємо ми казки й потрапляємо в чудовий світ…

Сьогодні у нас незвичайне свято. І будемо ми сьогодні говорити про казки.

1 учень

Жила наша казка в бабусиній хижі,

А в казці віками жили дивовижі,

І добрі й недобрі, химерні й лукаві,

Одні – страшнуваті, а інші – цікаві.

2 учень

Вони полонили й страшили вони ж,

Бо казка – не казка без тих дивовиж.

Можливо, комусь без потреби казки,

Та як же ростимуть без них малюки.

3 учень

Сьогодні ми казку сюди запросили,

Щоб бачити казку і слухать гуртом.

Пісня «Свято казки»

1к.

У гості казка завітала

Немов чарівний синій птах.

Вона веде в чудесні далі

Показує нам вірний шлях.

Приспів:

За сторінками книжковими

Відкриваєм світ казковий ми.

І мандруємо з героями

І так віримо в дива .

Зорі з неба усміхаються.

Мрії всі наші збуваються.

Свято казки починається

Зачаровує всіх нас.

2к.

Там, на узліссі рукавичка,

Котигорошко і злий змій,

Там відьма випиває річку,

Ти прочитати лиш зумій.

Ведучий

Народні казки відомі з давніх – давен. У казках ідеться про незвичайні, вигадані пригоди. Їх складали і передавали «з уст в уста» наші предки. У народних казок немає автора. Це спільне надбання народу. Найдавніші – казки про тварин. У казках тварини розмовляють і діють як люди.

Ведучий

А хто це завітав до нас, діти! Та це ж Язиката Хвеська.

Сценка 

 1 дівчинка

Добрий день, кумонько!

2 дівчинка

Доброго дня і вам!

1 дівчинка

Де це ви йдете?

2 дівчинка

Та на ярмарок.

1 дівчинка

І я також туди йду.

2 дівчина

Ой, кумонько, що я вам скажу! Пішли ми в ліс із чоловіком. А там риби! Під кожним кущем збирали. А як хмара бубликова пройшла, і бубликів натрусила з груші. Ох, правду кажу, кумочко! Ще й зайця у річці спіймали. І що воно за день! І родилася й хрестилася – такого дня не бачила: риба в лісі, заєць у верші, бублики на груші. Ой лишенько! Побіжу до куми Меланки та розкажу.

(Ярмарок)

Лисиця

Продається пишний хвостик

Модницям на диво!

Продається гарний хвостик!

Купуйте сміливо!

Заєць

Продається біла шубка-

Легка, мов пушинка,

Тепла,як у хаті грубка,

Гарна, як сніжинка.

Кіт

Продаю я мишоловки,

Миш тепер самі ловіть.

Буду лиш сметану їсти

Й молочко із блюдця пить.

Їжачок

Продаються голочки,

Найкращі у світі,

Вишивати сорочки

Чи спіднички шити.

Курочка Ряба

Підходьте до мене,

Та гав не ловіть.

Яєчка свіженькі

Прості й золоті.

Дід

Продається рукавичка!

Нумо, налітайте!

Це ж не просто рукавичка,

А ще й тепла хата!

Зозуля

Кукую – ворожу

Усю правдоньку скажу.

Ведмідь

Не бачили ви тут бджілок?

Хочу купити в них медок.

Дід

Ріпка добра уродила.

В льох її знести не сила.

То ж не дорого придбайте,

Вітаміни запасайте.

Баба Яга (тримає вивіску «Атракціони»)

Хто бажає політати

На мітлі чи в ступі?

Швидше гроші діставайте

Вирушаєм в путь ми.

Ведучий

Діти! Ви впізнали героїв українських народних казок?

А є такі казки,на відміну від народних, у яких є автори. Тому такі казки називають літературними, або авторськими. Вони несуть добро, розуміння справедливості.

1 учень

Знають всі – дорослі й діти,

Що цікава казка світить,

Мов ліхтарик, в кожнім домі.

Проганяє сон і втому.

2 учень

 Для читайликів вона,

Мов для пташенят весна.

Отже, відповідь одна:

Казка нам, немов рідня.

3 учень

Наймиліша,найщиріша.

Наймудріша, найвірніша –

Ось якою є вона,

Наша казка чарівна.

Ведучий

Василь Олександрович Сухомлинський – видатний педагог і письменник. Багато років він працював директором і вчителем Павлиської школи. Для дітей написав  близько 1200оповідань та казок для  дітей.

Сухомлинський любив і знав багато народних казок. Він стверджував: «Казка – це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови, тому що дитина мислить образами».

  А казкові образи відкривають дитині не тільки красу чарівного слова, а й істину життя. Завдяки казці дитина осягає світ не лише розумом, а й серцем.

Виразне читання казки учнем.

