Виховний захід Леся Українка

Виховний захід на тему:

«До Лесиного віночка»

Мета. Ознайомити дітей з життям Лесі Українки.

Хід заняття

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

(Зал   прибраний  до   свята:   портрет  Лесі  Українки, прикрашений рушниками, квітами; поруч виставка дитячих творів Лесі Українки та Олени Пчілки. Діти одягнеш в українські костюми).

Вчитель.

У нашім залі на столі

Портрет стоїть у рамі.

Він всім знайомий  —

І мені, й татусю, й мамі.

З портрета дивиться на нас

Землячка — поетеса.

Це — гордість нашої землі,

Нескорена, незламна Леся.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Понад 100 років тому, на Волині, у Новоград-Волинську (нині це Житомирщина), у сім'ї Косачів народилась донька Лариса. Синьоока, білява дівчинка (показую портрет), з душею гордою і ніжною, серцем лагідним і чистим, характером сильним, волею незлам­ною. Мама називала її Лесею.

Батьки Лесі переїхали до Луцька на Кафедральну вулицю, де й досі стоїть цей будинок, а навпроти збереглося дерево, під розкішними кронами якого любила відпочивати Леся. Саме в Луцьку, коли їй виповнилося 9 років, дівчинка почала писати вірші. І були вони такі гарні, що їх почали друкувати. Свої вірші дівчинка підписувала так. «Леся з України». Дуже любила Леся українську природу. Послухайте вірші Лесі Українки про ніч І струмок.

НІЧ

То була тиха ніч-чарівниця,

Покривалом спокійним, широким

Простелилась вона над селом.

 Прокидалась край неба зірниця,

 Мов над озером тихим, глибоким

 Лебідь сплескував білим крилом.

СТРУМОК

З гір на долину

Біжу, стрибаю, рину!

 Місточки збиваю,

 Всі гатки, всі запруди,

Що загатили люди,  —

 Бо весняна вода,

 Як воля молода!

Вчитель.

Хто уважно слухав, той зуміє відповісти, яка ж вона — весняна вода? (Швидка, дзвінка, весела)

Тане сніг і дзвенять струмочки на початку весни. Леся Українка дуже любила весну, коли все співає, цвіте. Про це вона писала у своїх віршах. (Вірші читають діти).

Стояла я і слухала весну.

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну,

 То знов таємно-тихо шепотіла.

Була весна весела, щедра, мила,

 Промінням грала, сипала квітки.

 Вона летіла хутко, мов стокрила,

За нею вслід — співучії пташки.

 Уже весняне сонце припікає,

Вже й сон-трава перецвітати стала,

Вже з вирію поприлітали гості.

 Он жовтими пушинками

Вже плавають на чистім плесі каченята.

Вчитель.

Коли Леся була маленькою, вона разом з батьками і сестрами посадила садок: яблуньки, грушки, вишеньки. Мабуть, згадкою про той садочок, про дитячі роки і став вірш «Вишеньки», а композитор Я.Степовий написав до нього музику.

(Хоровод «Вишеньки». Виконують всі діти, в центрі — деревце з вишеньками).

Вчитель.

А от коли відспіває, відгомонить красне літечко, яка пора року приходить? (Осінь) Так, а восени часто іде дощик, дуже сумно всім, коли така погода.

Послухайте вірш «Дощик».

(Читає дитина).

Дощик

Дивлюся ранком —

вже заволочено серпанком

сіреньке небо, далі став

помалу й дощик накрапати,

і вогким холодком до хати

зайшов притихлий вітерець

.

Вчитель.

Як гарно пише про рідну українську природу Леся Українка. Як ніжно вона пише про дитину в своєму вірші «На зеленому горбочку».

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку,

Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка,

Стиха вийшла виглядати,

Чи не вийде її мати?

І до білої хатинки,

Немов мати до дитинки,

Вийшло сонце, засвітило

І хатинку звеселило.

Для дітей Леся Українка писала вірші, казки. Давайте пригадаємо казку про горобчика, який хотів навчитися розуму. Як вона називається? («Біда навчить»)

—  Хто її написав?

—  Кого просив горобчик навчити його розуму?

