Виховний захід "Калинонька - України донька"

Калинонька - України донька

( конкурс – гра для дівчаток)

Мета:    ознайомити учнів із символами українського народу, зокрема –                 калиною; виховувати любов до оберегів, пісні, до рідної землі, до червоної калини, традицій українського народу.

Умови конкурсу: у конкурсі беруть участь дівчата віком від 10 років. Вони одягнені в українські костюми. Учасниці заздалегідь отримують домашні завдання до конкурсів.

Хід конкурсу:

(Святково прибрана зала. На сцену виходять ведучі під музику).

Ведуча:  У нас сьогодні справжнє свято,

                 Гостей зібралось так багато.

                 Ану ж на всіх ви подивіться

                 І веселенько усміхніться,

                 І привітайте всіх у нас,

                 Що завітали в добрий час.

Ведучий:  Здрастуйте, люди добрі!

Ведуча: Здрастуйте, люди хороші!

Ведучий: Здрастуйте, люди веселі!

Ведуча і ведучий разом:  Привіт вам у нашій оселі!

Звучить пісня «Деревце роду»!

Ведуча: Алеєю щастя, за давнім звичаєм,

               Сьогодні всі разом ми вирушаєм,

               По килиму з листя й пелюсток квіткових,

               Ви впевнено йдете до радощів нових.

               Залиште хвороби, залиште печалі,

               У мирі й любові в майбутнє йдіть далі,

               Свято починаємо, у добрий час!

               Країна – Калина чекає на нас.

Ведучий:  Сім – біблейське є число,

                   Та щасливе, бо на зло

                   Всім чортам, та нечесті –

                   Сім нот у гамі почесті.

Ведуча: Сім недільних днів, як скарб,

               Сім у райдуги є фарб,

                П’ядай сім є у чолі,

                Сім слонів є на столі,

                Сім конкурсів чекають на вас,

                 Розпочати нам вже час.

Ведучий: То ж вітаєм конкурсанток,

                  Що славляться своїм талантом,

                  Що прославляють долю.

                  У чужім і далекім, незнанім краю,

                  Бо вміють любить вони землю свою.

( Учасниці конкурсу виходять на сцену під час слів ведучого)

Ведуча: Зустрічаємо наших учасниць: дівчаток вродливої грайливості, ніжних,ліричних, веселих і жартівливих, що несуть у собі дивоцвіт калини.

Ведучий:  Щоб у кожного, хто в залі,

                   Весна в серці мліла.

                   Щоб приносила вона свої барви і звуки,

                   Тільки не ролуки.

                    Щоб вони на п’єдесталі вічно так стояли,

                    І щоб слава про наш конкурс

                   На весь світ лунала.

Конкурсна програма

I Конкурс «Розкажи про себе»

(Кожна дівчинка у цікавій формі розповідає про себе).

II Конкурс «Чудодійний напій»

Ведуча:  Кажуть, що червона калина від ста хвороб лікує. П’ють її від кашлю, при серцевих нападах, для регулювання травлення, тиску крові. Мабуть, красу свою незрівнянну, цілющість і всілякі інші властивості рослина бере від рідної землі, саме в ній, більше ніж у будь – якому деревці, поєдналися красиве і корисне.

Ведучий:  Нашим конкурсанткам було запропоновано підготувати чудодійний напій, естетично оформити його і красиво подати.

Ведуча: Як закипить у каструлі водичка,

               Ягоди вкинем: калину, суничку,

               Можна смородину, можна і вишню.

               Цукру насиплем, – не буде він лишнім.

               Знову повинен напій закипіти.

               Все прохолоне – і можемо пити!

III Конкурс «Чудо – килим» 

Ведучий: З давніх-давен люди займалися плетінням або ткацтвом. Для цього вони використовували різні матеріали: ліани, лозу, нитки, тканину і багато іншого. Спробуйте виткати килим із нового, незвичайного матеріалу – різнокольорових стрічок.

(Дівчатка тчуть килими, а в цей час звучить пісня: «Вишиванка»)

IV Конкурс “Буріме»

Ведуча: Буріме – гра,якій уже  декілька сотень літ. Гравець у буріме повинен скласти вірш на задані рими. Спробуємо пограти в цю гру та скласти вірш, рядки якого закінчуються такими словами:

 

1.долина                                              2. калина

калина                                                 дівчина

квіточки                                              зеленолистім

діточки                                                 намисто

(Дівчатка зачитують свої вірші)

V Конкурс «Коса-дівоча краса».

(Звучить пісня «Розпустили кучері дівчата»)

(Виходять хлопці)

Хлопець 1: Ой ти дівчинко маленька,

                     Для тебе Україна – рідна ненька.

                    А як виростеш біленька,

                    Будь українка чепурненька.

Хлопець 2: Хай чисті роси миють твоє личко,

                    А русі коси – джерельна водичка.