Казка «Сніжинка і сонечко»

Ведучий

У казках Сухомлинського немає рецептів від поганих вчинків,але вони лікують своєю моральністю та гуманністю. Саме такі риси притаманні і казкам українського письменника Юрія Ярмиша. Отож зараз подивіться інсценізацію казки «Зайчаткова казочка»

Автор:

Бігло лісом сіреньке Зайчатко. Стриб-скік! Стриб-скік! Гульк. А на стежечці лежить… казочка. Перегорнуло зайчатко сторінку. Ой, як сподобались йому малюнки! І червона морквинка, і білий кролик, і веселий їжачок. І написана казочка була великими літерами. Тільки Зайчатко все одно читати не вміло.

Взяло воно казочку під пахву, скаче лісом і думає: «Якби мені знайти кого-небудь, хто вміє читати. Це мабуть цікава казочка!» Тільки подумало так зайчатко – назустріч Лисиця.

Лисиця:  Добридень, Зайчику! Що в тебе за книжка?

Зайчатко: Це казка, тітонько Лисице! Ось які малюнки гарні! Почитайте, будь ласка, а я послухаю!

Лисиця: Добре, Зайчику!

Автор: На пеньок сіла, книжку розкрила, лапою по рядках водить.

Лисиця: Жили-були дідусь та бабуся. І була в них курочка. Несла вона смачні яєчка, а ще й смачнішою була сама курочка…

Зайчатко: Ні, тьотю Лисице. Ви не так читаєте. Тут намальовані морквинка, білий кролик і веселий їжачок.

Лисиця: Ти бач, Зайчисько нікчемний! Мені, Лисиці, віри не йме! Ану тікай, поки цілий!

Автор: І книжку на землю кинула. Підняло Зайчатко книжку, далі пострибало. А на дорозі – Сірий Вовк, хазяїн того лісу.

Зайчатко: Добридень, дядю Вовче! (протягує йому книжку)

Вовк: Добридень , косоокий! Навіщо мені твоя книжечка?

Зайчатко: А ви почитайте, дядю! Це, мабуть, цікава казочка.

Вовк: Казочка? Ну, гаразд, косоокий. Можна й – ха-ха! – почитати…(бере книгу догори ногами) жила-була бабуся. І було в неї сіреньке козеня. Смачне-пресмачне…

Автор: Зайчатко послухало трохи вовчу казку, а далі й зазирнуло в розкриту книжку. Зазирнуло та з дива аж лапками сплеснуло.

Зайчатко: Дядю Вовче, ви ж читати не вмієте. У вас малюнки в книжечці догори ногами!

Вовк: (розсердився і кидає книжку) У-у-у! Забирайся, а то з’їм. Дивись-но, читати, каже, не вмію! Всі казки про смачних козенят. У-у-у!

Автор: Підхопило бідне Зайчатко свою книжечку і побігло, не бачачи перед собою дороги. З переляку очі в нього ще більш перекосилися, і не помітило Зайчатко, як опинилось на руках у хлопчика, що в лісі гриби збирав.

Хлопчик: Заспокойся. Зайченятко, заспокойся, сіреньке! Хто скривдив тебе?.. А це що, казочка? Які малюнки цікаві! Нумо почитаємо її!

Автор: І прочитав хлопчик сіренькому Зайчаткові казочку, що була у книжці, - про білого кролика і веселого їжачка.

Хлопчик: А тепер. Зайчику, тобі пора до мами. Рости скоріше, вступай до лісової школи і теж навчишся читати.

 Зайчатко: Неодмінно! (вибігає)

Ведучий:

Зайчатко послухало хлопчика і вступило до лісової школи. А які пригоди там з ним трапились ви, мабуть, знаєте.

Сценка

Виходять Кося Вухань і Колько Колючка.

Кося: Привіт, діти! Впізнали мене? Я Кося Вухань, а це мій найкращий друг, Колько Колючка.

Колько: Ми – учні найкращої в світі Лісової школи з ведмежою мовою викладання.

Кося: Про наші пригоди написав улюблений письменник усіх українських дітей, Всеволод Нестайко.

Колько:

Він так і назвав свою книгу «Дивовижні пригоди в лісовій школі»

Кося:

А пригоди і справді були дивовижні!

Одного разу всі учні нашої школи захворіли на вірус – ледачирус і потрапили вПавутинію.

Колько:

А нам з Косею довилось вступити в боротьбу з царем Мороком, щоб визволити своїх друзів з біди.

Кося:

А пам’ятаєш , як я хотів тобі показати сніг, бо їжаки взимку сплять.

Колько:

Пам`ятаю, що я тоді дуже замерз. Зате дізнався стільки цікавого і про Діда Мороза, і про Бабу Морозиху, і про їхню онучку Снігуроньку.

Кося:

А ще ми познайомились з інопланетянами. Вони були схожі на рудих мавпочок із шістьма лапками.

Ведучий:

Кося! Колько! Ви готові безкінечно розповідати про свої дивовижні пригоди, але у нас дуже мало часу, а тому діти самі візьмуть казку в бібліотеці і прочитають її. Там є також і інші казки цього чудового письменника. Його казки наповнені гумором та веселими пригодами, граючись навчають дітей бути добрими, вірними, чуйними, товариськими.