— Яке прислів'я ви запам'ятали з тієї казки? (Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш)

(Вчитель бере в руки дві ляльки в українських костюмах).

—   Які костюми на цих ляльках?

—   Давайте їх розглянемо.

—   Що в дівчинки на голівці? (Віночок)

(На питання відповідають діти).

Вчитель.

Леся Українка дуже любила вишиванки, сама вишивала. (Показує портрет Лесі в дитячі роки в українському костюмі). В 6 років вона навчилася вишивати і вже тоді задумала вишити батькові сорочку. Ще маленькою Леся любила народні ігри, забави. Вона разом з братами і сестрами брала участь в народних святах. Всі вони вдягалися в українські костюми, разом з іншими дітьми співали 'пісні, грали в народні ігри. Зараз ми з вами заграємо в таку гру.

(Народна гра «Мак». Дитина одягнена в костюм маку).

Вчитель.

Леся Українка ніколи не вчилася в школі, але була дуже освіченою людиною. Всього її навчила мама. Вона знала 8 іноземних мов. Дуже гарно грала на фортепіано.

Вчитель.

А зараз, діти, я хочу вам розповісти про Лесину маму, добру і ніжну жінку. (Показує портрет Олени Пчілки). Леся її дуже любила і про все її розпи­тувала. А мама пояснювала, учила Лесю писати, читати, розповідала їй казки. Адже її мама була дуже відомою жінкою — письменницею, її звали Олена Пчілка. (Вчи­тель читає один із віршів Олени Пчілки).

Всі казки, які слухала Леся в дитинстві, вона пам'ятала. І коли виросла, написала чудову казку «Лісова пісня» про лісову дівчинку Мавку і хлопця Лукаша, про їх любов, про те, як перемагає добро над злом. Коли ви підростете, то самі прочитаєте цю чудову казку.

Мама співала своїй донечці пісні, а маленьким братикам та сестричкам — колискові. Леся Українка теж

складала колискові пісні. Одна з них — «Місяць ясне­сенький», а музику до неї написав композитор Я.Степовий.

(Колискова «Місяць яснесенький». Виконують дівчатка з ляльками в руках).

Вчитель.

Леся Українка прожила тяжке життя. Коли їй було 11 років, вона застудилася на святі Водохреща і захворіла на страшну хворобу — туберкульоз кісток. Дівчинка дуже мучилась, страждала, але нікому не жалілась.

Вона так писала:

Як дитиною бувало

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив

Я собі вставала тихо.

«Що болить?»  —  мене питали,

Але я не признавалась,

Я була малою горда,

Щоб не плакать, я сміялась.

Батьки возили Лесю на море, вона там лікувалась. Послухайте, як Леся Українка писала про море. (Вірші читають діти).

Тиша в морі... ледве — ледве

 Колихає море хвилі.

Не колишуться од вітру ..

На човнах вітрила білі.

Вже сонечко в море сіда,

 У тихому морі темніє.

 Прозора глибока вода,

 Немов оксамит, зеленіє.

Плине білий човник,

 Хвилечка колише, хвилечка гойдає.

Плине білий човник,

Вітер ледве дише, ледве повіває.

Вчитель.

Які гарні слова в цих віршах. Леся полюбила море. Але де б вона не була, завжди пам'ятала, що вона українка, сумувала за рідним краєм, за Волинською землею.

ВЕЧІРНЯ ГОДИНА

Уже скотилось із неба сонце,

Заглянув місяць в моє віконце,

Вже засвітились у небі зорі,

Усе заснуло, заснуло й горе.

Вийду в садочок, та погуляю

При місяченьку, та й заспіваю.

Як же тут гарно, як же тут тихо!

В таку годину забудеш й лихо!

Кругом садочки, біленькі хати,

І соловейка в гаю чувати.

Ой, чи так красно в якій країні,

Як тут на нашій рідній Волині?

Ніч обгорнула біленькі хати.

Вітрець весняний тихенько дише,

Немов діток тих до сну колише.

ІІІ.  ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Вчитель.

А на якій землі ми живемо? Так, ми живемо в Україні, це наша рідна Батьківщина, паша рідна земля, і ми з вами теж її любимо, як любила свою Батьківщину Леся Українка, її пісні, традиції, чудову українську мову. •