                    Нехай волосся пахне м’ятою і чебрецем,

                    І запам’ятай народне правило оце:

                    Щоби коса була густа та пишна,

                    То мий її в барвінкові та вишні.

Хлопець 3: Блискучою косу лиш зробить звіробій,

                   Лушпиння із цибулі, ромашка і шавлій.

                   А щоб була вона міцна й красива,

                   Шукай поради у жагучої кропиви.

Хлопець 4: А щоб була ти, як Вкраїна мила,

                    Нехай твоя матуся щира

                    На голову вінок з калини покладе,

                     І доля радісна тебе не обійде.

Ведучий: Колись на Україні у всіх родинах існував непорушний звичай: вставши раненько, дівчина мусила насамперед, навести лад на своїй голові, а саме:вмитися, розчесатися і заплести коси. Волосся, що залишилась на гребінці, обов’язково спалювали, бо вірили: якщо із нього зів’є гніздо ворона, голова болітиме.

Ведуча: Вважалося найбільшим нехлюйством братися за будь-яку роботу з розпущеними косами. Про таких казали: «У неї на голові сорока гніздо звила» або «У неї в косах сім чортів кублилося». Перш ніж з’явитися на людях, дівчина ретельно заплітала косу, бо знала основний  народний закон: « Яка коса - така й краса», «Подивіться на косу, а подумай про господиню»!

Ведучий: Наші конкурсантки підготували свої зачіски, які хочуть зараз продемонструвати.

1 конкурсантка: Вас в віках прославляли віками,

                             Русі коси до самого пояса,

                             Коси, викладені вінками,

                            Ще і досі народ мій носить

                            Спогад лоскітний і щемливий,

                            Як дівча заплітало коси,

                            Як їх милий розплів щасливий.

2 конкурсантка: Коси, коси, чом вас зараз ніхто не носить?

                              Чи дівчатам нема часу,

                              А чи вже заплітати ліньки?

                              Ви ж одвіку були окрасою

                              Гордовитої українки.

3 конкурсантка: Ой, не ріж косу, бо хорошая,

                            Не погань красу, дуже прошу я.

                            Про чужу красу і не марю я

                            То ж не ріж косу – будеш файною.

4 конкурсантка: Народ нам мудрість передав свою,

                            Що диха в звичаях, обрядах і повір’ях:

                           «Ой, ти не ріж косу!» -

                             Благали матері доньок в калинових сузір’ях.

 5 конкурсантка: Тож пам’ятайте рідний оберіг,

                             Без пам’яті нема народу.

                             Примножуймо все те, що Бог для нас зберіг,

                              Народну мудрість – берегиню роду.

VI Конкурс «Намисто – не тісто, у печі не спечеш».

Ведуча: Звичай оздоблювати дівочу шию намистом можна простежити ще з давніх часів. Навколишня природа в Україні така багата і різноманітна, що давала багато доброго матеріалу для виготовлення намиста: маленькі мушлі, овочеві коробочки, зерна, кісточки ягід, або й самі ягоди, бісер – намисто, яке ще й досі не вийшло з ужитку дівчат.

Ведучий: Зовсім без намиста бути дівчатам не можна, бо існує повір’я, що намисто оберігає дівчину від застуди, а тому завжди треба мати бодай один виток намиста на шиї.

Тож завданням для дівчат і буде нанизати намисто.

(Дівчатка нанизують намисто. В цей час звучить піня «Ой весела дівчинка Оленка»)

VII Конкурс “Дівчина Калина – гарна одежина»

Звучить пісня «Колишеться - калинонька»

Ведуча: Національний одяг – це вияв святкового ,урочистого, піднесеного настрою. Це культурно- історична спадщина наших славних старокняжих і козацьких часів.

Український народний одяг – яскравий і самобутній. Він складався із вишитої сорочки, запаски або плахти. На голові у дівчини – вінок. На ноги одягали плетені або шкіряні постоли, пізніше чобітки.

Ведучий: Артистичне багатство національного одягу виявляється у розмаїтті кольорів, а разки червоного намиста і кілька барвистих стрічок завершують ефект гармонійної цілісності національного одягу українських дівчат. Давайте в цьому ще раз переконаємося.

Зустрічайте наших «Українок –Калинок».

(Дівчата проходять по сцені, демонструючи національний одяг).

(Журі підводять підсумки конкурсу. Нагородження дівчат).

V Міс «Грація»

IV Міс « Глядацьких симпатій».

III Міс «Посмішка»

II «Віце - міс»

I Міс «Калинонька – України донька»

Ведуча: Солов’ї на калині,

На ялині – зозуля.

Через гори й долини

Лине пісня чарівна.

Мова в ній калинова,

Наче сонячна гілка,

Серця тиха розмова –

Калинова сопілка.

(Звучить фінальна пісня)

«Все це потрібно мені»