Ведучий:

А ось до нас поспішає ще одна гостя.

Дівчинка

Рожевий у синій горошок мій друг

Увесь він кудлатий від п’ят і до вух.

Кумедний, веселий та добрий завжди

Ніколи він друзів не кине в біді.

 

Мій друг – не людина, не кіт і не пес.

Живе він у лісі, що повен чудес.

Ні тата, ні мами у нього нема.

Зате, він онук самого Бабая.

 

Частенько дітей ним лякають дорослі,

А він не страшний, хай приходить у гості.

Ми з ним поїмо пирогів і млинців.

А потім наліпимо, ще й баранців,

Гарненьких таких, з пластиліну, не з глини.

 

Я так його й кличу – Чу Пластиліновий,

Чу – це чудовисько, але не страшне.

Чудове Чудовисько, чудове й смішне.

Ведучий:

Ось такий він, головний герой казки сучасного українського дитячого письменника Сашка Дерманського «Чудове Чудовисько».

В шкільній бібліотеці є також і продовження цієї дивовижної історії.

Ведучий:

Українська казка … Про неї неможливо розповісти за один урок. Це всього лиш одна краплинка у безмежному морі української казки. Але не поспішайте прощатися з нею. Читайте, читайте кожного дня. Навіть не для того, щоб усе знати. А щоб пропустивши казку через себе, ви ставали іншими, добрішими,справедливішими, кращими. Та на жаль, не завжди так трапляється. Ось послухайте гуморески. Може ви когось в них впізнаєте.

Гуморески

Кицька – читачка

Є в школярочки Оленки кошеня маленьке-

Таке жваве, чепурненьке, гарне, веселеньке.

Якось воно собі нишком

Гралося у хаті,

А Оленка взяла книжку,

Почала читати.

Раптом кицька – плиг до неї,

Пеститься, муркоче,

Немов казки також цеї

Прочитати хоче.

Аж зненацька на малюнку побачила мишку.

Оченята у кішечки зблиснули азартом:

З мишенятком хоч трішечки

Погратися  варто!

З`явилась у маленької якась хижа сила,

Кігтиками гостренькими мишку зачепила.

«Не заважай, шалапутко, казочку читати,

Бо інакше тебе хутко викину із хати!»

А кицюня – муркотати,

Мовби відповіла:

«Я ж сторіночки гортати помогти хотіла!»

Книгозбірня

«В тебе в хаті, Марку,

Ціла купа книг!

Чом ти досі шафи

Не придбав для них?»

«Де ж її дістанеш?»-

Марко запитав.

«Там же, де і книги

Ти свої дістав».

Марко глянув косо:

«В тебе розум є?

Хто ж в бібліотеці

Шафи видає?»

Ворона

Що ворона поробляє?

Третій день казки читає.

І шаркоче тишком – нишком:

«Це якась погана книжка!-

Все про вовка, про лисицю,

Про кота, про рукавицю,

Навіть є про жабу трошки,

Є ще про Котигорошка,

Є про змія, що літає…

Лиш про мене тут немає».

Читака

Повернувшись з магазину,

Так сказала ненька:

«Ось тобі, коханий синку,

Книжечка новенька,

Не замурзай хоч цієї».

«Не журись, матусю,

Обіцяю, що до неї

Навіть не торкнуся».

Пісня «Мої казки»

1к.

Ось книжечка маленька, в ній – схованка чудес.

Там виріс біб великий аж до самих небес.

Рій казочок веселий живе на сторінках.

Я скарб такий чудовий тримаю у руках.

Приспів:

Казки мої улюблені, улюблені казки.

Хоч їх напам`ять знаю, читаю залюбки.

Казки мої улюблені, улюблені казки.

Хоч їх напам`ять знаю, читаю залюбки.

2к.

Ось їде Попелюшка в кареті з гарбуза

І роги наставляє Коза їй Дереза.

Юнак Котигорошко врятує цілий світ,

Царівна – несміяна усіх нас розсмішить.

3к.

Ось море синє – синє, там – рибка золота

І біла скатертина чарівна, непроста.

Тікає від бабусі маленький Колобок.

І щось мовчать звірята – напевно, близько вовк.

Вірш  В.Бичко «Приказка до казки»

1 учень

Казка, друзі, - не на сміх,

Не із брехеньок пустих.

Казка – це не просто міх

Небувалих лих і втіх…

2 учень

Казка – наче той горіх.

Ти попробуй розкуси –

Знайдеш стільки в нім краси,

Стільки мудрої поради,

Стільки вигадки і правди.

3 учень

Казка – вигадка, та в ній –

В шкаралупі золотій –

Зерня сховане смачне.

Хто дістане, той почне

Думу думать про  життя,

Збудить в серці почуття,

Мов торкнеться до вогню –

Вийде сміло на броню

За добро і проти зла!

В казці – сила немала…